What do you think?
Rate this book
Мурахи лізуть на дерево
Хто наважиться промовити слова «китайська кухня» на планеті, охопленій коронавірусом? Лише ті, кого завжди вабив до себе таємничий, екзотичний Далекий Схід з його чайними церемоніями та стародавньою культурою. А ще їжа — це той досвід, який дозволяє нам краще пізнати інших. Гастрономічні уподобання жителів інших країн часом зачаровують, а іноді можуть викликати цілковите несприйняття.
Перед вами — книжка, яка руйнує гастрономічні міфи і кличе в мандри, поки що віртуальні, але сподіваємося, що в майбутньому вони стануть реальністю. На її сторінках ви знайдете захопливі й сповнені гумору історії про життя в Китаї, дотик і тертя різних культур, строкате розмаїття страв з різних провінцій Піднебесної. Ви відчуєте укол ностальгії, якщо вже були в Китаї, або з подивом роздивитесь у собі паростки нової мрії — відвідати Пекін, аби скуштувати їхню знамениту качку. Бо в цій країні за великими казанами різної смакоти причаїлася тисячолітня історія.
Перед вами — книжка, яка руйнує гастрономічні міфи і кличе в мандри, поки що віртуальні, але сподіваємося, що в майбутньому вони стануть реальністю. На її сторінках ви знайдете захопливі й сповнені гумору історії про життя в Китаї, дотик і тертя різних культур, строкате розмаїття страв з різних провінцій Піднебесної. Ви відчуєте укол ностальгії, якщо вже були в Китаї, або з подивом роздивитесь у собі паростки нової мрії — відвідати Пекін, аби скуштувати їхню знамениту качку. Бо в цій країні за великими казанами різної смакоти причаїлася тисячолітня історія.
- GenresCultural
304 pages, Hardcover
Published January 1, 2020
4 people are currently reading
29 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
October 31, 2021
Якщо хочете дізнатися все і більше про китайську кухню то вам сюди. Класна книга, вичерпна, душевна, ще й з фотографіями і рецептами позаду (рецепти такі, що їх правда можна приготувати! без "пір'їни фенікса" і "кігтів дракона"! максимум соєвий соус треба, це ж капець, де ви таке бачили!). Особисто для мене це був дуже дивний експіріенс, я водночас ностальгувала за їжею, яку їла і любила в Китаї (хот пот! молочний чай! тарталетки! шашлички з баранини - каюсь, вранішній круглий млинець з соусом і яйцем!), з цікавістю прочитувала історії походження назв страв та різні інші історичні екскурси, а також з огидою проглядала всю ту дику західнякам всячину, що її їдять китайці (смажені коники, качині пупи, скорпіони на шпажках, тельбухи, очі, роти, задниці, бррр), ну і з сумом читала про звичайне м'ясо + екзотичне (щось ніхто не хоче подивитися правді в очі щодо ковіду і робити якісь висновки і відмовлятися від м'яса, і це дуже сумно, і згадується "Країна вина" Мо Яня і з кожним роком вона мені все ясніша, хоч і не менш огидна). Незважаючи на це все, я вважаю книга дуже класна, і якщо ви любите їжу та/або Китай, вона вам сподобається. І видавництво Сафран ваще красені.
July 30, 2022
Цю книжку хочеться оцінювати на двох рівнях, бо так, це мила і хороша книжка, так, я дуже люблю це видавництво, так, круто, що в нас таке видають і ще крутіше, що авторка так добре знає історії та легенди про походження певних страв. Я дуже люблю такий формат, люблю читати про їжу та про культурне підгрунтя.
Але.
Мені дуже шкода, що в нас мало хто задумується над тим, що стоїть за цією милою, стереотипною та доволі дотепною картинкою Китаю. Над диктатурою, переслідуваннями активістів та повному контролі суспільства. Бо авторка пише про уйгурську їжу, і при цьому не каже ані слова про те, як Китай вже багато років просто винищує уйгурів. Для неї Тайвань та Гонконг - частини Китаю. Вона також нівелює інші азійські кухні, бо начебто абсолютно все було винайдено та вигадано в Китаї, тоді як смажений рис, багато приправ, соусів та інгредієнтів існують і в інших кухнях (і це не запозичення в Китаю). Мені б хотілося трохи менше стереотипів та ПандаКонгФузації Китаю, а більше тверезого погляду на країну, хоч би в перед- чи післямові. Хотілося б бачити, що авторка розуміє бекграунд, а не лише знається на оповідках.
Але.
Мені дуже шкода, що в нас мало хто задумується над тим, що стоїть за цією милою, стереотипною та доволі дотепною картинкою Китаю. Над диктатурою, переслідуваннями активістів та повному контролі суспільства. Бо авторка пише про уйгурську їжу, і при цьому не каже ані слова про те, як Китай вже багато років просто винищує уйгурів. Для неї Тайвань та Гонконг - частини Китаю. Вона також нівелює інші азійські кухні, бо начебто абсолютно все було винайдено та вигадано в Китаї, тоді як смажений рис, багато приправ, соусів та інгредієнтів існують і в інших кухнях (і це не запозичення в Китаю). Мені б хотілося трохи менше стереотипів та ПандаКонгФузації Китаю, а більше тверезого погляду на країну, хоч би в перед- чи післямові. Хотілося б бачити, що авторка розуміє бекграунд, а не лише знається на оповідках.
July 14, 2024
Дуже цікава книга про китайську кухню, після якої дуже хочеться як мінімум піти в китайських заклад. З персональними історіями та досвідом, особистими фото страв і гарними історіями, що супроводжують чи спричиняють певну їжу.
June 26, 2023
різноманіття китайської кухні вражає, як і назви страв.
не знаю як коректно сформулювати свої враження від отриманої інформації, але дякую авторці за круту роботу.
не знаю як коректно сформулювати свої враження від отриманої інформації, але дякую авторці за круту роботу.
September 23, 2025
📖 Катерина Завертайло — «Мурахи лізуть на дерево»
Ця книжка — не просто про рецепти. Вона про філософію китайської кухні, де страва завжди має ідею. Це не набір інгредієнтів, а символ, історія, навіть натяк на емоцію.
Мені здається, саме цим і чарує «Мурахи лізуть на дерево»: ти читаєш і відчуваєш, що їжа тут не головне. Страва може бути ніжним спогадом, жартом або викликом для тих, хто наважиться скуштувати «справжню» гостроту.
Бо, погодьтесь, у нас «гостре» — це одне слово, а в китайській традиції — цілий всесвіт відтінків: від ледь помітної пікантності до такої сили, що буквально заніміє язик. І саме ці деталі створюють красу й унікальність кухні.
Читати Завертайло — це ніби слухати гіда, який знає секрети за кулісами ресторану: чому страва має саме таку назву, який сенс у ній закладено, як кулінарія стає частиною культури.
✨ Для мене ця книга стала путівником в інший куточок світу де їжа — це не лише смак, а й мова, якою можна говорити про ідентичність, про пам’ять і про світогляд.
Ця книжка — не просто про рецепти. Вона про філософію китайської кухні, де страва завжди має ідею. Це не набір інгредієнтів, а символ, історія, навіть натяк на емоцію.
Мені здається, саме цим і чарує «Мурахи лізуть на дерево»: ти читаєш і відчуваєш, що їжа тут не головне. Страва може бути ніжним спогадом, жартом або викликом для тих, хто наважиться скуштувати «справжню» гостроту.
Бо, погодьтесь, у нас «гостре» — це одне слово, а в китайській традиції — цілий всесвіт відтінків: від ледь помітної пікантності до такої сили, що буквально заніміє язик. І саме ці деталі створюють красу й унікальність кухні.
Читати Завертайло — це ніби слухати гіда, який знає секрети за кулісами ресторану: чому страва має саме таку назву, який сенс у ній закладено, як кулінарія стає частиною культури.
✨ Для мене ця книга стала путівником в інший куточок світу де їжа — це не лише смак, а й мова, якою можна говорити про ідентичність, про пам’ять і про світогляд.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews