«Що це було? Мабуть, НЛО!» Цю пісню Анатолія Матвійчука постійно наспівують, коли намагаються придумати оригінальну причину будь-чого. Бо це ж НЛО, яке досліджують-досліджують-досліджують, і досі не можуть зрозуміти, що це таке, все-таки воно досі невивчене, як те Лохнеське чудовисько. Хто його бачив? Хто зустрічався з інопланетянами? Хто його зна. У дитинстві я перечитала багато публікацій у газетах і журналах про різні містичні речі, зокрема, й про НЛО – невпізнані літаючі об’єкти. І це дуже інтригувало! Тож, коли побачила книжку української письменниці Наталії Бонь «НЛО за селом», то одразу зрозуміла, що це має бути ВАУ-книжка! І навіть сама назва - віршована - переконувала у тому, що читання буде веселим і захоплюючим. І я не помилилася. У книжці досить незвичний сюжет на перший погляд: є розділи із допригодами, як їх називає авторка, із майже звичайними пригодами, майже незвичайними і незвичайними пригодами. Але навіть допригоди і звичайні пригоди розкривають героїв книжки такими, як вони є, і містять чимало підказок про те, що буде далі, або навіть якихось подій, суті яких ми не дуже розуміємо, але вони відкриються згодом. Власне саме така незвична структура трохи збентежила мене на початку, бо хотілося знати передусім про НЛО, а авторка, очевидно, мала інший задум – показати нам героїв в яскравому світлі, щоб читачі їх вподобали.