До цієї книги в новій, авторській редакції, увійшли три твори про темний бік Чорнобиля. «Оформляндія» – емоційний вимір зони відчуження. Погляд зсередини на український феномен чорнобильського сталкерства і сповідь людини, що роками досліджує закинутий світ. «Чормет» – повість про людей, які живуть біля кордону зони відчуження і збирають металобрухт. Про суворих і п’яних чоловіків, які несуть в брухт-прийомки авіабомби вермахту в мішках і мріють здати на метал навіть ядро Землі. «Ряска» – оповідь про відлюдника в нетрях «амазонського» Полісся. Історія про глибокі трясовини, смарагдову ряску і забуття.
Markiyan Kamysh (1988) is representing the Chernobyl underground in literature. Since 2010, he has been illegally investigating the Chernobyl Exclusion Zone. He has made a lot of expeditions behind the barbed wire and illegally lived in the Zone.
Кул сторі: ніхто у нас не чув про Маркіяна Камиша, зате він відомий закордоном. Це дуже дивно, бо текст аж ллється, захопливо і влучно. Ця книга про Чорнобильську зону і сталкерство на основі досвіду автора. Оформляндія - від імені «я» описує божевільне марення зоною, важкі стосунки з нею, в деталях оповідає про відчуття і нюанси занурення у той світ. Чормет вже більш художні описи буднів збирачів металу із зони, уже вимальовуються архетипні герої, живі діалоги. Та найбільше сподобалась Ряска - як ряска, що затягує в смертельне болото, так і зона затягує і не відпускає.
Найбільше мені сподобалась «Оформляндія» - відчутно постапокаліптичні вайби. «Чормет» - якось так собі, дядьки-мародери збирають радіоактивний брухт і щось підбухують постійно 🫣 «Ряска» - отут мені трохи бракнуло всього, за 20 сторінок я не прониклася вайбами самотності і відлюдництва.
Не впевнена, чи так, було задумано, але трилогія "Оформляндія" змушує читача пережити повний спектр емоцій: від обурення та спантеличення через поверхневість першої повісті "Оформляндії", до зацікавленості і захвату сюрреалістичною дійсністю "Чормету", та до повного розчинення у меланхолічному, п'янкому світі "Ряски".
З одного боку добре, що творі у збірці розташовані саме в такому порядку, хоча з іншого боку був ризик, що читач, зневірившись вже на другому десятку сторінок "Оформляндії", закине книгу у дальній куток кімнати, чи, ба більше, викине у смітник. На щастя, цього не сталося.
Перша новела під назвою"Оформляндія" зовсім не нагадує книгу, а радше відредагований щоденник студента, який описує свій кожен Божий день, хоч цей день, якщо і має значення та цінність для когось, то хіба для нього самого. У цьому творі ви не знайдете ні сюжету, ні глибокого дослідження зони відчуження, ні обіцяної в інтро сповіді (вона, втім, віднайдеться у "Рясці"). Втім, не розчаровуйтеся передчасно, ідіть далі.
Адже вже з перших сторінок "Чормету"на вас чекатиме вже справжній художній текст - із цікавим персонажами, подіями та контекстом - власне усім тим, заради чого і пишуться та читаються книги.
І нарешті, "Ряска", оповідь, яка є свого роду художньою квінтесенцією дійсності, дійсності звичайної та водночас незвичайної людини, перенесе вас у новий вимір, де в напівсвідомості шукають - а інколи й знаходять - і спокій, і життя, і смерть.
Мені аж дуже сподобалася ця книжка - хоча від початку я відчувала певний сором, бо почула про неї від іноземної приятельки, а мала б знати. Та що вже.
Що можу сказати, - це абсолютно унікальний для мене читацький досвід, я ще не зустрічала книжки, яка була б такою сповненою любові до Чорнобильської зони, образності та - так, романтизму. Це дуже романтичні твори насправді, навіть "Чормет", який таким наче на позір не здається, але і він теж такий. Попри нарочиту брутальність та наївність у зображенні головних героїв, це все ще він, дух насолодження Зоною, її вайби, її настрій.
Мені більш за все сподобалася саме "Оформляндія", за цей голос сталкера-волоцюги, його розповідь, можливість одним оком зазирнути у його душу та зрозуміти цю безмежну любов до простору, який нам зазвичай здається захаращеним, страшним місцем, але герой бачить там зовсім інше.
"Чормет" був для мене трохи прохолодним душем після "Оформляндії", поки я не зрозуміла, що то інший бік Зони, але це все ще продовження оповіді, розпочатої у "Оформляндії".
"Ряска" маленька, але насправді дуже страшна, якщо так подумати. Мортидо ліричного героя, втілене у його самітництві, на яке він прирік себе власним рішенням, наприкінці це оповідання здається чимось сюрреалістичним - і це дуже крута крапка для цієї збірки.
Три твори під однією обкладинкою об'єднані темою життя зони відселення після Чорнобильської аварії. З погляду сталкерів-дослідників, ділків-скуповувачів радіоактивного металобрухту, шукачів самотності. Зона дає кожному те, що він шукає: брудні money, звільнення від цивілізації, пригоди та ризик. Стиль оповіді захоплює та занурює у нетрі поліських боліт, навмисно вкриваючи читача ряскою, яка поступово поглинає залишки людського існування усередині зони відчуження. Найбільше сподобався "Чормет".
Прочитала тільки "Ряску". Вдалий прийом зі зміною особи мовлення, природно та інтуїтивно. Читати важко, забагато деталей і описів. Загалом друга частина після зміни особи крута. Сподобалися кінці абзаців. Емоційно, витримано. Тема Зони дуже сподобалася.