Полонянки мису Тенес

by Венера Курі-Гата

Психологічний роман французької феміністки Венери Кури-Гаті описує життя жінок в мусульманській країні, з точки зору європейької системи цінностей. Історія починається з корабельної катастрофи, в результаті якої п’ятеро француженок — молода вагiтна маркiза, лiтня черниця, амбiтна авантюристка, юна наречена та дванадцятирiчна дiвчинка — опиняються, розгубленi й безпомiчнi, у суворому патріархальному суспільстві...

269 pages, Audiobook

Reviews

[книжкова дегустаторка · Rating 4 out of 5]

«Полонянки мису Тенес» Венера Кура-Гата

видавництво: Факт, 7/10

Автентично, сіро та двозначно.

У вас зараз, напевне, питання: "Звідки взагалі ця книга появилася в моєму прочитаному?". Все просто: її обрав мій клуб для обговорення. Хоча якби цього не сталося, то я б не дійшла до неї найближчі років двадцять.

За зав’язкою маємо Наполеонівські часи, кореблотрощу, береги Африки, багато загиблих воїнів та п’ять полонених жінок, яких розбирають по «сім’ях» кабаїлів. Одна із них вагітна, дитину якої хочуть забрати, друга – дівчинка дванадцяти років, яку віддають заміж за тринадцятилітнього сина ватажка, третя – лікарка, яку під опіку бере місцевий старійшина, четверта мріє стати фавориткою шейха, а доля останньої майже не відома. І ось як складеться їх життя розповідається в цій повісті.

Перше, що хочу підмітити: історія написана в 1995, але стиль написання такий, неначе авторка із вісімнадцятого століття. І це додає певний шарм історії. Примітка: незважаючи на такий специфічний стиль, читається легко та швидко. Мінус - швидко забувається.

Друге, книга є актуальною. Теми фемінізму, патріархату, покриття, використання жінок, як інкубаторів, шлюби між дітьми – це все ще присутнє у нашому світі в різних куточках планети. І на обговоренні ми приділили багато часу цим питанням та дійшли дуже невтішних висновків. Але такі історії потрібні, і про ці проблеми потрібно говорити.

Третє, на диво, навіть в цій маленькій історії на двісті сторінок є неочікувані повороти, що знову ж таки додавало цікавості читанню.

Мені зайшло. Не скажу, що сподобалося і я прямо в захваті, але читання цієї книги зайвим не було.

Раджу приглянутися до цієї історії тим, хто любить історії із східним присмаком та важливими підтекстами. До речі, книга є у вільному доступі в електронній бібліотеці Чтиво.

#дегустація

[Ангеліна Іванченко · Rating 3 out of 5]

Вайби сходу — так. Ви їх відчуєте на запаз і смак, проживете життя в Алжирі, просякнете світоглядом, віруванням, забобонами та поглядами їхніх жителів. Сюжет, герої — ні. Це лише інструменти, аби показати схід. Про них навіть нема чого сказати, такі вони невиращні. Головні герої тут це пісок, вітер, сонце та вода.

[Надія Чайка · Rating 3 out of 5]

Дуже неоднозначні враження після книги. Має свою специфіку. Радує наявність українського перекладу. Під час прочитання мені снилися дивні сни зі східним акцентом. Відчуття внутрішньої безвиході та пошуку нових сенсів у прийдешній реальності

[Adelais · Rating 4 out of 5]

Французька революція порубала голови зовсім недавно, а на алжирський берег викидає розбитий у штормі корабель. Чоловіків в основному вбивають, а п’ятеро жінок місцеві жителі забирають собі: зріла черниця виходить майже вільна, підлітку видають заміж за сина ватажка у пустелі, бо там свої нюанси, вагітна графиня ні туди, ні сюди, а юну наречену хапає багатий дядько, бо від першої дружини всі діти померли, а йому треба спадкоємця. Поки Наполеон лається із послами (хоча йдеться швидше про честь держави, а не якихось там жінок), всі п’ятеро мусять виживати в досить жорстокій і забобонній громаді. А чого п’ять? Бо потім з’явиться ще одна спокусниця, яка захоче влади над усіма чоловіками аж до султана включно.
Написано це чудово. А ще таке полегшення охоплює, що ти народилася не тоді і не в традиційному до коріння суспільстві, описати не можу. Жінки намагаються зробити хоч щось, але для цього щось простору в них не те що мало, а часом взагалі не існує; зрештою трохи випливають на поверхню, але це максимум у запропонованих умовах, коли не бути річчю – то радше виняток. Дуже цікаво було прочитати і про всяк випадок перехреститися.

[Roman Nimkovych · Rating 2 out of 5]

Таке щось. Не повірив авторці взагалі. Постійно було відчуття, що вона пише про те, що сама тільки прочитала в книжках. Хоча сюжет цікавий, але розкритий дуже слабенько.