Усі ми прагнемо кохати і бути коханими. Проблема лише в тім, що на шляху до щасливої любові стоїть забагато перепон, хибних уявлень і патріархальних стереотипів. Особливо — якщо ми народилися дівчатками.
Ця книжка присвячена саме ілюзіям, що перешкоджають побудові приємних і плідних стосунків. Авторка аналізує власний досвід та намагається розібратися, чи щось із накопичених людством знань і мудрості (а надто — немудрості) про жінок, чоловіків та їхні взаємини можна систематизувати, впорядкувати і практично використати для створення «єдинорога» наших часів — здорових стосунків.
Тривала, серйозна, саркастична, відверта і болісна розмова з собою перетворилася на книжку, яка не дасть усіх відповідей, але допоможе поставити правильні запитання і утвердитися в тому, що ти завжди інтуїтивно розуміла про суспільний і культурний тиск, міф про романтичне кохання, здорові та нездорові стосунки, тривожні маркери на перших етапах знайомства, уміння вчасно піти, буття собою і спроби змінити іншого, баланс і динаміку сил у парі, повагу до власних кордонів, тіло та секс у стосунках і решту речей таких очевидних, що ми схильні про них забувати, відкидаючи всі шанси на своє персональне, крафтове, унікальне «довго і щасливо». А ми його, чорт забирай, варті!
Эту книгу нужно включить в школьную программу, или выдавать её после плановой прививки от ВПЧ 16 и 18 типа девочкам в 10-11 классе.
Помимо базы, которую должна знать каждая девушка об отношениях, здесь ещё много вдохновения на последних страницах о том, какими могут быть счастливые отношения в партнёрстве, и наедине с собой. Больше всего мне запала в душу фраза, что отношения - не центр жизни, не центр вселенной. Необязательно быть в отношениях, замужем, иметь детей, заниматься сексом, чтобы быть полноценной. Если убрать нахуй весь этот мусор и давление, которые общество веками сбрасывало нам на головы (как женщин, так и мужчин), не соглашаться на плохое отношение к себе, не оставаться там где плохо, то жизнь становится 🔥
Все дуже просто і складно водночас. Просто, бо всі ж знають теорію – любити себе, знати себе, поважати себе, розуміти свої бажання, потреби… Складно, бо знати - не означає, все це практикувати. Або, думати, що практикуєш, а насправді – ніт.
«І штука в тім, що єдиний спосіб побудувати гармонійні стосунки з іншою людиною – це мати такі самі з самою собою» І, ось це, наче й просто, але складно, як виявляється.
Книжка не магічна. чудодійних заклять нема. І від одного прочитання, зміни не відбудуться. Бо це, бляха складний процес. А комусь, може й не хочеться ніяких змін.
Але, читати варто. Бо тут про нас. Чесно. Не «та що вона пише, вона ж у своїй Америці, у нас все інакше» А так, що впізнається.
«Ти можеш бути будь-яка. Можеш ходити в мішку з-під картоплі чи в сукні від Валентино, в порваних джинсах чи оранжевому пальті з чебурашками, можеш вбиратися з голочки чи ходити напівгола, старішати, не завжди бути в формі, дотримуватись власних уявлень про естетику або ж цілком їх ігнорувати. Можеш робити з власним тілом усе, що заманеться, не озираючись на інших. Твоє тіло – це твоє особисте діло. І зрозуміти – це означає прийняти себе.»
Вирішила прочитати цю книгу якраз перед святом, що наближається, і в мене виникли трохи суперечливі відчуття стосовно неї. Основний меседж книги в тому, що відповідальність за всі невдачі в стосунках аж ніяк не лежить на плечах жінки, як нас в цьому намагається переконати суспільство, і що насправді «з нами все так» і це доволі непоганий меседж. Але загалом для мене було мало якоїсь нової інформації, хоча було б непогано, якби я прочитала цю книжку років 10 тому, тож ЦА напевно все ж - підлітки і дівчата до 20, як стверджують у більшості відгуків. Для жінок вікової категорії 20-30 все ж є кращі книги на таку тематику від цього ж видавництва: «Несподівана радість самотності» Кетрін Ґрей чи «Купи собі той довбаний букет» Тари Шустер. Наголошу на тому, що це книжки не про ненависть до чоловіків і стосунків з ними, а про те, як насолоджуватись собою в будь-якій фазі життя, в стосунках і без, і любити себе в першу чергу, бо ж людина, що вміє любити себе і знає, чого хоче від життя, зможе вибудувати здорові стосунки з будь-ким, будь то дружба чи стосунки романтичні. А багатьом жінкам з пострадянських країн поняття любові до себе невідоме, натомість суспільство роками виховувало в них жертовність і самовіддачу (дітям, чоловіку, батькам), тому такі книжки дуже важливі. Я б цю книгу радила навіть більше чоловікам будь-якого віку, тим самим «споживачам» у стосунках, які виростають такими під впливом суспільних норм, на чому наголошує авторка, які не хочуть вкладати рівноцінні зусилля в партнерство і яким вигідні патріархальні установки романтичних стосунків, щоб вони поглянули очима жінки на те, наскільки ситуація неадекватна і перебільшена саме з патріархального погляду, але знаю, що вони такого читати не будуть, бо їм знову ж таки, це не вигідно. Мені трохи не сподобалось розжовування авторкою елементарних речей і повторення 100500й раз фрази про різницю між статями, яка формується в суспільному вихованні і патріархальних нормах, абсолютно достатньо було сказати про це у вступі, який в книзі називається «матчастиною». І ще через оце «тикання» майже з кожного абзацу, склалося враження ніби якась незнайома людина набивається мені в друзі на фейсбуці і лізе з порадами, хоч намір написання самої книжки початково непоганий, і, взагалі моментами книжка сприймається не як книжка, а як різні дописи з блогу на одну тему, зібрані під одну обкладинку, що, напевно, так і є. І майже в кожному розділі є абзац типу: «от зараз ми обговорили це, а в наступному розділі буде оте», що виглядає як «лиття води» в дипломній роботі. Але основна проблема цієї книжки в перекладі, бо Топіліна - російськомовна і книжку написала російською. Я абсолютно підтримую переклад з російської на українську, але він має бути нормальним. В тексті повно русизмів, і якогось незрозумілого суржику. От наприклад фраза: «схильність чіпляти НАЛИЧКИ» і ті «налички» ще багато разів з’являються в тексті. Я от постійно стежу за оновленнями правопису, багато читаю, розбираюсь в запозичених словах, але все одно тільки віддалено розумію з контексту, про що ідеться, невже не можна було вибрати якесь нормальне слово? Ну або «варто лише НАЙТИ ідеальну пару», «чутливі й РАНИМІ», «якщо тобі ВИДАЄТЬСЯ - то тобі не видається» (видавати можна бажане за дійсне, а щось може «здаватись» чимось), «незрозумілі незрозумілки», «емоційні карусельки», «зі шкури вилузуватися», «збувати вихідні» (збувати можна товар, а вихідні проводять), «підстелити зарані соломки», «чоловік дістає оргазм» (звідки він його дістає? з верхньої полиці стелажу?) і багато тому подібних дивних виразів і термінів. Моментами здавалось, що перекладачка просто заганяла текст в Гугл транслейт і навіть не перечитувала результат. Я взагалі люблю Yakaboo Publishing, і в них є багато якісних перекладів, але в цій книжці таке враження, що якщо переклад йде з російської, то і перекласти можна як-небудь, все одно ж зрозуміють. Редактура теж погана, в словах на початку чи наприкінці часто пропущені букви. І ще, незрозуміло, НАВІЩО СТІЛЬКИ ШРИФТІВ? Великий, маленький, курсивний, жирний, звичайний, заголовки то курсивом, то капс-локом, просто кров з очей від того всього. Через це дуже важко було зрозуміти де саме починається новий розділ, де нова частина, а де просто цитата. Книжку увесь час хотілося відкласти і не дочитувати через таку кількість шлаку, але загальна нитка тематики затягнула, тож авторка справилась. За зміст можна поставити 4, за переклад з редактурою і версткою - 2,5. Раджу видавництву в подальшому ретельніше підбирати перекладачів і редакторів. І верстувальників теж.
В книзі дуже багато повторень про патріархальний наратив у суспільстві й інформація подана суто через цю призму.
Книга "перестань бути хорошою зручною дівчинкою" в іншій обгортці. Жінки, які умовно є "поганими дівчатками", жінки з побудованими високими, а уявіть і зависокі кордони, закриті жінки, домінанті жінки... вони знайдуть для себе тут дуже мало.
Звісно, в 20 років ця книга буде дуже ок.Чи для тих, хто не дуже заглиблюється у психологію, наприклад :)
Книга була написана російською і потім (досить недбало) перекладена українською. І вплив російської культури на авторку дуже помітно: відсилки до Льва Толстого, Козьми Пруткова, цитати Земфіри, усталені російські вислови і приказки, погано перекладені українською. Через це читати було неприємно, бо зараз маю інстинктивну відразу і недовіру до всього російського, до нудоти. Було б добре зробити нове видання з новим перекладом, де були б пропрацьовані ці моменти. Бо загалом ідеї у книзі корисні, феміністичні і підтримуючі.
Я мала б прочитати цю книгу 15 років тому. Вона розрахована на 20-ти річних дівчат які тільки починають своє життя в диких джунглях стосунків. В 30+ скоріше за все ви не побачите багато нового, але все ж приємно читати та заалайнити свій досвід з досвідом інших жінок.
переливання з пустого в порожнє. книга могла б бути дописом в інстаграмі, де доступно пояснили б кожний пункт, який авторка у книзі (навіщось) розписує по 15 разів.
моя особиста рефлексія стосунків базові речі, які часто ховаються під пилом часом, досвіду та невдалих стосунків, зібрані до купи, щоб нагадати хто є ти, хто насправді важливий в твоєму житті, та, що «точно» не є прийнятним
Фанфік від психології В цілому книжка наче непогана, має багато толкової інформації, деякі її посили дуже правильні і потрібні. Але щось із нею все ж не так. Почну з найпростішого. Перша мінус зірка. Авторка не є фаховим психологом і не має досвіду консультування, не написала і не захистила наукових робіт з психології загалом і психології стосунків зокрема. Коли читаєш книгу практикуючого психолога / психотерапевта, це завжди відчувається: і в подачі матеріалу, і в експертності. Почитайте хоча б "Для стосунків потрібні двоє". "Люби без ілюзій" можна назвати конспектом лекцій посередньої студентки. Конспект довільний, бо писала вона те, що хотіла чути, а ще густо пересипаний стереотипами та штампами, особистими травмами та образами авторки (колись стежила за її сторінкою, тому розумію, звідки весь цей негатив і біль), а також цілком позбавлений посилань на наукові дослідження. Більше того, в останніх розділах якийсь абстрактні чоловіки-науковці на думку авторки так погано науку провадили, що всі їхні висновки неправильні. Ось так розчерком пера пані Анна перекреслила здобутки всіх жінок-науковиць. Мінус одна зірка за маніпулятивність. Авторка на початку книги кокетливо заявляє, що це її філософські роздуми, але з кожної сторінки на читача сипляться прямі поради і рекомендації. Окрім того - беззаперечні твердження про чоловіків і жінок. Це вже не роздуми, а прямолінійне нав’язування свого бачення. Останній розділ про тілесність весь зітканий із застарілих штампів, які авторка агресивно просуває як єдину точку зору. "Містерія зустрічі" - це філософські роздуми про стосунки, а "Люби без ілюзій" - ні. Найгірша мінус зірка. Книга написана для жінок, ок, це мало б бути добре. Але водночас виглядає так, що вона написана не для того, щоб покращити жінці стосунки в парі, а проти чоловіків. На одній шальці авторка ніби і заявляє, що всі різні, ситуації різні, люди різні, але на другій шальці, і вона переважає, у неї існують якісь загальні абстрактні чоловіки і такі самі загальні жінки, які за нормами патріархального суспільства от саме такі, і ніякі не інакші. Чоловіки всі без винятку козли, аб’юзери, газлайтери і таке інше. І незрозуміло, куди ж поділася та різність та індивідуальність всіх. Жінки не бувають маніпулянтками? Бувають. Не має чоловіків, які вкладають в стосунки більше за жінок? Є. Жінки не здатні до газлайтингу? Цілком собі здатні. Але ні, в цій книзі всі чоловіки позбавлені права бути інакшими, аніж вони є в уяві авторки. Для прикладу, в розділі про сварки авторка надає 10 пунктів, які жінка не повинна терпіти від чоловіка в сварці. Але про те, що жінці також не можна під час сварки бити улюблені горнятка і посуд у фізичній близькості до чоловіка мова не йде. Навпаки, перед цим списком авторка всіляко заохочує жінок активно виражати свої емоції в сварці. Виходить, що розлючена жінка має право на биття посуду, а чоловікам - зась, це неприпустима поведінка. Чоловік не має права ображати родичів жінки, тоді як для жінок така заборона відсутня. Якби у мене була дочка, я б їй "Люби без ілюзій" не порадила, як шкідливу. Краще і глибше про стосунки написали Станчишин, Бріо, Урі Логан. Про ставлення до себе ліпше почитати у Адлер, Ольги Примаченко та Дарки Озерної, а про секс і сексуальність у Нагоскі. Ну і останнє: мінус зірка за цитування толстого і пруткова і за паршиву якість перекладу (книга написана російською)
"Стосунки - не центр життя. Вони не визначають нашої цінності. Ти - важлива і цінна, і залишишся така назавжди, незалежно від того, чи є поруч із тобою чоловік, чи є в тебе діти, секс, сім"я. Ти достойна поваги і хорошого життя. Просто тому, що ти - це ти".
Хороша терапевтична книжка про те. що ти - сама собі цінність. Попри принади, привабливість, впевненість. І що цю цінність варто любити безумовно. І любов не треба заслуговувати, вона просто є (або нема і це теж нормально). Попри деяку банальність і не дуже зрозумілий мені фокус на тому, що жінка - центр всесвіту (про що свідчить хоча б те, що є розділ про те, як завершувати стосунки якщо в них є щось не те, але дивно, де ж розділ, що міг би підтримати та допомогти тим, за кого рішення про завершення стосунків прийняв партнер? Судячи з книжки, цей варіант взагалі не розглядається. А це не аномалія, це тупо реальність), цю книжку варто читати. От чи перечитуватиму - не знаю. Але як разова доза - те, що треба.
Книжка насправді доволі базова та поверхнева, більше підійде для молодших дівчат або тих, хто не мав досвіду спілкування з адекватними чоловіками чи позитивних прикладів стосунків. Авторка посилається на дослідження, але не дає жодної конкретної назви, тому особисто мені не вистачило більш ґрунтовних висновків. Наприклад, у книзі згадується, що начебто жінки частіше страждають на депресію, але насправді цей факт важко підтвердити, бо серед чоловіків нижчий рівень тих, хто взагалі звертається на діагностику чи за психологічною допомогою. Доволі багато повторюваних фраз та речень навіть в одній главі. Дуже багато генералізації. Самі меседжі хороші та правильні, але напевно я мала інакші очікування від цієї книжки. Вона дійсно корисна дівчатам, але якщо ви вже трохи знаєте про самоцінність, то вам може бути нудно.
Знаєте, як воно буває: акомулюєш кнергію, збираєш інформацію, але не усвідомлюєш, що з тим робити. От так і я. Поки не прочитала цю книгу і не отримала пенделя під одне місце. Дуже схоже на розмову з більш досвідченою подругою, яка одночасно гладитиме по голові, але й казатиме правду в очі.
Відверто кажучи, я не очікувала абсолютно нічого від цієї книги. Але вона мене просто полонила, адже написана просто, цікаво, пізнавально. Я не нудилася ані секунди! Так, вона, можливо, дещо феміністична, місцями перебільшена, але ж яка реалістична і життєва! Склалося таке враження, що я сиділа у колі подруг і з психотерапе��ткою і ми разом обговорювали свій досвід стосунків. Я готова підписатися під кожним словом авторки!
Усі ці "ти повинна", "ти ж дівчинка", "це ж жіноча робота" і т.д. - це мотлох, який потрібно викинути із свого життя без вагань. А наше суспільство, на жаль, ще досі животіє у більшості випадків у ілюзії, що головна роль жінки догоджати своєму "принцю і рятівнику". Хоча усілякі бувають ситуації, не буду сперечатися. Жінки також не завжди бідні і нещасні жертви.
"Ця сфера, потребує постійних зусиль та інвестицій. Ми вкладаємо у стосунки власний час, увагу, емоції, кошти й інші ресурси, а отримуємо з цієї ж скарбнички щедрі дивіденди — радість, задоволення, тепло, почуття захищеності й стабільності. Повага, турбота, готовність іти на компроміс, уміння підтримувати діалог, увага до потреб партнера і терпимість до його дрібних недосконалостей — усе це не є «роботою», але входить до набору необхідних ресурсних вкладень, без яких здорові стосунки неможливі в принципі. Утім, тут важливо не забувати про суттєву деталь: цю «скарбничку» неможливо наповнити силами однієї людини. Стосунки — це дорога з двостороннім рухом. Вони стагнують або завершуються, коли одна зі сторін припиняє вливати в них власні ресурси."
Потрібно запам'ятати раз і назавжди, що ми є найбільшою цінністю у своєму житті і ми варті усього найкращого, на що ми, звісно, самі заслуговуємо. Адже потрібно відповідати своїм потребам і самостійно закривати усі свої "діри".
"Що краще наше життя без стосунків, то вища планка — і то вдаліша буде наша взаємодія з іншими людьми, любовна і не тільки. Просто тому, що на менше ми не погодимося."
Стосунки мають приносити радість і задоволення, а не постійні стрес, обмеження і сльози.
"У хороших, рівноправних стосунках немає місця для насилля й контролю. У насильства багато граней. І те, що ніхто ні на кого у стосунках не підіймає руку, ще не означає, що насилля там нема. Воно буває різних видів, і якщо фізичне легко помітити і припинити, то інші форми насильства здатні маскуватися під «любов і турботу», як їх бачить наше просочене нерівністю суспільство."
"Насилля — це не обов’язково ляпас чи удар у щелепу. І в насильстві ніколи не винна ти — його неможливо спровокувати, спричинити, заслужити. Насильство — це завжди вибір насильника, це його відповідальність."
"Насильство — неприпустиме. Воно нікуди не зникає, не минає саме, з часом воно може тільки наростати. Ти нічого не можеш удіяти, щоб «вилікувати» партнера, навчити його «поводитися краще», не провокувати і таке інше. Тому що насильство — не твій вибір, не твоя зона відповідальності, а лише його."
"Стосунки це радість, а не робота."
"Самотність — це не страшно. Самотність — це період для зустрічі з собою, любові до себе, інвестицій у себе, зміцнення власних позицій."
"Стосунки — не центр життя. Вони не визначають нашої цінності. Ти — важлива і цінна, і залишишся така назавжди, незалежно від того, чи є поруч із тобою чоловік, чи є в тебе діти, секс, сім’я. Ти достойна поваги і хорошого життя. Просто тому, що ти — це ти."
Амінь.
А фінальний розділ про щасливих разом і щасливих на самоті - то 🔥! Дуже надихає!
Прочитала за порадою своєї психологині, і мені було корисно.
Книга про здорові партнерські стосунки в гетеросексуальних парах; поширені серед нас ілюзії, які такі стосунки руйнують; небезпеку романтизації стосунків, і головне - про те, що стосунки - це не головне :) і мені сподобалось.
Почну з того, що це грамотно, доступно і структуровано написано. Книга починається з базової бази (міфи про кохання, суспільно навʼязані гендерні стереотипи, і т.д.), далі проходиться поетапно через початок стосунків («червоні прапорці» в потенційному партнері, важливість інтуїції, ідеалізацію нового партнера), розвиток стосунків (про «ми не можемо змінити одне одного», про баланс сил у стосунках, про вміння конфліктувати та особисті кордони) і підсумовує все це головною, як на мене, темою - піклуванням про себе, пріоритизацією себе, і тим, що бути щасливою без пари - теж нормально.
На відміну від деяких інших психологічних книжок, які брала до рук, тут зовсім не було відчуття, що до мене говорить умовний псевдопсихолог Спартак Субота. Рідко коли я з чимось не погоджувалась, а якщо і не погоджувалась - то через те, що мала конкретний прямо протилежний досвід, бо мені пощастило :)
Також сподобалось, що у книги дуже високий рівень толерантності - до різних жінок, до різних чоловіків, до різних типів стосунків, до бажання / небажання мати дітей, до різних сексуальних практик, і так далі. 0 засудження до жінки - максимум підтримки і розуміння.
Окремі маленькі теми, які мені були цікаві: - стосунки не мають бути самоціллю. І без пари жінка цінна, важлива і класна, а пошук партнера не має займати весь ресурс жінки. - емоційне і побутове обслуговування партнера. Якщо про побутове я була в курсі, то про емоційне якось не замислювалась. - різне ставлення до хлопчиків і дівчаток із самого дитинства, яке шкодить всім. - особисті потреби, які не варто перекривати партнером. - що робити з негативними емоціями, повʼязаними з партнером, і чия це відповідальність. - у парі нема безумовної любові і їй там не місце, безумовна - тільки любов батьків до своїх дітей. - важливість прямої комунікації, і список порад, як це реалізувати.
Єдина сумна думка, яка вигулькнула, - тут було багато важливих тем, які також варто прочитати чоловікам, але книга орієнтована виключно на жінок. Написана у формі діалогу з жінкою, звертається до читачки на «ти» і все таке, тобто рекомендувати її до прочитання чоловікові немає сенсу. То я б зробила копію з окремими темами, переписавши для чоловіків 😅
Загалом 9/10 як для популярної психології, було би 10/10, якби я не читала «Жінки, що біжать з вовками»
Дуже вражає ця книга, бо у ній стисло і чітко викладене все те, до чого я йшла половину свого життя - здорові уявлення про чоловіків, жінок і стосунки. Для книга буде супер актуальна для тих, хто ніколи не був у здорових стосунках і не уявляє навіть як вони можуть виглядати. На жаль, мені здається, що такі люди її не прочитають. Ця книга буде ідеальним подарунком для молодих дівчат і підлітків, бо дає сконденсовану мудрість старших жінок, яку вони осягнули шляхом проб і помилок.
У книзі надається багато інформації про структурні нерівності між чоловіками та жінками та їх вплив на стосунки, про те, на що не можна закривати очі та на що варто звертати увагу. Хоча у цій книзі для мене не було нічого нового, але я з великим задоволенням її прочитала і можу рекомендувати всім.
Спочатку думала, що книга не зайде і це чергова ода фемінізму. Але після пару розділів помітила, що мене затягнуло. Основні ідеї, які відгукнулися: * не шукати недоліки і проблеми в собі * цінувати, поважати і любити себе не боятись казати ні і жити так як захочеться і вибудовувати свої кордони * пряма комунікація у відносинах це гарантія успішних відносин * рівноправні відносини це 50% твоєї відповідальності і 50% відповідальності партнера за яку ти не відповідаєш * облаштовувати своє цікаве життя, щоб не потонути в залежних відносинах * життя поза відносин існує, а самотність не вирок Начебто нічого нового але вважаю, що ці істини необхідно час від часу нагадувати собі і пам'ятати
Для мене основною темою книги виявилось не чому і як зберегти стосунки, а чому і як варто їх завершити.
Про деякі відносини можна сказати: "Кінь здох - злізь з нього". Дивовижно, але як часто ми займаємось екзорцизмом замість того, щоб оплакати і поховати відносини які уже нікуди рухатись не будуть, і як міцно сидить всередині цей міф про те, що достатньо "попрацювати на собою" і все налагодиться. Працювати над собою варто, і завершувати відносини, які не задовольняють теж. Жаль, що і перше, і друге так важко втілювати в реальність
This entire review has been hidden because of spoilers.
Найкраща книга про стосунки, яку я читала в своєму житті.
Такої любові і підтримки жінок ще ніколи не зустрічала в книжках на тему стосунків. Таких правильних слів, які змушують тебе переосмислити буквально все своє життя.
Закохана в книгу, неймовірно вдячна авторці, бажаю кожній жінці прочитати від першої до останньої сторінки і так само змінити своє сприйняття життя і стосунків, як це відчула я ♥️
Бо ця книга — про те, як 10000% краще житиметься кожній з нас.
Мені сподобалось, не дивлячись на те що багато чого було не новинкою для мене, так як я була майже 2 роки в терапії. Але я б сказала що це маст рід для молодих дівчат, які шукають стосунки або мають якісь перші серйозні відносини. Книга багато говорить в першу чергу про повагу до себе, своїх почуттів, і допомагає структурувати те, на що треба звернути увагу в стосунках. Здавалося б, ну шо там не ясно, але я була в ситуації де я не помічала елементарних речей, жаль що не мала цієї книги)
Темою цікавлюсь давно, читала вже багато подібних книг, тому не можу сказати що взяла з цієї книги щось кардинально нове. Це радше есей, у якому поназбирано вже давно відомі істини. Допомагає поскладати вир думок, відкинути страхи на старті нових захоплень. А далі то вже питання усвідомлення самоцінності та прямої комунікації.
дуже сподобалась книга. простими словами про дзеркало стосунків і любов та повагу до себе. про культуральні відмінності у вихованні та становленні чоловіків та жінок, про споживацтво у стосунках, про цілу купу важливих речей. купувала собі як ліки морального стану, зайшло на "ура")
"Прогулювала" роботу, щоб читати - настільки ця книга була мені легко читалась і була на часі. Мені її залишила в спадок подруга, якої вже нема в живих. Пам'ятаю, як принесла зі словами: "На прочитай і залиш собі". Прочитала, залишила. Дякую, Христю.
Досить цікавий погляд на стосунки і себе у стосунках. Але авторка і редактори все ж таки могли б подумати як оминути ту купу згадок російської літератури і чим замінити цитати дмітрія медвєдева. Книга б тільки виграла від того
Вдячна авторці за цю книгу і шкодую лише про те, що вона не написала її на кілька років раніше, тоді б я не змарнувала стільки часу на спроби якось виправити безнадійні стосунки, в яких я майже втратила себе. Це одна з небагатьох книг, помережана моїми закладками :)