Бунтівне серце

by Dominique Venner, Домінік Веннер, Аліса Новак (Translator)

Біографія Домініка Веннера написана кров’ю. Кров’ю убитих фелахів, впольованих звірів, власною кров’ю. Ви тримаєте в руках книгу, що розкриває найвизначніші віхи його життя: інтелектуальне становлення, участь в алжирській війні та автобіографію політичного солдата. Це невелике есе дозволяє відчути історію зсередини так, як її бачив активний учасник та блискучий історик. Книга призначена для молодих і непокірних.

155 pages, Paperback

First published January 1, 1994

About the author

Award-winning French historian, journalist and writer.

Venner was a member of the Organisation de l'armée secrète and later became a European nationalist before withdrawing from politics to focus on a career as a historian. He specialized in military and political history. At the time of his death, he was the editor of the La Nouvelle Revue d'Histoire, a bimonthly history magazine. On 21 May 2013, Venner committed suicide inside the cathedral of Notre Dame de Paris.

Reviews

[HK · Rating 4 out of 5]

Про Домініка Веннера я до читання цієї книги знав лише те, як він демонстративно покинув цей світ в Соборі Парижської Богоматері, а також те, що інша його книга «До позитивної критики» часто трапляється в списках рекомендованого читання «правої» літератури. Отже представляти вам автора я не маю жодних підстав та морального права. Але кілька слів про саму книгу можу і написати.

Автор розповідає нам свої враження від Алжирської війни, учасником якої він був. Можливо мені варто було би дізнатися більше, але чомусь схиляюся вірити, що ця війна дійсно була доволі ганебною сторінкою історії Франції та загалом Західного світу. Європейці кинули своїх же людей на поталу диким істотам, під оплески комуністичної наволочі вдома. Таке у Африці згодом ще не раз повториться, принаймні в Родезії та ПАР.

Під впливом цих подій Домінік Веннер став затятим ворогом держави та учасником кількох організацій різного ступеню терористичності, про що також розповідає у цій книзі, назва якої перегукується з «Авантюрним серцем» Ернста Юнґера. Проте на відміну від Юнґера, Веннер неохоче згадує про війну та, за його словами, не піддається ветеранській ностальгії, тому це не так книга спогадів, як книга роздумів. В тому числі роздумів про спогади.

Подяка видавництву Пломінь за видання українського перекладу, ще й з чудовими ілюстраціями. Пам'ятаю, як в часи застою українського книговидання знаходив різні книги видані в 1991 - 1994 роках українською мовою та сумував, що вже можливо ніколи такого не буде. Але зараз живемо в набагато цікавіші часи, коли хоч українців і меншає, та українська культура стрімко кріпшає.

[S44ROtti · Rating 3 out of 5]

Für mich war es das erste Buch von Venner, das ich gelesen habe, denn seinen Freitod empfand ich nicht als Lösung für bestehende Probleme. Nach der Lektüre verstehe ich jedoch sein Handeln, denn es „paßt“ tatsächlich sehr zu seiner ritterlichen Lebenseinstellung. Hinzu kommt, daß er schwer erkrankt gewesen sein soll.

Doch zum Buch: Im Großen und Ganzen dreht sich alles um Erinnerungen von Venner an seine Sturm-und-Drang-Zeit. Besonders hat den abenteuerlustigen Soldaten der Algerienkrieg geprägt. Für den uneingeweihten Leser tut sich auf den ersten ca. 70 Seiten eine Vielzahl von Organisationsabkürzungen auf, die zwar erklärt werden, aber den Lesefluß etwas hindern. Außerdem ist die Algerien-Thematik für jeden Nicht-Franzosen ganz weit weg und eine deutlich kürzere Darstellung hätte mir persönlich auch ausgereicht. Venner deutet den Verlust von Algerien als endgültige Niederlage des verweichlichten Abendlandes gegen den aufstrebenden Islam. Danach beschreibt Venner seinen Einsatz für einige militante Organisationen in Frankreich, wobei er immer wieder Buchtitel nennt, die sein Denken und Handeln seit seiner Kindheit beeinflusst haben. Der deutsche Leser kann daraus jedoch kaum Empfehlungen ableiten, da die meisten genannten Titel nie in deutscher Sprache erschienen sind. Eine Ausnahme stellen natürlich Bücher von Ernst Jünger, Ernst von Salomon oder Jack London dar. Auch die vielen Wegbegleiteter von Venner dürften dem deutschen Publikum völlig unbekannt sein, nur frankophile Leser haben Namen wie Barrés, Maurras oder Sidos eventuell schon einmal gelesen. Ohne die informativen Fußnoten von Benedikt Kaiser wären Venners Erinnerungen nur ansatzweise zu verstehen. Sie hören etwa im Jahr 1970 auf, als Venner beschließt sich zurückzuziehen und nur noch schriftstellerisch oder verlegerisch tätig zu sein.

Das Buch ist sehr liebevoll mit einem Lesezeichen aus Stoff gestaltet, ist aufwendig gebunden und mit einem beeindruckendem Titelmotiv versehen. Es ist ein edles Büchlein, das man gerne zur Hand nimmt.

Fazit: Viele der Leitsätze Venners eignen sich zur Untermauerung der eigenen Wertvorstellungen, jedoch fehlt mir das „i“-Tüpfelchen, da Venner zu wenig über sich und zu viel über andere geschrieben hat. Für Franzosen, deren Geburtsjahr deutlich vor dem letzten Jahrtausendwechsel liegt, dürfte das Buch sehr interessant sein (also: „Fünf Sterne). Für jüngere Franzosen und Angehörige anderer Nationen hätte es ausgereicht, die (durchaus ewig gültigen) Überzeugungen von Venner als Zitat oder als sehr stark gekürzte Erinnerungen zu erhalten (daher: „nur drei Sterne“).

[Husham · Rating 5 out of 5]

Ein Buch, schöner als manch Gemälde. Eine so starke, und ausdrucksvolle Sprache, die Gefühle und Gedanken Venners, inklusive der Träume und Illusionen, sie gehen einem wirklich nah. Ein wunderbares Buch, welches ich, aus den unterschiedlichsten Gründen, so vielen Menschen ans Herz legen würde.