What do you think?
Rate this book
Псалом авіації
Ці вірші написані впродовж 2020 року. Місце, де вони писалися, лежить на пагорбах. Це означало присутність широкої лінії горизонту й великої кількості повітря. А ще там було багато дерев і птахів, були балки, водойми і рівне, віддалене дихання міста за обрієм. Зміна оптики так чи інакше призводить до зміни письма. Ось про це переважно і книжка: про те, як нас формують ландшафти, як дерева додають нам вертикалі, а озера — глибини, як весняна зелень вчить нас оптимізму, а літні ріки — щедрості. Нехитре знання, що допомагає цінувати кожен почутий зранку голос.
Книжка вміщує фотографії Марисі М’яновської.
Книжка вміщує фотографії Марисі М’яновської.
160 pages, Hardcover
First published May 16, 2021
4 people are currently reading
149 people want to read
About the author
Serhiy Zhadan
120 books974 followersSerhiy Zhadan (23 August 1974 in Starobilsk, Luhansk region, Ukraine) is a contemporary Ukrainian novelist, writer, essayist, poet, translator, musician and public figure. Among his most notable works are novels Depeche Mode (2004, translated into into English in 2013 by Glagoslav Publications), Anarchy in the UKR (2005, translation into English is yet to come), Voroshilovgrad (2010, translated into into English in 2016 by Deep Vellum Publishing) and Orphanage (2017, translation into English forthcoming in 2020 by Yale University Press) as well as collection of short stories and poems Mesopotamia (2014, English translation by Yale University Press in 2018).
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Please note that this English-language profile is intended for all own literary works of Serhiy Zhadan. For works of other authors translated into Ukrainian from a different language by Zhadan, please add both this profile (as a second author) as well as his Ukrainian-language profile: Сергій Жадан (as a third author)
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 22 of 22 reviews
Read
May 27, 2021Я люблю впізнавані незмінні авторські стилі й постійне коло тем, це для мене комфорт-фуд, мені нормально знати заздалегідь, які емоційні й естетичні переживання я отримаю від книжки (серйозно, якщо ви очікуєте від літератури не комфорт-фуду, а якоїсь новизни щоразу - у вас шо, серотонін безкоштовний на дорозі валяється?), але конкретно в цій книжці інерція форми й відточених прийомів уже, здається, на мої емоції не діє. Я розумію, що "серце не стискається" - це паскудний аргумент, з кардіологом своїм про таке треба говорити, а не з іншими читачами, але тут серце таки не стискається. Є пара добрих віршів (скажімо, "Перекажеш іншим своїми словами. / Сатана сказав нам: Господь з вами", який я страшенно люблю - він уже був у аудіо-збірці "Жадан 2000"), є окремі прекрасності, як завжди, штибу "з такої землі, говорить нам наша віра, / виростуть навіть ті, що встигли колись померти". Але, в цілому, на енному повторі перестає розчулювати до сліз навіть щось таке, що мусило би, наприклад, "Так чекати снігу, ніби кінця війни. / Тепер це твоє світло - тримайся та борони".
А ось не зовсім миттєво упізнаваний Жадан з цієї збірки, цікаво, це новий напрямок - чи outliers:
"А про це дерево ще й вірша не написано.
Ось воно й стоїть собі,
ніби школяр, якго не випустили
на футбольне поле.
І хоч образливо,
що не взяли,
не помітили,
а все одно - лишається,
вболіває за своїх,
які знову програють".
А ось не зовсім миттєво упізнаваний Жадан з цієї збірки, цікаво, це новий напрямок - чи outliers:
"А про це дерево ще й вірша не написано.
Ось воно й стоїть собі,
ніби школяр, якго не випустили
на футбольне поле.
І хоч образливо,
що не взяли,
не помітили,
а все одно - лишається,
вболіває за своїх,
які знову програють".
October 24, 2021
мені не супер сподобалася збірка, жадан як жадан, склалося враження, що я вже все це читала, хоча було кілька віршів, які зачепили. красиве оформлення.
трохи похіхікала з фрази "...небо любить... коли в плануванні міста є відчуття інтриги". лелечки, та у нас в плануванні кожного міста завжди є інтрига
трохи похіхікала з фрази "...небо любить... коли в плануванні міста є відчуття інтриги". лелечки, та у нас в плануванні кожного міста завжди є інтрига
August 18, 2022
"Постаті тих,
хто перейшов через великі війни та потрясіння, стоять при вікнах, прощаються
з мороком, ніби з померлим сусідом.
Хто кого пережив, кому випав цей сумнівний здобуток - дивитися як споряджають на цвинтар померлого ворога.
Свiтлi постаті дітей двадцятого століття,
розчиняються в мороці, наче постаті колійників,
що проводжають ніч.
Потяг прибуває на ранкову платформу.
Ранок вітає всіх, хто зійшов дорогою, спокусився ліхтарним сяйвом за великими деревами.
Ранок вітає тих, хто сходить на кінцевій.
I лише радість лишається.
I лише розпач.
I лише переплітається вогкий туман
iз невагомим словом.
Будь зі мною, музико вулиці.
Будь зі мною, відчуття перемоги.
Відчуття справедливості.
Відчуття ритму".
139
хто перейшов через великі війни та потрясіння, стоять при вікнах, прощаються
з мороком, ніби з померлим сусідом.
Хто кого пережив, кому випав цей сумнівний здобуток - дивитися як споряджають на цвинтар померлого ворога.
Свiтлi постаті дітей двадцятого століття,
розчиняються в мороці, наче постаті колійників,
що проводжають ніч.
Потяг прибуває на ранкову платформу.
Ранок вітає всіх, хто зійшов дорогою, спокусився ліхтарним сяйвом за великими деревами.
Ранок вітає тих, хто сходить на кінцевій.
I лише радість лишається.
I лише розпач.
I лише переплітається вогкий туман
iз невагомим словом.
Будь зі мною, музико вулиці.
Будь зі мною, відчуття перемоги.
Відчуття справедливості.
Відчуття ритму".
139
June 20, 2022
Якось важко йшла мені ця збірка, часом шпорталась за якісь вірші і по кілька разів перечитувала, все не могла збагнути їх. Зазвичай такими стоперами ставали верлібри, римовані вірші частіше приносили насолоду. Так що, можливо, я просто перестала сприймати верлібри.
January 28, 2023
верлібр то вірш де рими нема
верлібр верлібр верлібр
читати його - це мука земна
верлібр верлібр верлібр
тоді навіщо я знову купив Жадана?
не знаю, верлібр верлібр
намучився з ним, зате книга красива
верлібр верлібр верлібр
верлібр верлібр верлібр
читати його - це мука земна
верлібр верлібр верлібр
тоді навіщо я знову купив Жадана?
не знаю, верлібр верлібр
намучився з ним, зате книга красива
верлібр верлібр верлібр
June 20, 2021
тут інше і незвичне, і зміни - це добре
February 13, 2023
Мабуть, я не з тих людей, які захоплюючись людиною, будуть обожнювати все, що вона створює. Я люблю Жадана як письменника і захоплююсь ним, як особистістю, проте я далека від споживання його творчості, як музиканта, та і як поет він мені не заходить. Вловити певні думки між текстами - можна, читати це захопливо - не для мене. Краще піду читати риму у віршах Симоненка.
January 9, 2025
Вибач, Татку, не прочуствував. Може через те, що я бидло з смт, яке жило все життя в тому, про що й ці вірші, й тепер не бачить простого-прекрасного. Або через те, що більшість сенсів пішло в оформлення цієї книги. Зірку докинув за вигляд.
(І це навіть не через те, що мене забанив в твітері)
(І це навіть не через те, що мене забанив в твітері)
March 5, 2024
Ну, що тут можна сказати - Жадан все ще примудряється писати практично одні й ті самі вірші і все одно віднаходити в читачеві-слухачеві якийсь непримітний триґер і раптово натискаючи на нього, викликати старозаповітній, древньоеллінський катарсис.
Лише не називай це мовою.
Не називай мовою виноградне
вростання слів у довколишню тишу.
Не називай мовою звірячий крик
любовних освідчень,
скандування вибачень перед зрадженими,
старозавітній плач політиків
над містами,
які вони потім спалять.
Це що завгодно, лише не мова.
Це може бути наріканням каменів,
що лежать на річковому березі,
нічого не знаючи
про глибину річища.
Це може бути співом будинків,
з яких виселили цілі родини.
Це може бути шрифтом
повідомлень у газетах,
якими протоплюють бараки.
Але говорити такою мовою –
ніби розмовляти з залізом,
ніби сперечатися з липами.
Це не мова, після якої видихається ворожба спокою.
Не мова, після якої підіймаєшся
у повітря, наповнене димом і літерами.
Довге мовчання, ніби нитка,
виводить нас зі спалених вулиць.
Тиша – тепла, мов ягня на руках.
Ми вистоїмо на цьому вітрі,
ми не розгубимо одне одного
в сутінках.
Стоять чоловіки і жінки,
тримають словники у руках,
а в словниках усе зрозуміло,
наче в підручниках з математики,
чи дитячих євангеліях.
Лише не називай це мовою.
Не називай мовою виноградне
вростання слів у довколишню тишу.
Не називай мовою звірячий крик
любовних освідчень,
скандування вибачень перед зрадженими,
старозавітній плач політиків
над містами,
які вони потім спалять.
Це що завгодно, лише не мова.
Це може бути наріканням каменів,
що лежать на річковому березі,
нічого не знаючи
про глибину річища.
Це може бути співом будинків,
з яких виселили цілі родини.
Це може бути шрифтом
повідомлень у газетах,
якими протоплюють бараки.
Але говорити такою мовою –
ніби розмовляти з залізом,
ніби сперечатися з липами.
Це не мова, після якої видихається ворожба спокою.
Не мова, після якої підіймаєшся
у повітря, наповнене димом і літерами.
Довге мовчання, ніби нитка,
виводить нас зі спалених вулиць.
Тиша – тепла, мов ягня на руках.
Ми вистоїмо на цьому вітрі,
ми не розгубимо одне одного
в сутінках.
Стоять чоловіки і жінки,
тримають словники у руках,
а в словниках усе зрозуміло,
наче в підручниках з математики,
чи дитячих євангеліях.
Read
May 3, 2022Сонце лівобережне вічно ображене чимось
April 27, 2023
Є вірші дуже гарні, які хочеться перечитувати. Є так собі
October 23, 2025
«немов за вірність цю ще буде виграш,
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори»
Не знаю чому саме ця, але збірка нарешті дала чітке розуміння: хай як не намагатимуться наслідувати Жадана, навряд чи хтось дорівняється до його надзвичайно глибокого та цілісного сприйняття реальності.
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори»
Не знаю чому саме ця, але збірка нарешті дала чітке розуміння: хай як не намагатимуться наслідувати Жадана, навряд чи хтось дорівняється до його надзвичайно глибокого та цілісного сприйняття реальності.
August 21, 2022
Ландшафтна збірка, багата на простір і на мовчання. Рефлексує над голосом і мовою, інтонує деревам, ніби вчиться новим способам говорити - на іншому повітрі, в іншому пейзажі.
July 18, 2021
Моєю улюбленою збіркою віршів Жадана лишається «Життя Марії» - що не применшує моєї радості від кожного нового, завжди проникливого і красивого його ви��ання
July 3, 2022
The most recent collection of Сергій Жадан’s poems. I expected a lot from it because I can see how Сергій Жадан becomes a less “melancholic” and more “civil” poet over years, and this is very attractive to me. In short, I am mostly not interested in poems about love between man and woman and other deeply personal things going on between humans, but I am very grateful to Сергій Жадан for his poetic search for our national identity and his words about our collective resistance to evil and empowerment.
When I started reading, I felt somewhat disappointed exactly because the “melancholic” aspect was clearly prevalent there. Also, I did not like the design of this book (I usually love black-and-white urban esthetics, but these pictures were too murky and marginal for me).
However, the book definitely “grows on you.” With every new page, you feel this swelling wave of awakening, the growing feeling of people, a nation, through the remains of personal feelings. If you read the book quickly, “in one breath,” it almost sounds like a psalm indeed, a religious song about “our collective resistance to evil and empowerment” that started quietly and slowly but ends solemnly, thunderously.
What is striking here is that it is more about our current situation (the full-scale war, with all the tragedies, millions of refugees, and rapidly growing awareness of “who we are”) than it was a year ago when it was published or two years ago when Сергій Жадан was writing these poems. You read some of them and cannot comprehend “how he knew” what we would feel and experience right now.
I have seen some negative/indifferent reviews about this book, but I am sure that the same people would appreciate it much more if they read it RIGHT NOW, because it could not sound so poignantly before the events of the last half a year.
When I started reading, I felt somewhat disappointed exactly because the “melancholic” aspect was clearly prevalent there. Also, I did not like the design of this book (I usually love black-and-white urban esthetics, but these pictures were too murky and marginal for me).
However, the book definitely “grows on you.” With every new page, you feel this swelling wave of awakening, the growing feeling of people, a nation, through the remains of personal feelings. If you read the book quickly, “in one breath,” it almost sounds like a psalm indeed, a religious song about “our collective resistance to evil and empowerment” that started quietly and slowly but ends solemnly, thunderously.
What is striking here is that it is more about our current situation (the full-scale war, with all the tragedies, millions of refugees, and rapidly growing awareness of “who we are”) than it was a year ago when it was published or two years ago when Сергій Жадан was writing these poems. You read some of them and cannot comprehend “how he knew” what we would feel and experience right now.
I have seen some negative/indifferent reviews about this book, but I am sure that the same people would appreciate it much more if they read it RIGHT NOW, because it could not sound so poignantly before the events of the last half a year.
September 22, 2025
Сергій Жадан — про вміння називати речі своїми іменами тоді, коли всі говорять мовою, а він нею мовчить.
« Ви ж любите так, ніби зав’язуєте канати.
Ви ж закохуєтесь так, ніби знімаєте шкіру.
Бог з вами, я з вами втрачаю віру»
«Спробуєш нас переконати — нічого не вийде.
Це від тебе ми навчилися заперечувати очевидне.
Це ти нас навчив сперечатися на хрестовині.
Це нам ти нічого не винен, це ми тобі нічого не винні.
Це нашими голосами відлунює твій сумнів.
Це ти навчив любові всіх тут присутніх.
Спробуєш її відібрати — закидаємо камінням.
Саме любов керує кожним божим створінням.
Це ж те, що робить кожного з нас злішим.
Ти ж нам нічого більше не залишив.
Ти не винен, що все так дивно і так несхоже.
Іди собі з богом, бог із тобою, боже.
Ти нас не зрозумієш зі своєю трубою.
Просто ми все повторювали за тобою»
«…буде мотивом тих, хто боронить чортову ніжність,
тих, кого не переконала більшість»
«Бог дивиться на нас, як на самоповтори.» —такі слова мають право залишатися в рідній мові.
« Ви ж любите так, ніби зав’язуєте канати.
Ви ж закохуєтесь так, ніби знімаєте шкіру.
Бог з вами, я з вами втрачаю віру»
«Спробуєш нас переконати — нічого не вийде.
Це від тебе ми навчилися заперечувати очевидне.
Це ти нас навчив сперечатися на хрестовині.
Це нам ти нічого не винен, це ми тобі нічого не винні.
Це нашими голосами відлунює твій сумнів.
Це ти навчив любові всіх тут присутніх.
Спробуєш її відібрати — закидаємо камінням.
Саме любов керує кожним божим створінням.
Це ж те, що робить кожного з нас злішим.
Ти ж нам нічого більше не залишив.
Ти не винен, що все так дивно і так несхоже.
Іди собі з богом, бог із тобою, боже.
Ти нас не зрозумієш зі своєю трубою.
Просто ми все повторювали за тобою»
«…буде мотивом тих, хто боронить чортову ніжність,
тих, кого не переконала більшість»
«Бог дивиться на нас, як на самоповтори.» —такі слова мають право залишатися в рідній мові.
October 8, 2022
Мені сподобалось. Може через те, що це моя перша збірка Жадана, а може через те, що це перша книга, що я купила з початку повномасштабного вторгнення.
Я отримала її як шматочок дому, з цим Північним мостом та рідною Троєщиною на обкладинці і перші місяці не читала, просто тримала у руках. Потім везла її у валізі, повертаючись в Київ. Майже Хемінгуєвське свято, що завжди з тобою, тільки в моєму випадку — це дім.
Жадан чудовий. Рада, що він став одним з перших авторів, з яких почалась моя лагідна українізація.
До цього року я взагалі не сприймала ніяку поезію. Як виявилося, для неї потрібен особливий стан. І в цей стан дуже добре сідають жаданівські вірші — медитативні, проникливі, і як то зараз модно казати — комфортні.
«Немає сенсу боятися, оскільки боятися пізно.
Немає сенсу відмовлятись від вибору,
оскільки для всього вже є назви і терміни.
Думаймо про тих, хто нас чекає наприкінці.
Думаймо про них саме з тією ніжністю чи зневагою,
на які вони заслуговують».
Я отримала її як шматочок дому, з цим Північним мостом та рідною Троєщиною на обкладинці і перші місяці не читала, просто тримала у руках. Потім везла її у валізі, повертаючись в Київ. Майже Хемінгуєвське свято, що завжди з тобою, тільки в моєму випадку — це дім.
Жадан чудовий. Рада, що він став одним з перших авторів, з яких почалась моя лагідна українізація.
До цього року я взагалі не сприймала ніяку поезію. Як виявилося, для неї потрібен особливий стан. І в цей стан дуже добре сідають жаданівські вірші — медитативні, проникливі, і як то зараз модно казати — комфортні.
«Немає сенсу боятися, оскільки боятися пізно.
Немає сенсу відмовлятись від вибору,
оскільки для всього вже є назви і терміни.
Думаймо про тих, хто нас чекає наприкінці.
Думаймо про них саме з тією ніжністю чи зневагою,
на які вони заслуговують».
April 27, 2024
Дуууже люблю і ціную творчість Жадана. Але ця збірка не так зачепила, можливо на фоні інших його віршів, від яких перехоплює подих, ця поезія пройшла якось рівно повз мене, з раціональним відчуттям, що це добре написано, але не стискає серця.
Ну і можливо причина в тому, що я люблю або риму, або прозу, а от вірші в прозі мені даються важко, а їх у цій збірці більшість. Хоча для когось саме це і буде перевагою.
Ну і можливо причина в тому, що я люблю або риму, або прозу, а от вірші в прозі мені даються важко, а їх у цій збірці більшість. Хоча для когось саме це і буде перевагою.
October 24, 2021
Цей Жадан складається з тих самих слів і образів, що і увесь попередній Жадан. Але одне й теж саме на -надцятий раз вже перестає розчулювати
Ніби віскі сауер, який ти швидко випив майже до кінця, повертаєшся до його залишків за годину, відпиваєш - а там розтанув шмат льоду, і той віскі вже майже не відчувається, так, водичка з гомеопатичним запахом
Жаль, бо я ж тебе так любила ще з 2011го 💔
Ніби віскі сауер, який ти швидко випив майже до кінця, повертаєшся до його залишків за годину, відпиваєш - а там розтанув шмат льоду, і той віскі вже майже не відчувається, так, водичка з гомеопатичним запахом
Жаль, бо я ж тебе так любила ще з 2011го 💔
April 21, 2022
мабуть перша за довгий час книга, яка на жаль не закарбується у пам'яті. багато з віршів дуже сподобались, зачепили, але пам'ятаю з них лише самі враження, але не самі тексти, хоч як би силкувалась запам'ятовувати. але то видно моя особливість - поезія не мій формат
попри все Жадан пише круто, можливо почитаю ще щось з його творів
попри все Жадан пише круто, можливо почитаю ще щось з його творів
November 30, 2022
Таке враження, ніби у 2020 Жадан написав про 2022 рік. Про ці переходи, ці прощання, це світло. Про все, що настало разом із війною. Вдосталь цікавих образів. Важкувато для сприйняття. Дещо хочеться ніби законспектувати, щоби зрозуміти краще. Здається, тут немає стовідсоткових хітів, нічого не "качає", швидше, тексти пливуть і гойдають, меланхолійно, але зрештою, як і все у Жадана, життєствердно.
February 8, 2023
Як складно писати про таке глибоке і болюче в форматі поезії. Сергій Жадан зміг вкласти повно емоцій війни, смутку, надії у чарівну риму.
Displaying 1 - 22 of 22 reviews