Квадрат сонця

by Ірина Смолич

Все починається у 1989 році, коли батько перевозить свою маленьку дочку після смерті її матері до невеликого курортного містечка. Погодившись на переїзд, дівчинка не підозрює, яке жахіття на неї чекає. Виявляється, в їхньому новому будинку живе страшне Чудовисько і воно здатне вбивати. Проте це не кінець історії. Загадкові події отримують своє продовження у 2019. До цього ж міста на відпочинок приїжджає головний герой зі своїм сином. Згодом стає зрозумілим, що відпочити йому навряд чи вдасться, бо він має не тільки знайти двох зниклих дітей, але і розкрити таємницю тридцятирічної давності...

Genres: Ukrainian Literature

259 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

Reviews

[Yuliia Kravchenko · Rating 5 out of 5]

Можливо, десь 4.5 ⭐

Але мені дуже сподобалось!
Цікаво закручений сюжет, чудово прописана містика (місцями аж холод по спині пробігав), кінець здався дещо сумбурним. Але загалом трилер хороший 👍радію, що українські автори пишуть такі добротні книги

[Олександра Левчановська · Rating 5 out of 5]

Мені сподобалось. Добре закручений сюжет і гарна мова, дрібка гумору, трохи іронії та не ідеальні персонажі - все, як я люблю. І добре, коли автор в художню літературу "вшиває" соціально значимі меседжі, книга відразу стає глибшою і насиченішою. Це були чудові два з половиною дні з книгою, кілька разів я винукнула "Оце так" і трохи полоскотала собі нерви нічним читання. Було захопливо. Трилери - це не так все і страшно 🤗🤗

[Кирило Половінко · Rating 4 out of 5]

Простенький трилер на вечір-два. Купа жанрових штампів, є цікаві сюжетні ходи. Цікаво споглядати за розвитком авторки. Успіхів! 🖤

[Vladyslav · Rating 4 out of 5]

Книга добре підходить для літнього читання, хто таким страждає.

Перші 70 ст. передісторії (1989) одного із персонажів було читати менш цікаво (точно не нудно), друга частина (2019) полетіла зі свистом. Не скажу, що не прихуїв від твіста під кінець 70ї ст., але мотиви батька до кінця книги так і не зрозумів. Їбанувся? З чого такий маньячело намалювався? Ця бляшанка з фото собак Бондо в його шухляді, фото якихось людей в масках…Чого, як, коли? Багато питань, нуль відповідей. Або я жопой читав.

Сатоя в цій книзі я так розумію вигадане курортне містечко біля моря. І якоїсь згадки, прив’язки до України немає. Просто люди приїжджають звідкись в Сатою. Для мене це було курортне містечко десь за Одесой, хтось може уявляти собі якусь іншу країну. Імена персонажів (Емма, Лео, Алісія, Лукаш) для України я би сказав досить нетипові.

Містика… Оці галюни, ведіння персонажів наче і подобаються, заплутують, нагнітають, інтригують, але в одному такому припадку Лео тупо дізнається від трупа номер будинку, де дещо сталось. Хоча він і попаде в цей будинок не догадуючись, що це саме цей будинок, тільки чутка пізніше дійде до цього.
Заскоки від лиця дорослого чоловіка ну таке, розумію фобії можуть бути у кого завгодно. Але в його арці оці сни були місцями ну дуже спойлерні і занадто фізичні, реальні. Мені це не сподобалось, зайве як на мене.
Містика від лиця дитини була ок, все-таки в дитинстві уява кипить і це виглядало добре, гармонічно.

Також мене зачепив момент зі слідчим на 231 ст. Фраза “Ми ж оглядали будинок, але мені й на думку не спало, що хлопчик сидить у підвалі”. Що блядь? Оглядали будинок і ні одна в рот їй ногу душа не глянула в підвал, це як? І письмо до Емми від чоловіка вони в будинку не найшли, провалялось чорт знає скільки, зате Лео блядь найшов. Просто верх похуїзма поліції, якщо не наганять на авторку :)

В кінці книги, вчинок Лео щодо винуватця цих сумних подій мені не сподобався. Нахіба він приховав її роль в цьому всьому, не розумію. Воно ж явно хворе і потребує лікарів.

Загалом чим ближче до кінця, на думці “охуїть, що тут відбувається?”. В цілому було дуже цікаво і ні разу не жалкую що взявся за цю книгу, незважаючи на якісь нестиковки, ляпи.