Втрачене літо: Дойчланд курить на балконі

by Wladimir Kaminer, Serhiy Zhadan (Translator), Оксана Щур (Translator)

Весна 2020 року. Люди поволі прокидались від зимової сплячки, мружилися на сонці й уявити не могли, що чекає на них попереду. У далекому Китаї застуджений панцерник буцімто чхнув на хворого кажана — і так народився вірус, що паралізував світ. Але це не вплинуло ні на допитливість, ні на гумор Владіміра Камінера.

Попри локдаун, маски і заборону на розливне пиво, він скрізь знаходив історії, які доводили: життя триває! Навіть якщо кожен день мало чим відрізняється від попереднього. Зі сміхом і співчуттям він спостерігав за нашим ковідним повсякденням і за тим, як поступово змінюється дійсність…

Genres: Nonfiction, German Literature, Short Stories

208 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Russian-born German short story writer, columnist, and disc jockey of Jewish origin. Kaminer emigrated to Germany in 1990.

Reviews

[Oleksander Lysenko · Rating 5 out of 5]

Чудове карантинне/посткарантинне читання. Дякую Владіміру, який дав зрозуміти(а головне, з добрим гумором), що люди в сьогоднішніх тяжких умовах скрізь поводяться майже так само.

[Sv · Rating 4 out of 5]

Смішна приязна книжка, в деяких місцях дуже смішна.

[Andy · Rating 5 out of 5]

Wladimir Kaminer hat mit diesem Büchlein mal wieder bewiesen, dass er der beste moderne, russische Satiriker Deutschland ist.

Снимаю шляпу 🎩😁

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

мені нормально прочиталося
інколи це чистий Жадан - аж кортить подивитися, що ж там в оригіналі
охуєнно щасливі ковідні часи
мабуть це зараз ніхто б вже не став ані перекладати українською, ані читати
але я дивлюся ковідні книжкові клуби від Комори і читаю книжки, про які в них йдеться
як все змінилося
нічого не залишилося з минулого життя

[Nashelito · Rating 5 out of 5]

Навесні 2020 року весь світ виявився практично безпорадним перед атакою віруса невідомого походження. Чи то його винайшли китайці в секретних лабораторіях, а чи справді на ринку в Ухані грипозний броненосець обкашляв застудженого кажана, котрим невдовзі поласував якийсь місцевий гурман і вже після цього болячка поширилася на весь світ, спричинила пандемію, карантини, локдауни, комендантські години, руйнування цілих галузей економіки та культури. Вірус covid-19 змінив наше життя до невпізнання.

Світ вже ніколи не буде таким, як раніше — Владімір Камінер часто повторює ці слова у своїх "карантинних оповіданнях". Так говорять політики, коли розводять руками, так бідкаючись кажуть прості люди.

Звичний уклад руйнувався прямо на очах, але життя тривало. Без ресторанів і кіносеансів, без культурних і спортивних подій, без поцілунків і обіймів, без доторків до обличчя, навіть до свого, без розливного пива у парках...

Оповідання читаються дуже легко, на одному диханні. Це ж було вже! Ми на власні очі бачили, відчували, проживали щось подібне з тієї ж п'ятниці 13-го березня 2020 року, розповіддю про яке відкривається ця збірка.

У той самий час ми в Києві звикали до дещо неоковирних формулювань Віталія Кличка, адже чули їх у трамваях щодня, про те, що миття рук та антисептики — наші найкращі друзі. Принаймні тоді, коли мали змогу користуватися громадським транспортом.

Ми спостерігали за фантасмагоричним захопленням у полон цілим загоном поліції однісінького відвідувача "качалки" на Гідропарку.

Якщо німецька влада, коли вводила суворі обмеження і делалі сильніше їх посилювала, справді намагалася "розірвати ланцюги заражень", то що намагалася робити влада в Україні — про це ніколи не дізнається ніхто, хіба може колись екс-міністр охорони здоров'я продасть пальто і на виручені гроші видасть мемуари.

Владімер Камінер іронічно, дотепно і спостережливо описує начебто звичайні, часто навіть банальні події чи ситуації, де схожі на нас люди опинилися перед подібними до наших викликами і зрештою поводилися і відчували майже те саме, що досі відчуваємо ми, але з поправкою на німецьку ментальність. Я маю сумніви, що німці хоч раз носили маску на підборідді, наче модний аксесуар.

В одному з епізодів автор відмовляється від російської вакцини, в інших згадує про смертельну заразу комунізму та агресію росії на сході України і робить це в таких інтонаціях, що і його позиція щодо приналежністі Криму жодних сумнівів не викликає.

А ще Сергій Жадан залишив у тексті прекрасну пасхалочку для своїх фанатів, хто побачить — той одразу зрозуміє. Навіть цікаво чи було щось, і що саме було там в оригінальному тексті.

[Sophia · Rating 4 out of 5]

Lustige & relativ kurze Strandlektüre

[Mykola · Rating 4 out of 5]

Смішно і сумно читати про такі проблеми (ну і згадувати їх, а що вже), коли щоденно поруч вмирають співгромадяни. Для тих хто забув, як воно і що воно було в 2020-му чи для майбутніх поколінь, які напевно, цього не застануть (якщо пощастить). Загалом непогано, але занадто рано для таких книг, бо світ ковбасить так, що про такі події навряд чи хто забуде найближчим часом.

[Iryna Stepanyk · Rating 5 out of 5]

"Ніщо не вказувало на кінець світу - нашого затишного, прекрасного світу, який витримав стільки війн і криз, але став на коліна перед мікроскопічною будовою клітини. Можливо, він знову підніметься, але цей новий світ буде зовсім іншим. Світ, яким ми його знали, наближається до фіналу."

Книжка про реалії, у яких ми живемо уже 2 роки.

Життя під час пандемії, в той час, коли світ зупинився і залишився як сказала О. Забужко "без дорослого вдома", коли ніхто не знав, що робити далі і яким має бути завтра. Книжка, в якій через чумор до серйозності і осмесленості показана новинна стрічка у житті людини.

Ця роман і нон-фікшин водночас. Це історії автора, його спостереження, його роздуми і аналіз карантинного життя в Німеччині. Це така собі легка і осмислена іронія на ту розгубленість, яка в один момент оволоділа світом. Вона про переосмислення життя кожної людини, пристосування до нового ритму життя, про людство у всій його схожості і різноманітності. Однак тут не лише про Німеччину чи німців, мені здається, тут кожен знайде в чомусь себе чи свого знайомого. Мова піде і про Австрію, і про Нідерланди, і про Росію, і про українців.

Вона смішна і легка, вона цікава і дуже розумно написана. Вона про кожного з нас і дуже нелегкий карантинний досвід. Перепетії з громадським транспортом, коли кожен боявся бути одинадцятим у черзі, тобто зайвим. Про старших людей, які виявившись у зоні ризику, пристосувались до карантину краще за молодь. Мітинги у Берліні без людей, ресторанні хроніки і про пересуваня за стрілкою. Книжка дуже сподобалась. Роздуми автора, його розповіді, порівнняня і просто опис все це дуже органічно і по-справжньому цікаво. Дуже раджу!

[Tetiana Polianska · Rating 5 out of 5]

Якщо ти не можеш вплинути на ситуацію, то потрібно змінити своє ставлення до неї. І це чудово вдалося Владіміру Камінеру - автору книги "Втрачене літо: Дойчланд курить на балконі".

Коли з початком ковідної епідемії змінюється звичний порядок речей і розгублені політики запевняють всіх, що "ми воюємо", "це стало найбільшим викликом після Другої світової" або "ми маємо вижити як народ", люди, запам'ятавши нові слова "локдаун" і "добровільна ізоляція" беруть свій порятунок у власні руки. Бо життя значно прагматичніше за чужі промови і потребує і хліба, і розваг. Розкупивши борошно, дешеву ковбасу і туалетний папір, німці створюють ідеальні умови для нового виду селфі - на фоні порожніх магазинних полиць. А далі вони сидять вдома, заново знайомляться один з одним, самотні шукають собі нового партнера - це простіше, або нового кота - і це майже нереально, роблять ремонти або просто скаржаться на сусідів. Все, аби тільки розірвати міцні ланцюги зараження...

Владімір Камінер під час перших ковідних місяців робить досить неочікувані для себе спостереження і змушує своїх читачів подивитись на багато речей з протилежного боку, щоб по-справжньому їх оцінити. Я начебто переглядала талановите документальне кіно, наповнене добрим гумором та авторською самоіронією. Разом з автором я віртуально подорожувала карантинною Європою, знімала фільми, писала реп, читала Новий Заповіт, зустрічалась з читачами (без читачів), розбиралась з теоріями змови, шукала кота для його мами, сміялась та трохи сумувала. І час, який я витратила на прочитання книжки став для мене справжнім подарунком цього нового, сподіваюсь "не втраченого літа".

Окрема подяка Оксані Щур та Сергію Жадану - за такий чудовий український переклад.

[Jennifer B · Rating 1 out of 5]

Best part of the EBook was finding the last 27 pages were advertising for his other books. What an annoying author🙄 Book club read, the title sounded promising and the basis for an interesting discussion, was not expecting his ramblings on Russia and various random topics (Lipizzaner horses, Nabokov, Fishing) to comprise most of the book. The few amusing observations couldn't save my frustration at spending precious reading time on this book.

[Sebastian Heinrich · Rating 4 out of 5]

War ein kurzwiliges Buch zu lesen während ich krank im Bett lag, typisch Kaminer eben.

Fast diese ganze Zeit humorvoll zusammen. Hoffen wir das wir nicht mehr dahin zurückkehren,wo die Welt verrückt spielt.

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

Книжка, яку, певно цікавше буде читати за 5/10/20 років, коли ці реалії початку пандемії вивітрятся з голови:)
А взагалі, приємна, ненапряжна книжка.

[Karinschmoe]

Guter Ersatz für ein eigenes Coronatagebuch

[Inge · Rating 4 out of 5]

Kaminer ist ein moderner Eulenspiegel, er beobachtet, stellt scheinbar dumme Fragen. Witzig!

[Radek Husek · Rating 4 out of 5]

Klassische Kaminer. Für mich als Deutscher Student sehr leicht und nett zu lesen.

[Patricia Grüning · Rating 4 out of 5]

Kurzweilige Strandlektüre

[Oleh Vovkodav · Rating 5 out of 5]

Сміша іронічна книга. Оці ковідні перепетії читаються як анекдот під час війни. Особливо твердження, що це найбільший виклик з часів Другої Світової.

[Laura · Rating 3 out of 5]

Etwas langwieriger Start aber sonnst ok

[Olesya · Rating 3 out of 5]

Справді добрий постковідний гумор.
Правда, тепер уже й не віриться, що ми щось таке пережили. Частини про ковід у росії дуже повесели