Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка) — українська поетеса, письменниця, перекладачка. Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одне слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та інші. Данна збірка містить два твори автора: «Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях (твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі), та «Бояриня» — драматична поема, єдиний твір Лесі Українки, який базується на українській історії.
Lesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
У школі українські література мене чомусь зовсім не цікавила. Зарубіжна подобалась набагато більше. Від твору до твору вона закохувала мене у книжки все більше. Можливо, справа у вчителеві?.. А останнім часом українська література почала цікавити мене набагато більше. Але саме тогочасна, класична. Сучасну я досі не сприймаю (але намагаюся змінити свою думку щодо цього). Кілька днів тому записалася до бібліотеки. Вона маленька, вибір книг також не великий, але одна лиш присутність там приносить неймовірне задоволення! Саме там я взяла почитати Лесю Українку. Вперше ознайомилася з Лісовою піснею і ні грама не шкодую, що обрала її до читання. Історія Мавки дуже сумна, хоч і передбачувана. Відмова від свого єства заради когось іншого навряд чи принесла б комусь радість... До того ж, люди ще ті потвори... Лісове царство у п'єсі неймовірне. Хочеться піти прогулятися справжнім лісом і уявляти хто і де живе з цих казкових створінь. Загалом, мені сподобалось, як пише Леся Українка. І вам раджу почитати, якщо ще не знайомі з її творчістю.