"Міфи та легенди давньої України" – захоплююча літературно-художня розповідь про дивовижний світ наших далеких пращурів, їхню високу духовність і єдність із Природою, рідною Землею. Пером і пензлем автор малює яскраві міфічні образи, які, незважаючи на всілякі перешкоди, пережили віки і дожили до наших днів. Це – Сварог, Перун, Дажбог, Ладо, Купало, Коляда, Берегиня та інші, а ще – величезна кількість демонологічних персонажів. Пропонована книга – то набуток багаторічної праці, який пропонується усім, хто цікавиться українським народознавством, з вірою і надією, що його належно поцінують як широкий загал читачів, так і мистецтвознавці."
Ця книга для багатьох стала дверима у світ української міфології і з завданням зацікавити вона безперечно гарно справляється. Вмілий виклад тексту, близький до казкового, але з елементами науково-популярної літератури, сприяє тому, що читати приємно, ніби Валерій Войтович - ваш давній знайомий.
І водночас ця книга певною мірою шкідлива. Бо Войтович пропонує фактично власну спробу реконструкції стародавньої міфології, проте прямо про такий намір не попереджає. Що не міф чи легенда, то ствердження ніби точно так вони й звучали 1000 років тому. Під виглядом такого відтворення міфів автор просовує погляди, від яких часом відчувається іспанський сором. В підсумку Войтович навіть не висловлює достатньо саме власних оригінальних ідей, а в кожному абзаці стирчать вуха Лісового, Шаяна та інших діаспорян, які в гонитві за звеличенням української культури вдарилися у відверту лженауку.
Чимало дорослих на повному серйозі вважають її чимось на кшталт "Легенд і міфів Стародавньої Греції" Миколи Куна, що й близько не так. Це НЕ стародавня міфологія, а її перелицювання на сучасний лад у традиціях навіть не власне українців України, а представників діаспори.
І все ж я раджу ознайомитися з цією книгою, щоб вона стала початком для вивчення української міфології. Та аж ніяк не фінішем і непохитним священним писанням.