«Мирослава та інші з нашого двору» — кумедна і щира повість для юних читачів письменниці Ольги Купріян про всі ті дива і перипетії, що трапляються з нами тільки в дитинстві, коли тобі десять і канікули — це ціле життя тривалістю в літо!
Микита і Мирослава дружать, сваряться і знову миряться, вчаться заробляти свої перші гроші, вигуляючи песика баби Соні чи маленьку Злату, намагаються викликати Гумову Дупу... А ще проживають разом усі радощі та сум і вміють насолоджуватися малим — як-от клаптиком літака «Мрія» у небі!
Підглядаючи за життям в одному дворі, можна побачити багато цікавого, веселого й інтригуючого. Отак і Оля Купріян "надивилася" на цілу книжку — щиру, дотепну, місяцями надзвичайно серйозну, вдумливу й зворушливу, а ще якусь таку дуже рідну. Книжку про дитинство з усіма його ненавмисними збитками, маленькими трагедіями вселенського масштабу, загадковими ритуалами (привіт, Гумова Дупа!) і відкриттями, які змушують зненацька подорослішати.
Знаєте, чим мене підкорила "Мирослава..."? Вона абсолютно непретензійна. Така прикольна і проста книжка про звичайне дитинство. Принаймні так здається на перший погляд.
Але тут мусить бути якесь "але", скажете ви, бо непретензійність - то так собі комплімент, і матимете рацію.
Я захоплююся тим, як Олі Купріян вдається просто, без надриву і напруження, проговорювати важкі теми. Онкохвороба, війна, життя переселенців, упередження дорослих, які транслюють, дражнячись, однолітки, розлучення батьків, зрештою смерть. Усе те, що наповнює наші повсякденні життя і присутнє у життях дітей, хоча дорослі часто воліють думати, що діти цим не переймаються так глибоко, як не-діти. Так от, герої цієї книжки стикаються з усіма цими проблемами і вчаться їх проживати. І це супер важливо, коли такі моменти присутні в книжці, не стаючи при цьому центром оповіді, не затінюючи, а радше відтіняючи все те цікаве, красиве і захопливе, що відбувається у дитинстві (з викликом Гумової Дупи включно😉).
п.с. Якщо вам стало цікаво, хто така та Гумова Дупа, то — вибачте, нічим не можу допомогти. Читайте книжку😁
Отримала задоволення читаючи цю дитячу книгу.Вона про сучасних дітей, сучасну дійсність та проблеми. Діти дружать, доплмагають один одному і потрапляють в пригоди,а ще вони живуть в одному дворі, хоча й ходять до різних шкіл. Посміялась, коли діти викликали Гумову Дупу, поплакала, коли дізналась історію мами головного героя і чому він постійно з бабусею. Дітям потрібні такі книги, тому що вони розповідають історії з життя і вчать відчувати.
Це класна книжка про 9-річних дітей, яку слід читати 7-річним дітям, бо 9-річним вона видасться занадто наівною і життєстведною. А ще іі треба читати батькам 7-річних дітей, щоб трохи продовжити іхні мріі про безпосереднє і щире дитинство з друзями, пригодами і життям навколо цього.
Головних героїв - Микиту (оповідача), Мирославу, Дениса та інших - пов'язує те, що вони живуть в одному звичайному дворі на околиці Києва. А що з огляду на вік їх ще не дуже відпускають гуляти сильно далі від майданчика під вікнами, то двір і стає ключовим простором, у якому вони проводять літо, вибудовують дружні стосунки і розуміють нові важливі речі про життя.
Мені дуже сподобалося, як майстерно у цій повісті поєднано два шари. З одного боку, дуже переконливо передано світ очами дев'яти-десятирічки, у якому ну дуже центральні питання - це чия черга кататися на тарзанці і де б дістати жуйки. А з іншого, через це дитяче розуміння світу і Микитині подекуди чудернацькі спроби знайти зв'язки між спостереженнями, щоб вичленити їхнє значення, бачимо дуже складний дорослий світ.
Я насправді не знаю, як це прочитає справжній middle-grade-читач. Але принаймні одну риторичну "пастку", яка викликає емоційну реакцію, розставлено виключно і цілеспрямовано на дорослого читача, і ще й так, що читач-дитина радше за все її взагалі не помітить. *standing applause за такий кросоверний ефект*
Коротенька історія про один двір та дітей в ньому. Згадалося власне дитинство, сусіди та людські драми, які з дитинством не закінчилися. Книга написана перед війною, тому нажаль далі дітей України чекає набагато більше випробувань.
Микита живе у звичайному міському дворі. Тут є дитячий майданчик з пісочницею, в якій вічно копирсаються малюки, за якими наглядають мами чи бабусі. А за будинком - прекрасна тарзанка, яку Микита змайстрував сам. А ще тут живе його найкраща подруга, Мирослава, - дівчинка, з якою весело вигадувати безліч забав, цікавих і трохи небезпечних. "Інші" із двору теж бувають дуже цікавими. От наприклад, Денисова мама, яка навіщось, зовсім безкоштовно, доглядає за клумбою у дворі. Микита навіть взявся їй допомогти і поливав квіти. Або от бабуся Соня, у якої живе пес Джонік. Вона запропонувала Микиті справжню роботу - вигулювати пса за 5 гривень!
Звичайний двір, звичайні люди, але у кожного - своє щастя й горе. І якщо подружитися з ними ближче, можна дізнатися про те, як одній родині важко було покидати через війну свій рідний дім і переїздити на нове місце, у кого брат - військовий, і чий тато дуже хворий.
Книга, написана наприкінці 2019 - початку 2020 року, починається дуже щемливо: "Нагорі було чудове вікно, а з нього виднілася злітна смуга. А все тому, що відразу за нашим будинком - дачі, а за ними - авіазавод імені Антонова, де інколи злітають і сідають не просто собі літачки, а "Мрія" і "Руслан"."
Взагалі дуже цікаво в легку і кумедну дитячу історію авторка вплела такі складні теми, як війна на Донбасі, неповні родини, втрата близьких. Це зроблено дуже акуратно, аби не злякати, але водночас - аби дати можливість поговорити, якщо у дитини буде такий запит. Якщо ж ні - ви прочитаєте добру і кумедну історію дружби дітей та їх перші доторки до реальності цього світу.