У світлі світляків. Там, де тиша

by Ольга Войтенко (Olha Voitenko), Ана Годісь (illustrator)

У безмежно темному і засніженому світі загубити одне одного дуже легко. Та що там, у цій темряві можна загубити навіть самого себе. Вирушаючи у подорож, Єва-Ліза, Тім, Анна та Нік хочуть лише одного — знайти Макса. Та чи можливо знайти когось, коли не знаєш, де шукати, а супроти тебе — сама безмежність? Водночас чи можна залишатися на місці, коли десь далеко, там, де тиша, неодмінно мають бути відповіді? Щоправда, можливо, зовсім не ті, яких сподіваєшся...

Genres: Fantasy

496 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Українська письменниця та сценаристка

https://www.instagram.com/likeabirdfox/

Reviews

[Анастасія ꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡ · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобалась ця серія, хоча я її дуже довго відкладала, бо вважала, що вона буде не цікавою. Вона однозначно входить в список моїх улюблених 2024. Настільки мені було цікаво читати, і герої мені сподобались, сюжет теж сподобався, але в цій частині(вона фінальна) не показали як прокинулись всі інші, я всю трилогію цього чекала, але ж ні, і від цього відчувається якась незавершенність. В цій ми ще знайомимося з новим персонажем Юкі та його драконом. Коли я дізналася хто батьки Юкі та Тіма, тут я була трішечки шокована, але відчувалось щось таке.

[think for yourself · Rating 5 out of 5]

Третя частина найцікавіша, тому що дуже багато різних подій. В тому числі, присутня розв'язка історій кожного персонажа, розповідь про їхні сім'ї, таємниці тощо. У кінці книги є декілька актуальних запитань до читачів і до людства в цілому.

В кінці кожної книги авторка трохи розповідає про свою історію, що впливало на її написання, що надихало авторку. Мене порадувало, що авторка фанатка манги та Японії, тонкі натяки на які простежуються протягом всієї трилогії, а особливо масштабно по Японії ми пройшлися у третій частині. Люблю тих, хто любить Японію ☺️. А ще, коли авторка написала про музику, яка її надихала до написання третьої частини, я взагалі розтанула...

Загалом, якщо вам подобається фантастика, постапокаліптичні сюжети, якісно прописані персонажі та глибокі філософські роздуми, то якраз для вас ця трилогія. Рекомендую прочитати всі три книги поспіль, адже вони взаємопов'язані і разом створюють цілісну історію.

[Тетяна Савченко]

Це похмура фентезюха про вічну ніч, про драконів, про одну кльову студентську компанійку розумників, яка виросте й пересреться і про планетні захисні механізми протисапієнсної дії.
Сюжет такий: з планетою трапилася якась незрозуміла фігня, а точніше одразу дві фігні:
1) скрізь припинила працювати електрика
2) всі люди за винятком кількох підлітків впали в якусь подобу зимової сплячки
Головним героям історії, підліткам, ясна річ, дістається місія відшукати одне одного і врятувати світ.
Я завжди трохи ображаюся, коли перша закінчена книжка, хай навіть відразу відомо, що вона належить серії, не дає відчуття завершеності історії. Бувають же серії фентезі, де кожна частина - окрема завершена пригода? От це ідеал, а так... останню сторінку перегорнув і розумієш, що нікуди не прийшов, ще пілять і пілять. Уже би видавали всі частини одною книжкою, коли так!
Мені пощастило: Всі три книжки заразом я дістала в подарунок на день народження й тому розчарувань не пережила. Але якби сама собі купувала, мабуть би так і зупинилася на першій. Тим паче, дійсне задоволення я почала отримувати тільки починаючи з другої частини. На цьому етапі історія вже наповнюється атмосферністю і якимсь таким затишком... не марно персонажі періодично зізнаються собі в думці, що у цьому безлюдному світі їм комфортніше, краще, щасливіше живеться, ніж у тому, звичному.
Що з першою, в такому разі, було не так? - мене трохи дратувала дидактичність авторки: ось така її персонажка нікчемна, книжок не любить, на вулиці не гуляє, знай в ґаджетах сидить, але сусідський хлопець з милою усмішкою її, звісно, перевиховає.
Добре, що це перейшло, зрештою, і аж тоді у мене вийшло відчути себе всередині цієї історії, а не збоку з книжкою в руці. Дівчинка виявилася не об'єктом для перевиховання, а цілком собі повнокровною персонажкою, та й решта підлітків приємні, складні, цікаві, їх легко полюбити, поки вони дошукуються відповідей у своєму минулому й минулому своїх батьків, приймають складні рішення, приятелюють із драконами й мешканцями цвинтарів...

[Kira Sakhno · Rating 5 out of 5]

Ця книжка дуже насичена, тут багато усього відбувається і відкривається. Зараз її перечитала вже під час всіх цих подій і вона відкрилася для мене наново. Так багато всього там заховано і так багато питань, які були по минулим двом, вона відкриває.

Герої тут більше розкриті, вони подорослішали, тут багато психології і різних питання до того, як взагалі ми люди влаштували своє життя. Прикольно як тут піддаються сумніву речі, до яких ми звикли.

Мені подобаються дуже стосунки між героями, я перечитувала саме через це і через фінал, бо мені здається це кращий фінал для цієї серії, який міг бути. Хоча й не найочевіидніший, але коли починаєш думати, то розумієш, що він правильний і дуже сильний.

Після нього якось спокійно. Взагалі книжка дуже тепла і заспокоює, хоча там стільки нервів, здавалося б і загроз, але все одно там є щось дуже глибинно спокійне.

[Yulia · Rating 5 out of 5]

Прочитала трилогію на одному подиху, адже історія напрочуд легка та водночас сповнена магії, чудес та невідомого. Я щиро не люблю відкриті фінали, проте у випадку "У світлі світляків" вдячна авторці за можливість самостійно додумати чим саме завершилася ця історія

[mazzy of silence · Rating 5 out of 5]

Ця серія, цей світ, ці дракони та світляки — з найкращого, що я читала. Для душі, щире, щемке. Цю історію треба читати серцем, і навіть у найтемніші часи не забувати звертатися до світла ©

[(Ан)тологія · Rating 1 out of 5]

Це було погано. Настільки погано, що останні сімдесят сторінок я додала фізичне бажання викинути цю книгу у вікно й просто… забути. Попередня частина змусила мене повірити, що в цієї історії є потенціал, є логічне завершення, але ні. Це просто тортури для людського розуму, якась знущання без сенсу. От нащо я змарнувала цілий тиждень? Аби дізнатися, що відповіді — немає?..

От чесно, я б ніколи так не критикувала книгу, якби справді не почала сподіватися, що під кінець мене чекає щось цікаве. Але сюжет не змінився, він залишився незмінним усі три частини — герої кудись йдуть, щось шукають, зустрічають нових героїв та знов йдуть. От нащо було вводити оцю Крістіну? Нащо було вводити Юсу? Якщо кажеш, що і тебе пʼять головних персонажів, то хай і буде пʼять головних персонажів. Бо кількість — не дорівнює якість. Жоден з героїв, ні нових, ні старих, не був розкритий. Вони абсолютно однакові, з мінімальними відмінностями, в дівчат один шаблон, в хлопців — інший.

Ми не отримали передисторії, не отримали пояснення, навіть нормального сімейного дерева не побачили. Чому в Макса й Крістіни дві пари батьків? Що сталося між батьками Єви-Лізи? Що хотіла знайти мати Ніка? Звідки зʼявилися ці історії в їх сімʼях та як вони повʼязані? Тримайте питання, але відповіді — ніц, можу запропонувати лише недолугі історії про драконів та критику на сучасне споживацьке суспільство. Дуже дякую, блять.

Історія не так працює, історія ставить питання й дає відповіді на них. А коли ні, то про них хочеться думати, але в цьому випадку бажання одне — забути, як страшний сон. Не варто було виходити за межі однієї держави, не варто було так ускладнювати сюжет. Авторка закрутила так, що сама не змогла розкрутити, так і залишила нас з нічим.

Я вже мовчу про купу інших проблемних аспектів, піднятих в книзі. Батьки Тіма були братом та сестрою, ало? Мені начхати, зведені вони чи ні, але вони росли братом та сестрою, називали одне одного так, і це гидко. Немає в цьому нічого романтичного. Потім — що за стереотипний поділ дівчат та хлопців по категоріям? Я помітила це ще в попередній книзі, але тут це стало ще очевиднішим: чомусь у авторки хлопці можуть бути лише технарями, а дівчата — лише гуманітаріями. Половина конфліктів в книзі — те, що хлопці вирішують за дівчат, а ті на них ображаються, але співчувати нам треба чомусь першим. Коротше, я цього взагалі не зрозуміла.

Загалом, сенс ніби й непоганий — захищайте п��ироду, не будьте байдужими, але виконання — просто жахливе. Нестерпне. Більше й сказати нічого.

П.С. Повністю втрачена можливість любовного трикутника, а дуже шкода. В минулій книзі це був єдиний аспект, який мене зацікавив.

Оцінка: 2/10

[Марія Галуга · Rating 3 out of 5]

Я дуже засмутилась

Засмутилась у поганому значенні. Я не ставила великих очікувань до цієї трилогії, бо все-таки я не належу до цільової аудиторії і я не надто захоплююсь фентезі. Але щоб аж так...
1 та 2 частини мене обнадіяли, я думала, що 3 частина буде мати такий же вайб + більше жорсткості та таємниць лору.
Але ні😢
Щоб виправдати своє невдоволення я усоте погляну на дизайн палітурки. Ну скажіть, що третя частина виглядає темнішою і дорослішою, ніж перші дві. У перших двох є сині, пастельно-фіолетові, рожеві кольори. Тут же переважають буро-малиновий і синьо-зелений. І я очікувала «затемнення» сюжету так само. По суті, дизайн мене обманув, і реалістично треба було зобразити нашу компанію на драконах і те, як вони летять до Японії.
Отже, про наших героїв: Єва-Ліза, Тім, Макс, Нюх, Анна, Нік та Крістіна.
Чи отримали вони арку розвитку персонажа? Окей, Макса виключаємо зі списку, але з іншими...
Далі ідуть люті спойлери, бо дамбу прорвало

По суті найкраще розкрили лише Тіма і то лише завдяки короткому діалогу з батьком. Усі решта залишились на своїх місцях. Зараз ви мабуть думаєте: але ж Єва-Ліза змінилася з того часу, як ніколи не виходила з дому.

Так, але я усвідомила те, чого не помітила у 2 частині:

Єва-Ліза змінилась не у ході сюжету. Вона змінилася за кадром.

Це, як на мене, найбільший мінус цієї трилогії. Тому що розвитку персонажа, який його потребував більше за всіх, не було. На початку 2 частини зазначили, що минув рік відтоді, як зникло світло. І це було дуже поганим рішенням, тому що ми не побачили наживо змін дівчини взагалі. За той рік вона, звісно ж, перечитала багато книжок, налагодила соціальні зв'язки (лише з двома людьми, але все ж), втратила негативні риси свого характеру (задротство і неприйняття реальності).
І це дуже мило, але де арка персонажа для нас, читачів? Де моменти слабкості Єви-Лізи, коли би їй зривало дах від телефону, що вона не може включити планшет? Де образа на світ, що це з нею сталось? Чому вона має змінювати свій звичний спосіб життя? Я таак хотіла більше конфліктів із Тімом і Максом і справді конфліктів, а не недорузумінь.
Але це я відійшла до перших частин. Повертаюсь у 3: все те, що я сказала, я хотіла побачити: окей, допустимо, що до 3 частини Єва-Ліза «закріпилась» би у новому світі, відвикла від телефону і позбулась залежності. Й уявіть наскільки це було би круто, якби в якийсь момент Єва-Ліза все одно не витримала б і почала наприклад істерити, як її все це дістало. І як же би це було круто, бо:

1) Єва-Ліза сварила би команду;
2) Вона би усіх затримував;
3) Нік і Крістіна сумнівались би у ній, бо вони найбільш розсудливі і прагматичні з усієї групи

Який тут був потенціал для зовнішнього і внутрішнього конфліктів😭
Але чого це я так розпинаюсь, бо це є зрештою книга для 12-15 років? А в тому, що тут погано показали залежність.
Єва-Ліза залежна від телефону, планшету і всього, що пов'язано із інтернетом. Єва-Ліза це не просто дівчинка, що сидить цілими днями у телефоні після школи. Вона навіть не ходить до школи. Ніколи не ходила. Це вже навіть на горорр схоже, бо це абсолютно не адекватний спосіб життя. З-а-л-е-ж-н-і-с-т-ь.

Саме тому Єва-Ліза легко позбавляється її, просто коли виходить на вулицю🥰. Так, зміна обстановки і наявність класних друзів допомагає у цьому, але все ж позбуття залежності так не працює. Для мене дивно, чому авторка Ольга Войтенко створила умови для Єви-Лізи, щоб вона була залежною від інтернету, в той же час так просто забути про неї.
Бо через те, що зміни Єви-Лізи відбулися за кадром, вона тепер нічим не відрізняється від інших героїв. Хоча це очевидно, що Єва-Ліза буквально не така як всі. Тому що ні Тім, ні Макс, Нік, Анна та Крістіна не сиділи 8–9 років у чотирьох стінах (Анна сиділа рік, але це дуже мало у порівнянні).
І чому авторка зробила Єву-Лізою схожою до інших, якщо вона не схожааа😢

Це дуже зіпсувало враження.
Ще одним мінусом є те, що в 3 частині не було так то сюжетних поворотів. Я очікувала, що з цієї історії в останній частині «вижмуть» абсолютно все, герої будуть страждати, а Нік їх зрадить 😁 чогось мені так здавалось. Натомість були неочікувані моменти, але вони не були такими, щоб я була дуже вражена.
У 3 частині з'являється персонаж із Японії Юкі й акцент на цій країні, бо герої якраз туди прилетіли.
Але як на диво це не покращило для мене книгу. Я дуже люблю Японію і відсилання на неї, але у цьому сюжеті вона не виглядала гармонійно. Коротко кажучи було дуже нецікаво, сорі, Юкі няшка, але нецікавий.
І на жаль, у мене ще є претензії до кінцівки. Тому що вона буде недобре втілена. Я маю на увазі те, що у хорошої історії є проблема, конфлікт (у випадку «світляків» — зникнення світла по всій країні), яка має або вирішитись (хороший фінал) у кінці або загостритись і залишитись (сумний фінал).
Натомість «У світлі світляків» закінчилися нібито відкритою кінцівкою. Але як на мене вона навіть не відкрита, вона просто стоїть на паузі.
Як на мене є різниця між тим, коли перед героєм наприклад стоїть вибір або сцена, кінець якої вирішить весь сюжет («Клоун Шалімар» Салмана Рушді). Або історія закінчується на тому, що сталася якась подія, а її наслідки ми вже не бачимо («Носороги» Ежена Йонеску; гг єдиний залишається людиною, але ми не бачимо, як він вижив у світі носорогів).
Але в «У світлі світляків: там, де тиша» фінал — це просто сигнал «стоп». Основна інтрига сюжету — чи з'явиться світло? Просто залишилась без відповіді. Перед тим була справді сумна подія, адже дракони, завдяки яким подорожували герої, розпались на світляки, щоб охороняти світ без потреби для цього Ліхтарників.
Проте де розв'язка сюжету? Герої просто радіють, що вони разом і...все? Нема жодного натяку на те, що світло повернеться чи не повернеться. І це мене винесло. Нічого. І я не хочу це сприймати за позитивний фінал. І не хочу додумувати. Бо якщо додумувати, то я би переписала всю частину.
Прийом відкритого фіналу більше працює у драматургії, ніж у прозі.

Це мабуть вперше, що 3 частина трилогії настільки слабша за попередні.
Мої враження звісно не означають, що у вас буде такий же досвід, адже на ґудрідс переважно 5 зірок. Мене розчарувало те, як персонажі були погано розкриті, окрім Макса і Юкі. Ну добре , опустимо, бо це фентезі орієнтоване більше на асесвіт. Але чесно, Крістіна зайва. Так і не пояснили, що в неї за ситуація у сім'ї і вони з Максом взагалі не мали динаміки брата і сестри.
Чого мені так прикро з того, я не пізнала героїв повністю? Тому що 1 і 2 частинах розвиток як мінімум Макса був і його роздуми про те, чи є йому сенс існувати, якщо він нічого не пам'ятає.
Головна ідея трилогії: шукати світло навіть у пітьмі, коли поруч нікого немає і тримались за найдорожчих. Але з боку авторки було надто жорстоко робити фінал, де герої так і не знайшли світло (у прямому значенні). Метафорично підходить, ну але уявіть як це було би круто, якби вони справді знайшли світло, не лише всередині.

Отже, читати варто враховуючи, що:

— орієнтація на всесвіт, а не персонажів;

— відсутність любовних ліній (Крістіна і Нік одразу пара, як на мене не рахується);

— відкритий фінал без пояснень;

— не до кінця розкриті лор та минуле;

— питання без відповідей.

Об'єктивно? Слабка книга
Суб'єктивно? Дуже слабка книга



«У світлі світляків: там, де тиша» 6/10
Трилогія «У світлі світляків» 7,5/10

Більше відгуків ви можете прочитати у телеграм-каналі «Неспокійний Хвіст»

[Olga Molitska · Rating 5 out of 5]

Цю книжку я так добре запам'ятала чомусь, хоч і вона досить товста і насичена. Мабуть тому, що так багато вона викликає роздумів та міркувань. Так багато треба думати про світ, про себе, запитувати себе. І це найцінніше. Окрім небанальності фіналу, яка сильно захопила і вразила. Це дійсно щось нове. Ще й вона так написана, що ти ніби живеш там з героями в їх такому відокремленому світі. Атмосфера одна з найсильніших яку я зустрічала. А ще, як я зрозуміла, частина фіналу це ти сам і оце прям неочікувано було усвідомити зовсім. Якось до мене це дійшло лише зараз, коли сіла перечитувати її після довгої паузи

[Anna · Rating 2 out of 5]

Чесно, я очікувала від книги набагато більше...Друга книга була багатообіцяючою та логічною, проте фінал просто добив. Мало того, що завʼязка сюжету була притягнута за вуха, так ще й історія розкидувалась туди-сюди, що мені доводилось перевіряти чиї то батьки чи родичі. А враховучи, що кінцівка лишилась відкритою, то я дуже розчарувалась....

[Marie_Ink · Rating 4 out of 5]

Для мене трилогія як книга на працює, було б чудово зробити її мультфільмом по типу гравіті фолз, там і відтінки вже чудово підібрані, і є багато загадок, і ще є відкритий фінал, однак багато є неточностей та деяких сюжетних деталей, які ніяк не обґрунтовані, подекуди трапляються також сюжетні діри і моменти, які авторка не витягнула, бо замало в цій області розбирається. Це стосується і моментів фізики, і технологій, і в цілому часто здавалося ніби у неї око замилилось. Наприкінці вона висловлює поляки за допомогу у написанні своїм знайомим і, здається, друзям, вони теж упустили багато чого, над чим ще слід попрацювати.

У мене склалося таке враження, ніби авторка писала кожну частину в різних стилях. На початку вона використовувала багато знаків оклику та моралізаторства, в середині було багато конспірології, а під кінець мільйон обірваних діалогів та хитких сюжетних ліній.
Якщо б вона написала оце в стіл, а потім переписала наново, був би інший сюжет та стала стилістика твору, він був би більш цілісним і вдалим саме з другої спроби, а так склалося враження, що вона, як то кажуть "домучила" своє дітище.

Ставлю 3.5 за атмосферність, гарно дібрані кольори та за можливість заглибитись у казку, до п'ятірки трилогія не дотягнула через описані вище моменти.

[Coffee Book · Rating 5 out of 5]

Мені неймовірно сподобалося ця трилогія, хоч перше враження складалося не найкращим чином. Тут справді є над чим задуматися та на що звернути увагу. Тому дуже раджу познайомитися з цією чудовою історією💫

[Мандаринка · Rating 5 out of 5]

Мені надзвичайно сподобалася ця книга!