Некультурна

by Olha Kobylianska

"Некультурна" є однією з найбільш довершених і популярних новел Ольги Кобилянської. Леся Українка в листі до авторки твору від 30 січня 1900 року з захопленням писала: «Що то за пишне оповідання, ота «Некультурна»! Я не вмію розказати Вам, яке чудове враження справила вона на мене. Які типи, які пейзажі! В нашій літературі нема пейзажиста над Вас... ».

Параска (героїня твору) – звичайна гуцулка, але чи не найкраща представниця народу, серед якого виросла і увібрала в себе усе, що він створив за багато століть свого розвитку, усе, що можна вмістити у багатозначне слово “культура”. Твір багатий на містичні і нераціональні елементи: ворожіння, віщі сни, символи тощо. Героїня щиро вірить у свою долю, яка вже заздалегідь визначена, вірить у своє щастя, яке їй колись наворожив старий дід, але снам довіряє лише “добрим”. У “Некультурній” часто зустрічається позареальне “щось”, на яке багата містична подорож Параски. Усе, що траплялося героїні під час цієї подорожі, було ніби з потойбіччя: і ліс, і потік води, і “чортівський млин”.

Genres: Classics, Ukraine

Audiobook

First published January 1, 1897

About the author

A pioneering Ukrainian modernist writer; sister of Yuliian Kobyliansky. A self-educated and well-read woman, her first novellen were written in German, beginning in 1880. From 1891 she lived in Chernivtsi. Her travels and acquaintance with Lesia Ukrainka, Nataliia Kobrynska, Osyp Makovei, Ivan Franko, Vasyl Stefanyk, and Mykhailo Kotsiubynsky changed her cultural and political outlook, and she became involved in the Ukrainian women's movement in Bukovyna and began writing in Ukrainian. Many of her works—including the novels Liudyna (A Person, 1891) and Tsarivna (The Princess, 1895)—have as their protagonists cultured, emancipated women oppressed in a philistine, provincial society; semiautobiographical elements and the influence of the writings of George Sand and Friedrich Nietzsche are evident. A neoromantic symbolist, she depicted the struggle between good and evil and the mystical force of nature (eg, the short story ‘Bytva’ [Battle]), predestination, magic, and the irrational in many of her stories of peasant life and in her most famous novels, Zemlia (Land, 1902) and V nediliu rano zillia kopala (On Sunday Morning She Gathered Herbs, 1909). Her works are known for their impressionistic, lyrical descriptions of nature and subtle psychological portrayals.

Kobylianska's works have been published in many editions and selections. The fullest collections were published in 1927–9 (9 vols) and 1962–3 (5 vols). In 1944 a literary memorial museum dedicated to her was opened in Chernivtsi.

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

Шедевр, без перебільшення!
Як написати твір, який подає пантеїстичний гуцульський світогляд, показує незалежну жінку, але "некультурну", з народу. І при тому, твір неперевершений, незважаючи на те, що після нього були і "Тіні забутих предків", і "Лісова пісня", і "Камінна душа".
Думаю, Ольга Кобилянська, є одною з ключових постатей своєї доби, і укрлітератури загалом. І очевидно цим твором вона заразила авторів вищеназваних шедеврів.
Пардон за суперлятиви, АЛЕ лайна уникаєм. Читаємо тільки якісне, або хоча б цікаве, показове. Наразі клясики ще читати не перечитати.

[kami. · Rating 4 out of 5]

захотілося тютюну…

[Kateryna Kravets · Rating 4 out of 5]

«Некультурна» для мене це опис «іншої» жінки, що живе ігноруючи суспільні норми того часу. Сконцентрована на собі, постійно запитує себе чи справді цього хоче перед тим як прийняти рішення. В пріоритет ставить речі, які роблять її по справжньому щасливою.

Читати про яскраву і сміливу особистість в поєднанні з описами буковинського лісу суцільне задоволення.

[Nadia Dmyterchuk · Rating 5 out of 5]

Ця новела особливо тепло сприймається, бо Параска ну аж надто схожа на мою бабцю Калину (хіба моя не курить тютюну від слова зовсім). Гори таки формують людину, її цінності і бачення життя.

[3qv35 · Rating 4 out of 5]

— І як вже є, а щастя таки в мене є. На тютюн в мене все є, хоч би крейцар, хоч би два, а є!
— Ет щастя! — закинула пані з нетаєним глумом в голосі.

— Гай, в місто! — кличуть деякі знакомі газдині, минаючи її хату.
— Ідіть здорові самі... в мене є діти,— та й погласкає то, що саме найближче коло неї: кота, або пса, або котре з курят...

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Неочікувано захоплива новела (ну бо в школі творчість Кобилянської промайнула вихором, на вдумливе читання не вистачало ані часу, ані читацького досвіду, на жаль).
Тож, повертаюсь повагом до джерел))