Магнум

by Ілля Макаренко

У “Магнумі” вдосталь усього: дощу і вина, кохання і зради, відчайдушності й боягузтва, українських заробітчан і португальських революціонерів. Із різних причин, – зокрема й через війну на сході України, – герой роману опиняється на крайньому заході Європи, де ненароком занурюється у трагічну родинну історію, яка почалася майже пів століття тому. Втім, справжнім головним героєм тут є Лісабон – світле і приязне місто, яке неможливо не полюбити, але яке, однак, приховує від сторонніх очей чимало таємниць.

Genres: Fiction, Ukrainian Literature, Portugal

248 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

Reviews

[Adelais · Rating 4 out of 5]

Я навіть не скажу, що це за жанр, slice of life з невеличкою таємницею? Але воно класно працює. Наші люди в Португалії - це завжди цікаво, а тут головний герой приїжджає в цілому з Києва, а взагалі з Донбасу, бо відчуває - щось в його монтажерському житті треба змінювати, але як завжди незрозуміло, що саме. Селиться він у старенького дона Альберту, а в того чи то родина є, чи була, відлуння революції гвоздик тягнеться досі, і з якого боку, теж не ясно. На бек-вокалі травокурний друзяка Макс, подружжя, що приїхало теж шукати кращої долі, доки недосяжна та сама Антоніна і синьйора Штефанія, яка тримає ресторанчик-ташку і приглядає за відвідувачами суворою рукою з тарілкою супу. І вся ця велика сімейка якось дає собі ради.
Дуже сподобалось саме оцим описом кількох місяців з життя людей, небайдужих одне одному. Єдине моє зауваження - не можна стільки пити, чи португальське вино заслабке?

[Serhiy · Rating 3 out of 5]

Йогансен колись писав, що українська література слабує на мовну гіпер­трофію й фабульну анемію. Ця тенденція помітна й досі, але у «Магнумі» ситуація майже протилежна: давно я зустрічав настільки позбавленої стилістичної індивідуальності мови. В тексті переважають короткі прості речення, й це поступово починає дратувати. З іншого боку, тут є сюжет з (майже) детективною загадкою, цікаві персонажі й Лісабон, та виглядає це наче скелет без м’язів, як щось потенційно цікаве, але незавершене.

[Katherine · Rating 4 out of 5]

Проста і доволі легка історія. Я б не сказала, що ця книжка -- щось феноменальне, але мені буле тепло читати цей slice of life. Цікаво, як змінились погляди автора після 22 року.

[Olya Arabchuk · Rating 4 out of 5]

Легка, проста книга з доволі цікавою і чіткою сюжетною лінією.
Особливість книги відкривається для окремого підвиду читачів, а саме для українців, які вже кілька місяців і більше прожили в Португалії, а ще краще перезимували хоча б одну зиму.
Якщо це ти - тоді автор стає твоїм другом, який розуміє і розділяє з тобою пережитий досвід португальської еміграції. Життя головного героя переплітається з твоїм, адже назви вулиць, смак вина і запах смажених каштанів уже дуже знайомі. А роздуми і сумніви молодого українця ще більше розуміються і порівнюються з власними.

[Yuliia Bahniuk · Rating 5 out of 5]

Придбала цю книжку перед поїздкою в Португалію, сподівалася прочитати щоб ознайомитися більше чи знайти цікаву інформацію, але не встигла, і може це на краще. Адже тепер, після повернення з подорожі, читала її відчуваючи той місцевий вайб, ту атмосферу, яку сама, власними очима бачила ще пару тижнів тому.

Книжка життєва та захоплююча, прочитала на одному диханні.
Місцями тригерили описи розмов українських заробітчан, які обговорювали те що в Україну немає чого повертатися. Але і складнощі еміграції описані доволі правдиво.
Спочатку здалося що книжка саме про це, про життя Українців в Португалії, але найзахоплюючою виявилася історія місцевих.
Загалом отримала задоволення від прочитання, для мене одна з тих книг коли не шкода витраченого часу на її прочитання.

[Ana · Rating 3 out of 5]

Сподобалась історія та неймовірний опис Лісабону, після якого терміново захотілось у подорож. Також дуже реальний опис переживань героя, вірю у весь відчай, страхи, нерозуміння життя, надію та захоплення.
Проте романтична лінія здалась дещо натягнутою. Досі не розумію, що привабило героїв один в одному. Протягом читання здавалось, що вони разом тільки тому, що земляки.
Але найнеприємнішим було ставлення емігрантів та головного героя до України. Кожен такий момент дуже тригерить і зачіпає. В кінці герой повертається до Києва, проте зміни його думок я не відчула. На мій погляд, це була більше безвихідь, аніж свідомий вибір.

[Nataliia Zolotukhina · Rating 4 out of 5]

Колись багато років тому назад, коли ще був час на «пошпилити» у комп’ютерні іграшки, я частенько залипала у Europa Universalis, де я завжди грала за Португалію. Може у попередньому житті я там жила, якщо вірити у переродження, але ця країна завжди мене вабила - чи то відкриттями нових земель, чи то вином. У книзі для мене головний герой - Лісабон, вправно обрамлений історіями людей різних поколінь. Легка, як вино, історія про Португалію, еміграцію і простих людей.

[Богдан Бедрій · Rating 5 out of 5]

Історія мені сподобалася. Читалося легко, сюжет мене затягнув. Мені було цікаво чим закінчиться португальська авантюра донецького заробітчанина.
В книжці цікаве розподілення характерів за статтю. Жінки сильні, цілеспрямовані, брутальні, досягають свого. Чоловіки здебільшого боягузи, розгублені, без мети.
Дякую автору, за чудово проведений час за читанням.

[Yuliia Holodniak · Rating 4 out of 5]

Класно почитати про Лісабон,автор достатньо добре передав настрій міста та побут звичайних португальців.

Чудова детективна нотка,яка розвивається доволі неочікувано.
Дещо дивна любовна лінія із Тонею, як на мене, її можна було б опустити,і твір від цього б не втратив.

[АК-75 · Rating 5 out of 5]

Книга мені надзвичайно сподобалась! Не часто для себе я можу підібрати гарну, художню, книгу.
Лише матюки там- зайві. Як на мою думку...

[Liudmyla · Rating 4 out of 5]

Пригоди та рефлексії українця з Донбасу, який все ніяк не міг вирішити, емігрувати йому до Португалії чи ні. Відчувається, що автор полюбив Лісабон і його мешканців. Дуже тепло розповідає про велику родину і друзів, які стали частиною його життя. Ну як же без загадкових і романтичних історій з минулого, ще й революційно- повстанського. З книги дізналася, що таке саудаде (круте слівце, між іншим, приблизно як наш вираз "непозбувна бентега"). А ще автор так любо пише про вино, що мені постійно під час читання хотілося випити келишок і собі)