Робітні сили

by Михайло Івченко

Творчий доробок Михайла Івченка (1890–1939) належить до малодосліджених сторінок сучасного літературознавства, адже його твори майже шістдесят років не перевидавалися. У 1919 р. вийшла друком перша збірка новел письменника «Шуми весняні». Після публікації у 1929 р. роману «Робітні сили» та сумнозвісного процесу СВУ він був позбавлений можливості займатися літературною працею. Полемічний роман «Робітні сили» порушує питання становлення української інтелігенції, культури та розвитку нації в умовах тоталітарної держави. Головний герой твору, інтелігент-українець професор Савлутинський, повноправно бере участь у творенні нової епохи, залишаючись при цьому духовно незалежним від будь-якого ідеологічного тиску. Поглиблення його поглядів на розвиток суспільства, нації, людини відбувається внаслідок постійних роздумів, дискусій та внутрішньої боротьби.

252 pages, Hardcover

First published January 1, 1928

Reviews

[Zbestpersonever · Rating 5 out of 5]

Я ніколи не чула про Михайла Івченко. Як я знайшла цю книгу і примудрилася ще й купити – загадка. Але ж ось вона - у мене в кіндлі. На цю книгу немає відгуків та і мало хто взагалі про неї чув, бо тоталітарна система вилучила Івченка з історії української літератури на шість десятиліть. Після публікації свого єдиного великого роману «Робітні сили», Михайло Івченко був заарештований через сумнозвісний процес СВУ (Спілка визволення України). Під тиском письменник «зізнався», що виражав антирадянські ідеї, а в деяких творах мав націоналістичні моменти. Йому та ще 8 підсудним «пощастило» — їх звільнили з-під варти. Але Івченко після цього так нічого і не написав.

Ті поодинокі рецензії, що я їх читала, преподносять роман як щось дуже складне, філософське і не для середніх умів. Цитую лише частину: «полемічний, багатопроблемний роман, у якому гостро поставлено актуальні питання культури, народної моралі, розвитку нації в соціалістичних умовах, становлення нової, зокрема технічної, радянської інтелігенції». Здається, так було модно писати в 1929 році, але не сьогодні (принаймні для широкої авдиторії).

Може, для інтелектуалів вона так і є. А для мене це роман про любов. Любов до науки. До свого покликання. Любов до землі. До чоловіка. До жінки. Та любов між ними. І про те, як важко цю любов виказати, щоб не опошлити в черговий раз.

Цілком зрозуміло, чому Ільченка «закрили»: в романі висміюється російщина, зневажливо говориться про партію та її робітників, відчувається сильний дух українізації. Піднімаються тут і питання емансипації, місця жінок в науці та громадській роботі, чи може жінка поєднувати заміжнє життя, дітей з роботою та навчанням. Про місію жінки в «сучасній Україні та світі».