У детектива Макса Ґедзя нова справа: в автомобільній аварії, повертаючись від клієнта, гине юристка Марина, дружина впливового бізнесмена. Поліція списує все на нещасний випадок, однак чоловік вважає, що це вбивство, і наймає колишнього однокласника для розслідування.
Та чи зможе Макс забути шкільні образи й розплутати цю історію, в якій фігурує вбивця-психопат, свідки, яким не можна довіряти, дівчина, до якої вже почуває симпатію, та... собаки. Багато собак.
Що ж, у нас детектив Макс, якому його колишній однокласник дав завдання знайти вбивцю його дружини. Одразу скажу, що персонажі мені взагалі майже ніхто не сподобався, ну може крім жіночки, у якої винаймав кімнату Макс, але та на початку залізла в його документи, бо «звичка». Найбільш тригерне для мене тут, це згадка про доґхантерів. Я взагалі не дуже люблю тих, хто під одну лінію всіх підводить, і якщо якась собака вас вкусила чи напала, це не значить що всі собаки такі. Тоді просто можна так всіх і розподіляти, чоловіки-зрадники та гвалтівник, жінки теж зрадниці, там не знаю, наприклад всі військові агресивні та небезпечні і т.п. Просто навіщо? А найголовніше, і найгидкіше це те, що багато хто з доґхантерів просто виправдовується тим, що вони вбивають собак, бо ті небезпечні, бо вони отримують насолоду від виду, коли собаці боляче та вона помирає. Отже далі, одна думка Макса мені після неї якось стало противно «Жалості до тих, кого вдавалося зловити на зраді, не було анітрохи. Макс не вважав, що це щось аж надто жахливе, — просто їм не вистачало клепки сховати всі кінці так, щоб дружина не запідозрила. Якщо вже берешся до такого філігранного заняття, як подружня зрада, будь ласкавий зробити все так, щоб і твоя друга половинка залишалася щасливою в стані солодкої необізнаності.», тобто серйозно? Тоді нафіга далі такі стосунки? І цікаво було б почути, а якщо жінка б зрадила? Макс теж ти казав що «це не надто жахливо»? А ще була така фраза «Макс розумів, що вчинив так, як вважав за потрібне. Так він бачить цей світ. Із жінкою можна робити будь-що: можна їй вішати локшину на вуха, можна ігнорувати, можна зраджувати. Але не можна її і пальцем чіпати.», гаразд бити не можна, але зраджувати та будь ласка. Якесь гидке ставлення до жінок у Макса, ну хоть єдина гарна думка у нього була, що бити жінок все ж таки не можна, але все інше... І ще момент з флешбеками з дитинства, батьки Макса мені не сподобались, тобто їхнього сина вдарили та над ним знущаються, і коли він відповідає, то ті просять щоб він вибачився перед кривдником🗿, бо він син якоїсь шишки.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Про що книга: Друга книга із серії про пригоди приватного детектива Макса Ґедзя. Цього разу Макс, перебуваючи на фінансовому дні, зголошується допомогти старому знайомому, а нині впливовому бізнесмену, розслідувати справу про загибель його дружини. Сюжет закручується, відбуваються нові вбивства, а таємничий вбивця сам бажає, аби Макс його знайшов...
Мої враження: Перше, що варто зазначити - ця книга краща за попередню ("Мертві моделі"). Тут зіграли декілька чинників - і набита рука автора, і заглиблення у світ детективного жанру, і розкриття соціальних проблем (насильство над жінками, догхантерство, проблеми інвалідів), і сама наявність продовження історії - ми пізнаємо героя глибше, і деякі незрозумілі речі з попередньої книги стають тепер зрозумілими. А це доповнює картину, робить її ціліснішою.
Макс Ґедзь - персонаж, який мені не дуже подобається. Але варто віддати йому належне - він живий і вірний своїм, не дуже зрозумілим для читача, принципам. Якщо в першій частині мені бомбило, що він "чавить на дорозі собак", то у другій частині це обігрується так, що Макс несе відповідальність за ці вчинки. Так само у продовженні були моменти, коли Макс робив те, чого зазвичай не роблять навіть брутальні головні герої, але тепер є надія, що ці вчинки так само будуть відігравати роль у подальших книгах.
Макс береться за розслідування нової справи, хоча сам визнає, що детектив з нього такий собі, але тут ним керує радше жага грошей, ніж бажання встановити істину. Напевно, від цього і йдуть його непрофесійні вчинки - він розслідує справу хаотично, з підозрюваними поводиться як йому забажається, і не бере близько до серця інші вбивства, які починають відбуватись. Деякі сюжетні моменти можна сприймати як некоректність, порушення жанру, а можна думати, що в цьому є сенс, що кожна дія відповідає обставинам і характерам персонажів.
У висновку скажу, що а) мені здалось, що бета-рідери/редактор могли попрацювати краще, б) початок і фінал класні, а середина - не дуже, в) я вважаю, що Мартин Якуб може написати крутіший і глибший детектив.
Кому читати: по суті, можу порадити кожному, хто цікавиться детективами.
тверда гарна четвірка. мені дуже імпонує стиль автора, особливо згадки про Майкла Щура і ще багато крутих жартів. от скоро новий третій наклад буде, і я вам щиро раджу придбати примірник, хоча б заради цієї неймовірної обкладинки. згадки про чорних псів мене теж чіпляють, бо у мене є чудовий чорний дворняга сусідський, якого звати Циган і я була б в розпачі якби щось таке трапилося з тим ангелочком!
Цікаво читати. Чим ближче до кінця, тим цікавіше. Мені здалося, що детектив - це тільки обгортка для чогось більш важливого для автора. І дійсно, теми, що згадані у книзі, болючі і важливі, як для суспільства, так і для людини зокрема.
це було цікаво! дуже крута манера написання - між важливими подіями трапляються розділи, де головний герой Макс купує кефір, розмовляє з сусідкою чи гуляє з псом - спершу це дивно, але потім розумієш, що за рахунок тих сторінок є час обдумати попередні події, а ще такі прості побутові справи дуже «оживляють» головного героя, роблять з нього справжнього хлопця, якого можна будь-де зустріти.
Взагалі, книга максимально реальна: озвучено так багато важливих питань, як-от захист прав тварин, права людей з інвалідністю, домашнє насильство, освіта, робота держустанов.
І ще про головного героя: він колишній АТОвець і тут цікаво спостерігати як він пристосовується до життя після війни. Не читала першу книгу автора, може там було більше подробиць про цього Макса Ґедзя, жвавого як його прізвище, непостійного, справедливого і сміливого. Одним словом, рекомендую
Це друга книга автора про такого собі приватного детектива, колишнього міліціонера з Донецька. Тепер він розслідує смерть жінки-юристки, і це якось пов'язано з собакою. Спочатку я думала, що тут є містична складова, але помилилася. Інтрига тривала майже до кінця. Все, що пов'язано з собаками, мене дуже обурювало. Собачої теми тут справді багато, навіть назва на це натякає. Теми, що піднімає автор, важливі, і у той же час динамічний, цікавий сюжет і не зовсім приємний головний герой.
Люблю, коли з кожною новою книгою головний герой покращує свої риси характеру і стає добрішим, виваженішим, відкритішим… Ой, це ж робить за нього автор 🙈🙈 Але в будь-якому разі, Максим Ґедзь у цій книзі зовсім не той, що був у «Мертвих моделях». Принаймні, мені бачиться не таким. Автор знову пропонує нам провести час із нашим київським приватним детективом. З моменту подій у першій книзі Максим встиг отримати офіційну ліцензію, розкрити не одну справу і навіть завести собаку! Уявляєте? Хто читав «Моделей», той знає, що наш герой і собаки – це дві паралелі, яким краще ніколи не перетинатися. А тут пес – домашній улюбленець! Ось перший «дзвіночок», що хлопець змінився у кращу сторону. Детективні розслідування ідуть потихеньку. Зазвичай це подружні зради – нічого цікавого. Аж тут у житті Макса виринають привиди минулого – однокласниця Маруська радить йому звернутися до їхнього знайомого з дитинства, такого собі Віктора. Він перебрався із Горлівки до Києва задовго до окупації і тепер має бізнес, гроші та зв’язки у столиці. Максим не хоче мати з ним ніяких справ, адже це падлюка ще та… Але з квартири його попередньої виселили, а гроші на нову потрібні. Не може ж він завжди жити під прихистком Тамари Іванівни… О, Ви не знаєте хто така Тамара Іванівна і чому Максим живе у неї? Тоді терміново починайте читати книгу! Вона мене так захопила, що я прочитала її за день! До слова, за справу Віктора Максим таки взявся. І тоді на нього линуло ще більше привидів з минулого… Яких саме – не дізнаєтесь, доки не прочитаєте!
Роман Мартина Якуба не лише про детективне розслідування - він піднімає набагато глибші пласти про агресію в суспільстві та про нашу здатність до відмежування від руйнівних емоцій. На тлі, як уже повелося в Якуба, гостроцікавої історії розгортається драма, яка живцем проходить через колоритного розслідувача. Наявність фірмового нуару ріднить "Не твоє собаче діло" з творами Реймонда Чендлера.
Досить якісний детектив (кримінальний роман). Приємно вражена. Цікаво було до останньої сторінки. Як киянці, мені було додатково приємно знову побувати у рідному Києві.
"Не твоє собаче діло" - друга книга Мартина Якуба. Планую також прочитати першу і буду чекати третю.
Єдине, що мені не сподобалось, це кліше про часто п'яного, побитого і без грошей детектива. Одразу згадався Гаррі Голе у Ю Несбе. Але, мабуть, така доля у літературних детективів: або елегантний і манерний Еркуль Пуаро, або п'яний побитий життям.
Ось що я вам розповім... Я тільки що дочитав новий роман Мартин Якуб під назвю "Не твоє собаче діло". Як я планував. Десь о другій я взяв до рук книгу у 366 сторінок і подумав, що завтра вихідний і тому якщо я закінчу читати ближче до ранку, то нічого страшного. На ділі ж вийшло так, що через 5 годин я закрив останню сторінку.
Це схоже на те, коли ти дочекався виходу останнього епізоду серіалу, який ти ще не дивився. Але навколо всі його обговорюють і заздрять тобі, бо ти ще тільки доторкнеся до прекрасного. І ти сідаєш та залпом дивисі від першої до останньої серії. Бо сценарісти змогли. Змогли тримати твою увагу увесь час перегляду, бо накрутили там такого...
Ось тут так саме, тільки з книгою. Перший роман "Мертві моделі", я прочитав також залпом, але повільніше. І сторінок там було на третину меньше.
Так от що я хочу сказати. Рекомендую. Окремо сподобалися шрифт та верстка. Дуже прискорило читання.
Не дивлячись на те, що в першій книзі "Мертві моделі" головний персонаж звосім не викликав нічого позитивного, у другій книзі він відкривається з неочікуваної сторони. Ніяких спойлерів писати не буду. Книга вийшла досить цікавою, її можна читати після першої, а можна окремо, все і так буде зрозуміло. Маю надію, що про Макса вийде і третя книга, але це не точно;)
Як я вже відзначав, «Мертві моделі» нагадала мені «демоверсію» того, що буде далі. Попри просту, лінійну історію, книжка мені сподобалась, тому що написана приємною мовою та мала заяви на психологізм.
Взявши до рук «Не твоє собаче діло», я найбільше боявся підійти до читання overhyped. Невиправдані очікування — це проблема того, хто щось очікує, але мені, як читачу, з цим «жилось» до останньої сторінки.
Перше, що впадає в око — масштаб. Тобто, якщо брати в аналогію комп’ютерні ігри, представте собі, що перша частина вела гравця по рейках, а у другій його випускаються у відкритий світ. А ще з’являються нові механіки, які не просто натякають на зміну вектора, а прямо кажуть: «Тепер все буде інакше». Все, та не все...
Ґедзь все також бісить й притягує водночас. Але постає перед нами в більш об’ємній постаті. Та й взагалі, «НТСД» скоріше соціальний роман, ніж детектив. Завдяки зміні вектора персонажі стають більш рельєфними, а історія емоційно складною. І здається, що все на своєму місці, але десь на 200 сторінці збагнув, що мені детективна лінія зовсім не цікава. Те, що змушує мене брати до рук книжку — соціально-психологічна складова. Як і в першій книзі більш-менш вгадав хто «рояль» та я в яких кущах він стоїть, але уважно читав, смакуючи деталі. Як детектив, я б оцінив на "четвірку". Але як соціально-психологічний роман - "Ето пять".
Це хороша історія з важливою темою. Це демонстрація вчинків та наслідків. Це соціальні кейси на розв’язання питання: «Хто насправді тварина?».
Вже декілька місяців мрію про собаку, а тепер задумався: чи готовий я до такої відповідальності? І нічого, що я батько. Собаки - то окремий світ.
Не твоє собаче діло. Мартин Якуб 📖 Моє перше і вважаю, дуже успішне знайомство із ще одним представником сучасної української літератури, який порадував динамічним і близьким своїми реаліями детективом.
Ми стали значно жорстокіші. Давно, мабуть, не знати й коли... До світу, до людей, до самих себе. Але аксіома залишається незмінною одна жорстокість, породжує іншу. Безперервне коло уробороса, де людство пожирає самих себе.
Так і в книзі, ми ті, хто нас нищить — власне життя, сім'ї, майбутнє. Іноді, жорстокість буває виправдана, можливо, не впевнена. Хоч, якщо чесно говорити саме про книгу, то я не можу знайти жодних виправдань для жодної сторони. Це неправильно, без безглуздо, це надто-надто жорстоко. Пробачте, але це слово буде вживатися в моєму відгуку дуже часто.
Детективна складова мені дуже сподобалася, особливо враховуючи, що рідко читаю цей жанр. Але я дійсно продиралася крізь нетрі заплутаної справи про вбивство молодої жінки, разом із детективом.
Мені імпонував головний герой, його погляди та чесність, передусім із самим собою, разом з тим його прийняття реального світу і себе в ньому. Всі ми маємо своїх скелетів у шафі, головне за них не просто пам'ятати, а намагатися жити так, аби як мінімум їх не більшало, як максимум, аби наші вчинки компенсували гріхи минулого.
Хороша книга, цікава історія. Я безмежно люблю собак, тому тема піднята автором, мені дуже відгукнулася! Дякую видавництву Віват, за ще одне знайомство із українським автором, а @МартинуЯкубу за історію, яку було варто розповісти.
Гарний детектив. Трохи засильно вичесаний, трохи занадто «в лоб» натяки і підказки, схоже як в дитячих детективах Але круті персонажі, відсутність поділу на хороших і поганих І плюс половина зірочки за третіх Героїв меча і магії 👍🏻
Безсумнівно, прекрасна книга! Одразу видно , що автор уже проапргрейдив свої навички і читати стало цікавіше. Хороша детективна лінія, непогана любовна,захоплюючий сюжет,справді затягує. Що ще би хотілося відзначити, це те які важливі теми піднімаються в романі. Це і жорстоке поводження з тваринами, і сімейне насильство, і обман жінок. Книга однозначно заслуговує п‘ять зірок, і також заслуговує місця в моєму ТОПі року.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Ковтнула книгу за три дні (читала я по декілька годин). Вона шикарна. Від початку і до кінця. До останнього не здогадувалась чому все відбувається і хто за цим стоїть. Хто не читав – обов'язково раджу. Оцінка 11/10
This entire review has been hidden because of spoilers.
Динамічна книга. Але навіщо робити Київ таким відразливим, ніби це якийсь альтернативний всесвіт, незрозуміло. А крім того, все доволі вторинне щодо серії про Корморана Страйка, про що автор вочевидь знає, оскільки навіть згадує цього героя в тексті. Випадково прочитала другу книгу без першої, але навряд чи повертатимусь
це було прекрасно. Нарешті знайшла книгу, де змогла відчути що я частина цього світу. Все таке знайоме. Не можу підібрати слів щоб описати наскільки це неперевершено
Книга "Не твоє собаче діло" Мартина Якуба - це моє перше знайомство з автором і воно виявилося успішним. Детектив прочитала за ніч. Мій сон як рукою зняло, настільки був цікавий сюжет книги. Головний герой Макс Гедзь атовець, який знайшов себе в улюбленій справі ставши детективом. За збігом обставин чи так мало статися, Максим починає розслідувати дивну справу - вбивство жінки-юриста. Під час роботи випливають цікаві факти з життя детектива і всіх причасних людей. Один з них це друзі дитинства, спогади і вчинки, за які доводиться розплачуватись сповна у вже дорослому віці. Від садиста чоловіка постраждала вся сім'я. Я не виправдовую сина, але основна вина, що він виріс саме таким є батько і мати. Кожен в сім'ї жив у своїй мушлі, але дитині було найважче. Надзвичайно болюче було читати про людей, які знущаються з тварин і як виявляється це не одиничні випадки. Не знаю правильно чи ні радіти, що є люди які відшуковують і карають зловмисників. Подібними справами повинна займатись поліція, але вона на жаль не встигає.
Не звичний стиль написання для мене, але сподобалась. Ці всі розповіді про собак викликали сльози( Кінцівка більш-менш очікувана, але для мене багато деталей було шокуючими. Коли вчитуєшся у сюжет, то ти не замислюєшься хто/де/коли? Як на мене - це не гірше за Аґату Крісті)
Чесно кажучи, книгу я не просто прочитала, а проковтнула — читається вона на одному диханні. І це саме той момент, коли: «ну зараз ще одну главу прочитаю і точно все…» а потім виявляється, що історія завершилась.
ТО ПРО ЩО КНИГА?
Мені здається, що детективи краще читати, коли взагалі нічого не знаєш про сюжет. Тому розповім про все в кількох словах: приватний детектив розслідує справу жінки, що загинула в автомобільній аварії. Події твору відбуваються в Києві, а ще в ньому фігурують песики… багато-багато песиків
І хоч, на перший погляд, може здатися, що цей роман виглядає простим чтивом — це взагалі не так. Тут підіймаються дійсно важливі та актуальні теми: домашнього насилля, жорстокого поводження з тваринами, людських відносин тощо.
Були моменти, коли я продиралася крізь сторінки зі сльозами на очах. Тут трішечки відтулю завісу в життя головного героя: Макс — ветеран АТО, що втратив руку на війні, а тепер ледь зводить кінці з кінцями. Читати про несправедливість та жорстокість цього світу, з якою раз у раз стикається Макс, морально було тяжко. А особливо зважаючи на те, що такі випадки дійсно існують у реальному житті.
Загалом, я не фанат кримінальних романів (принаймні як мені здається), але ця книга стала для мене великим відкриттям.
Нарешті прочитав цю книжку. І я отримав неймовірне задоволення. Книжка в якій герой гуляє твоїми улюбленими вулицями, заходить в заклади, які ти знаєш, робить її наче фільмом в твоїй голові, бо всі ці локації ти можеш уявити і навіть побувати там. Найбільше мене заставляло задуматись це мотиви антагоніста, які аж до останньої сторінки були прописані. Травми людей, їхнє минуле і дії що вони вони роблять як все це створює персонажа, це неймовірно цікаво. Наскільки ж всі ми живемо в своїх світах і навіть не уявляємо хто насправді може бути наший друг чи знайомий, мене завжди це вражало. Книжка, яка дає тобі багато тем для роздумів про цей світ і про людей, це дійсно те задоволення, яке може бути від читання. Можу продовжити про те, як мені подобаються обкладинки автора або самі назви романів, але то ще на довго розтянеться)) Дякую автору за такий чудовий і розумний детектив ! Як і всі чекаю продовження пригод головного героя. Йоу.