What do you think?
Rate this book
Голоси в темній кімнаті
Збірка, яку ви зараз слухаєте, має довгу історію. Оповідання, що увійшли до неї, на позір не пов’язані між собою, утім, усі вони – як українських авторів, так і світових майстрів, свого часу стали певними віхами у для української темної літератури. Перші переклади, перші видання культової класики, перші антології українських жахів і містики. Нині цей доробок складає вже десятки томів – і тому було лиш питанням часу, щоб вони почали втілюватися в голосі.
Ця збірка – це й шлях декламаторів, від перших, обережних спроб, до професійної діяльності, коли вже укладені угоди з видавцями і платформами, і українські жахи цілком офіційно звучать з ваших пристроїв.
Ця збірка – це перший випадок, коли ви почуєте не по окремі оповідання, розкидані мережею, а укладену добірку. Першу в започаткованій серії, яка, сподіваємося, матиме ще багато випусків.
Тож, бажаємо приємного – і моторошного – прослуховування.
Ця збірка – це й шлях декламаторів, від перших, обережних спроб, до професійної діяльності, коли вже укладені угоди з видавцями і платформами, і українські жахи цілком офіційно звучать з ваших пристроїв.
Ця збірка – це перший випадок, коли ви почуєте не по окремі оповідання, розкидані мережею, а укладену добірку. Першу в започаткованій серії, яка, сподіваємося, матиме ще багато випусків.
Тож, бажаємо приємного – і моторошного – прослуховування.
Audiobook
Published April 27, 2021
9 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
August 25, 2024
EX LIBRIS Abraham Hosebr:
“Голоси в темній кімнаті”
Аудіо антологія від порталу “Бабай”
З горором в мене неоднозначні відносини, одного разу, в дитинстві перенаситившись Кінґом, коли його ще майже не було українською, я став байдужим до витворів короля жахів. Тим не менш, майже кожного року перечитую Лавкрафта, особливо “Сновидний цикл”, та й збірку “Гриби з Юґґоту” теж недавно переклав повністю. Ліґотті, Чемберс – ще двійка майстрів перед якими знімаю капелюха.
Та що тут говорити, за царя Гороха, я й сам колись опублікував своє оповідання “Комашина плоть” в другому томі “Крамнички жахіть” – так тоді називався “Бабай”. Воно набрало багато хороших відгуків, зокрема від іменитих перекладачів Катерини та Анатолія Пітиків в рецензії опублікованій в “Українському журналі”. А вже в 2018 році, я написав для порталу дві статті – першу про Лавкрафта, де з’явився чи не вперше переклад українською його вірша (якщо хтось хоче мене виправити і має опублікований переклад його віршів раніший за мій (з пруфами) буду радий поступитися п’єдесталом).
І ось, знов вертаюсь до “Бабая”. Тепер це аудіо збірка і окрім українських авторів, вона помережана ще й оповіданнями класиків жанру. Перше на що звернув у вагу – чудова якість озвучення та музичний супровід. Не підвела і крута обкладинка. Нижче коротко розповім про кожне оповідання.
1)Говард Лавкрафт “Щури у стінах” – оскільки, Лавкрафт для мене ікона жанру, то відповідно все що він робить завідома отримує вподобання. Але цей твір, без перебільшення один з найкращих у його доробку – хтонічні культи, Кібела, Атіс, Астарта, пастух і його звиродніле стадо, вже класичний мотив проклятого спадку і таємничості роду, ну і куди ж без котів… Бінґо зібране!
2) Володимир Мінін Хижинський ярмарок – більше детектив ніж горор, написано добре, але десь після половини, я вже знав кінцівку. Гарно вплетений мотив вірша-скоромовки.
3) Вільям Гоуп Годжсон “Голос у темряві” – раніше не читав жодного твору цього автора, дана оповідка напевно потрапила в збірку бо перегукується з твором Дімки, при тому, що другий мені сподобався більше.
4) Володимир Кузнєцов “Гегемон” – фірмовий стиль автора – максимально важкі речення та ускладнення, така ж атмосфера. Деякі діалоги не натуралістичні, але сам сюжет цікавий.
5) Джон Ширлі “Ініціація Ларрі Шора” – цю річ міг би з легкістю написати Філіп Дік! Судіть самі – псевдо масонський ритуал, теорія змови, повстання ШІ. Окремий плюсик – дуже класно увіпхали музику.
6) Дімка Ужасний “Колишня” – шок і захоплення. Так, це одне з найогидніших оповідань в збірці, але одне з наймайстерніших. Клішована назва, яка спочатку відштовхує вкінці обертається вражаючим логічним, ба навіть біблійно-кабалістичним кліфф-генґером. Браво!
7) Роберт Чемберс “Жовтий Знак” – одна з улюблених оповідок Чемберса. Краще хіба може бути “Бліда маска”.
8) Василь Лавер “Бодун” – коротке, але раптово неочікуване оповідання. Стиль оповіді простий, багато деталей сімейної рутини, які втомлюють, але своєї цілі досягає.
9) “Темура” – історично-містична оповідка. Подобається сухуватий стиль оповіді, але все ж наче чогось невистачало.
10) Ігор Антонюк “Spieluhr” – дуже дратували діалоги на початку і сама романтична лінія,але події після аварії описані вже значно цікавіше.
11) Модест Левицький “Злочинниця” – назвати цей твір горором можна з дуже великою натяжкою, має взірець класичної української літератури. Гарна мова.
12) Юлія Васильєва “Надвоє” – нема жодної оповідки Юлії, яка б мені не сподобалася, пам’ятаю її твір про ліфт та офіси ще з часів “Крамнички”. Тут теж все на висоті – навіть заяложений конфлікт п’яного мужика і приниженої жінки можна показати цікаво і свіжо.
13) Володимир Мінін, Дмитро Моторошний “В сухому залишку” – якщо кортко – це класна штука. Є щось від Лінча, багато від Кроненберґа – тема цвілі від Годжсона – розкрита цікавіше. З мінусів – чомусь не покидало відчуття, що текст наче перекладений з російської, зустрів кілька питомом російських зворотів та слів.
14) Олексій Жупанський “Гавриловна” – ще від часів прочитання “Чорного Генсека”, я зрозумів, що Жупанському вдалося практично неможливе – перенести лавкрафтівщину на постсовковий простір і витворити з того свій власний моторошний світ. Це оповідання – “Генсек” у мініатюрі.
15) Володимир Кузнєцов “Прихисток сповна злодіїв” – перше, сама назва з точки зору української мови написана невірно, слово “сповна” в такому випадку не використовується, але звучить гарно, не сперечаюся. Друге – з цього можна зробити дуже класний камерний фільм, або п’єсу. Третє – фороракси! Цих тварин я теж використав у всесвіті “Тетраморфеуса”! Оскільки Кузнєцов домінує в цій збірці, скажу, що саме це оповідання мені видалося найкращим.
Отакий мій відгук, а тим часом, вже почав слухати наступну аудіо збірку – “Відлуння мороку” і вже встиг кайфонути від неї, тому чекайте на ще один відгук.
А для Бабая повідомляю, що “Комашину плоть”, я рік тому повністю переписав, оповідання тепер більше і краще ніж було раніше)
“Голоси в темній кімнаті”
Аудіо антологія від порталу “Бабай”
З горором в мене неоднозначні відносини, одного разу, в дитинстві перенаситившись Кінґом, коли його ще майже не було українською, я став байдужим до витворів короля жахів. Тим не менш, майже кожного року перечитую Лавкрафта, особливо “Сновидний цикл”, та й збірку “Гриби з Юґґоту” теж недавно переклав повністю. Ліґотті, Чемберс – ще двійка майстрів перед якими знімаю капелюха.
Та що тут говорити, за царя Гороха, я й сам колись опублікував своє оповідання “Комашина плоть” в другому томі “Крамнички жахіть” – так тоді називався “Бабай”. Воно набрало багато хороших відгуків, зокрема від іменитих перекладачів Катерини та Анатолія Пітиків в рецензії опублікованій в “Українському журналі”. А вже в 2018 році, я написав для порталу дві статті – першу про Лавкрафта, де з’явився чи не вперше переклад українською його вірша (якщо хтось хоче мене виправити і має опублікований переклад його віршів раніший за мій (з пруфами) буду радий поступитися п’єдесталом).
І ось, знов вертаюсь до “Бабая”. Тепер це аудіо збірка і окрім українських авторів, вона помережана ще й оповіданнями класиків жанру. Перше на що звернув у вагу – чудова якість озвучення та музичний супровід. Не підвела і крута обкладинка. Нижче коротко розповім про кожне оповідання.
1)Говард Лавкрафт “Щури у стінах” – оскільки, Лавкрафт для мене ікона жанру, то відповідно все що він робить завідома отримує вподобання. Але цей твір, без перебільшення один з найкращих у його доробку – хтонічні культи, Кібела, Атіс, Астарта, пастух і його звиродніле стадо, вже класичний мотив проклятого спадку і таємничості роду, ну і куди ж без котів… Бінґо зібране!
2) Володимир Мінін Хижинський ярмарок – більше детектив ніж горор, написано добре, але десь після половини, я вже знав кінцівку. Гарно вплетений мотив вірша-скоромовки.
3) Вільям Гоуп Годжсон “Голос у темряві” – раніше не читав жодного твору цього автора, дана оповідка напевно потрапила в збірку бо перегукується з твором Дімки, при тому, що другий мені сподобався більше.
4) Володимир Кузнєцов “Гегемон” – фірмовий стиль автора – максимально важкі речення та ускладнення, така ж атмосфера. Деякі діалоги не натуралістичні, але сам сюжет цікавий.
5) Джон Ширлі “Ініціація Ларрі Шора” – цю річ міг би з легкістю написати Філіп Дік! Судіть самі – псевдо масонський ритуал, теорія змови, повстання ШІ. Окремий плюсик – дуже класно увіпхали музику.
6) Дімка Ужасний “Колишня” – шок і захоплення. Так, це одне з найогидніших оповідань в збірці, але одне з наймайстерніших. Клішована назва, яка спочатку відштовхує вкінці обертається вражаючим логічним, ба навіть біблійно-кабалістичним кліфф-генґером. Браво!
7) Роберт Чемберс “Жовтий Знак” – одна з улюблених оповідок Чемберса. Краще хіба може бути “Бліда маска”.
8) Василь Лавер “Бодун” – коротке, але раптово неочікуване оповідання. Стиль оповіді простий, багато деталей сімейної рутини, які втомлюють, але своєї цілі досягає.
9) “Темура” – історично-містична оповідка. Подобається сухуватий стиль оповіді, але все ж наче чогось невистачало.
10) Ігор Антонюк “Spieluhr” – дуже дратували діалоги на початку і сама романтична лінія,але події після аварії описані вже значно цікавіше.
11) Модест Левицький “Злочинниця” – назвати цей твір горором можна з дуже великою натяжкою, має взірець класичної української літератури. Гарна мова.
12) Юлія Васильєва “Надвоє” – нема жодної оповідки Юлії, яка б мені не сподобалася, пам’ятаю її твір про ліфт та офіси ще з часів “Крамнички”. Тут теж все на висоті – навіть заяложений конфлікт п’яного мужика і приниженої жінки можна показати цікаво і свіжо.
13) Володимир Мінін, Дмитро Моторошний “В сухому залишку” – якщо кортко – це класна штука. Є щось від Лінча, багато від Кроненберґа – тема цвілі від Годжсона – розкрита цікавіше. З мінусів – чомусь не покидало відчуття, що текст наче перекладений з російської, зустрів кілька питомом російських зворотів та слів.
14) Олексій Жупанський “Гавриловна” – ще від часів прочитання “Чорного Генсека”, я зрозумів, що Жупанському вдалося практично неможливе – перенести лавкрафтівщину на постсовковий простір і витворити з того свій власний моторошний світ. Це оповідання – “Генсек” у мініатюрі.
15) Володимир Кузнєцов “Прихисток сповна злодіїв” – перше, сама назва з точки зору української мови написана невірно, слово “сповна” в такому випадку не використовується, але звучить гарно, не сперечаюся. Друге – з цього можна зробити дуже класний камерний фільм, або п’єсу. Третє – фороракси! Цих тварин я теж використав у всесвіті “Тетраморфеуса”! Оскільки Кузнєцов домінує в цій збірці, скажу, що саме це оповідання мені видалося найкращим.
Отакий мій відгук, а тим часом, вже почав слухати наступну аудіо збірку – “Відлуння мороку” і вже встиг кайфонути від неї, тому чекайте на ще один відгук.
А для Бабая повідомляю, що “Комашину плоть”, я рік тому повністю переписав, оповідання тепер більше і краще ніж було раніше)
Displaying 1 of 1 review