Кафе на краю світу допоможе тим, хто заблукав. Гроза й буря зводять двох таких подорожніх — Джона і Ханну. Востаннє Джон був у цьому закладі десять років тому. Тепер він уже не наївний юнак, а людина, якій доводиться миритися з плином часу. Ханна ж тут уперше; їй п’ятнадцять, і вона поки що боїться відповідати на запитання в незвичному меню: «Чому ви тут?», «Чи боїтеся ви смерті?», «Чи вдоволені ви?». І Джонові, і Ханні, і читачам випаде нагода замислитися й переглянути свої відповіді на них. Віднайти себе, зрозуміти, що з часом пріоритети змінюються, прийняти все, що підносить нам життя, та мати сили зіткнутися з найболючішими темами — ось що дарує своїм відвідувачам кафе. Сподіваємося, ви ознайомилися з меню і вже готові замовити смачну відповідь на те, що давно вас турбує…
Чи то книга, чи то художня стаття. Коротенька історія про третій візит Джона до відомого кафе.
Цього разу головного героя обтяжують думки про вік і те, як швидко минають роки, особливо коли поруч ростуть діти. Тим не менш, працювати над собою потрібно кожному, та якщо постійно себе критикувати за те, що чогось ще не освоїли, буде складно зберегти бажання вдосконалюватися. Тримай фокус на майбутньому.
Книга закінчується цікавим прикладом, який показує, що навіть нові і ідеальні труби будуть текти на стиках. Однак якщо додати делікатну смужку в місці з’єднання, все буде краще.
Що не кажи, а книга повинна бути прочитана кожним. Вона побудована на діалогах, тому читається дуже легко і швидко. Але після прочитання змушує задуматися над піднятими у ній питаннями, що не може не радувати. Адже, якщо книжка не зникає з думок після останньої перегорнутої сторінки, значить це хороша книга.
Ця книга краща за другу частину. Можливо, буде здаватися простішою за першу. Має дві важливі ідеї: по-перше, займатися всім неможливо, а по-друге, не забувай про те, що ти любиш, навіть коли ти вже далеко не молодий, коли сім'я та кар'єра стають в пріоритеті. Також не помітив тих негативних речей, які були в другій частині (автор виправився). Загалом, сподобалося.
Дуже легка книга із цінними питаннями. Ми часто у житті опиняємось на роздоріжжях, губимось, задаємось різними питаннями буття і життя, і дуже важливо коли поруч, є кому озвучити потрібні слова! Книга доброзичлива і дуже легко читається, додає віри у людей і вкотре нагадує, що ми керуємо своїм життям і кожен досвід у любому віці цінний!
Моє перше знайомство з Джоном П. Стрелекі відбулося саме через цей твір (двох перших частин про Кафе не краю світу ще не випало прочитати - вирішила щонайшвидше надолужити втрачене).
Книжечка геть коротка, я так і не второпала, чому доля звела головних персонажів Джона та Ханну, а безконечне відсилання до попередніх візитів залишало гірке відчуття якоїсь прірви невідомості. Щиро надіюся, що все трохи проясниться, коли дізнаюся, що відбувалося напередодні.
Втім, я знайшла для себе чимало мотиваційних цитат, що надихнули мене справді трішки переосмислити своє життя, ось кілька з них:
☕️ Якщо тобі треба впоратися з чимось іще, можливо, варто вже починати.
☕️ Отже, згодом, рано чи пізно, настає час перейти до наступної ролі. Щоб почалася наступна велика пригода, треба, щоб попередня скінчилася.
☕️ Люди не бояться смерті. Люди бояться наприкінці свого життя усвідомити, що не жили по-справжньому.
☕️ Варто брати якнайбільше від кожної хвилини. Тому що твоє життя не триватиме вічно, а годинник невпинно цокає, береш ти якнайбільше чи ні.
☕️ Якщо ти й далі картатимеш себе за те, чого ще не опанував, важко буде зберегти бажання ставати кращим.
☕️ Щоб робити те, що ти вважаєш для себе правильним, - навіть коли всі інші переконані, що це трохи ненормально, - потрібна справжня відвага.
☕️ Надалі шукай місця, в яких почуваєшся живим, щасливим і схвильованим. Проводь там багато часу. Продовжуй наповнювати своє життя тими справами, завдяки яким відчуватимеш, що добре прожив кожен свій день. Адже настане такий час, коли ти вже не зможеш робити того, що обожнюєш.
Якогось особливого враження "Третій візит" не мене не справив. Вважаю, що історія Джона в кафе закінчилася після другої книги. Про що ще можна розказати? І тут, начебто, з'являється новий персонаж, набагато молодший за людей, які зазвичай приходять до закладу, і от, стає вже цікаво, що кафе може дати 15-річній Ханні, і чому вона потрапила туди саме зараз. Але про історію та візит дівчини нам майже нічого не розповідають, і вся книга перетворюється на вже звичне та відоме "Робіть те, що ви любите, і буде вам щастя". Розумію, що історія все ж таки про Джона, про старіння, наближення смерті і т.д. Але мені не сподобалось, як ввели нового цікавого персонажа, і одразу його прибрали🙃 Не скажу, що взяла щось для себе, що книга чимось була корисна... В черговий раз виклали очевидні речі та повторили вже сказане з інших книг. Після другої частини я трошки розчарована((
This entire review has been hidden because of spoilers.
Не дивлячись на те, що 2 перші книги відгукнулися мені більше, ця історія також знайде свого читача і в ній є своя атмосфера.
Автор продовжує вміло вплітати в історії нових героїв. І я вже чекаю на продовження у 4 книзі про кафе, думаю логічна кінцівка цієї книги натякає, що нова гостя кафе це дівчинка Ханна. І здається її вже дуже зачекалися Кейсі та Емма 😏
Книга, яка 100% варта уваги. Вона не дуже об‘ємна, всього лише близько 120 сторінок та читається дуже швидко. Проте після прочитання змушує переосмислити деякі речі в житті та дає хороший поштовх для того, щоб змінити своє життя у кращу сторону.
Як завжди прекрасно, обожнюю "Кафе..", та хотілося б більше дізнатися про Ханну і її історію. Маю надію, що згодом перекладуть українською й інші книги пана Стрелекі
На мою думку третя частина дуже слабенька. Таке враження наче написана примусово, бо треба було. Цікаво зустріти знайомі обличчя, але другий раз читати точно не буду)
Цій книзі я поставила 3 з великою натяжкою. Історія відчувається якоюсь недописаною. Якщо чесно враження на мене книжка не справила, хоча я клала на неї великі надії.