Українські щоденники

by Генрі Ноуен

Генрі Ноуен – знаний у всьому світі проповідник, автор багатьох відомих книжок на духовну тематику, професор та душпастир. Він двічі відвідував Україну – у 1993 та 1994 роках.

Ці візити мали вагомий вплив на розвиток спільнот “Віра і Світло” та “Лярш” в Україні, на підтримку людей з неповносправністю, різних мирянських ініціатив та тотожність Українського католицького університету.

Своїми глибокими і зворушливими роздумами про Україну о. Генрі Ноуен поділився у своїх “Українських щоденниках”, які сьогодні приходять до читача завдяки братові отця Генрі – Лаурентові Ноуену.

208 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

Reviews

[Yuliia Tsyba · Rating 4 out of 5]

«Я побачив країну сумних облич, похмурого настрою та обмежених міжособистісних контактів»
⠀
Так писав у своїх щоденниках Генрі Ноуен про Україну початку 90-х років.
І попри це, приїздив у Львів, відвідував інтернати, сім’ї де проживали діти з інвалідністю.
Багато спілкувався з людьми, багато роздумував про майбутнє України та багато писав.
⠀
Писав про бідність фізичну, але й про жагу людей до віри.
Про дітей з інвалідністю, які його дивували своєю щирістю і відкритістю.
Писав про друзів – Бориса Гудзяка та Зеню Куштепу і їх намагання, щось міняти в цій країні.
Багато згадок про Василя Сліпака, який тоді був ще не відомим співаком, а молодим активістом.
⠀
Тепер, коли вже багато років існує УКУ, центри для людей з інвалідністю «Емаус» та «Лярш», ці щоденники, наче портал в минуле.
Зазирнути, щоб побачити, як все це зароджувалося, які були труднощі, хто надихав.

[Anastasiia Kysil · Rating 5 out of 5]

Книга мені надзвичайно сподобалась. Дивує, наскільки глибоко і правдиво отець Генрі Ноуен зумів описати саму Україну, зумів перейнятися та зрозуміти страждання українців. Також читаючи цю книгу у час війни, бачила багато паралелей із минулою та сучасною ситуацією, відчитала правдиві прогнози отця Генрі щодо ще більших майбутніх викликів та труднощів для України. І якби отець Генрі досі б жив, можу тільки собі уявити наскільки він б по-справжньому перейнявся горем України і як б шалено їй допомагав.
Книга чудово розповідає про усю історію та хронологію створення теперішніх соціальних організацій для людей з неповносправністю, і для мене, котра нещодавно прийшла працювати до Ляршу, "Щоденники" відкрили багато фактів та деталей щодо самої спільноти. Не залишили мене й байдужою розповіді і стосунки отця Генрі із Борисом та Зенею. Дружба вочевидь немає кордонів.
Однозначно рекомендую прочитати цю книгу усім, хто є приналежний до спільнот "Віри і Світла", "Ляршу", "Емусу" та інших соціальних організацій. Цікавою вона й буде для тих, хто не має стосунку до осіб з неповносправністю, адже вони зможуть перейнятися глибокими переживання іноземця за Україну, дізнатися про віддану дружбу із різними людьми і побачити унікальність людей з особливими потребами.