The Stand - A Dança da Morte - Livro I

The Stand (split volumes) #1

by Stephen King

Um guarda foge de uma instalação de testes biológicos, levando consigo, sem o saber, uma arma mortal: uma estirpe modificada de supergripe que destruirá 99% da população mundial em algumas semanas. Os que sobrevivem estão assustados, confusos e precisam de um líder. Dois emergem - a Mãe Abagail, uma bondosa mulher de 108 anos que os exorta a formar uma comunidade pacífica em Boulder, Colorado; e Randall Flagg, o nefasto Homem Sombrio, que se deleita no caos e na violência. À medida que o homem sombrio e a mulher pacífica ganham poder, os sobreviventes terão que escolher entre eles - e finalmente decidir o destino de toda a humanidade.

Genres: Horror, Science Fiction, Fiction, Roman, Fantasy, Post Apocalyptic, Novels

704 pages, Paperback

First published January 1, 1978

About the author

Stephen Edwin King was born the second son of Donald and Nellie Ruth Pillsbury King. After his father left them when Stephen was two, he and his older brother, David, were raised by his mother. Parts of his childhood were spent in Fort Wayne, Indiana, where his father's family was at the time, and in Stratford, Connecticut. When Stephen was eleven, his mother brought her children back to Durham, Maine, for good. Her parents, Guy and Nellie Pillsbury, had become incapacitated with old age, and Ruth King was persuaded by her sisters to take over the physical care of them. Other family members provided a small house in Durham and financial support. After Stephen's grandparents passed away, Mrs. King found work in the kitchens of Pineland, a nearby residential facility for the mentally challenged.

Stephen attended the grammar school in Durham and Lisbon Falls High School, graduating in 1966. From his sophomore year at the University of Maine at Orono, he wrote a weekly column for the school newspaper, THE MAINE CAMPUS. He was also active in student politics, serving as a member of the Student Senate. He came to support the anti-war movement on the Orono campus, arriving at his stance from a conservative view that the war in Vietnam was unconstitutional. He graduated in 1970, with a B.A. in English and qualified to teach on the high school level. A draft board examination immediately post-graduation found him 4-F on grounds of high blood pressure, limited vision, flat feet, and punctured eardrums.

He met Tabitha Spruce in the stacks of the Fogler Library at the University, where they both worked as students; they married in January of 1971. As Stephen was unable to find placement as a teacher immediately, the Kings lived on his earnings as a laborer at an industrial laundry, and her student loan and savings, with an occasional boost from a short story sale to men's magazines.

Stephen made his first professional short story sale ("The Glass Floor") to Startling Mystery Stories in 1967. Throughout the early years of his marriage, he continued to sell stories to men's magazines. Many were gathered into the Night Shift collection or appeared in other anthologies.

In the fall of 1971, Stephen began teaching English at Hampden Academy, the public high school in Hampden, Maine. Writing in the evenings and on the weekends, he continued to produce short stories and to work on novels.

Reviews

[Елена Павлова · Rating 5 out of 5]

Не че нямам други неща за четене, които са по-спешни, но какво по-приятно книжно напомняне за вечната истина покрай епидемиите, било то Капитан Трипс, сътворен от Кинг преди... Боже мили, тая книга е само с 4 години по-млада от мен!... кажи-речи половин век, било ухански коронавирус, прясно изваден от фурната. А истината си е една де: правителствата неизменно се опитват да прикрият истината за катастрофите, все едно от какъв род. Но с особена сила това важи за епидемиите.
Излишно е да казвам, че приликите между книга и действителност дори и сега са смущаващо големи. Разликата е в социалните мрежи и невъзможността да боднеш щраусово главата на целокупната нация и света в пясъка и убедително да обясниш, че съвсем нищо няма.
Изцяло извън сюжета, Кинг, разбира се, е Кралят: тази му е от най-разкошните книги, бавна, написана с наслада, проникваща надълбоко и нашироко из всеки един от героите, дори най-маловажните такива - оперира човекът души и ни показва под лупа хора, животи, страната... Това е Кинг, който обичам и следи от който се виждат в "новия" му период.
Да, старите и новите му книги си приличат. Също като епидемиите :), и са вирулентни колкото тях. И не отричам, че старите са твърде... подробни за сегашната забързана действителност, а новите са й по мярка и продължават да привличат фенове като крушките - мухи. Но... аз съм старомодно момиче по душа. Завинаги в кехлибара на Деветдесетте години. И обичам своя Кинг такъв, какъвто го виждаме тук.

[Art · Rating 5 out of 5]

Наше золото, наш скарб, наш свєточ очєй, наші стратеги, наші хранителі філософського каменя, наш апологет логіки та дедукції, тобто наше дороге видавництво КСД вирішило в котрий раз зробити нам приємний сюрприз - розділило одну книгу на дві частини, мотивуючи це тим, що книга, мовляв, велика. Тобто, Під куполом чи Воно - це не великі, а Протистояння - це велике. Не переплутайте!

Що ж, напишу я тоді рецензію у двох частинах, бо в цьому є певний сенс, просто повірте на слово.

Також, закликаю вас утриматись від прочитання мого твору-переказу, якщо ви боїтеся спойлерів, або ви дуже вразлива, ніжна людина.

Що ж.

Том перший.

Я одразу був зачарований цією книгою. Пост-ковідний час (2021 рік) додав +200 до атмосфери цієї історії - було моторошно-реалістично читати про те, як супергрип-мутант виривається з лабораторії, люди інфікують один одного, вірус розповсюджується спочатку по місту, потім по штату, країні, а згодом і по всьому світу. Хоча, про це ми дізнаємося лише опосередковано і не одразу, бо Стівен Кінг як завжди дозовано розказує нам історію очима пересічних людей, яким... вдалося вижити. (розказує очима? wtf?)

У першій частині під назвою "Капітан Трипс" ми бачимо світ, який гине у нас на очах. 99.4% людей помирає від хвороби, а частина стійких до штаму - помирає від наслідків вимирання більшості людей на землі - від необережності, анархії, насилля або навіть суїциду. Це зображено автором дійсно жахливо і дуже реалістично, майже геніально! Зазвичай ми звикли до пост-апокаліпсису, де уціліли люди гуртуються, одразу ж утворюють нові поселення і новий устрій. Але, гуртування - це складний процес, який починається з помилок окремо взятих людей. Кінг саме це нам і демонструє - перші хвилини життя на уламках старого світу.

Поступово, в другій частині "На кордоні" серед виживших відокремлюється декілька постатей, які стають головними і другорядними персонажами (а їх тут буде багааацько). Серед них мені більше всього запам'яталися:

• Френні - вагітна студентка (Кінг знову підтверджує своє звання "Короля Жахів", коли розповідає про те, що її вагітність - це результат помилково прописаних їй оральних контрацептивів - винятково моторошна ситуація)
• Гарольд - прищавий закомплексований підліток, який мене лякав постійно своїми неадекватними діями (автор вміє прописувати таких персонажів)
• Стюарт Редман - більш-менш адекватний чоловік, який ніби завжди чекав часу, коли можна проявити себе і дочекався (але, як на мене, він трохи душний)
• Нік - мабуть, найцікавіший персонаж, "родзинкою" якого є те, що він глухонімий.
• Чувак-сміттєбак - той чувак, що: "мені нравиться як воно горить, всі бігають, суєтяться..."
• та інші, більш-менш цікаві персони, які я вже насправді погано пам'ятаю.

Поступово вони гуртуються в три основні команди, в залежності від географічного розташування на території США. Всіх їх об'єднують спільні містичні сни, в яких всі вони бачать стару бабусю на ім'я Ебіґейл і судячи з усього, вона живе десь у штаті Небраска. Йдучи за своїми снами вони дійсно знаходять цю бабусю, яка володіє "сяйвом" - паранормальними здібностями. Вона стає їх духовним лідером, символом відродження людства. Вони з бабусею вирушають у штат Колорадо, де об'єднуються з іншими вцілілими людьми, яким приходила уві сні Ебіґейл. Починається відродження старого світу...

А тим часом на дикому заході "Чорний чоловік" на ім'я Рендал Флеґґ об'єднує навкруги себе покидьків, мєсний кріміналітєт, люмпенів і інших цікавих людей. Флеґґ - це втілення зла, яке будує диктатуру, фашизм і "Новий Світовий Порядок".

Все це дуже інтригує, затягує. Книжка десь на цьому місці закінчується і я, звісно, біжу читати наступну частину. Враження о ній - тут .

Підсумовуючи, це однозначно 9/10, або 4.5 зірки (округляємо до 5).

[Петър Панчев · Rating 5 out of 5]

Том 1 и 2
Капитан Трипс опустошава света
(Цялото ревю е тук: https://knijenpetar.wordpress.com/202...)

Може би всеки писател на страшни и фантастични истории си мечтае един ден да разруши света или да го промени драстично, поне върху хартия. Така възможностите и изборите наистина стават безкрайни. След няколко успешни романа и сборник с разкази, явно везната се е наклонила в правилната посока и Кинг е поел по пътеката на пълното прекрояване, каквото в негов стил означава да извае мащабно платно, чиито краища се размиват в безкрая, огънати от впечатляващото му въображение. Всъщност в първото си издание романът е бил съкратен с близо 400 страници, защото финансовият отдел изчислил, че новата книга на Кинг може да поеме точно определена цена. Но десет години след това орязване, вече Кинг води парада и величието на произведението му е възвърнато. Романът е епичен, разтеглен максимално от хиляди подробности, които се напасват постоянно, без да гарантират сигурен изход. Често ужасът се промъква в по-тесните пространства – домове, квартали, градчета – уплътнявайки страха до черната сянка в ъгъла, мазето или канализацията. Но „Сблъсък“ („Бард“, 2012, с превод на Л. Николов, В. Прошкова, В. Еленкова, А. Главанакова) е мащабен, обхващащ всичко и всички – една безкрайна и опустошителна безнадеждност, която предвещава само агония и смърт. Светът е променен драстично и няма спасение, особено за аутсайдерите. Но не така мисли Кинг.
Продължава в блога: https://knijenpetar.wordpress.com/202...

[Olga Rudnitska · Rating 5 out of 5]

Читання цієї книги після ковідних часів дає змогу підтвердити написане в книзі.

Вам точно хоч раз спадало на думку "Якби я залишився останньою людиною на землі?" В моїх міркуваннях був будинок з міні господарством, садом, дровами. А ось про лікарів, механіків і т.д я чомусь забула) особливо лікарів. Хворіти за таких обставин я чомусь не збиралась)

Тепер до книги. Мало того, що супергрип здолав не все населення, так їх ще тягне в одне місце. Доля, Бог. Називайте як хочете. Але альтернатива гірше. Бо чоловік в чорному приходить кожної ночі уві сні. І він все ближче і ближче.

[Nika · Rating 5 out of 5]

Уф, закінчила першу книгу і навіть гадки не маю, що цей Кінг придумає далі!

[Emiliya Bozhilova · Rating 2 out of 5]

В крайна сметка - много тегав първи том.

Началото е с размах. През 1990 г. (да не забравяме, че романът е от 1978 г.) от военна лаборатория в САЩ се изплъзва грипен вирус - убиец (актуално!), със смъртност над 99%. Неусетното разпространение на заразата е направо ювелирно - посредством неизброима поредица от ситуации и камео-герои. Всички до една поглъщащи и плашещо реалистични.

Постепенно от случайните парченца на пъзела започват да се открояват основните участници - онази миниатюрна извадка от човечеството, която разполага с тайнствен имунитет. Историите им започват да се обособяват, напрежението нараства. Глухонемият Ник и неудачникът Стю са едни от най-привлекателните и живи образи из тези жанрове.

И след това започват спадът и разводняването. Кинг е добавил впоследствие първоначално изрязаните от издателите към 400 страници. Не е било необходимо - тези страници и сега са напълно излишни. Дори и без тях, посоката на историята се губи твърде често в излишни отклонения, които са еднократни и спокойно могат да св пропуснат. Започнах да забравям основната сюжетна нишка, и от толкова много имена, ми беше трудно да се сещам от един момент нататък тези пък в конкретната глава кои точно бяха. А любимецът ми Ник, например, се поизгуби.

Другият дразнещ момент е, че Кинг го е домързяло да прави нови творчески завои и да строи модели в една прясно постапокалиптична действителност, и за улеснение намесва Бог и Сатаната. Е, хайде сега, това е вирус - библейските асоциации и Бог са напълно излишни под формата, в която са поднесени, и ме приспаха. Освен това свършекът на света ми дойде някак твърде набързо - в рамките на някакви си 1-2 седмици.

Направо се плаша, че и втората част е толкова дебела.

Заради библейските измишльотини (които крайно прозрачно се опитват да сведат цялата пъстра и динамична мозайка до нещо елементарно, сивеещо и смилаемо), не мога да оценя първата част никак високо. С такива елементарни сюжетни трикове и баба знае. Дано втората част е по-динамична.

⭐️2,5 звезди⭐️

[Mariana Leal · Rating 5 out of 5]

Adoro isto. Só tenho pena de não estar a ler no original em inglês, seria ainda melhor. Como já conheço a conclusão (que acho que é o pior da história) estou um bocado menos entusiasmada com a segunda parte, mas sei que vou gostar ainda assim :)

Opinião Completa: https://thebooknitpicker.com/the-stan...

[Grandma · Rating 5 out of 5]

Вирішила недоперечитувати)
Найбільше обожнюю власне постапокаліптичну складову цього роману
Оту містичну, антагоністичну, протистояння власне якось менш люблю
Але виживання, сприймання себе в абсолютно зміненому особистому і суспільному всесвіті, відстоювання себе, вибудова нового суспільства- це тааак реалістично прописано і я не розлюблю це перечитувати
Ну і звісно ж я ототожнюю себе з вижившими
А чи буває інакше?
Ви ще не читали?
Бігом читайте

[Marta Clemente · Rating 4 out of 5]

Escrito pelo mestre da literatura de terror Stephan King, "The Stand - A Dança da Morte" é um assustador livro pós apocalíptico escrito em 1970, que começa com uma terrível epidemia.
Começa com a "fuga" de um vírus de umas instalações de investigação biológica pertencente ao exército dos EUA. Este vírus provoca uma supergripe mortal que se propaga de uma forma vertiginosa e que dizima a população mundial em menos de um mês.
Algumas pessoas, sem perceberem porquê, são imunes ao super vírus e assistem abismadas ao que se passa à sua volta. Na sua luta pela sobrevivência algumas delas acabam por juntar-se e por tentar salvar o pouco que resta da humanidade.
Impressionante a forma crua e por vezes até um pouco humorística como estão feitas as descrições pelo "mestre".
Mais assustador ainda por ser lido enquanto atravessamos uma pandemia!

[Lesincele · Rating 4 out of 5]

Da algo de yuyu por la situación actual pero lo he disfrutado muchísimo. Es algo denso por los detalles pero al estilo de King. En cuanto pueda empezaré la segunda parte.

[Joan Damiens · Rating 4 out of 5]

4,5/5

Une très bonne oeuvre de science-fiction apocalyptique. J'ai absolument adoré la vitesse du récit, ni trop rapide, ni trop lente. Les personnages (surtout Nick et Frannie) sont très intéressants, forts de leurs failles et de leur humanité. Je ne connaissais que très peu l'écriture crue mais sensible de Stephen King, qui dépeint la réalité telle qu'elle est, sans fioriture, mais avec un regard bienveillant et optimiste.

Pour ceux qui craignent de faire des cauchemars, pas d'inquiétude. Cela fait un peu peur, et peut retourner un peu, mais la morale de l'histoire ne laisse pas le lecteur désemparé et déprimé.
Idem pour les ant-pavés : les 760 pages de ce premier tome passent très vite, grâce au récit tournant autour de différents personnages et des rebondissements assez nombreux.

[Kate · Rating 5 out of 5]

Спочатку дуже багато імен і не встигаєш запам'ятовувати, хто є хто. Але потім, коли розкривається історія кожного героя і деталі - все набагато легше.
Знайомство з героями - чудове, описання пандемії і смертоносного вірусу - моторошне.
Треба шукати другий том)

[Léanne Ménard · Rating 2 out of 5]

2.5
J'ai ENFIN terminé ce bouquin. Malgré une superbe écriture, la longueur et lenteur du livre m'a empéché de l'apprécier à sa juste valeur. Beaucoup de personnages, beaucoup de description, assez peu d'action. La fin était un peu plus palpitante et m'a donné envie de commencer le deuxième...
du coup complètement mitigée.

[Evgeni · Rating 5 out of 5]

Finally finished it after 2 months

[Serhii Zubov · Rating 5 out of 5]

Без малого 600 сторінок (і то доволі дрібного шрифту) на «сетап» історії, побудову світу й проблематики, представлення героїв. Чи багато це? Відповідь була б так, але не коли мова йде про цього автора. У Кінга кожен персонаж оживає (і доволі часто, щоб невдовзі загинути😉). Коли через місяці після прочитання книги, обговорюєш з кимось сюжет - то це зазвичай «ну отой хлопець, що зробив тето», «он та, що дочка тих, зробила це», але коли мова про кінговських героїв, то це завжди імена, за котрими вдосталь контексту. І якщо для цього треба стільки тексту - то я тільки за. А тепер час йти до другого тому й дізнатися до чого все це призведе наших, вже дуже близьких, героїв.

[Tatyana Naumova · Rating 5 out of 5]

Я так счастлива, что это только 1 том 1 части, не могу даже передать!

[Okenwillow · Rating 1 out of 5]

Un Stephen King inachevé c’est comme une choucroute au chocolat, c’est incongru. Je ne connais pas la première version de ce roman, mais les rallonges que King a décidé d’inclure dans une seconde version ne sont sans doute pas pour rien dans l’ennui qui m’a peu à peu envahie pendant ma lecture. 35% de lus, et pas encore de véritable action, les personnages évoluent, certes, et il se passe des choses dans leur vie, des péripéties quelquefois captivantes, qui relancent l’intérêt, mais malheureusement, la narration m’a paru très inégale, bourrée de descriptions superflues et pompeuses, à des moments pas forcément judicieux. Alors oui, on est intéressé par le destin des personnages, mais cet intérêt retombe trop souvent, et à ce stade de la lecture, il serait temps d’entrer dans le vif du sujet. Mais non, ça traîne en longueur, certains personnages ne sont même pas encore apparus, et ma foi, il faut à un moment donné se déclarer vaincu par l’ennui, Stephen King ou pas.

[Romain · Rating 3 out of 5]

En cette période de pandémie comment ne pas succomber à la tentation de se plonger dans Le Fléau de Stephen King histoire d’oublier tout ça le temps de quelques 1500 pages au format poche et de se changer un peu les idées en compagnie d’un joyeux drille comme ce bon vieux Stephen ? Il avait imaginé ce scénario avant qu’il ne débarque au cours de cette fameuse année de 2019 qui lui a donné son nom. Étant un peu américanocentré, le virus ne s’est pas échappé d’un laboratoire de Wuhan – je rigole l’enquête immédiate et scrupuleuse de l’OMS, réalisée en étroite collaboration avec des autorités chinoises à la transparence irréprochable, vient d’écarter définitivement cette hypothèse farfelue née dans le cerveau malsain de complotistes – mais d’une base militaire ultra-secrète des États-Unis – ne vous inquiétez pas je ne suis pas en train de divulgâcher, cette information est révélée dès les premières pages du livre. Et ensuite on connaît la mécanique, mais il l’illustre très bien.

Ed et Trish infectèrent le réceptionniste. Les petits, Marsha, Stanley et Hector, infectèrent les enfants qui jouaient sur le terrain de jeu du motel – des enfants qui se rendaient dans l’ouest du Texas, en Alabama, en Arkansas et au Tennessee. Thrish infecta les deux femmes qui lavaient du linge à la laverie automatique, deux rues plus loin. Ed, parti chercher un peu de glace à la réception, infecta un type qu’il croisa dans le couloir. Tout le monde se mit de la partie.

Comme on pouvait s’y attendre, il ne fait pas dans la dentelle, en comparaison le COVID-19 ressemble à un rhume des foins. Il sait y faire et on se retrouve très vite à tourner les pages frénétiquement. Sa mécanique est bien huilée, il change de personnages et de point de vue à chaque chapitre. Si elle a démontré son efficacité, cette technique n’en est pas moins un peu facile et assez énervante à la longue. Ensuite, il tombe rapidement dans ses travers et a une fâcheuse tendance à basculer à la moindre occasion dans le gore, l’horreur et ce n’est pas ma tasse de thé. Il se laisserait même tenter par un petit détour par le fantastique en forme de clin d’oeil à son oeuvre fleuve, Le Pistolero.

Randall Flagg, l’homme noir, marchait le long de la nationale 51, en direction du sud, attentif aux bruits de la nuit qui enveloppait cette route étroite qui tôt ou tard le conduirait de l’Idaho au Nevada.

Il est à noter – avant de vous précipiter – que ce livre est disponible au format poche en deux gros volumes parus au Livre de Poche, mais pour l’instant, je ne suis pas trop partant pour lire le second.

Également publié sur mon blog.

[tamara · Rating 3 out of 5]

La verdad es que me ha costado mucho leer este libro, es la primera parte del libro más grande de King. Es mi escritor favorito, de eso no me cabe ninguna duda. He podido observar que esta primera parte del libro se ha focalizado en la presentación de los protagonistas y de la situación, y debo reconocer que se me ha hecho demasiado pesado y me ha costado mucho, por lo menos hasta casi el final del libro, continuarlo. En el final King ha sabido engancharme y meterme en la historia como solo el sabe dejándome con muchas ganas de más y de leerme la segunda parte. Que incluso dude de ello, pero ahora como están surgiendo los acontecimientos y como ha terminado no he tenido ninguna duda de que una vez más, King me ha absorbido. Sin duda mis personajes favoritos de todos los que llevamos son Nick y Frannie, muchas ganas de la segunda parte.
Mis tres estrellas se deben a que el libro se me ha hecho muy pesado porque hasta prácticamente el final no ha empezado lo interesante.
Pero bueno, ¡para eso hay segunda parte!

[Віталій Роман · Rating 4 out of 5]

Цікаво, але:
* герой неКінга задля втамування головного болю зайде в аптеку, купить ліки, прочитає протипоказання і дозування, а далі зап'є таблетку водою.
* герой Кінга робитиме в цій ситуації те саме, але попутно ви дізнається автобіографію аптекарки, консєржа готелю, де живе герой, охоронця, прибиральниці. Потім герой прочитає інструкцію від А до Я, і перед тим, як зап'є таблетку, герой побачить чоловіка в чорному.

Це наче круто, але попервах. Коли автор знайомить з головними героями. Але коли цей стиль всюди, починаєш сприймати текст як ток-шоу (балаканина).

І хвала книгам, я не фанат Кінга. А тому сприймаю історію дещо інакше. А вона крута. Апокаліпсис до дрижаків реалістичний. Якби трохи динаміки, то було б саме враз.

Особливо сподобалась біполярність ситуації - бабуся з притензіями до унітазу (добро) та чел з ключем від дверей без замка (зло). Тепер цікаво, який табір переможе, і до чого це все дійде)

[Marina Zhurbei · Rating 5 out of 5]

Найбільше я захоплююсь Кінгом саме за те як глибоко, реалістично і детально він описує кожного героя книги. І хоча це звучить скучно і здається занадто  перенасиченим, але це взагалі не так. Навпаки, ти знаєш досконало кожного, передбачаєш їх вчинки, починаєш відчувати великий спектр емоцій - ненависть, кохання, відданість. І навіть огиду. Ця книга знайомство, опис найближчих подій після початку апокаліпсису.  І от здавалось, що тут немає чим уже здивувати. Але це ж Кінг... Буде трохи страшно, особливо коли хтось буде поряд чхати

[Beatriz · Rating 4 out of 5]

AGORA PRECISO DA CONTINUAÇÃO 😭😭
O livro em si tá incrível!! Faz lembrar um bocado o covid e a altura da quarentena, mas muito mais hardcore🫣
Mas até agora não está nada estranho como é costume nos livros do Stephen! Se bem que não era um livro dele se não tivesse uma violaçãozinha 🫠

*eu a entrar no site da Bertrand à procura do volume 2*

[Maite Gil · Rating 4 out of 5]

En su momento leí la versión “corta” pero hará unos treinta años y apenas recuerdo nada, así que a efectos prácticos es una primera lectura.

El libro me está gustando aunque se me hace algo pesado a veces. A ver qué nos depara la segunda parte y como termina todo.

[sof99ane · Rating 3 out of 5]

3,5/5

[agajae · Rating 4 out of 5]

4.75

[Inês ☆ · Rating 4 out of 5]

A malta é um bocado doente da cabeça 🦧

[Angesehen · Rating 5 out of 5]

Обожавам книгите,които те карат да препускаш по редовете.Бягаш,бягаш и тъкмо стигнеш финала-тя свърши.И ти се иска да има още. Като пристрастен към творчеството на Кинг,може да звучи предубедено дори,но само той може да те накара да изтръпнеш от ужас при една малка кихавица.Веднага се сещаш,че те е "пипнал"...Започваш да се потиш,сърцето прескача все по-често,успокояваш се ,че е сезона на настинките.Но съмнението си остава.Вече грипа няма да е просто грип.Зрънцето съмнение ще си остане,докато покълне в могъщо дърво,което бавно ще те оплете в корените си.
Човекът е дребно същество,което не създава нищо ново,не съзидава-и затова набърквайки се в природата,изправяйки се срещу нейния създател-ражда смърт.Смърт,която е резултат от опита му да се приравни с него-с Господ.Затова е наказан простичко казано-наказан да се примири,да намери мястото си и да се бори единствено да оцелее.Да оцелее на всяка възможна цена,при всяка едничка възможност.Не е минал и месец от пандемията и вече всичко,което крием в душите си,всичко,което не желаем да излезе на показ-вече свободно може да излезе на "разходка".Една разходка,която се превръща в зловещ марш на тъмното подсъзнание на всеки от нас.Подсъзнание ,обилно подхранвано от страха,че няма да видиш утрото.
Сюжета много ми напомня на "Денят на възраждането" на Сакьо Комацу (също много увлекателна книга).Но тук,тук е различно...Остава ти едно чувство,че си като снежинка в адски взрив.Сякаш, надеждата я няма...а може би наистина е липсвала.

[vhatos · Rating 5 out of 5]

Можна назвати цю книгу роман-катастрофа та віднести до жанру наукової фантастики. Внаслідок поширення з секретної лабораторії могутнього вірусу загинуло більше 90 відсотків населення США. Автор описує різних людей, які вижили і намагаються кудись дістатися, об'єднуються у певні групи. Вижили різні люди: від злочинців до столітньої афроамериканки. Читається трохи важко, бо багато персонажів і розповідь про них постійно чергується. Усім, хто вижив, сниться якась чорна людина... Загалом цікаво. Моя суб'єктивна думка: автор, мабуть свідомо, дуже розтягує розповідь...

[Angelina Ivanova · Rating 4 out of 5]

Изтупах праха от Сблъсък заради настоящата пандемия. Интересен ми беше погледът на Кинг в бъдещето - сходствата с действителността са плашещи.
Хареса ми в началото, доста разтърсваща, обхваща много съдби и персонажи. И все пак самото развитие на историята някак не ме трогна, прекалено ми е библейско, макар да има логика и в такова развитие на евентуален апокалипсис, но все пак не бих казала, че беше толкова вълнуващо. Или просто аз не искам да повярвам, че всичко ще завърши така...

[Sandy · Rating 5 out of 5]

Cette saga est un énorme coup de cœur pour moi. J'aime le style de Stephen King, j'aime sa façon de m'embarquer avec ses personnages auxquels je me suis énormément attachée et j'aime son intrigue du début à la fin. Un peu triste de l'avoir fini!
http://jenesaispointlire.fr/le-fleau/