Все золото твоїх снів

by Кшися Федорович

Після зникнення своєї подруги Марти Фауст знаходить у її помешканні
щоденник снів. Марта писала, що уві сні потрапляє в одні й ті самі місця,
де дівчину переслідують димні пси. Останній запис — про жахіття, що прийшло зі снів та оселилося в її будинку.
Фауст накладає описані Мартою місця на мапу міста і знаходить точку
перетину. Так він потрапляє у Край Снів — потойбіччя, де Неістоти сусідять із сутностями, залежними від колективної пам’яті людей, де втрачаються всі спогади, зостається лише найважливіше… Тут блукають загиблі
друзі Фауста, і саме сюди потрапила Марта — от тільки хто вона насправді?
Чи потребує дівчина, оточена Золотими Просторами й кордонними псами,
його допомоги? Зрештою, кожен знаходить власні відповіді, або залишається тут назавжди.

Genres: Fantasy, Ukrainian Literature

240 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

About the author

Народилась і відтоді спокою більше не мала. Перша любов — лісовий кіт, друга — кам'яний трицератопс. Профіль пташиний. Виховує гранатові дерева та мріє про величезний сад. Віднедавна, і схоже, вимушено довічно, котоволодарка.
У вільний час мріє полежати, але часу нема.
Не любить біографії, бо вони погано закінчуються.

Речниця Апокаліпсису (читай прес-служба), міністерка зміни стану здоров'я (силова структура в кількості однієї особи), SEO/SMM та видавничий кіт у видавництві Дім Химер.

Голос за лаштунками у видавництві Білка.

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 4 out of 5]

“Все золото твоїх снів” Кшисі Федорович – це роман, що застиг на межі химерного фентезі і магічного реалізму. Такий собі відвертий артхаус від літератури, настільки самодостатньо окремішний, попри всю свою алюзивність, що аж важко повірити, що така книжка вийшла на нашому маленькому й доволі передбачуваному ринку жанрової літератури.

На перший погляд, цей текст старанно відтворює основні патерни “потраплянського” фентезі: загадковий музикант Фауст дізнається про те, що його ще загадковіша приятелька Марта зникає безвісті із зачиненої квартири, і лишилися по ній кілька артефактів і щоденник дуже дивних снів. Авжеж, сни були не просто снами, і жити в рідному світі Фаустові вже лишилося недовго, але з провалом героя в потойбіччя стандартна логіка героїчного фентезі робить сальто, і силу вступають правила снів.

“Золото снів” – це такий текст-китайська скринька. Ось в ньому канікулярні замальовки поруч з описом “Як не здуріти, переживши трагедію”. Ось карамельно-готичні маленькі містечка поруч з картинами існування цілковито хтонічного степу. Ось історія дружби-володіння й історія дружби-партнерства. Ось майже сестринська конкуренція і дуже дивний формат батьківства. Ось ожилі архетипи і переосмилення класичних образів. Ось солодкуватий присмак спогадів про студентські тусовки й гіркувато-кислий – нічних жахіть. Ось – страх перед власною і чужою самістю, ось – прагення здобути цю самість за будь-яку ціну. Ось хижаки, яких хочеться пожмакати, і приємні люди, від яких хочеться втікати світ за очі. Ось купа алюзій, ось наче вкрадені з твоєї голови відчуття, ось вічний сюжет про угоду з чимось іншим, ось, ось, ось… Тримайте оберемками й тільки не розсипте. Хоча, знаєте, а можна й розсипати. Цей світ встоїть і ще повернеться, як той самий нав’язливий сон.

Загалом “Золото” – це дуже щільне читання, яке багато в чому заточене на не розуміння, а на проживання. І тут у пригоді можуть стати два досвіди. Перший – специфічна начитаність. Тут настільки висока концентрація відсилок, що для розуміння деяких сюжетних рішень бажано читати в дитинстві ті ж самі книжки, які читала авторка. Порада ця фактично вписана в текст. І це по-своєму моторошно. А другий досвід, який дуже спрощує сприйняття направду непростого тексту – бачити, розуміти й запам’ятовувати сни. Світ снів Кшисі Федорович є саме світом снів. Йому притаманні ризомна структура; нелінійна логіка, де після “а” і “б” спокійнесенько вигулькує “ф” – і це цілковито нормально; дуже характерна образність, а головне – болісне відчуття впізнавання, наче в серці ворухнулася призабута скалка дзеркала, якій кортить потрапити додому. Цей текст творить власну магію, але якщо з ним не синхронізуватись вчасно, то сюжетні повороти дивуватимуть тим, що начебто пропускають етапи, деякі герої – своєю… ні, не штучністю, позірна штучність тут не баг, а фіча, а граничною підпорядкованістю сюжету і несамостійністю, а сама атмосфера… ну, тут дійсно або випадаш на хвилю, або ні, а без хвилі буде важко.

Та якщо подвитися з відстані, це дуже цікавий дебют. Місцями стилістично надмірний і надто вже по-кантівському замкнений на себе, але повністю свідомий своєї сутності й мети. Але зрештою, це таки певною мірою героїчне фентезі. Ну, наскільки ним є “Одіссея” і всі ті архетипні історії про повернення додому. Тільки уявлення про дім в героїв різне. І, часом, щоб до нього повернутися, геть не обов’язково вирушати в подорож. Достатньо просто задивитися в себе.

Якщо ти не знаєш, хто ти, кожен може тебе визначати, як забагнеться.

[Darka · Rating 4 out of 5]

Давайте зізнаюсь, все почалося з лисички. Я звернула увагу на цю обкладинку саме через дещо хижу лисичку ще на етапі передзамовлення, прочитала анотацію і вирішила, що мені дуже треба. Та і хто б вирішив інакше: нам обіцяли зниклу Марту, Край Снів, загиблих друзів та Золоті простори!

Для Кшисі Федорович "Все золото твоїх снів" - друга книга. Першу вона написала у співавторстві з Євгеном Ліром, це був трікстерський довідник "Книга вигаданих неістот", який певним чином сполучений зі сутностями нової історії. "Все золото твоїх снів" також містить прекрасні ілюстрації Нати Фріден.

Роман починається з того, що юнак на ім'я Фауст дізнається сумну новину: його подруга Марта зникла. Потрапивши до її квартири, він знаходить записник і мапу, з яких стає відомо, що дівчина провалювалася у свої сновидіння, наче Аліса в нору кролика. Я недаремно вводжу порівняння з Алісою та Дивокраєм, бо ці мотиви тут присутні, але у викривленому, надтріснутому та завитому павутинням дзеркалі.

Мова буде йти про Край Снів: там росте золота трава, яка вимагає спогадів у сплату; тут будь-що може розсипатися павуками; тут яблуневий сад формує захисне коло. Сюди потрапляють сновиди, але дивовижним чином потрапляє і Фауст. У його рюкзачку з життєвим досвідом лежить сумна і болісна історія про втрату друзів, і Фауст готовий загадати Краю Снів бажання... Можливо, його там навіть почують.

"Не свій вірить нам з такою силою, з такою відданістю. Не вимагає, не просить. Такі чисті його сподівання, що все повинно мати сенс. Це так дивовижно, тож ми йдемо за ним назирці, приходимо на його невисловлений поклик. Це так зворушливо, так захоплююче, так цікаво, що нехай стане за його словом.

Ми мовчимо. Ми дослухаємось."

Текст дуже наповнений, його важко швидко читати, але в цьому випадку я не назву це недоліком. Мені приносило велике задоволення повільно рухатися світом, де найнеможливіші сновидіння стають реальністю; мені було страшно разом з Мартою на сторінках її щоденника; у мене смикалося всередині від згадки про сорок; я захоплено пищала від таїнства записування імен. Тут приховано стільки відсилок, стільки деталей, що я знову вимушена повернутися до образу дзеркала, тільки цього раз додам, що кожен побачить у дзеркалі себе, бо відгукнеться тільки знайоме. Певна, я пропустила якусь частину повз себе, але це абсолютно нормально.

Спитайте мене, що має ця книга крім неймовірного сеттінгу? Міцний кістяк історії про страх, про бажання бути живим, про самотність, про пошук себе. Мені трохи бракувало діалогів, взагалі персонажі рідко говорили один з одним тут і зараз, але це дуже суб'єктивне.

"Все золото снів" - хороша химерна проза, майже поезія, наповнена яскравими образами неіснуючого міста, димними псами, зернятками гранату бідної Персефони, туманами і, звісно, лисичками. Куди ж без лисички!

[Rosava Doshchyk]

Не змогла дочитати. От чесно.
Я намагалася. Я дійшла до половини. На цьому мої сили вичерпалися.
Я рідко таке кажу книжкам, але я здаюся.
Моя свідомість відмовляється сприймати цей текст і блюрить його, заміняє білим шумом.
Цей текст — антитеза до медитації. Якщо медитація дозволяє очистити думки і прояснити голову, то "Все золото твоїх снів" захаращує її безкінечними образами, вервечками неспинних метафор, епітетів і порівнянь.
У більш... еее... стандартній формі мені б сподобався цей сюжет, ця візія і цей меседж.
Однак тут, лисичко, наша дружба не склалася.

[yarkaty · Rating 4 out of 5]

Я дуже довго думала про те, чи зможу я прочитати цю книжку. Магічний реалізм, химери в стилі "Аліси" — це все максимально не моє.
Але мені сподобалось.
Текст дуже смачний. Він сприймається скоріше, як вірш, ніж як проза, і б'є в першу чергу яскравими образами і фонетикою. Цю книгу дуже складно читати швидко, вона навантажує мозок, втомлює, змушує уявляти, думати, пригадувати, але в цьому є свій кайф. Всі образи цього світу закарбовуються в пам'яті дуже надовго, в тексті море відсилок і алюзій. До світу Снів хочеться повертатись ще. Коло яблунь, павуки, морські скельця, вітражі, золоті простори, лис... А імена на пальцях. Ех, краса, словом)
Ах, ну і оформлення. Ілюстрації Нати Фріден чудові. Павучки на полях — мій особистий мегакайф. Найкрасивіша книга "Дому Химер", як на мене.

[Анна Лисенко-Гурська · Rating 2 out of 5]

Почну з того, що я не люблю "Алісу в країні див", а ця книга була за настроєм схожа. Мож��иво, саме тому ми не здружились з перших сторінок. А може і ні.
Головний герой нащось іде шукати зниклу подругу і натрапляє в домі Марти на її щоденник снів.
Все... далі, для мене відбувалась какофонія подій, героїв, відсилок. Часом я провалювалась в текст, часом мене аж бомбило від написаного.
Може, це просто не мій жанр?

[Oleska Tys · Rating 5 out of 5]

Сни - це вельми цікава тема(особисто для мене). Згідно науки наша свідомість саме у снах відкриває нам наші найбільші страхи та найпалкіші бажання. Сни показують наш психічний стан краще за нас самих, лиш одне це вже цікаво.

Тому повз книгу про іншу сторону сновидінь я не змогла пройти повз.

Після зникнення Марти Фауст знаходить дивні речі у її квартирі. Та і саме зникнення вельми дивне. Щоденник, ловці снів, завішані дзеркала, різні трави - ось неповний список речей у звичайній,на перший погляд, квартирі. Фауст хоче знайти дівчину, тому забирає її щоденник і теж...

Я думала, що загублюсь в сюжеті. Все ж сторона сновидінь доволі велика і заплутана. Тут і жовта трава та жовта вода, прикордонні пси, Дійсні, павуки, коти, Створені та ще декілька дійових персонажів. Плюс історія іде в різних часових лініях та від різних осіб, а це завжди плутає більше, ніж роман на тисячу сторінок. Але, ні.

Все було чітко та зрозуміло, обриси історії малювались легко і невимушено, а сама книга закінчилася несправедливо швидко.

"Все золото твоїх снів" Кшисі Федорович @ksh.fedorowics - один з кращих дебютів в сучасній українській літературі. Попри досить специфічний жанр та нову тему книга чудова. Вважаю, що вона варта більше, ніж 1000 примірників.

[Ксенія Шпак]

Дуже незвично для нашого ринку.
Взагалі терпіти не можу сни в літературі, бо вічно за ними є якесь читерство типу віщі-сни-які-збуваються-в-10-частині-опусу.
Тут зовсім інше, дія переважно відбувається у світі снів, стилістично красивому й оточеному морем золотої трави (тільки без прірви). Роман радше відчуваєш, ніж розумієш головою, це щось справді химерне (якраз до назви видавництва пасує) - майже магічний реалізм, але наче й не він.
По-своєму нагадувало мені тексти наших авторів (особливо Малярчук), які я читала на початку 2010-х у серії Фоліо в м'яких обкладинках і думала "Шо проісходе?" :D Але цей текст настроєво чи за характером ближчий за ті, давніші.
Ще тут багацько цитат з віршів Жадана, які я любила раніше (бо загалом мої шляхи з поезією розійшлися), і відсилок на різні твори, з яких я чітко вловила тільки дві)

[vilnodoom · Rating 5 out of 5]

До "Золота твоїх снів" я дістався в середині листопада'21. Очікував, що почитаю трохи похмурого магічного реалізму в похмурий період року — чорнотроп (слово перейняв від авторки). Але перше зненацька: листопад цей виявився дивовижно сонячним, друге: роман виявився також доволі сонячним... ну, або, як мінімум, — золото-туманним.

Одразу — до головного: книжка мала для мене терапевтичний ефект. Сформулював це собі так: вона заколисувала, не присипляючи. Читання було схожим на застосування доброго мастила для свідомості — після читання вона була яснішою, ніж до. Не буду вдаватися тут у більш особисто-психологічні подробиці, втім такі речі для мене вкрай важливі: я ж не професійний критик, а непрофесійний читач. І взагалі, оцінюючи якийсь твір, я завше вимірюю вплив книжки на себе, а речі умовно "об'єктивно-літературні" відзначаю лише побіжно, наскільки спроможний. Тобто я орієнтуюся на власну *чуйку* (можна сказати "смак", але це трохи не те), і ось тут чуйка каже: 5/5; хоча про "Дублінців" генія модернізму каже: 4/5. І в цьому ніц із собою робити навіть не хочу.

Втім, скажу дві слові й про щось довколатеоретичне. Так, мені було дико приємно подибати в дебютному сольному романі молодої української авторки свою улюблену штуку — потік свідомості. Не знаю, що на це сказали б знавці-літературознавці (чи й сама авторка), та особисто я тут це бачу. Але потік цей не хаотично-нестримний, як бурхлива гірська ріка (і як бува у гардкорних модерністів), а такий цілком поміркований, наче рівнинна річка типу рідної Десни — як і, наприклад, у читаному недавно [й уже улюбленому] "Місті" Підмогильного.

Та й сама проблематика тексту, яка крутиться довкола збирання по шматках особистості героїні/героїв в єдине оригінальне священне ціле, — це також ознака модернізму (слава йому), якщо я правильно розумію. Коротше, узріх аз єя і возвеселихся :) Те почуття, коли після доби моди на постмодерн (ніц не маю проти гарного по-мо) зненацька читаєш українську модерністську штуку з елементами магічного реалізму.

Із того, що особисто я міг би назвати певним недоліком — велика кількість цитат поезії. Міг би, але не назву :) Як мінімум тому, що мені як людині, що лише бажає відкрити для себе світ поезії, це було корисно і цікаво. Так, часом з'являється відчуття, що цього трохи таки забагато, але ж книжка — це певна проєкція свідомості конкретної людини. А якщо на якомусь етапі людину переповнюють улюблені вірші, то чому б не спробувати розділити цей ентузіазм? Я спробував, мені було ок: деякі цитати я гуглив, деякі — ні. Я поважаю світи інших, цікавлюся деякими, але судити намагаюся по мінімуму. Коли ж поглянути типу об'єктивно, то ця фішка взагалі не заважає сприйняттю. Якщо книжка — ваша за настроєм, дрібниці не віднадять.

Вже зовсім сміху ради можу сказати, що присутні у книжці деякі музичні ремінісценції, як на мене, видалися почасти надто похмурими. Я читав цю книжку під доволі світлі мелодії: спочатку — трохи похмурий вікторіансько-віолончельний саундтрек гри Arcanum, потім — саундтрек "Віднесених привидами", згодом — магічно-магнетичний голос солістки London Grammar, а наприкінці взагалі — вибрані пісні Queen. Музики вийшло небагато, бо читав швидко: позаяк маю погану пам'ять, то міг би забути щось і заплутатися, якби розтягував.

Сюжет в роману присутній, і він — ок, але мені загалом у творах такі речі не дуже важливі. Крім загальної атмосфери (вона тут — зачьотна, логічна, доволі приємна — справді схожа на характерну для складних і яскравих снів), мене в книжках чи не найбільше цікавлять концепції (як закладені авторами, так і додумані мною на основі авторського матеріалу). А якщо ці концепції ще й стосуються свідомості, то це для мене — потрійний плюс. І в "Золоті" таким, як я, є чим втішитися.

Чого тільки варті створені людьми (чи то пак створені з несвідомого благословення людей) істоти, які набувають самоусвідомлення, мають свободу волі й бажають максимально можливої емансипації. Або ж, наприклад, взяти ось тутешню концепцію відтворення свідомості близької людини на власних уявленнях. Свідомості, яка — хай скільки там небагато спільного вона має зі своїм реальним прототипом — також отримує окреме життя, свободу й жагу існування, а це, як кажуть 4 благородні істини, — причина страждання :) . Коротше, як давній пошановувач давньоіндійської (почасти і сучасної) психології я зіло натішився, прикидаючи, яким чином ті чи інші описані в творі речі можна було б пояснити, виходячи, наприклад, із буддійської теорії свідомості.

Звісно, я гадаю, що книжка ця може сподобатися і тим, хто не прагне надумувати собі подібні речі :) Думаю, однак, що це все-таки література не для найширшого читацького кола. Ну, і нехай.

[Sonia · Rating 5 out of 5]

«Все золото твоїх снів» Кшисі Федорович — це повільний теплий літній день. Коли дуже тепло, але не жарко, бо є вітерець. Оцей ідеальний день, коли можна ліниво сидіти на вулиці, пити сидр та дивитись як бігає твій пес. І не думати ні про що. Вона ідеальна в такий день. Вона огортає тебе своїм світом, як такий день огортає безтурботністю. Вона не дає думати ні про що інше, як у такий день лінь взятись за роботу. Вона розливається в думках та жадібно впитується, як сидр у спраглому горлі.

А взимку вона буде сніжним морозним днем, коли ти можеш посидіти вдома, в теплі, біля вікна з какао у великому теплому светрі й повільно насолоджуватись теплотою напою в грудях й активізацією мозку.

Це ідеальна книжка для відпочинку та повільного поступового занурення у її світ та його дослідження. Вона намалює тобі інший світ… Хоча ні. Твоя уява з її допомогою намалює тобі інший світ — одночасно ��акий знайомий і такий далекий — з безліччю запитань. І чим більше логіка знаходитиме відповідей — тим більше зʼявлятиметься запитань. Але це не той випадок, коли надмірна загадковість дратує. Зовсім ні. Це випадок, коли тобі так цікаво, що ти готовий купити мавік, сісти в потяг, приїхати в Хмельницький, запросити авторку на каву чи пиво, заманюючи дроном, і говорити-говорити-говорити…

Дуже рекомендую усім, хто любить містику/фентезі/тп

[Maria · Rating 4 out of 5]

Химерна книжка, у епізоди якої занурюєшся як у в‘язкий золотий мед і вже не м��жеш виборсатися. Спочатку здається, що все тягнеться надто повільно, що ти тонеш в алюзіях і натяках. Потім це відчуття сипучого піску теж не зникає, але з ним вже можна жити.

[Oleksandr Zholud · Rating 4 out of 5]

This is a Ukrainian urban dark fantasy merged with a magic realism tradition with a lot of characters, largely taking part in dreams. The English title is All Gold of Your Dreams.

The story starts with a man in his twenties named Faust. He gets a call from parents of his friend Martha, who disappeared without a trace. Martha always was a weird girl, an oneiromancer, and after Faust finds her dream diary, he discovers that she had livid repetitious dreams set in the same places, with a sister she never had and four-eyed smoking dogs. He tries to follow her paths both is our reality and in the Land of Dreams, where the golden grass is growing, one that can take away all your memories and worries, strangling you in dreams. Then pieces from POVs of different characters emerge, initially hard to attribute, but of (non-)beings living in dreams, which are initially confusing. Moreover, the plotline itself is dreamlike in the sense that there is some logic, but it isn’t the usual logic of our world, so a character can fall apart into a bunch of spiders or a dog can bite leaving no visible marks but a fear of pain…

The book is full of allusions to other works – fiction, movies, songs, even names and because I’m of a different generation with quite a different list of books I read in my teens, I quite likely missed a lot of them. Some are easy to spot, like a direct naming of Coraline, or saying ‘Ten points to Gryffindor!’, others are much less direct. Moreover, before this debut novel, the author co-wrote with Євген Лір a book Книга вигаданих неістот (A book of imagined non-beings) which is like an encyclopedia of non-entities that live in our dreams, some of the non-beings are present is this book, so there is a self-quoting in a debut novel.

I’m not a fan of weird dreamlike fantasy, so this book hasn’t been intended for me as a reader, but I’m glad I’ve read it and I plan to try more by the same author.

[Kateryna Brostovska · Rating 5 out of 5]

Чи химерно це сказати, що Дім Химер випускає дуже химерні книги?)

все ЗОЛОТО твоїх СНІВ. Кшися Федорович🖤

Моя подорож книгою була схожа на містерію, дивний квест, в якому я з усіх сил намагалася не просто, не зугубитися, і ще й знайти зниклу Марту. Текст, наче густа смола затягує тебе у вир алюзій, де сон стає дійсністю, чи ні... Насправді важко відрізнити, головне не опиратися і пливти за течією, якою керує авторка.

Оскільки сни, це дуже близька мені тема – я прочитала із величезним задоволенням, багато відгукнулося і ще більше нагадало про власні больові точки. Шукаючи Марту, задавалася запитанням, так хто вона є насправді? Блукаючи між світами, вона звичайна людина, що втрапила в халепу, чи тут є щось іще.

Історія розпочинається, коли такий собі Фауст (непогане ім’я для хлопчини, скажіть?), дізнається, що його подруга Марта зникла. Які б стосунки між ними не були, але він намагається зрозуміти, куди поділася дівчина із замнутої зсередини, квартири. Під час пошуків він знаходить її щоденник сновидінь.
Виявляється, що Марта, окрім хисту до малювання мала ще один цікавий дар, вона провалювалася в сни – зникаючи в одній реальності і зявляючись в іншій, чи ні.. чи це все було химерне хитросплетіння вигадки і уяви, це вже вам доведеться дізнаватися, якщо зберетеся читати цю історію.

Насправді, мені дуже сподобалася ідея, з уривками щоденника снів дівчини, бо я сама такий веду. Правда, якби зникала я в моїх чудернацьких і хаотичних записах, взагалі б ніхто нічого не зрозумів.
Край Снів приємно вразив: його золота трава, яка вимагає спогадів, як сплату; химерні видовища (не ходіть сюди, якщо маєте багато страхів). Це місце куди потраплють сновидці, і куди потрапив Фауст, шукаючи свою подругу.

Книгу я читала майже тиждень, було складно продиратися крізь речення, що наче височезна трава, сплутували ноги і не дозволяли швидко йти. Але мені сподобалася, це певного роду медитація і повільному читанні і осмисленні.
Насправді, за всім химерним і алегоричним приховані дуже прості речі – великий страх самотності і не менше бажання знайти себе у цьому світі...чи світах...

Як завди надзвичайно красиве ( і химерне, я ж не надто часто вживаю це слово?) оформлення від видавництва. Прекрасні ілюстрації, і чудова історія, яка мені дуже сподобалася. Дякую, за ще одне приємне знайомство із українською авторкою 🖤

[Alla Komarova · Rating 1 out of 5]

🔥Чому інколи достатньо 13 сторінок, аби зрозуміти, що читати книгу далі не варто?

На прикладі містичної фантазії Кшисі Федорович "Все золото її снів" пояснюю.
✅Перше, за що я зашпорталася, це дзеркала Шрьодінгера. Головний герой приходить до приміщення своєї зниклої подруги і описує, що бачить. Кожне речення відокремлене у абзац і якщо навіть читач не звернув увагу на сенси, то форматування уж точно має допомогти зрозуміти - тут написано щось важливе, сконцентруйся.

абзац: "Навіть "ловців снів", намальованих по кутках, помітив пізніше"
абзац: "Ще пізніше - відсутність дзеркал".

Тут в читача вже має заграти фантазія, а що ж там сталося? А чому це у квартирі немає дзеркал? І чи не пов'язано це із... (і далі слідує ціла вервечка асоціацій із різноманітними тропами, книгами та сюжетами, де головну роль відіграють дзеркала).

І рівно через півсторінки фраза: "намагався не згадувати дзеркало у її ванній, у якому не було мого відображення".

Так, стоп. Ти рівно 18 строчок тому ледь не криком кричала на читача, що дзеркал там немає, і відокремила це у самостійний абзац! То що трапилося за ці 18 строчок такого, що дзеркало з'явилося? Ти забула, про що писала? Заощадили на редакторах? Сподіваєтесь на те, що в читачів пам'ять, як у рибок гуппі?

✅Ну, а друге стало досить передбачуваним. Вже у анотації читача попереджають, що "Все золото її снів" - це такий собі мікс «Пригод Аліси у Дивокраї» Льюїса Керрола й «Криги» Яцека Дукая. Але навіть без цього попередження вплив "Криги" відчувається просто з перших сторінок. Але є одне але.

Мавпування чисто стилю "Криги" не робить книгу "насиченим і глибоким дарк-фентезі", як стверджують маркетологи видавництва. Бо у "Кризі" до її оригінального стилю додається просто феноменальний обсяг інших цінностей: закладених сенсів, омажів та відсилок, чи навіть просто потужних знань з математики, логіки, інженерії, техніки та філософії. В "Золоті" ж все, що вийшло намавпувати, виглядає щоденником підлітка, Якого Ніхто Не Розуміє, а Він же ж Не Такий, Як Всі!

На цьому книга відправляється на позбувну полицю очікувати свого нового власника, який, можливо, буде не настільки вибагливим, як я 🧐

[Sofi · Rating 5 out of 5]

"Вау, мені дуже сподобалось" - простенька, та все ж моя перша думка, яку озвучила, закривши книгу. Лише почавши читати одразу вирішила, що мені не зайде. Що не нова глава, поділу на яких тут насправді немає, то окрема загадка, а їх не люблю. Та, на щастя, я не відклала цю історію.

Свої останні враження можу описати, просто сказавши, що роман виправдовує очікування, які дає обкладинка. Знаю, це так собі звучить, та будьмо чесними - саме вона переконала більшість з нас придбати цю книгу. Та починаєш читати і відчуваєш цю містичну, якусь магічну і часто гнітючу атмосферу із застиглим у повітрі передчуттям небезпеки. Сюжет, який складаєш, ніби пазл, навіть якщо не любиш загадок. Герої, які є не зовсім тими, якими здаються. Та не тому, що приховують правду. Просто потрібен час, щоб зрозуміти їх. Оригінальний світ з повноцінними персонажами та своєю термінологією. Це все разом з ілюстраціями дозволяє зануритись в історію з головою. Не раз у мене виринала думка: "От би побачити екранізацію". Бо навіть з рядків ця книга - суцільна краса!

[Anastasiia Kovalyshyn · Rating 5 out of 5]

Це щось неймовірне.
Мені важко описати свої враження і емоції: ця книжка більше "відчувається", ніж раціонально аналізується.
Текст настільки красивий, що, читаючи, ти ніби кутаєшся в шовкові простирадла. Настільки це повітряно легко, гармонійно і прекрасно.

[Natalya · Rating 5 out of 5]

Тут було все, що неможливо не любити:
-по-справжньому химерна оповідь, після розплутування якої в мозку бринить приємна втома;
-талановита р��бота з текстом, краса і ритм якого зачаровують з першої сторінки;
-вміння вже кількома першими мазками зобразити виразного і живого персонажа;
-безліч відсилок, які дарують теплі обійми спільного контексту;
-чудове ідейне наповнення про те, що означає бути живим і справжнім.

Пані Кшисю, пишіть ще!

[Kate Squirrel · Rating 5 out of 5]

Давайте відразу відверто: ця книга — найкраще, що сталося зі мною цього читацького року.

"Все золото твої снів" — пазл, який треба складати самому, і результат у кожного буде свій. Історію, яку розповіла Кшися Федорович, неможливо переповісти не зламавши, як неможливо переповісти сни. Ось є Марта, яка провалюється у сни, боїться нічних жахіть, плете ловців снів і врешті зникає. Ось Фауст, який єдиний намагається знайти Марту, натрапляє на її щоденник снів і теж... будемо вважати, що зникає. Ось тут у нас (не)мертві і а тут — Дійсні, які (не)існують. Допельгангер, який насправді і сам не знає, хто він. Рудий, той ще крутій, Безіменний, Пані та її димні пси. І золоті простори, куди ж ми без них.

Ця історія про те, що таке — насправді жити і як жити після того, як втратив тих, заради яких жив. Ця історія про безліч відкритих світів довкола, які на нас чекають, тільки озирнись. Ця історія про віднайдення себе, навіть якщо забуття таке солодке і себе треба збирати зі скалок. Ця історія, врешті, для кожного буде своя.
Звісно, у мене були завищені очікування до цієї книги. Але боги, історія виявилася не в порівняння крутіша. Так, ніби взяли по дрібці моїх улюблених Маркеса, Фрая, Елтанг і ще легіон улюблених безіменних (біляча пам'ять на імена, тож я погано вгадую алюзії, на жаль), вклали до лапок Кшисі, а вона сплела з того свого ловця. Розділи від різних персонажів. Шматочки, які треба складати разом, щоб отримати одну картинку. Багаторівневість і багатозначність. Таке треба перечитувати, і не раз.

"Все золото твоїх снів" можна любити лише за назву, але ви ж розумієте, що це лише вершечок айсберга. Оформлювали книгу Ната Фріден і Влад Сорд, і це вийшло настільки цілісне творіння, що хочеться дарувати усім навіть просто за красу видання.

[Veronica Anrathi · Rating 4 out of 5]

Ну, нарешті я її дочитала! Одразу маю попередити, що з великим теплом ставлюся до пані Кшисі Федорович та чудової ілюстраторки Нати Фріден, але прагну оцінити цю книгу чесно. Жанрово це не зовсім мій тип літератури - артхаус, сюрреалізм, сни й абсолютний хаос. Саме так я б описала цей роман, і тому вирішила читати його поступово, невеликими дозами, під настрій. В результаті прочитання зайняло в мене багато місяців.

«Все золото твоїх снів» - це незвичний роман, що вимагає концентрації, роздумів та уяви. Він занурює у світ, де логіка поступається місцем інтуїції, а сюжет розчиняється у хвилях символізму. Прекрасні ілюстрації Нати Фріден стають провідником у цьому химерному просторі, вони прості й лаконічні, не нав’язують єдиного бачення Краю Снів, а лише підштовхують до власних відкриттів.

Ця книга є унікальною для сучасної української літератури, і її варто сприймати відповідно, без порівнянь з класичними лінійними творами, що слідують усталеним правилам. Так, чіткіша сюжетна лінія зробила б книгу легшою для сприйняття, але хто сказав, що всі історії мають бути легкими для розуміння? Просто майте на увазі: відкриваючи цю книгу, ви фактично пірнаєте в басейн із густою, тягучою субстанцією, що затягує темрявою, переливається золотом, мерехтить і повільно перегортає вас у собі.

Я з нетерпінням чекатиму можливості знову зануритися у творчість пані Кшисі. Також дуже хотілося б побачити перевидання цього роману у видавництві, репутація якого не шкодить письменникам.

[Vladyslav Ieliashevskyi · Rating 5 out of 5]

Дуже часто в романах усіляку чортівню обігрують снами.
Дуже часто потік свідомості автора, прикривається снами.
Саме тому, я не люблю використання снів в літературі.
Але...
Дуже рідко, чортівня має сенс. Ще рідше цей сенс має подвійне дно.
Ще рідше, такі романи читаються так смачно.
В таких романах, сни - це не елемент наративу, це світ в котрому є своя, мало зрозуміла логіка, перекрученість причинно-наслідкових зв'язків та інші задзеркальні чудернастості.

У Кшисі, настільки чудова манера писати, що за словами, буквально чуєш її прекрасний голос і манеру говорити, притаманну лишень їй одній (а також любов до котиків). Манеру, за котрою її можна впізнати серед тисячі інших голосів.

"Все золото твоїх снів" - зразковий представник химерно-магічного реалізму. Тут в меншій мірі треба вчитуватись в те, що відбувається, а в більшій пірнути з головою і насолоджуватись кожним реченням. Читати тут і зараз. В моменті. Книжка, котру варто пережити. Вона, як хороше вино, залишає багатий букет, як після першого ковтка, так і по закінченні пляшки в цілому.

Для Кшисі - це прекрасна перша, велика, самодостатня робота.

P.S: Взагалі, дуже круто, що такого роду література друкується у нас. Це настільки відособлений жанр, що в Україні він спрймається практично як артхаус. Низький поклін Дому Химер, за те, що видають такі чудові речі для нас, читачів.

[Lada Moskalets · Rating 5 out of 5]

Я думала, що це фентезі, але ця книжка виходить за рамки жанру і творить щось зовсім інше. За сюжетом, дівчина зникає і лишає щоденник зі своїми нотатками про дивні сни з паралельного світу. Її друг вирушає її шукати.
Цей короткий опис з анотації зрештою підсумовує весь сюжет, тому що зрозуміти те, що стається потім складно і в якийсь момент я перестала пробувати слідкувати за розгортанням подій і просто читала.
Мушу сказати, що в багатьох моментах ця книжка мені, як людині, яка бачить розлогі сни з яскравими емоціями і місцями, що укладаються у справжню карту, дуже відгукнулася. Авторці дуже вийшло передати це відчуття невловимого і незрозумілого, як корейський хоррор світу.
Однак його міфологія надто недосяжна читачеві або ж читачці, складно зрозуміти хто є хто, а тим паче, яку роль грає у історії.
Друга річ, яка мені не дуже зайшла, це перенасиченість відсилками до літератури/кіно/культури, дуже нагадало Іларіона Павлюка, в якого мені це теж чомусь не зайшло.
Попри все, це несподівана книжка, яку дивно читати і до якої хочеться, попри всю незрозумілість ще вертатися

[Kate · Rating 2 out of 5]

Я здаюся. Вже майже тиждень я колупаю цю книгу і не дісталась навіть до сотої сторінки. Не те, щоб це автоматично було вироком, є історії, які повільно читаються, але їх аж смакуєш у процесі. В цьому ж випадку мені просто нудно. Сподобались лише неістоти, про яких я раніше читала у бестіарії "Книга вигаданих неістот", та ілюстрації Нати Фріден. За них і ставлю два. Абсолютно не моя чашка чаю.

[Olha Misna · Rating 3 out of 5]

Усвідомлюю, що у книги є художня цінність, але мені її побачити і оцінити було важко. Книга просто важка. Заплутана, перенасичена. Постійно щось відбувається і не відбувається одночасно.
Єдине, що справді сподобалось, це малюнки та якість видання.

[Наталя Білецька · Rating 3 out of 5]

Діло було під час останнього довоєнного Книжкового Арсеналу. Я, як і попередні рази, ходила туди кожен день. І тут в твіттері бачу пораду завітати до Дому Химер і купити "Все золото твоїх снів". Біжу туди, купляю у самої авторки, яка мені підписує книгу. Благословенне було моє читання і здавалось би книга має сподобатись.

Чесно скажу: не дочитала.
Початок дуже заінтригував, тримав у напрузі дуже сильно. Чекала, що далі книга піде приблизно ж у такому стилі і темпі. Але чим далі заходили в ліс, тим менше я розуміла, що взагалі відбувається. І це я ще знала всі пасхалки і відсилки. Почала часто відкладати книгу, бо ставало просто нецікаво. В якийсь момент перестала мучитись і закрила. Жаль, бо початок сподобався.