Шістнадцятирічний Ел живе життям цілком звичайного американського підлітка. Він нічим не вирізняється у школі, а після уроків зависає з другом або підпрацьовує в кінотеатрі. Закохується без взаємності у недосяжних красунь та переймається вступом до універу. Батьки Ела розлучені, у кожного давно нова родина: у тата – в Україні, в мами – у США. Приїхавши до тата на канікули, Ел знайомиться з Евою – своєю «новою сестрою». П’ятнадцятирічна Ева – дівчинка-вогонь, яскрава та імпульсивна. Тусується з рокерами, зависає в барі «Бочка» і кохає дорослого чоловіка: музиканта, звичайно. Ел і Ева – пізнають життя, дорослішають, помиляються, вчаться дружити, спілкуватися, переживають перші закоханості і перші життєві труднощі.
Я розчарована в цій книжці. Мене постійно хтось дратував в ній, постійно, а особливо Ева. Відчуття що ніби Ел з власної волі до них приїхав жити, судячи з її поведінки та слів. Як я зрозуміла, Ева закохалась в чоловіка під 40? або приблизно і постійно у неї думки були тільки про секс (хоча тут і у Ела їх дуже прям багато було, і багато дівчат, які йому подобались). Найтупіше що вона зробила, це поїхала додому до отого Кості здається, якого вона кохає, але там виявляється його син і згодом його друзі приєднується, і вони здається були старші(я пропустила цей момент) мало того що вона прийняла запрошення зайти до них в гості(1 малознайомий та 2 взагалі незнайомих) так ще там пила. Просто в мене голові було «Де твої мізки?», я ще б зрозуміла якщо б вона пила в знайомій компаній, або в друзів але тут взагалі не така ситуація. Ну, а потім її намагались згвалтували і вона змогла втекти, і після цього вона жила на дачі у якогось друга, але вона взагалі не подумала про матір, ну так вона відправила там одне повідомлення, що з ней все гаразд, але ж чорт, вона неповнолітня і за неї відповідають батьки. І взагалі її мати(Ела мачуха) не дуже до доньки проявляла цікавість, вона постійно вірила у її брехню. Хоча і у Ела були проблеми з батьком, він взагалі його ним не вважав, замість того щоб поговорити або там до якогось психолога відвести, або нарколога, він постійно кричав на Ела. Ще дратуючий момент, коли всі нападали на Ела щодо його способи висловлювання, він постійно в свої речення вставляв слова або фрази англійською. І це мене дратує, бо напево всі вони думають, що проживши багато років в іншій країні, то людина одразу перемикається на рідну мову, і автоматично забуває іншу, чи як воно у них працює.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книжка - дуже справжня. Культурні шоки і різниці між США і Украіною на рівні підлітка прописані тонко і правдиво. Чесно, я не знаю, чого Ел не закінчив американську школу онлайн з Украіни (всі амер школи вже давно мають альтернативну онлайн програму для старших класів), але тоді не було б книжки про Ела й Еву. А ще я зраділа happy end, хоча він і не дуже реалістичний. Книжці потрібне продовження якомога швидше, інакше втратиться довіра до авторки і історіі героів перетвориться на pulp fiction. Читач дізнався з цієі книжки про те, що може статися з підлітками, і тепер Наді Білій треба розказати, як вони житимуть з усім цим. P. S. Було б класно, якби книжку почитали підлітки украінськоі діаспори в США ( на зразок Ела) і розказали, як ім книжка. Сподіваюся, ВСЛ і авторка розрекламують Ела й Еву в відділеннях Рідноі Школи, секціях Пласту, і скрізь, де тільки можна :)
Коли ця книжка до мене приїхала, я подумала: ну що це за янґ едалт на 500 сторінок? Мабуть, авторка не в темі, не знає стандартів жанру. Аж ніяк не очікувала, що це буде моєю єдиною претензією до книжки. Авторка знає стандарти жанру тіки в путь. І якщо як на американську YA це була б просто окей книжка, нормальна, не видатна, але не графоманія, не схема, не лекція, а нормальна цікава історія - то в (майже) пустелі українського YA це безумовний шедевр.
«Ел і Ева» – рушійна точка нової сучасної української підліткової літератури. Тут не буде сюсюкання авторки з юним читачем, який боїться зачепити таки певну важливу тему і тим "пошкодити" психіку другого. У цій книзі мова йде про такі речі, від яких у мене хололо в жилах. Правда, напевно, це завдяки манері подачі цих сцен авторки.
Українські реалії, секс, наркотики, алкоголь, суржик, конфлікти з батьками та пошуки себе – чи не в кожній українській книзі для підлітків про підлітків, але в цій історії є щось таке, що змушує читати далі з трепетом у грудях.
Я більше не писатиму нічого, просто пораджу почитати і саму все зрозуміти. Лишень хочу додати, що такого бракує, за таке не беруться писати, таке необхідно друкувати і це бояться давати підліткам читати. А дарма. І, погодьтеся, молодь зараз просунута більше, аніж коли-небудь.
Начитавшись відгуків думала, що книжка буде провалом, але все ж зважилась. У цій історії не можеш постійно бути на стороні Ела чи Єви, постійно думка змінюється. Живі персонажі зі своїми мінусами та плюсами додають насолоди і часом змушують червоніти.
В деяких моментах дійсно бачиш різницю у культурах: в Україні расизм та сексизм – це норма (навіть по телеканал транслюється), "терпи і не рипайся" (коли щось не працює, то легше терпіти).
Вважаю, що окрему подяку потрібно висловити за підняття теми "сама винна" та стосунків повнолітнього з неповнолітньою. Та зокрема подяка за героїню Синьку (Іру), побачила в ній себе.
Дякую за чудову книгу! Це були прекрасні 7 годин цікавого читання.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Nádherná knížka. Má pomalejší rozjezd ale po první čtvrtině už byl problém ji odložit. Nevlastní sourozenci musí žít nějaký čas spolu. El vyrostl v USA, Eva na Ukrajině. Oba jsou ve věku dospívání, ale zcela rozdílní. Každý z nich čelí svým problémům a občas se jim propletou. Sice je to literatura pro teenagery, ale svým zpracováním je zajímavá i pro dospělé.
Zatím nejsložitější kniha, kterou jsem četl v ukrajinštině.
Я давно не підліток, просто захотілося хоч одним оком побачити, що зараз пишуть для підлітків і проковтнула всюкнижку. Багато про проблеми підлітків, багато про наслідки дій -те о батьки розказують підліткам, а вони лише щакочують очі. Але в цій книжці все прописано так правдиво Я була здивована рівнем українських письменників
Дивно, як можна створити настільки відразливих персонажів, яким ані краплі не співчуваєш. Тому і стає байдуже на їхню долю до кінця роману. Хоч дії і відбуваються в сучасній Україні, мене так і не покидало відчуття, що на дворі не 2020-ті, а 2000-ні. Знання ГГ англійської мови «просто божественні», аж вивертає. Все виглядає як суто поєднання стереотипів про шкільне життя як у США, так і в Україні. І все це перетворюється на якусь відрижку. Герої як були уйобками на початку, такими й залишилися. Мораль? Кури, нюхай і трахайся? Повторюся: було неприємно читати.
Ідея непогана, але авторка її запорола. Занадто багато моментів де бісили всі. Найліпшим мені героєм, був її батько. Логіку персонажів не розуміла, а в деяких ситуаціях її не те щоб не було, вона вирішила не з'являтися в багатьох розділах, подумавши, що це марнування часу. Останні розділи були добротними Так в книжці порушується багато важливих, особливо сучасних, проблематик, але бісячі персонажі взяли на себе занадто багато уваги та перегородили всю значущість і важливість книги
Де мої sweet 16 чи бунтарські 19? От тоді я б точно зацінила цю книжку!
Але, якщо чесно, вона добре заходить і в 30+. Бо написана класно, персонажі — складні й суперечливі (це той випадок, коли в тебе немає улюбленців серед героїв, бо абсолютно кожен то творить якусь гівняну діч, то поводиться як котичок), антураж — усі ці секс-драгс-український рок, а тема має достатньо свіжості й перчинки, щоб чіпляти.
Отож, в нас є Ел — український американець, підліток, в якого там удома все недобре, тому його відсилають до батька в Україну, де може бути досить стерпно, коли ти на канікулах, але абсолютно відстійно, якщо тобі доводиться проміняти своє американське життя на українське. І Елу доводиться давати раду з жалюгідним (на його думку) батьком, дурацькими реаліями, совковою школою і несподіваною зведеною сестрою — власне, Евою.
Еву бісить пафосний американець, недолугі залицяльники з райончика, тупі подружки, а головне — те, що їй замало років, аби можна було вільно тусити на крутих рок-вечірках і цілуватися з Костею, дорослим музикантом з дорослого гурту. Вона закохана в нього по самі вуха, але з ним все таааак непросто...
Так, підліткових гормонів, шквалу емоцій, нерозсудливих і ризикових вчинків та абсолютних фейлів тут просто по вінця. Як бонус — темна сторона дорослого "нефорського" життя, коли доростаєш до втомленого усвідомлення, що круті рокери дуже напряжні у повсякденні. А ще текст добряче освіжає Елова оптика - погляд зі Штатів на Україну.
Я казала, що улюблених персонажів тут знайти складно, але мені найближча Саня — доросла жінка, яка лишилася в рокерській тусовці, але нажила достатньо мудрості, щоб відфільтровувати відвертий булшіт. Бо в нас із нею є багато спільного 😎
Читати роман Надії Білої було класно, драйвово, ностальгічно і місцями дуже боляче. Ідеальне поєднання :)
Ел їде на канікули до свого батька в Україну. І залишається на довше ніж планувалося, бо в Америці його мама ніяк не може одужати. Микола, тато Ела, одружується з жінкою, в якої є дитина. Ева на рік менша за Ела і зовсім не в захваті від нового "родича".
Підлітки намагаються вжитися разом в двокімнатній квартирі і здається все виходить. Але тут Ел мутить з кращою подружкою Еви, що її вибісило. А новоспечена сестра вирішує подорослішати і вчиняє досить необдумано. То Ел втікає з дому, то Ева. Вони просто підлітки і намагаються знайти себе в цьому житті.
Підліткові проблеми у цих двох досить серйозні. І шкода, що вони не можуть розповісти про це дорослим, а тільки ховають все це поглибше всередині.
Авторка піднімає важливі питання: наркоманія, булінг та зґвалтування. Також наголошує на тому, що потрібно ділитись своїми проблемами із дорослими, не тримати все в собі і тим більше не намагатися вирішити все самостійно.
Трішки незвично було напочатку читатити про героїв з іменами Ел та Ева, хоча обидвоє українці. Але в книзі нам пояснюють чому так і питання відпало само собою. Мабуть мені не вистачило кохання і школи в цьому творі, тому 4 із 5. Та все ж книга доволі цікава і повчальна.