What do you think?
Rate this book
Візантійська фотографія
Unknown Binding
Published January 1, 2002
About the author
Володимир Єшкілєв
31 books12 followersВолодимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 8, 2024
Одним з найцікавіших текстів збірки є "Князь Жаху" - написане в манері нашого улюбленого і безсмертного Хорхе, есе про Антихриста. І тут я для себе знайшов просто гігантську кількість невідомих досі фактів, звісно є підозра, що як і геніальний Борхес, деякі з них Єшкілєв просто вигадав, або переробив, за одно присмачивши вставками-віньєтками у формі коротких оповідань.
Зараз цю збірку неможливо купити ніде, але є добра новина - текст "Князь Жаху" можна прочитати в антології Винничука.
Отож , дуже рекомендую всім інтелектуалам і борхесіанцям.
"...Секта аттаріанців виробила вчення про постійний прихід Антихриста у світ. Адепти секти твердять: десь на початку Христової ери існувала людина з лівою рукою Антихриста, через століття жив носій його волосся, через сто років око або вухо улюбленця сатани стало частиною тіла обраної їм істоти. Цілісний Антихрист, стверджують аттаріанці, не з'явиться ніколи, бо цілісність і зло — несумісні...
...Спіритуали кайєнської школи, виходячи з того, що Антихрист у всьому повинен бути протилежним Христу, вважають його жінкою. Ця здогадка надихнула маляра Анатолія 3. Він намалював Антихриста — на полотні Князь Жаху виглядав як струнка гола дівчина з червоним волоссям, антрацитовими очима і акуратними персами. На дівчат, що їх Анатолій 3. приводив до себе, зображення діяло будливо — у ліжку вони ставали несамовитими. Одного разу до 3. завітав бурят Ходга — філософ і гуру. Ходга неквапно оглянув полотно і промовив знаменні слова: «Останній з Великих Архатів[4] не прийде, бо ВОНА його спокусила». В ту хвилину, коли гуру виголошував своє пророцтво, витекли з металевих рам чорні дзеркала Храму Перламутрових Хмар на острові Хон. Неназваний містик об'єднав обидві ці події у пророчий фрагмент Сущого і дав назву з п'яти літер (Перші чотири були знайдені пізніше у текстах і визначені як приголосні). Картина Анатолія 3. ніде не виставлялась і заважала своєму творцеві одружитись.
Одного зимового вечора, відчуваючи себе хворим, Анатолій зупинився біля великої ґратчастої брами. Він доторкнувся рукою до її металу, до залишків фарби на кутих спіралях, до гранованих пірамідальних заклепок та залізних троянд навколо клямки. На металевій пластині він побачив обгорнуті павутинням залишки метелика, кольоровий пташиний послід і ще щось незрозуміле і знищене. Він раптом відчув дивну гармонію пронизливого вітру, брами і ампірного каменю старих будинків — каменю сірого, стомленого та мудрого. І в єстві його відкрилось нове, внутрішнє небо з єдиною зіркою — теплою та сріблястою. Він пішов додому, спалив полотно з зображенням Антихриста і написав текст, який починався словами: «Кожне наближення до істини марить наближенням до абсурду…» Наприкінці тексту містився віршик. НА НЕЗРОЗУМІЛІЙ МОВІ:
Олл а олла олла см.
Хар-хор сінгл,
мар гебел кай олла см..."
Володимир Єшкілєв"Візантійська фотографія. Князь Жаху"
Зараз цю збірку неможливо купити ніде, але є добра новина - текст "Князь Жаху" можна прочитати в антології Винничука.
Отож , дуже рекомендую всім інтелектуалам і борхесіанцям.
"...Секта аттаріанців виробила вчення про постійний прихід Антихриста у світ. Адепти секти твердять: десь на початку Христової ери існувала людина з лівою рукою Антихриста, через століття жив носій його волосся, через сто років око або вухо улюбленця сатани стало частиною тіла обраної їм істоти. Цілісний Антихрист, стверджують аттаріанці, не з'явиться ніколи, бо цілісність і зло — несумісні...
...Спіритуали кайєнської школи, виходячи з того, що Антихрист у всьому повинен бути протилежним Христу, вважають його жінкою. Ця здогадка надихнула маляра Анатолія 3. Він намалював Антихриста — на полотні Князь Жаху виглядав як струнка гола дівчина з червоним волоссям, антрацитовими очима і акуратними персами. На дівчат, що їх Анатолій 3. приводив до себе, зображення діяло будливо — у ліжку вони ставали несамовитими. Одного разу до 3. завітав бурят Ходга — філософ і гуру. Ходга неквапно оглянув полотно і промовив знаменні слова: «Останній з Великих Архатів[4] не прийде, бо ВОНА його спокусила». В ту хвилину, коли гуру виголошував своє пророцтво, витекли з металевих рам чорні дзеркала Храму Перламутрових Хмар на острові Хон. Неназваний містик об'єднав обидві ці події у пророчий фрагмент Сущого і дав назву з п'яти літер (Перші чотири були знайдені пізніше у текстах і визначені як приголосні). Картина Анатолія 3. ніде не виставлялась і заважала своєму творцеві одружитись.
Одного зимового вечора, відчуваючи себе хворим, Анатолій зупинився біля великої ґратчастої брами. Він доторкнувся рукою до її металу, до залишків фарби на кутих спіралях, до гранованих пірамідальних заклепок та залізних троянд навколо клямки. На металевій пластині він побачив обгорнуті павутинням залишки метелика, кольоровий пташиний послід і ще щось незрозуміле і знищене. Він раптом відчув дивну гармонію пронизливого вітру, брами і ампірного каменю старих будинків — каменю сірого, стомленого та мудрого. І в єстві його відкрилось нове, внутрішнє небо з єдиною зіркою — теплою та сріблястою. Він пішов додому, спалив полотно з зображенням Антихриста і написав текст, який починався словами: «Кожне наближення до істини марить наближенням до абсурду…» Наприкінці тексту містився віршик. НА НЕЗРОЗУМІЛІЙ МОВІ:
Олл а олла олла см.
Хар-хор сінгл,
мар гебел кай олла см..."
Володимир Єшкілєв"Візантійська фотографія. Князь Жаху"
Displaying 1 of 1 review