Останній герой

by Олександр Вільчинський

Олекса, вояк УПА, після тривалих поневірянь на сході повертається у рідне село, де він залишив стареньку маму і кохану дівчину. Але повертається не сам, а з новим товаришем Віллі Шубертом, колишнім піхотинцем вермахту, скаліченим у багаторічному полоні, який прибився до нього десь на Донбасі. Майже двотижневе перебування в Західній Україні стало для Олекси і Віллі своєрідним іспитом на виживання, перевіркою їхніх людських та суто чоловічих якостей. Та хто знає, що чекає їх попереду...

Роман "Останній герой" отримав першу премію літературного конкурсу "Коронація слова - 2003".

220 pages, Unknown Binding

First published January 1, 2011

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 4 out of 5]

Дуже симпатична повість про останні прояви боротьби, які в нас звикли називати на кшталт "останній бій УПА" або щось схоже. Насправді ж це були поодинокі випадки загнаних недобитків без координації, без цілі і без перспектив. Максимум, що їм світило, крім героїчної смерті, це зачаїтися і кудись вибратися, на час (а далі - "дасться чути"). В цьому творі герой - це втікач і колишній упівець, який опинився в рідних краях і волею випадку (десь як в'єтнамський ветеран-командос Джон Рембо) потрапив у сутичку з "гарнізонниками" НКВД. І дуже екзотичний супутник, інший утікач, із німецьких полонених. І багато суто місцевих подробиць, які Автор добре знає. Бо це його рідні місця. Кілька разів трапляються слова з нашого часу, які навряд чи могли бути в умовному 1955 році, як наприклад "відлити". А загалом настроєво, правдиво і недовго. Раджу.

[Dan Grabov · Rating 5 out of 5]

Роман про боротьбу УПА проти окупантів.

[Valeriia · Rating 5 out of 5]

У повісті розповідається про вояка УПА — Олексу, який нарешті повернувся у рідне село разом зі своїм новим другом — Віллі Шубертом, з яким познайомився десь на Донбасі і який вже багато років був військовополоненим в радянському союзі.

Олекса повертається до рідної хати, але змушений переховуватись у дровітні й не показуватись людям, щоб не накликати біду ні на себе, ні на матір, ні на кохану дівчину Уляну.

Весь той час, що Олекса і Віллі перебували на Західній Україні, став для них часом іспиту. Іспитом на виживання, іспитом на перевірку їхніх людських якостей та якостей суто чоловічих.

Все ж, їм доведеться покинути Західну Україну: Олекса планує допомогти Віллі дістатись до шахти, а потім — ставити собі конкретні завдання по черзі, бо це найкраще в критичні моменти. А ще — повернутися до Уляни будь-що.