What do you think?
Rate this book
Письменники
Kindle Edition
1 person want to read
About the author
Ostap Vyshnya
31 books5 followersСправжнє ім'я Павло Михайлович Губенко.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
Перший надрукований твір Остапа Вишні — «Демократичні реформи Денікіна (Фелейтон. Матеріалом для конституції бути не може).» — побачив світ за підписом «П. Грунський» у Кам'янці-Подільському в газеті «Народна воля» 2 листопада 1919.
В цій же газеті було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921, коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочався період його активної творчості і систематичних виступів у пресі. Псевдонім Остап Вишня вперше з'явився 22 липня 1921 в «Селянській правді» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!».
Остап Вишня проводив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організаціі та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний Перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли в 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.
Перший твір після концтабору — «Зенітка». Другий і останній період творчості був непростим для Вишні. Написав багато гуморесок про мисливство, які об'єднані в збірці
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня також став членом редколегії журналу «Перець» і активним його співпрацівником.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
December 26, 2025
Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко)
у збірці фейлетонів «Літературна усмішка» написав усмішку «Письменники» у 1927 році, яка сатирично зображує радянське письменницьке середовище.
Рід: епос.
Жанр: Усмішка, гумористична новела.
Тема: гумористичний показ письменників, їхніх творчих типів і залежності літератури від ідеології.
Ідея: у радянській системі письменник змушений був жертвувати «свободою творчості» заради ідеологічної «правильності» й матеріального здобутку.
Проблематика: вплив ідеології та гонорару на творчість; формальне трактування таланту; нерівність жанрів.
Автор іронізує над вимогами «революційного світогляду», «радянської платформи», «пролетарсько-селянської ідеології» як умовами публікації. Він класифікує письменників (прозаїки, поети, футуристи, гумористи, символісти, імажиністи, реалісти), висміює футуристів як «письменників майбутнього», гумористів — як тих, хто пише, щоб читачі плакали, або самі плачуть як пишуть, бо писати не хочеться. Реалістів — як тих, хто не склав конкурсу до політехніки. Імажиністів, говорить, мало.
Революційний світогляд, платформа переважно радянська, ідеологія — пролетарського-селянська;
«Письменники всі в штанях — іноді в дуже добрих, іноді в дуже дірявих, — залежить від таланту; мають здебільшого довге волосся».
«Найголовніше у письменнику — талант. Проте, будемо одверті, неталановитих письменників не існує… Усі талановиті: неталановитих немає і не буде ніколи. Спробуйте сказати будь-якому, що він неталановитий, — так із пересердя вам не повірить».
«Найголовніше для письменника — гонорар. Деякі теоретики вважають, що саме він є головним чинником у психології та творчості, і я схиляюся до їхньої думки. Звичайно, не як теоретик, а як практик від літератури. Хороша штука — гонорар: щойно зайдеться для нього, задля нього можна й отакі вірші встрогнуть: «Коли я бачу на вулицях і коло них вилаг собак…».
у збірці фейлетонів «Літературна усмішка» написав усмішку «Письменники» у 1927 році, яка сатирично зображує радянське письменницьке середовище.
Рід: епос.
Жанр: Усмішка, гумористична новела.
Тема: гумористичний показ письменників, їхніх творчих типів і залежності літератури від ідеології.
Ідея: у радянській системі письменник змушений був жертвувати «свободою творчості» заради ідеологічної «правильності» й матеріального здобутку.
Проблематика: вплив ідеології та гонорару на творчість; формальне трактування таланту; нерівність жанрів.
Автор іронізує над вимогами «революційного світогляду», «радянської платформи», «пролетарсько-селянської ідеології» як умовами публікації. Він класифікує письменників (прозаїки, поети, футуристи, гумористи, символісти, імажиністи, реалісти), висміює футуристів як «письменників майбутнього», гумористів — як тих, хто пише, щоб читачі плакали, або самі плачуть як пишуть, бо писати не хочеться. Реалістів — як тих, хто не склав конкурсу до політехніки. Імажиністів, говорить, мало.
Революційний світогляд, платформа переважно радянська, ідеологія — пролетарського-селянська;
«Письменники всі в штанях — іноді в дуже добрих, іноді в дуже дірявих, — залежить від таланту; мають здебільшого довге волосся».
«Найголовніше у письменнику — талант. Проте, будемо одверті, неталановитих письменників не існує… Усі талановиті: неталановитих немає і не буде ніколи. Спробуйте сказати будь-якому, що він неталановитий, — так із пересердя вам не повірить».
«Найголовніше для письменника — гонорар. Деякі теоретики вважають, що саме він є головним чинником у психології та творчості, і я схиляюся до їхньої думки. Звичайно, не як теоретик, а як практик від літератури. Хороша штука — гонорар: щойно зайдеться для нього, задля нього можна й отакі вірші встрогнуть: «Коли я бачу на вулицях і коло них вилаг собак…».
August 6, 2021
I’m in love with his writing. It will forever hold a warm place in my heart.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews