Печера філософів

by Zbigniew Herbert, Збіґнєв Герберт, Лариса Андрієвська (Translator)

Назва п’єси Збіґнева Герберта відсилає до Платонового «Міфу про печеру», де нефілософів дорівняно до в’язнів у печері, які спроможні дивитися лише в одному напрямку й всякчас обманюватися. Від істинного світу ідей до них доходять нечіткі тіні. І тільки філософ може вибратися з печери, постійно ставлячи собі питання й шукаючи відповідей. Із філософської «Печери» Герберта таланить втекти лише Сократові — й лише у смерть.

Через це навдивовижу красиве інтертекстуальне плетиво, майстерно стилізоване під античну драму і пересноване алюзіями на класичні й християнські тексти Ніцше, Еліота, Сартра, невпинно прозирає наше тривожне «тут і зараз»: несприйняття інакшості, несправедливі вироки, передчуття війни, «ті самі промови, пам’ятники, в’язниці — одне безкінечне свинство».

Genres: Fiction, Plays, Polish Literature, Philosophy

64 pages, Kindle Edition

Published January 1, 2021

About the author

Zbigniew Herbert was a Polish poet, essayist, drama writer, author of plays, and moralist. He was also a member of the Polish resistance movement. Herbert is one of the best known and the most translated post-war Polish writers, and has been nominated several times for the Nobel Prize in literature.

Reviews

[Данило Судин · Rating 4 out of 5]

Відгук 2026 року
Прочитав вдруге (і одразу втретє — з олівцем, щоб позначити відповідні фрагменти). Герберт майстер.
Це геніальна п'єса:
1) про те, що означає бути людиною;
2) про систему [влади] та людину;
3) про розум та життя;
4) про віру.

Надзвичайно сумна п'єса.
І, звісно ж, є просте питання: чому печера філософів? Платон писав, що ми живемо в печері, де не бачимо справжніх речей, а лише тіні, які вони відкидають. Але в п'єсі Герберта ми до цього образу наче підходимо.

Насправді, Сократ і є тим об'єктом, тіні якого ми бачимо протягом всієї п'єси. Звісно, тіні — образи Сократа в різних колах: влади, учнів, сім'ї, суспільства... Але ким був Сократ? Саме через це незадане питання і розгортає Герберт свою п'єсу — і перелічені вище теми.

П'єса вимагає зусиль, щоб не заплутатися в нитках, які сплітає Герберт в один твір. Але вона того варта

Відгук 2022 року
Я несказанно радий, що українською досі видають Герберта. Загалом, ми вже маємо Мистецьку трилогію, тобто книги Варвар у саду, Лабіринт біля моря та Натюрморт із вудилом, які є збірками есе про людину та мистецтво. Також є доволі солідний том вибраних віршів, який має три видання - перше під назвою Вибрані поезії вийшло 2001 р., друге під назвою Поезії вийшло 2007 р. Воно більше на 70 сторінок, бо в цей том додано твори зі збірки "Король мурашок". І третє видання 2018 р. повторює друге (за винятком одного вірша, як пояснив мені директор видавництва, але візуально мені більше подобається друге видання). Перевага цих поетичних збірок в тому, що вони двомовні: є український переклад, а поруч - оригінал. І це чудесно, бо поезія Герберта наче проста - без рим, без складної лексики. Але в ній є ритм, а також алітерації та асонанси, які годі зберегти в перекладі. Наприклад obol ojczyzny годі перекласти українською.

І ось, нарешті, після довгої перерви, маємо чергову книгу Збіґнєва Герберта. Хоча книгою важко її назвати. Тут всього 64 сторінки. Тому що це лише одна п'єса - "Печера філософів", написана 1956 р. Саме того року вийшла і перша поетична збірка Герберта.

І, якщо чесно, то Герберт-драматург поступається Герберту-поетові чи Герберту-есеїсту. На жаль. Здається, він і сам це розумів, бо п'єси писав лише на початку своєї творчості.

Втім, коли я пишу "поступається", то це не означає, що Герберт-драматург зовсім погано пише. П'єса ця цікава - і чимось нагадує "Калігулу" Камю. Але в цьому і проблема - "нагадує". В цій п'єсі Герберт піднімає низку питань, які згодом - і набагато краще! - він розвине у поезії. Митець і середовище, соцреалізм та тоталітаризм, протест і свобода. Звісно, що і питання релігії в цій п'єсі Герберт не оминає. І, ясна річ, критика Просвітництва.

Але все у цій п'єсі йде від... свідомості. І до неї ж звертається. Можливо, це свідоме взорування на Брехта? Як з поезією Герберта, цю п'єсу варто читати неквапливо. І, мабуть, перечитувати. Вона вартує уваги.

П.С. А от чому її видали окремою книгою - і в твердій палітурці! - я зрозуміти не можу. Це ж, фактично, брошура. Краще б вже видати збірку п'єс Герберта. Тим більше, що їх не так багато.

[Marysya · Rating 4 out of 5]

Дуже коротенька п'єса, хотілось більшого)

[Sasha S. · Rating 4 out of 5]

Збігнєв Херберт доволі цікаво художньо розвинув сюжет смерті Сократа, який перегукується із Платоновим діалогом "Федон". Є влучні тези про закон, суспільство, тоталітаризм і цивілізацію. Мені сподобалось.

[Anna BAGRIY · Rating 3 out of 5]

Не сподобалося. Після хороших відгуків про Герберта чекала на щось більше. Але кажуть його п‘єси вдавалися йому найгірше, тому певно не найкраще для знайомства з письменником

[3qv35]

"І зрештою, може,
зриваючи маску за маскою,
я відчитаю обличчя своє
омертвілими пальцями".

[Mari Sil · Rating 4 out of 5]

Достойна, і навіть по-своєму цікава для любителів античності, але, на жаль, не особлива пʼєса.

[Anheli · Rating 3 out of 5]

- Пиши, Платоне, вірші. Треба підкріплювати світ фальшивими словами.
- Це все, що ти мені залишаєш?
- Усе.
- Трохи насміхів.
- Дещо більше, Платоне. Трохи іронії.