Шпага Славка Беркути

by Ніна Бічуя

Психологічна повість, що входить до шкільної програми з української літератури, належить перу Ніни Бічуї — добре знаної в нашій країні письменниці, кавалера Ордена Усмішки. Авторка висвітлює проблеми дорослішання дітей-школярів, шляхи формування їхніх характерів, розуміння відповідальності за свої вчинки. В повісті показано й протистояння правди і брехні, стосунки між школярами, а також їхні стосунки з батьками та вчителями; проглядаються і перші паростки кохання та проблема вибору. Читачі — школярі, та, сподіваємось, їхні батьки, зможуть багато цікавого пізнати завдяки запропонованій повісті.

152 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

Reviews

[yarkaty · Rating 4 out of 5]

Читалось легко, післясмак залишився гарний, діти дуже кайфонули. Найважливіший сюжетний поворот передбачуваний, але книга не про це. Вона про підлітків, їхні думки, переживання, дитинство. З першого погляду здається, що ця історія доволі вузька і проста, але насправді ми говорили про неї дуже багато, дискутували, сварились)), обговорювали, отримали багато емоцій і думок. Персонажі об'ємні, проявляють себе із різних сторін. Є цікаві деталі, які час від часу повторюються. Окреслені стосунки батьки-діти і вчителі-учні.

[Angel · Rating 4 out of 5]

Тримала в напрузі до кінця.

[Dmytro · Rating 4 out of 5]

Гарна підліткова книжка, не пам'ятаю, щоб в своєму дитинстві читав щось подібне за рівнем психологічної напруги.
З іншого боку, в книзі присутні в доволі значній мірі ще троє підлітків окрім Славка, і час присвячений їм наче натякає на те, що їх долі в оповіданні дуже важливі, але водночас вони майже не розкриваються. Є якесь відчуття недосказаності, бо кожен з них міг би потягти на свою окрему друковану історію, а в результаті маємо тільки одну з чотирьох

[Valeriia · Rating 4 out of 5]

4.5/5

Не очікувала, що так сподобається

[Vira · Rating 3 out of 5]

Дуже складно щось говорити про дитячу книжку, якщо її читали недитячі очі.

Тож зауважу тільки мовне. «Від пронизливого вітерцю», «набивні взори»; оксюморони і пароніми — це якась галицька традиція чи що?