Сучасні автори часто звертаються до казок, переосмислюють їх і творять нові тексти — казки на новий лад. У збірці «Котигорошка» вміщено вісім заплутаних казок від українських дитячих письменниць.
Анастасія Лавренішина розповідає альтернативну історію Колобка, Галина Ткачук знайомить читачів з Оленкою Зміючкою, а Оксана Лущевська представляє Марі — мудру дівчину з високим IQ. Аліна Штефан у своїй казці мандрує на планету 581g до «кривенької качечки» Кіри, казка ж Мії Марченко переносить читачів на Поділ, де Кожум’яка й царівна Анна рятують Київ. Валентина Вздульська по-новому розказує історію пса та вовка, а Саша Кочубей презентує нову героїню — Котигорошку. І на завершення — притча-казка Ані Хромової про серце в залізній скрині.
Класна ідея для дитячої збірки: письменниці переосмислюють народні казки. Нажаль, в реальності я була розчарована, бо мені сподобалися лише 2 з 8 оповідань.
Перша казка Анастасії Лавренішиної була дійсно класна - не читала я ще фанфіків на Колобка!
"Зелена Олена" Галини Ткачук, друга у книжці і серед моїх фаворитів, це смішна і якісна дитяча фантастика, яку хочеться рекомендувати іншим.
"«Кожум'яка & Змій», або Дипломатія князівни Анни" Мії Марченко - середнячок. Мені не здалося, що підхід до казки був якимось особливо креативним і вона жодного разу не змусила мене посміхнутися, але, можливо, дітям буде норм.
Інші п'ять творів, нажаль, сперечаються за звання найгіршої переробки:
- Оксана Лущевська описала персонажку, що прийшла їй у голову, назвала персонажку "Марі, високе IQ" (буквально), і сказала собі, що це і є готовий текст. Я б хотіла сказати, "і редакторки їй повірили", але Лущевська є упорядницею цієї збірки... Тож те, що в її "творі" нема сюжету чи сенсу, і це просто опис того, яка ця персонажка і що вона зробила, авторку/редакторку/упорядницю не смутило. Так як я читала декілька інших творів Лущевської до цього, мені складно було повірити, що вона здатна продукувати таку халтуру. - Валентина Вздульська - до речі, друга упорядниця збірки - взяла мультфільм "Жив-був Пес" і... просто переписала його в текстовому форматі. Переосмислення, мабуть, заключалося в тому, що події перенесені в сучасність, і пес із вовком зі стола таскають не вареники, а канапки з ікрою. - "Кіра" Аліни Штефан - дуже посередня фантастика. Можливо, ідея була би розкрита краще у більшому об'ємі тексту. - "Котигорошка" Саші Кочубей, оповідання, яке дало назву збірці, було найбільш крінжовим вираженням мілленіальської культури, з яким я стикалася останнім часом. Я хочу це розбачити. - завершує збірку абстрактний безсюжетний "вірш" Ані Хромової "Казка про серце в залізній скрині" - я взагалі не зрозуміла, до чого він був і про що, і чому це мало би бути цікавим дітям чи підліткам.
З цього читацького досвіду я вийшла із жалем за прикольною ідеєю збірки, яка була так погано реалізована.
Яка ж це крута збірка) Ніколи не думав, що перебудова сюжетів відомих мені казок можуть бути такими цікавими та неочікуваними! Це дуже кайф, адже героїв ти знаєш, а ось оточення та сюжет - кардинально інші) Тому це наче ті ж казки, але значно кращі, адже тут додано багато сучасних мотивів та референсів! Одним словом - це любов і я дуже радий що купив цю книгу))