What do you think?
Rate this book
Агенція "Незалежність"
Рік 1991. Україна повертається на політичну мапу світу. Молода держава стикається з новими загрозами — людськими і надприродними. На її захист стає таємна неурядова організація — Агенція «Незалежність». Рік за роком її агенти: люди та інші істоти боронять Батьківщину, використовують свої надприродні можливості, відводячи загрози, про які ми так і не дізналися, та роблять історію такою, якою ми її знаємо тепер.
Рік 2021. Україна святкує тридцять років Незалежності. До ювілею створена збірка фантастичних оповідань від сучасних українських письменників, які пропонують тридцять розповідей про звичні історичні події під незвичним кутом — очима вартових з Агенції «Незалежність». Вартових, що за ці роки зрозуміли: долю кожної країни будуть лише звичайні люди кожного дня.
Рік 2021. Україна святкує тридцять років Незалежності. До ювілею створена збірка фантастичних оповідань від сучасних українських письменників, які пропонують тридцять розповідей про звичні історичні події під незвичним кутом — очима вартових з Агенції «Незалежність». Вартових, що за ці роки зрозуміли: долю кожної країни будуть лише звичайні люди кожного дня.
- GenresFantasy
368 pages, Hardcover
Published January 1, 2021
3 people are currently reading
71 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
September 3, 2021
Я прочитала чимало оповідань з цієї збірки, і для мене найціннішою є ідея про те, що українці нарешті починають писати фантастику про класних українців. Крутих, сміливих, із надздібностями або просто звичайних людей із характером.
Оповідання всі максимально різні, хоча персонажі то тут, то там з'являються ті самі. Тут є і горор, і урбан фентезі, і магічний реалізм, і детектив, і трилер.
Звісно, є оповідання слабкі, є дуже сильні - але в цілому Зоряна Фортеця вчергове об'єднала українських фантастів із класною ідеєю, за що ми всі їй вдячні :)
Оповідання всі максимально різні, хоча персонажі то тут, то там з'являються ті самі. Тут є і горор, і урбан фентезі, і магічний реалізм, і детектив, і трилер.
Звісно, є оповідання слабкі, є дуже сильні - але в цілому Зоряна Фортеця вчергове об'єднала українських фантастів із класною ідеєю, за що ми всі їй вдячні :)
December 26, 2021
⚡️Чому вам геть не потрібно читати цю книгу?
Отже, збірка оповідань про агенцію "Незалежність", що вийшла у видавництві Навчальна книга Богдан, і яку винесло хаотичним голосуванням у короткий список премії букблогерів КРУК-2021 у номінації "жанрова проза".
📚Складається з 30 оповідань від різних авторів, які, так би мовити, покликані переосмислити ключові події з новітньої історії України з точку зору паранормальних явищ. Основна задумка: начебто у Києві разом із відновленням Незалежності організували таку собі агенцію "Незалежність". Складається вона з таємних агентів, які мають надприродні здібності (як то нелюдська фізична сила, або здатність забрати всю електроенергію з будівлі чи навпаки - підзарядити акумулятор смартфона), привида Олеського замку, якому цікавіше тусити у Києві, та звичайних людей, що просто вміють крутецькі інженерити або доводити світу, що жіночі статеві органи - не вирок для занять конструюванням приладів. Кожне оповідання чіпляє певну подію у році (у 1998, наприклад, це футбольний матч Україна - Росія, у 2003 - спроба рашистів посунути кордон України біля острова Тузла, у 2016 - Євробачення), додає тим подіям потойбічного (або ні) сенсу і героїчно розв'язує проблему.
📚Задумка достобіса цікава на перший погляд. Але тут вмішується Його Величність Майстерність. Вміння авторів працювати із короткою прозою виявляється колективу авторів (серед яких є досить гучні як на сучасну українську прозу імена) не підвезли. Настільки не підвезли, що 90% з тих 352 сторінок тексту я б воліла ніколи в житті не бачити, не чути і звісно що не читати.
📚Отже, з 30 оповідань дійсно цікавими (і вдалими!) були хіба що "Рік 2001: Справа про божевільну зі Старовокзальної" (автор Наталія Довгопол) і "2014: Справа нічних мисливців" (автор Володимир Кузнєцов). Решта - якійсь малоцікавий, нудний, абсолютно не захопливий, погано написаний (інколи - все зразу) твір на тему "як я провьол лєто".
📕Світлана Тараторіна, на яку покладала певні надії, таке відчуття, що писала у останні години перед дедлайном і відчуття, що написано на "ай, прокатить".
📕Ярослава Литвин, яка, хоч і написала, на мою думку (https://www.goodreads.com/review/show...), наскрізь українофобну мізогінну книгу про Клауса, але таки написала її на дуже поважному (чисто технічно) рівні, тут видала якусь таку хрінь, що я б цій авторці не дала навіть наліпки на консервовані томати підписувати.
📕Матолинець (це було моє перше знайомство із нею, як авторкою), виявляється взагалі пише, як 13-річний підліток із нестабільною психікою.
Решту авторів я навіть під загрозою цунамі не відрізню одного (і одну) від одного (і одної). Суцільний білий шум, на який я витратила півнеділі. Дуже шкода свого часу. Пожалійте і ви свій.
Отже, збірка оповідань про агенцію "Незалежність", що вийшла у видавництві Навчальна книга Богдан, і яку винесло хаотичним голосуванням у короткий список премії букблогерів КРУК-2021 у номінації "жанрова проза".
📚Складається з 30 оповідань від різних авторів, які, так би мовити, покликані переосмислити ключові події з новітньої історії України з точку зору паранормальних явищ. Основна задумка: начебто у Києві разом із відновленням Незалежності організували таку собі агенцію "Незалежність". Складається вона з таємних агентів, які мають надприродні здібності (як то нелюдська фізична сила, або здатність забрати всю електроенергію з будівлі чи навпаки - підзарядити акумулятор смартфона), привида Олеського замку, якому цікавіше тусити у Києві, та звичайних людей, що просто вміють крутецькі інженерити або доводити світу, що жіночі статеві органи - не вирок для занять конструюванням приладів. Кожне оповідання чіпляє певну подію у році (у 1998, наприклад, це футбольний матч Україна - Росія, у 2003 - спроба рашистів посунути кордон України біля острова Тузла, у 2016 - Євробачення), додає тим подіям потойбічного (або ні) сенсу і героїчно розв'язує проблему.
📚Задумка достобіса цікава на перший погляд. Але тут вмішується Його Величність Майстерність. Вміння авторів працювати із короткою прозою виявляється колективу авторів (серед яких є досить гучні як на сучасну українську прозу імена) не підвезли. Настільки не підвезли, що 90% з тих 352 сторінок тексту я б воліла ніколи в житті не бачити, не чути і звісно що не читати.
📚Отже, з 30 оповідань дійсно цікавими (і вдалими!) були хіба що "Рік 2001: Справа про божевільну зі Старовокзальної" (автор Наталія Довгопол) і "2014: Справа нічних мисливців" (автор Володимир Кузнєцов). Решта - якійсь малоцікавий, нудний, абсолютно не захопливий, погано написаний (інколи - все зразу) твір на тему "як я провьол лєто".
📕Світлана Тараторіна, на яку покладала певні надії, таке відчуття, що писала у останні години перед дедлайном і відчуття, що написано на "ай, прокатить".
📕Ярослава Литвин, яка, хоч і написала, на мою думку (https://www.goodreads.com/review/show...), наскрізь українофобну мізогінну книгу про Клауса, але таки написала її на дуже поважному (чисто технічно) рівні, тут видала якусь таку хрінь, що я б цій авторці не дала навіть наліпки на консервовані томати підписувати.
📕Матолинець (це було моє перше знайомство із нею, як авторкою), виявляється взагалі пише, як 13-річний підліток із нестабільною психікою.
Решту авторів я навіть під загрозою цунамі не відрізню одного (і одну) від одного (і одної). Суцільний білий шум, на який я витратила півнеділі. Дуже шкода свого часу. Пожалійте і ви свій.
December 31, 2021
Тверде 3.5
Не без проблем, але вдала спроба створити мультиавторську збірку в одному всесвіті та з одними персонажами.
Найфаворитніші фаворити: 1995, 2001,2004, 2013, 2014.
Що я зрозуміла про себе: обожнюю, коли дія відбувається в українських потягах. Оповідання починається зі сцени в потязі — мій внутрішній потягоман пищить від захвату.
Не без проблем, але вдала спроба створити мультиавторську збірку в одному всесвіті та з одними персонажами.
Найфаворитніші фаворити: 1995, 2001,2004, 2013, 2014.
Що я зрозуміла про себе: обожнюю, коли дія відбувається в українських потягах. Оповідання починається зі сцени в потязі — мій внутрішній потягоман пищить від захвату.
Read
August 23, 2021Книга знакова. Тридцять сучасних авторів, тридцять історія, багато супергероїв і суперсподій, які призвели до того, де ми - як українці - є зараз. Продюсере, знайдися, це просто крутезна ідея для твого кіно!
September 4, 2021
Хай же буде більше таких збірок!
Хай же буде більше фантастичних авторів!
Хай же буде більше фантастичних авторів!
January 2, 2022
Взагалі так вражень на 2,5 - крізь половину оповідань продиралася без задоволення. Але ідея така чудова, і кілька творів залишили по собі щось справжнє.
Зате в ході читання сформулювала собі один біль, який тягнеться крізь кожен другий сучукрліт текст (і кілька оповідань зі збірки) - неслухняне волосся. Це просто мій власний пейперкат - неочікувано/раптово/зненацька (це, до речі, другий) переслідують ці чубчики, пасма й гривки - набридливий національний скарб
Зате в ході читання сформулювала собі один біль, який тягнеться крізь кожен другий сучукрліт текст (і кілька оповідань зі збірки) - неслухняне волосся. Це просто мій власний пейперкат - неочікувано/раптово/зненацька (це, до речі, другий) переслідують ці чубчики, пасма й гривки - набридливий національний скарб
January 17, 2022
Коротка проза, не самий улюблений жанр. Особливо коли це збірка оповідань різних авторів. Але давайте предметно.
Отож такі собі люди ікс у вишиванках, чи радше сказати українська версія організації Щит? Загалом ідея досить цікава і подача не погана... Але спроба натягнути фантастичну складову на нашу реальність... Скажу відверто - не сама вдала ідея. Куди краще було би дати їм більше свободи і помістити в якусь альтернативну реальність.
Та це не відміняє ряду вдалих оповідань, навіть попри вище згадані недоліки. Зокрема мені зайшли про: Кримського президента, зіпсовані гривні, острів Тузла, про "Тачки", та про екзорцизм.
Отож такі собі люди ікс у вишиванках, чи радше сказати українська версія організації Щит? Загалом ідея досить цікава і подача не погана... Але спроба натягнути фантастичну складову на нашу реальність... Скажу відверто - не сама вдала ідея. Куди краще було би дати їм більше свободи і помістити в якусь альтернативну реальність.
Та це не відміняє ряду вдалих оповідань, навіть попри вище згадані недоліки. Зокрема мені зайшли про: Кримського президента, зіпсовані гривні, острів Тузла, про "Тачки", та про екзорцизм.
July 23, 2022
Приємна збірка оповідань.
December 1, 2022
Цікава ідея для збірки. Є кращі є гірші оповідання все, як завжди в збірках. Тематика подій пов'язаних з Україною дуже сподобалась.
June 12, 2025
Свого часу дуже довго ганялася за цією книгою, а коли нарешті вполювала, чомусь все відкладала. І ось нарешті зірки склалися.
Погоджусь з іншими відгуками, що попри класну ідею — «А що, якби в Україні була своя суперсекретна організація типу Щ.И.Т.а зі своїми суперагентами з надздібностями» і кожен автор описує якусь знакову чи найбільш пам'ятну подію за якийсь рік з 1991 до 2021 — більшість оповідань слабкі і не дуже цікаві. Крім того кожен автор пише у своєму стилі і тому персонажі дещо змінюють поведінку і лексіку в різних оповіданнях. В когось агентка Іскра Наталія, в когось - Натка. У справі про контрабанду бруківки, як не лягай, крізь агентку проростає Варта Тарновецька. Справа про блукаючі лампочки рясно натякає на інші історії з цього всесвіту, які не увійшли в цю книгу і які, вирогідно, назавжди залишаться лише в уяві авторки. Справа нічних мисливців суперовий похмурий жорсткий горор, але не те щоб про агенцію.
З іншого боку, ця збірка — зріз нашої історії. Не всі автори обр��ли знакові події, не всі змогли яскраво описати обране, проте саме з цієї книги я дізналася про електрозаврювання м'яких тканин — ідею Бориса Патона, успішно втілену в клініці «Охматдит» (так, тій самій) у 1993 році. Це ж просто неймовірна подія! (І те, що у нашій реальності все відбулося без надприродного втручання тільки додає поваги й захоплення.) Варто було читати вже хоча б заради справи про зварювальні шви.
Справа про мультики нагадала про той рік, коли українським кінотеатрам передрікали банкрутство і закриття —а українські перекладачі, редактори і ��ктори дубляжу виявилися такими крутими, що вже дуже скоро всі й позабували, що колись було інакше.
Окремо дякую авторам ідеї за агентку Чайку і Запоріжжя — Запоріжжя в українській фантастиці забагато не буває.
Погоджусь з іншими відгуками, що попри класну ідею — «А що, якби в Україні була своя суперсекретна організація типу Щ.И.Т.а зі своїми суперагентами з надздібностями» і кожен автор описує якусь знакову чи найбільш пам'ятну подію за якийсь рік з 1991 до 2021 — більшість оповідань слабкі і не дуже цікаві. Крім того кожен автор пише у своєму стилі і тому персонажі дещо змінюють поведінку і лексіку в різних оповіданнях. В когось агентка Іскра Наталія, в когось - Натка. У справі про контрабанду бруківки, як не лягай, крізь агентку проростає Варта Тарновецька. Справа про блукаючі лампочки рясно натякає на інші історії з цього всесвіту, які не увійшли в цю книгу і які, вирогідно, назавжди залишаться лише в уяві авторки. Справа нічних мисливців суперовий похмурий жорсткий горор, але не те щоб про агенцію.
З іншого боку, ця збірка — зріз нашої історії. Не всі автори обр��ли знакові події, не всі змогли яскраво описати обране, проте саме з цієї книги я дізналася про електрозаврювання м'яких тканин — ідею Бориса Патона, успішно втілену в клініці «Охматдит» (так, тій самій) у 1993 році. Це ж просто неймовірна подія! (І те, що у нашій реальності все відбулося без надприродного втручання тільки додає поваги й захоплення.) Варто було читати вже хоча б заради справи про зварювальні шви.
Справа про мультики нагадала про той рік, коли українським кінотеатрам передрікали банкрутство і закриття —а українські перекладачі, редактори і ��ктори дубляжу виявилися такими крутими, що вже дуже скоро всі й позабували, що колись було інакше.
Окремо дякую авторам ідеї за агентку Чайку і Запоріжжя — Запоріжжя в українській фантастиці забагато не буває.
September 23, 2025
Ну, це значно краще, ніж я очікувала. Після кількох розгромних відгуків я думала, що тут таке дніщє, ну таке дніщє... Але ні. Звісно, це далеко не книга року. Це збірка з цікавою ідеєю, яка має стандартний набір проблем, характерних для всіх великих міжавторських збірок. Вона нерівна, поруч із дуже хорошими текстами були і посередні, і зовсім невдалі. Були оповідання, в яких авторам явно не вистачало досвіду, аби реалізувати ідею. Були проблеми з цілісністю персонажів. Очевидно, автори отримали ті самі короткі характеристики героїв, що і читачі на початку книги. Але вони прям дуже загальні. Тому у трьох оповіданнях про одного і того ж самого персонажа може здаватись, що йдеться про трьох узагалі різних людей.
Але разом з тим, це не робить збірку жахливою чи нечитабельною. Тут є дуже вдалі тексти, найбільше мені сподобались оповідання про 2000, 2001, 2004, 2006 та 2014 роки. Більшість інших може не залишають незабутніх вражень, та в моменті читаються цікаво. Сама ідея знов-таки мені дуже імпонує. Так що від мене тверді 3,5.
Але разом з тим, це не робить збірку жахливою чи нечитабельною. Тут є дуже вдалі тексти, найбільше мені сподобались оповідання про 2000, 2001, 2004, 2006 та 2014 роки. Більшість інших може не залишають незабутніх вражень, та в моменті читаються цікаво. Сама ідея знов-таки мені дуже імпонує. Так що від мене тверді 3,5.
November 15, 2024
Задум хороший, втілення неоднозначне. Часом хотілося відкласти книгу подалі, але таки дочитав. Деякі оповідання сподобались.
Displaying 1 - 12 of 12 reviews