Вслед за змеями

Иди через темный лес #2

by Джезебел Морган

Не верьте, что сказки заканчиваются по-доброму. Они обращаются мраком.

Даже спустя несколько лет после возвращения из Нави, сестры замечают странные тени и белые глаза в толпе. Марья прячется от самой себя в ледяной сон, в Анне все меньше остается от человека. А сквозь расколотое небо в мир живых тянется Навь.

И когда Марья находит вместо сестры древнюю хтонь в ее теле, все, что ей остается — звать на помощь свой самый большой кошмар. И идти вслед за змеями — в надежде еще хоть что-то исправить.

352 pages, Hardcover

Published September 1, 2021

Reviews

[Annieberry · Rating 4 out of 5]

Первая часть мне понравилась больше.

3,5/5
Не хватило Соколицы. Ее трансформация, принятие себя, мысли, поступки остались будто бы за кадром да ещё и через призму субъективных глаз остальных персонажей. Аня будто лишилась своей индивидуальности, упорства, характера. Она где-то на задворках, ее имя постоянно мелькает в разговорах, но ее самой нет.
Почти в самом начале фокус смещается на младшую сестрицу. И, честно, Марья мне импонирует гораздо меньше. Однако, стоит отдать автору должное, она - не копия Ани, а самостоятельный персонаж. И все же достаточно неприятный. В большей части из-за повторяющейся фразы о монстре внутри. Наскучивает и даже начинает раздражать после пятого упоминания...
Конец скомканный. Вероятно, автор хотела оставить его открытым, с горьким привкусом. Но слишком многое осталось за бортом.
Непонятно, что случилось с Навью. Кто успел просочиться в мир и какие последствия это принесло. Ведь не зря автор постоянно писала, что сквозь трещину в небе течёт вся гниль из подземного мира.
Также, что в итоге произошло с Финистом, одним из действующих персонажей на секундочку.
В общем, ожидала большего и даже антураж сказок Бажева не спас...

[Asja · Rating 5 out of 5]

Почну з того, що це темне словянське фентезі. І тут немає хороших та поганих героїв, є погані, дуже погані і ті, що не можуть інакше.
Шикарна атмосферна книга, яка відкриває завісу казковості, показує виворот світу всіма улюблених казок, його непохитні правила і суворе дотримання умов договору, угоди. Тут немає місця доброті, тут не можна показати слабкість та відступити.
У першій книзі Соколиця йшла через страшний темний ліс Наві, щоб урятувати сестру. Хоч би які рішення вона не приймала, на що б не йшла заради порятунку сестри, вона була близька у своїй жертовності, самозреченості, вона була доброю, простою, живою.
Після першої книги я подумала, ну ось страшна казка закінчилася, жах Наві залишився позаду, сестри можуть почати своє звичайне, нудне життя.
Як би не так!
Друга книга показує, що не можна залишитися незмінною, побувавши в Наві. Друга книга показує, що за темною ніччю йде не менш темний день.
Ця історія напрочуд атмосферна, ні на крихту не казкова. І разом з тим тут немає жорстокості заради жорстокості, тут є місце самопожертві, допомозі, підтримці. Важливий є намір, вчинки, а не тільки слова. Тут не можна бути гарною людиною, це не в ціні, проте можна вчиняти правильно, шукати себе та шлях додому.
Ось про що ця книга: про жах, хащі та нетрі самопізнання. Про важливість дружби та цінність обіцянок. Книгу не хочеться прочитати, її важко забути, вона цепляє непомітно, але міцно, тримає, зве назад, оглянутися, повернутися.