Як молодим авторам заявити про себе? Є, звісно, мережеві платформи, але далеко не всім вони відомі і далеко не всім до вподоби читати «з екрана». Приємно, що є об’єднання, які дозволяють молодим та невідомим друкуватися. Най це і не на велику аудиторію, проте ж друкуватися! Я давно слідкую за діяльністю РБЖ Азимут та Фензіну Підвал, а тепер от додалася ще ЛІТавиця. Дві збірки, які я придбала в електронному вигляді, - це результат проведених конкурсів. А отже, найліпші екземпляри письменницької фантазії вузької направленості :) Першою у читання пішла дебютна збірка «Ковчег». Чому саме така назва? Бо укладачі мають за мету зібрати, зберегти і примножити найліпше у сучасній українській фантастиці. Декотрі з імен мені вже знайомі, декотрі зовсім нові. На жаль, кілька оповідань «засвітилися» в інших збірках, а отже, особисто для мене, це мінус кілька шансів на нові знайомства.
Збірка містить 16 оповідань у жанрах фантастики, фентезі та містики (ну, і трішки жахів, але таких, легеньких). Ці основні три жанри грають «барвами»: альтернативна історія, етнофентезі, міське фентезі, наукова фантастика, іронічна (чи гумористична) фантастика, космічна фантастика… Більшість оповідань мені сподобалися, кілька дуже сподобалися, кілька залишили терези вражень у рівновазі.
Хотілося б відзначити наступні оповідання:
Сергій Панасюк «Засейвити реальність». Суміш реального і віртуального світів, можливості впливати на свідомість у віртуальному світі – те, до чого ми крокуємо семимільними кроками. Віра Балацька «Тиша і пасторальки». Тут начебто і містика з горором (ну, такий, легенький), але і посміятися можна і посумувати. Вікторія Штепура «Роги і ратиці». Що станеться, якщо до українського села козацької доби потрапить… італійський фавн? Ольга Архіпенко «Малий великий страшко». Трішки містичний варіант того, до чого може привести намагання батька виростити із сина «справжнього чоловіка». Віталій Геник «Візит у стилі ретро». Отут я посміялася :) Кілька миттєвостей із життя найвеличнішого володаря, його величності, державця з великої літери Де, егідодержця і т.д. і т.п. Катерина Пекур «Воїн ночі». Мені не могло не сподобатися це оповідання :) Малий боягузко виявляється справжнім воякою, коли справа йдеться про порятунок мами.
Ця збірка має недоліки та плюси усіх збірок - поряд з дійсно крутими та цікавими оповіданнями які б я з задоволенням прочитала ще раз, є оповідання через які я прям продиралася.