What do you think?
Rate this book
День до вечора
Сім’я Романців із села Завалля мусить постійно вирішувати безліч проблем: конфлікти поколінь, безгрошів’я та безперспективність, суспільний тиск, неможливість самореалізації. Героям не раз доведеться робити вибір між здійсненням власних мрій та добробутом родини, а також обирати, чи піти шляхом простим, хоча й згубним, чи складним та все ж обнадійливим. Олександр Демарьов, молодий український письменник, дебютує з романом «День до вечора», першою частиною трилогії, у якому зображує реалії сучасного українського села, їхній нищівний вплив на людську особистість та взаємини.
352 pages, Paperback
Published January 1, 2021
12 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
October 20, 2024
Дуже близька книга яка дозволила згадати та пережити моменти з мого ж життя.
June 27, 2025
Пише автор гарно, весь цей крінж читається швидко, але з сенсами біда. Заявлено як перша книга з трьох, великий сільський роман. Який же це сільський роман, коли тіки половина цієї книги про село, а друга про життя хлопця в місті з всунутими есе про політику, релігію, мистецтво, які ніяк не рухають сюжет, просто додають об'єму книзі. "Дебютний роман, значною мірою автобіографічний" - ну, зрозуміло що це саме ви ненавидите село і знецінюєте працю на землі - зображує реалії сучасного українського села, їхній нищівний вплив на людську особистість та взаємини.
Живуть у селі подружжя Вова і Надя, обидва вчителі. Вова весь такий високоінтелектуальний та перспективний кинув свої перспективи і одружився на Наді, потім працював у сільській школі, потім його звільнили. Вова не любить село, не любить роботу на землі, пише книги у стіл, ніде не приживається, ненавидить тих, у кого щось вийшло, періодично мучить дружину що типу вона винна що він відмовився від своїх перспективних перспектив. Вдома троє голодних дітей, а він не придатний навіть якусь городину ростити на продаж щоби їх прогодувати. Один чоловік зжалився і двічі дав йому грошей щоби він надрукував свої книги, але в першому випадку довелося витратити гроші на лікарню для дружини, яка гарує як віл аби родину з 5 людей прогодувати, а де другі гроші всрав - хз, автор на це забив. До речі, сидячи вдома, цей високосвічений вчитель не займається вихованням своїх трьох дітей. Ну і авжеж проскакують думки що село отупляє. Ульо, авторе, не село отупляє, а оцей персонаж уєбєнь.
Надя працює вчителькою і одночасно працює в мережевому маркетингу, ростить городину на продаж, допомагає із городом батькам, ростить дітей. Вова їй періодично влаштовує скандали, уходить в запої, буянить. А вона його терпить і тягне на своєму горбу.
Ніна старша донька, яка не любить жити у селі, морозиться від роботи, а старші вважають "най дитинка готується до іспитів". Ну, дитинка наготувалася до вступу на платне відділення (всрала іспити), яке мати їй забезпечила (частково із допомогою діда). Періодично будемо стикатися із тим, як мати урізає себе і молодших щоби старшій доньці відправити їжі чи грошей. А отуєвша Ніна якось загоне матері що та її осоромила і мало грошей дала, дівчата з неї сміялися. Ну і в цій книзі лінія Ніни закінчиться тим, що вона довчиться на психолога за гроші матері, а потім повернеться до села, бо в місті їй некомфортно.
Андрій середній син, власне пів книги про нього. Поведінкою схожий на батька, багато фантазій і ніяких дій в реальності, обсирає людей. Потрапляє вчитися до міста. Бореться із комплексом селюка. Пробує всякі схемки для підробітку. На мій погляд імітація підліткових розмірковувань авторові вдалася найгірше, шутучно.
За роки тупої, одноманітної праці навчилася не сваритися і не ображатися 37 с - це про бабусю. І автор оце "тупа одноманітна робота" повторюватиме ще багато разів.
Виховавши трьох дітей, вона тепер сумувала за тими загубленими, відданими тупій роботі роками 53 с - і це про бабусю, тут автор взагалі на приколі, назвав виховання трьох дітей тупою роботою.
У районі бракувало вчителів. Союз розпався, половина педагогів виїхала на Північ, у росію.... Вова їздив по селах навчати дітей. 39 с - район це не тіки села, а і районний центр, який знаходився за 2 км від села, де цей уєбень жив. Якось так дивно виходе, що його дружині простячці з села місце у школі в районному центрі знайшлося, а високоперспективному Вулодє ні ))
Бадюки вважалися інтелігентами. За провінційними мірками, вони такими і були. 63 с - це унікальний випадок, заздрити вчителям, що живуть і працюють у районному центрі і при цьому знецінювати їх, бо ж центр не обласний.
Чоловік у цей час хворів: всі чоловіки різко починають хворіти, коли треба робити важку і нудну роботу. 64 с - еееее, і ви, авторе? ))
Андрій слухав, не розуміючи, навіщо йому це знати. .. Гості говорили й говорили: про землю, про добрива, про господарство - і не збиралися зупинятися. 71 с - ну, з урахуванням що Андрій в певній мірі схожий на батька, то йому не потрібні ці знання. А взагалі то отак передається життєвий досвід, щоби діти/підлітки навчалися себе прогодувати. Бо зараз ти такий весь високоінтелектуальний і перспективний, а потім нікому не потрібний і не спроможний себе прогодувати, працючи на землі. В цьому уривку атор ще доб'є думками городської.
З другої спроби Андрій все ж зайшов на подвір'я, яке охороняли пес і тітка. 85 с - це було смішно.
Землі біля дому вистачає. .. Та й Вова не бігатиме з одних підробітків на інші. Працюватиме вдома. Сам на себе. ... Надя все ще вірила, що працює сама на себе. 96 с - ну, цей високоосвічений намагався як міг ))) Але на городі працювала Надя. І, так, авторе, коли ти не найманий працівник - це називається працювати на себе.
Вова перебивався тим, що ходив допомагати Клименку - колись той був держслужбовцем, багато заробляв, а тепер жив на пенсію - теж чималу. .. А ще потребував помічника, точніше того, хто виконував би всю роботу: на городі, в хліві, по хаті. .. З Вовою йому пощастило - той і діло робив, і поговорити за чаркою умів. Вдома ж у себе Вова не поспішав за роботу хапатися - а нащо? 152 с - це просто.... це черговий доказ що робота у селі не тупа, то Вова уєбєнь. Нашо вдома щось робити, якщо йому вдома не заплатять і не наллють, тим паче є дружина і діти, які самі все пороблять "забезкоштовно".
Хіба думав він колись, пишучи і захищаючи один і другий диплом, що стане торгашем? 208 с - високоінтелектуальні розмірковування Вови, коли його нарешті виперли працювати на себе, продавати розсаду.
- А це правда, що у вас у селі корови є? - запитала якось одна киянка. Андрій знітився від цього запитання. Не тому, що корови у селі - це щось, чого потрібно соромитися, а тому, що перед ним стояла симпатична, дуже навіть симпатична дівчина, яка, виявляється, носить на плечах порожню голову. 233 с - я не зовсім розумію що цим хотів сказати автор. Виглядає як Андрій продовжує важливу місію батька обсирати городських.
А українська мова! Нашо вона тут? Всі ж її тільки-но визубрили, аби тести здати. 235 с - y попередньому абзаці чомусь Андрій/автор не обурюється що в універі ще й матиматика є, нашо вона, в школі ж вчили.
- Расін... Його Пушкін дуже любив. Олександр Сергійович багато читав французів, захоплювався Вольтером. 251 с - оцей абзац зі згадкою про Пушкіна ніяк не рухає сюжет. Книгу видано у 2021 році - нашо тягти руліт в укрліт?
..Андрій приїхав додому до батьків і побачив, що мама "вдарилася" у віру. .. Бачив, звідки у цієї віри ростуть ноги. 259 с - так звідки? Перед цим 3 сторінки дебатів між атеїстом і богословом. В цих дебатах шукати відповідь?
У першому симестрі вона не була дуже помітною, але після участі в факультетському конкурсі краси, хоч і не перемогла, але навчилася бути красивою. 269 с - дайте мені смайлик "кров-з-очей".
Терпіти не міг ледачих, а Ніна здавалася йому найледачішою у світі. 278 с - думає Андрій, який на 275 с "Вже за тиждень майстерно знаходив причини, щоб полежати у ліжку подовше.", але на 279 с "Я - такий самий, як вона!". Але далі по книзі він постійно буде на цих гойдалках.
Андрій хотів зробити непомітно для усіх якийсь подвиг.. 280 с - отут не зрозуміло. Це розмірковування Андрія про бажання подвигу через прочитані книги (про це раніше в тексті) чи він втілив свою мрію про подвиг, прочитавши улюблену книгу батька за два дні (про це далі в тексті)?
Виросла у маленькому містечку на кшталт Калинівки, але мова її була чистою і навіть літературною. 283 с - Андрюша продовжує плідну роботу батька, знецінює людей. Отак, прикинь, людина може буть з села чи маленького міста і не отупіти. Від людей залежить, а не від місця.
Їх не треба жаліти й панькатися з ними не треба. Хочеш - бери. Таке вони люблять. (про дівчат) 283 с - "кров-з-очей".
Саша, Артем, Андрій, а також Женя, Рома, Ярослав, Аня, Катя, вся сусідня кімната дівчат і ще кілька менш помітних товаришів утворювали колектив. 286 с - якщо цей уривок з вашого життя, то ви щойно образили людей зі свого минулого.
Тепер, коли самому перевалило за пів сотні, бачив її (тещу) по-новому: здалася йому дуже розумною людиною. 297 с - отже перші пів книги автор через Вову постійно принижував бабусю, яка все життя працювала, виховувала трьох дітей і ще й діда на свому горбу витягувала (прям як Надя, дружина Вови), за її рахунок показував що люди у селі тупі, а тепер йому очі відкрилися....
Сам себе сприймав як пересічного молодика, який погоджується на будь-який підробіток. ..
Якби ж Андрій розгледів у собі здібного, розумного молодого спеціаліста з добре "підвішеним" язиком, з широким колом зацікавлень! Він би тоді не шукав підробітків, а знайшов нормальну роботу. Та розгледіти в собі фахівця не міг, бо щоразу в дзеркалі бачив того самого хлопця "подай-принеси".. Його свідомість ніби заблокувала переконання, що займатися улюбленою справою й водночас заробляти цим неможливо. 308 с - а може проблема не в свідомості, а в тім, що Андрій так і не розібрався яка його люблена справа і не почав отримувати відповідних знань? Тобто проблема не в тім, що в чувака немає ніякої кваліфікації, проблема в тім, що він просто невпевнений? )) Точно в третій книзі стане політиком )))
Андрій бачив батьків товариша - нічого особливого: люди з провінції, говорять просто, дивляться просто - звичайнісінькі. У Ярославовому випадку яблуко впало від яблуні дуже далеко. 315 с - після одкровень про бабусю, думалося, що нарешті закінчилося знецінення людей з сіл та маленьких містечок. Ніт. Це головна фішка книги - принижувати всіх. Там он вище і киянці дісталося )
-.. У мене є друг, він на програміста вчиться. Макс. Йому зовсім не пощастило.
- Що з ним не так?
- Звичайні люди біля нього. Всі хочуть гроші заробляти. 332 с - це розмова Андрія і Ані, які вже кілька глав тіки і бігають у пошуках де б заробити )) Авторе, в сраку людей - топи їх всіх ))))
- Так, але... Не суть. 333 с - росіянизм, фу.
До вересня він заробив чимало. Записався на курси англійської мови, купив абонемент у спортзал. Він більше не хотів заробляти на життя, продаючи сувеніри, а збирався влаштуватися на нормальну роботу. 334 с - знов за рибу гроші. Чувак зробив шо хош, тіки не пішов отримувати знання щоб отримати нормальну роботу. Тому далі він все ще бігає з анкетами, натурник, продає сувеніри і бідкається.
Розділ 14 Гідність - в автора виявилася проблема із часопростором. Ніна здає перше в країні ЗНО, яке, Гугл підказав, провели 2006 року. Через три роки після вступу Ніни, вступає Андрій - це 2009 рік. 2012 рік - це третій курс Андрія. Але ця глава присвячена Революції Гідності, яка відбулася трошки пізніше )
Назвіть мені бодай одного політика, якому народ повірить. Не знаєте? А письменника? Не назвете, бо у нас немає таких письменників. А може артистів? І таких не знайдете. 337 с - Жадан? Нє, не знаєм такого, Руслана, Марія Бурмака - нє, невідомі тітки.
Двадцять дев'ятого грудня хлопці вийшли на роботу. 341 с - за всю главу "Гідність", де змальовано чергові митарства пацанів у спробах заробити на тлі подій Революції Гідності, автора тре забити його ж книгами. У його інтерпритації виявляється що якось сам по собі утворився Євромайдан, люди пішли на вулиці, потім захопили міськраду, скидали пам'ятники по країні, поставили намети на Хрещатику. Якийсь дядько вигукнув "Настав наш день, наш час!" (самі вигадайте хто він, про що він, чого прагне). Потім просто з'явилися тітушки. Потім всі розійшлися святкувати зимові свята. "На парах сидіти не хотілося взагалі. Це було занадто нудно. Натомість Андрій кілька разів підміняв Сашу на Майдані (торгував магнітиками) 340 с. Продажі магнітиків впали, пацани мало заробили. - отаке відношення Андрія (автора?) до Революції Гідності, отакий він ідейний "Треба якось так мріяти, так прожити життя, щоб усім було добре." 332 с.
Живуть у селі подружжя Вова і Надя, обидва вчителі. Вова весь такий високоінтелектуальний та перспективний кинув свої перспективи і одружився на Наді, потім працював у сільській школі, потім його звільнили. Вова не любить село, не любить роботу на землі, пише книги у стіл, ніде не приживається, ненавидить тих, у кого щось вийшло, періодично мучить дружину що типу вона винна що він відмовився від своїх перспективних перспектив. Вдома троє голодних дітей, а він не придатний навіть якусь городину ростити на продаж щоби їх прогодувати. Один чоловік зжалився і двічі дав йому грошей щоби він надрукував свої книги, але в першому випадку довелося витратити гроші на лікарню для дружини, яка гарує як віл аби родину з 5 людей прогодувати, а де другі гроші всрав - хз, автор на це забив. До речі, сидячи вдома, цей високосвічений вчитель не займається вихованням своїх трьох дітей. Ну і авжеж проскакують думки що село отупляє. Ульо, авторе, не село отупляє, а оцей персонаж уєбєнь.
Надя працює вчителькою і одночасно працює в мережевому маркетингу, ростить городину на продаж, допомагає із городом батькам, ростить дітей. Вова їй періодично влаштовує скандали, уходить в запої, буянить. А вона його терпить і тягне на своєму горбу.
Ніна старша донька, яка не любить жити у селі, морозиться від роботи, а старші вважають "най дитинка готується до іспитів". Ну, дитинка наготувалася до вступу на платне відділення (всрала іспити), яке мати їй забезпечила (частково із допомогою діда). Періодично будемо стикатися із тим, як мати урізає себе і молодших щоби старшій доньці відправити їжі чи грошей. А отуєвша Ніна якось загоне матері що та її осоромила і мало грошей дала, дівчата з неї сміялися. Ну і в цій книзі лінія Ніни закінчиться тим, що вона довчиться на психолога за гроші матері, а потім повернеться до села, бо в місті їй некомфортно.
Андрій середній син, власне пів книги про нього. Поведінкою схожий на батька, багато фантазій і ніяких дій в реальності, обсирає людей. Потрапляє вчитися до міста. Бореться із комплексом селюка. Пробує всякі схемки для підробітку. На мій погляд імітація підліткових розмірковувань авторові вдалася найгірше, шутучно.
За роки тупої, одноманітної праці навчилася не сваритися і не ображатися 37 с - це про бабусю. І автор оце "тупа одноманітна робота" повторюватиме ще багато разів.
Виховавши трьох дітей, вона тепер сумувала за тими загубленими, відданими тупій роботі роками 53 с - і це про бабусю, тут автор взагалі на приколі, назвав виховання трьох дітей тупою роботою.
У районі бракувало вчителів. Союз розпався, половина педагогів виїхала на Північ, у росію.... Вова їздив по селах навчати дітей. 39 с - район це не тіки села, а і районний центр, який знаходився за 2 км від села, де цей уєбень жив. Якось так дивно виходе, що його дружині простячці з села місце у школі в районному центрі знайшлося, а високоперспективному Вулодє ні ))
Бадюки вважалися інтелігентами. За провінційними мірками, вони такими і були. 63 с - це унікальний випадок, заздрити вчителям, що живуть і працюють у районному центрі і при цьому знецінювати їх, бо ж центр не обласний.
Чоловік у цей час хворів: всі чоловіки різко починають хворіти, коли треба робити важку і нудну роботу. 64 с - еееее, і ви, авторе? ))
Андрій слухав, не розуміючи, навіщо йому це знати. .. Гості говорили й говорили: про землю, про добрива, про господарство - і не збиралися зупинятися. 71 с - ну, з урахуванням що Андрій в певній мірі схожий на батька, то йому не потрібні ці знання. А взагалі то отак передається життєвий досвід, щоби діти/підлітки навчалися себе прогодувати. Бо зараз ти такий весь високоінтелектуальний і перспективний, а потім нікому не потрібний і не спроможний себе прогодувати, працючи на землі. В цьому уривку атор ще доб'є думками городської.
З другої спроби Андрій все ж зайшов на подвір'я, яке охороняли пес і тітка. 85 с - це було смішно.
Землі біля дому вистачає. .. Та й Вова не бігатиме з одних підробітків на інші. Працюватиме вдома. Сам на себе. ... Надя все ще вірила, що працює сама на себе. 96 с - ну, цей високоосвічений намагався як міг ))) Але на городі працювала Надя. І, так, авторе, коли ти не найманий працівник - це називається працювати на себе.
Вова перебивався тим, що ходив допомагати Клименку - колись той був держслужбовцем, багато заробляв, а тепер жив на пенсію - теж чималу. .. А ще потребував помічника, точніше того, хто виконував би всю роботу: на городі, в хліві, по хаті. .. З Вовою йому пощастило - той і діло робив, і поговорити за чаркою умів. Вдома ж у себе Вова не поспішав за роботу хапатися - а нащо? 152 с - це просто.... це черговий доказ що робота у селі не тупа, то Вова уєбєнь. Нашо вдома щось робити, якщо йому вдома не заплатять і не наллють, тим паче є дружина і діти, які самі все пороблять "забезкоштовно".
Хіба думав він колись, пишучи і захищаючи один і другий диплом, що стане торгашем? 208 с - високоінтелектуальні розмірковування Вови, коли його нарешті виперли працювати на себе, продавати розсаду.
- А це правда, що у вас у селі корови є? - запитала якось одна киянка. Андрій знітився від цього запитання. Не тому, що корови у селі - це щось, чого потрібно соромитися, а тому, що перед ним стояла симпатична, дуже навіть симпатична дівчина, яка, виявляється, носить на плечах порожню голову. 233 с - я не зовсім розумію що цим хотів сказати автор. Виглядає як Андрій продовжує важливу місію батька обсирати городських.
А українська мова! Нашо вона тут? Всі ж її тільки-но визубрили, аби тести здати. 235 с - y попередньому абзаці чомусь Андрій/автор не обурюється що в універі ще й матиматика є, нашо вона, в школі ж вчили.
- Расін... Його Пушкін дуже любив. Олександр Сергійович багато читав французів, захоплювався Вольтером. 251 с - оцей абзац зі згадкою про Пушкіна ніяк не рухає сюжет. Книгу видано у 2021 році - нашо тягти руліт в укрліт?
..Андрій приїхав додому до батьків і побачив, що мама "вдарилася" у віру. .. Бачив, звідки у цієї віри ростуть ноги. 259 с - так звідки? Перед цим 3 сторінки дебатів між атеїстом і богословом. В цих дебатах шукати відповідь?
У першому симестрі вона не була дуже помітною, але після участі в факультетському конкурсі краси, хоч і не перемогла, але навчилася бути красивою. 269 с - дайте мені смайлик "кров-з-очей".
Терпіти не міг ледачих, а Ніна здавалася йому найледачішою у світі. 278 с - думає Андрій, який на 275 с "Вже за тиждень майстерно знаходив причини, щоб полежати у ліжку подовше.", але на 279 с "Я - такий самий, як вона!". Але далі по книзі він постійно буде на цих гойдалках.
Андрій хотів зробити непомітно для усіх якийсь подвиг.. 280 с - отут не зрозуміло. Це розмірковування Андрія про бажання подвигу через прочитані книги (про це раніше в тексті) чи він втілив свою мрію про подвиг, прочитавши улюблену книгу батька за два дні (про це далі в тексті)?
Виросла у маленькому містечку на кшталт Калинівки, але мова її була чистою і навіть літературною. 283 с - Андрюша продовжує плідну роботу батька, знецінює людей. Отак, прикинь, людина може буть з села чи маленького міста і не отупіти. Від людей залежить, а не від місця.
Їх не треба жаліти й панькатися з ними не треба. Хочеш - бери. Таке вони люблять. (про дівчат) 283 с - "кров-з-очей".
Саша, Артем, Андрій, а також Женя, Рома, Ярослав, Аня, Катя, вся сусідня кімната дівчат і ще кілька менш помітних товаришів утворювали колектив. 286 с - якщо цей уривок з вашого життя, то ви щойно образили людей зі свого минулого.
Тепер, коли самому перевалило за пів сотні, бачив її (тещу) по-новому: здалася йому дуже розумною людиною. 297 с - отже перші пів книги автор через Вову постійно принижував бабусю, яка все життя працювала, виховувала трьох дітей і ще й діда на свому горбу витягувала (прям як Надя, дружина Вови), за її рахунок показував що люди у селі тупі, а тепер йому очі відкрилися....
Сам себе сприймав як пересічного молодика, який погоджується на будь-який підробіток. ..
Якби ж Андрій розгледів у собі здібного, розумного молодого спеціаліста з добре "підвішеним" язиком, з широким колом зацікавлень! Він би тоді не шукав підробітків, а знайшов нормальну роботу. Та розгледіти в собі фахівця не міг, бо щоразу в дзеркалі бачив того самого хлопця "подай-принеси".. Його свідомість ніби заблокувала переконання, що займатися улюбленою справою й водночас заробляти цим неможливо. 308 с - а може проблема не в свідомості, а в тім, що Андрій так і не розібрався яка його люблена справа і не почав отримувати відповідних знань? Тобто проблема не в тім, що в чувака немає ніякої кваліфікації, проблема в тім, що він просто невпевнений? )) Точно в третій книзі стане політиком )))
Андрій бачив батьків товариша - нічого особливого: люди з провінції, говорять просто, дивляться просто - звичайнісінькі. У Ярославовому випадку яблуко впало від яблуні дуже далеко. 315 с - після одкровень про бабусю, думалося, що нарешті закінчилося знецінення людей з сіл та маленьких містечок. Ніт. Це головна фішка книги - принижувати всіх. Там он вище і киянці дісталося )
-.. У мене є друг, він на програміста вчиться. Макс. Йому зовсім не пощастило.
- Що з ним не так?
- Звичайні люди біля нього. Всі хочуть гроші заробляти. 332 с - це розмова Андрія і Ані, які вже кілька глав тіки і бігають у пошуках де б заробити )) Авторе, в сраку людей - топи їх всіх ))))
- Так, але... Не суть. 333 с - росіянизм, фу.
До вересня він заробив чимало. Записався на курси англійської мови, купив абонемент у спортзал. Він більше не хотів заробляти на життя, продаючи сувеніри, а збирався влаштуватися на нормальну роботу. 334 с - знов за рибу гроші. Чувак зробив шо хош, тіки не пішов отримувати знання щоб отримати нормальну роботу. Тому далі він все ще бігає з анкетами, натурник, продає сувеніри і бідкається.
Розділ 14 Гідність - в автора виявилася проблема із часопростором. Ніна здає перше в країні ЗНО, яке, Гугл підказав, провели 2006 року. Через три роки після вступу Ніни, вступає Андрій - це 2009 рік. 2012 рік - це третій курс Андрія. Але ця глава присвячена Революції Гідності, яка відбулася трошки пізніше )
Назвіть мені бодай одного політика, якому народ повірить. Не знаєте? А письменника? Не назвете, бо у нас немає таких письменників. А може артистів? І таких не знайдете. 337 с - Жадан? Нє, не знаєм такого, Руслана, Марія Бурмака - нє, невідомі тітки.
Двадцять дев'ятого грудня хлопці вийшли на роботу. 341 с - за всю главу "Гідність", де змальовано чергові митарства пацанів у спробах заробити на тлі подій Революції Гідності, автора тре забити його ж книгами. У його інтерпритації виявляється що якось сам по собі утворився Євромайдан, люди пішли на вулиці, потім захопили міськраду, скидали пам'ятники по країні, поставили намети на Хрещатику. Якийсь дядько вигукнув "Настав наш день, наш час!" (самі вигадайте хто він, про що він, чого прагне). Потім просто з'явилися тітушки. Потім всі розійшлися святкувати зимові свята. "На парах сидіти не хотілося взагалі. Це було занадто нудно. Натомість Андрій кілька разів підміняв Сашу на Майдані (торгував магнітиками) 340 с. Продажі магнітиків впали, пацани мало заробили. - отаке відношення Андрія (автора?) до Революції Гідності, отакий він ідейний "Треба якось так мріяти, так прожити життя, щоб усім було добре." 332 с.
January 24, 2023
Книжка про всіх нас. Які ми схожі ситуації проживаємо. Завдяки цій книжці побачила нашу різність поколінь, про те як ми змінюємось, і чому люди не можуть змінитися. Дуже глибоко, та дуже захоплююче.
Неймовірно чекаю наступні 2 книги з цієї трилогії
Неймовірно чекаю наступні 2 книги з цієї трилогії
Displaying 1 - 3 of 3 reviews