Стефан Цвейґ (1881—1942) — відомий австрійський письменник, один з неперевершених майстрів жанру новели. Кожен його твір — історія кохання і ненависті, ревнощів і злочину, пожадливості й злоби або високої самопожертви. Новели Цвейґа і зараз вражають уяву читачів, позаяк справжня пристрасть — любов чи ненависть — непідвладні часові. Підтвердженням цього є історії героїні «Листа незнайомої», яка обирає шлях посвячення свого життя коханій людині, не зупиняючись ні перед чим; лікаря з новели «Амок», який у нападі шаленої пристрасті доводить кохану жінку до загибелі, а потім сам виносить собі вирок і сам його виконує; нещасної покинутої гувернантки з однойменної новели та її вихованок — дівчаток-підлітків, які, стикнувшись з жорстоким світом, ураз дорослішають і втрачають ілюзії…
Stefan Zweig was one of the world's most famous writers during the 1920s and 1930s, especially in the U.S., South America, and Europe. He produced novels, plays, biographies, and journalist pieces. Among his most famous works are Beware of Pity, Letter from an Unknown Woman, and Mary, Queen of Scotland and the Isles. He and his second wife committed suicide in 1942. Zweig studied in Austria, France, and Germany before settling in Salzburg in 1913. In 1934, driven into exile by the Nazis, he emigrated to England and then, in 1940, to Brazil by way of New York. Finding only growing loneliness and disillusionment in their new surroundings, he and his second wife committed suicide. Zweig's interest in psychology and the teachings of Sigmund Freud led to his most characteristic work, the subtle portrayal of character. Zweig's essays include studies of Honoré de Balzac, Charles Dickens, and Fyodor Dostoevsky (Drei Meister, 1920; Three Masters) and of Friedrich Hölderlin, Heinrich von Kleist, and Friedrich Nietzsche (Der Kampf mit dem Dämon, 1925; Master Builders). He achieved popularity with Sternstunden der Menschheit (1928; The Tide of Fortune), five historical portraits in miniature. He wrote full-scale, intuitive rather than objective, biographies of the French statesman Joseph Fouché (1929), Mary Stuart (1935), and others. His stories include those in Verwirrung der Gefühle (1925; Conflicts). He also wrote a psychological novel, Ungeduld des Herzens (1938; Beware of Pity), and translated works of Charles Baudelaire, Paul Verlaine, and Emile Verhaeren. Most recently, his works provided the inspiration for 2014 film The Grand Budapest Hotel.
Зворушлива і душевна сповідь про любов. Про хворобливу та одержиму любов, що має мало спільного з прекрасним почуттям.
Але сама новела прекрасна і дуже поетична. Це справжня розкіш - читати такий майстерно написаний текст, який передає тонкощі людських переживань і страждань людською мовою.
що сказати? ну я в шоці від цієї цієї новели....💔💔💔
не мала ніяких очікувань щодо цієї книжки, купила по фану, бо хочу +- зібрати серію.
"Квінтесенція пристрасті та безроздільної любові, що непідвладні часу". Можливо і не в такій формі як описано, але мені здається, що кожна дівчина відчувала щось подібне. Пройшло вже стільки часу, а почуття у людей такі ж. Тепер розумію чому класика вічна.
І написано майстерно🤌 Вміти так близько познайомити з персонажами, перекласти на читача емоції та переживання головної героїні ВСЬОГО ЗА 60 СТОРІНОК. Це браво👏👏👏👏
Ти дочитуєш, а всередині все просто калатає - за це обожнюю новели.❤️🔥
А мораль проста - найбільше жінка має любити і поважати себе.
Відомий белетрист, ім'я якого обмежується буквою Р., отримує пухкий конверт. Що може обіцяти лист, що починається з фрази «Моя дитина вчора померла...»? ⠀ Пан Р. занурюється у сповідь жінки. Їй нічого більше приховувати, нема чого втрачати. Чорнильні візерунки на сторінках постають одкровеннями незнайомки. ⠀ «Ти був для мене - як пояснити тобі? Будь-яке порівняння, взяте окремо, надто вузьке. Ти був саме всім для мене, усім моїм життям». ⠀ Багато років тому 13-річна дівчинка побачила нового сусіда – світловолосого, чарівного та витонченого хлопця. Пари привітних поглядів та дружніх фраз вистачило, щоб у її серці спалахнув вогонь раніше невідомих почуттів. ⠀ Дівчинка дорослішала, змінювалося коло її спілкування, місце проживання, зовнішність ... але всі її думки, як і раніше, лунали навколо сусіда. ⠀ «Повір мені, ніхто не любив тебе з такою рабською відданістю, з таким самовідданістю, як та істота, якою я була і якою назавжди залишилася для тебе…» ⠀ Повість просякнута болючим почуттям німої пристрасті, сліпою відданістю однієї людини іншій. ⠀ Головна героїня – ніби метелик, що летів на яскраве світло свого кохання, знав про власну нерозсудливість і жив даремними надіями. Проте тут немає звинувачень, немає закидів з боку незнайомки. ⠀ «Я не хотіла себе зв'язувати, хотіла бути вільною для тебе. Десь, у потаємній глибині душі, все ще таїлася давня дитяча мрія, що ти ще покличеш мене, хоча б тільки на одну годину. І заради цієї однієї можливої години я відштовхнула від себе все, аби бути вільною і з'явитися на перший твій поклик. Чим було все моє життя з самого пробудження від дитинства, як не очікуванням, очікуванням твого поклику!» ⠀ Безкінечно сумна та трагічна історія. Після прочитання у мене залишилося почуття спустошеності. ⠀ Новела написана гарною та філігранною мовою, чуттєвість класичної літератури тут неможливо не відзначити.