Обірвані струни: антологія поезії поляглих, розстріляних, замучених і засланих 1920-1945

by Богдан Кравців (Editor), Микола Вороний, Микола Філянський

Сорок один поетів, що їх твори зібрані в цій книжці, поетів поляглих в бою з ворогом, розстріляних, замучених по концентраційних таборах і засланих на неминучу смерть. Це не всі. В нашому списку фігурує ще 20 поетів — теж жорстоко зліквідованих — що їх творів не повелося роздобути, зафіксувати для історії хоч одним віршем. Та й цих 61, що про них ми знаємо, це тільки частина із зліквідованих діячів української культури: літератури, мистецтва, науки.

430 pages, Unknown Binding

Published January 1, 1965

Reviews

[Вікторія Слінявчук · Rating 3 out of 5]

Що об'єднує представлених в збірці поетів і поетес - вони були вбиті, розстріляні, замучені і заслані, переважно більшовиками, деякі - німцями і деникінцями. Антологія вийшла 1955 року на еміграції, і редактору Богдану Кравцеву не була ще достеменна відома доля багатьох з них. Тепер вже про майже всіх відомо - розстріляні в Сандармоху, померли в таборах і на засланні. Повернувся з заслання хіба що Василь Мисик.
Амбівалентне враження справляє те, що деякі з жертв і самі були катами, перш ніж стати жертвами. Деякі буквально - як Фальківський, що був карателем-чекістом і брав участь в масових стратах на території нинішньої Білорусі, а 1934-го року стратили його. Від його рефлексій місцями мороз по шкірі:

"А він стояв тоді понуро,
І руки зв’язані іззаду...
І тільки місяць коло муру

Скликав сестер своїх на раду.
В очах байдужість і покора...
І тихо:
— Дайте докурити!...
А ще за мить — лицем угору

Лежав він кулею забитий.
Давно було... Було багато...
І в мене ж кров — не як у риби!...
Ну чим же, чим я винуватий,
Що трошки, тільки трошки схибив...

Хотів в чоло...
Тряслися руки...
А за стіною степ широкий.
Пустить?
Та я ж чекіст!...
Ах, муки...
І це страшне, розбите око."

І в такому дусі, душевні муки ката...

Деякі були катами фігурально - долучались до цькування своїх колег по перу, адже репресіям часто передувало цькування в совєтській пресі під виглядом "критики", а потім репресували і їх самих.

Навіть дивно бачити під одною обкладинкою чекіста Фальківського і полковника УПА Юрія Липу, замордованого НКВС, але що ж... Це, мабуть, і є чесна картина епохи.

"Сій же в строфи люте насіння,
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина,
Сій же..."

Ці рядки Майка Йогансена можуть бути епіграфом до всієї антології.

[ROksana Sheremet · Rating 5 out of 5]

Дуже чуттєва та прониклива поезія українських класиків початку XX ст., з особливою увагою до історичних реалій того часу та скрут, які переживала Україна. Збірка варта уваги і неодноразового перечитування.