What do you think?
Rate this book
Чути українською #2
Бачити українською
Мова — це не просто сукупність слів, що зберігаються в словниках, і не довільний набір значень. Мова — це спосіб мислення й відображення дійсності, це картина світу, яку почали малювати наші далекі пращури й продовжать довершувати наші далекі нащадки. Ми теж беремо безпосередню участь у її творенні, постійно доповнюючи та вдосконалюючи тло й сюжет. Наша мовна картина демонструє те, яким ми бачимо світ. А бачимо ми його українською.
Книжку «Бачити українською» присвячено найголовнішій одиниці мови — слову. Саме воно дає нам змогу порозумітися (і посваритися), передати важливу (і неважливу) інформацію, висловити почуття (і навіть просто подумати про них). А загалом — саме зі слова почалося буквально все. А що «все»? — спитаєте ви. Щонайменше — ця книжка, а щонайбільше — людська свідомість. І це не жарт, бо жартів у книжках про мову не буває.
Книжку «Бачити українською» присвячено найголовнішій одиниці мови — слову. Саме воно дає нам змогу порозумітися (і посваритися), передати важливу (і неважливу) інформацію, висловити почуття (і навіть просто подумати про них). А загалом — саме зі слова почалося буквально все. А що «все»? — спитаєте ви. Щонайменше — ця книжка, а щонайбільше — людська свідомість. І це не жарт, бо жартів у книжках про мову не буває.
335 pages, Paperback
First published October 1, 2021
23 people are currently reading
327 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
November 26, 2021
⠀
Підручник моєї мрії став реальністю!
⠀
Купіть цю книжку своїй дитині, якщо їй скоро на ЗНО. Купіть її собі, якщо школа була вже давно, і ви лиш приблизно уявляєте, у чому різниця між дієприкметником і дієприслівником. Якщо прекрасно вмієте відмінювати числівники - візьміть пиріжок, а потім теж почитайте - для задоволення.
⠀
Бо Дубчак пише так, що не зацікавитися словом неможливо. Все те, що у школі здавалося складним і нудним, оживає з простим поясненням і живими прикладами.
⠀
І нехай вас не лякають морфеми, омоніми, і, прости господи, енантіосемія. Все буде пояснено і чудово запам'ятається. Не в останню чергу завдяки гумору.
⠀
Ви побачите різницю між архаїзмами й історизмами, зрозумієте важливу роль запозичень і неологізмів, і навіть полюбите фразеологізми (хоча як їх можна не любити, не розумію ;)
⠀
Дізнаєтеся, чому "самий" - це аж ніяк не ступінь порівняння прикметників, чим різняться "кращий" і "найкращий" і як пишеться знічев'я (ось так). І все це під веселі жартики авторки (ага, і найбільший скандал у сучасній українській мові - фемінітиви. Бо вчителька це нормально, а менеджерка одразу ріже вухо. З ножем отак підкрадається і "чик-чик").
⠀
Я отримала неймовірне задоволення. Хтось би мені сказав, що книжка про українську мову викличе такі емоції - не повірила б. Але ось вона. І вам рекомендую. Є ще перша частина - "Чути українською", там про звуки було. І третя, здається, буде - авторка натякає на книжку про синтаксис.
⠀
Можливо, для вас розказані у "Бачити українською" речі - давно відомі, але багатьом з нас не завадить оновити знання, і чому б це не зробити у такій приємній формі? Читаємо художню літературу для задоволення, а нонфікшн - для отримання нових знань. А ця книжка - прекрасний мікс.
Підручник моєї мрії став реальністю!
⠀
Купіть цю книжку своїй дитині, якщо їй скоро на ЗНО. Купіть її собі, якщо школа була вже давно, і ви лиш приблизно уявляєте, у чому різниця між дієприкметником і дієприслівником. Якщо прекрасно вмієте відмінювати числівники - візьміть пиріжок, а потім теж почитайте - для задоволення.
⠀
Бо Дубчак пише так, що не зацікавитися словом неможливо. Все те, що у школі здавалося складним і нудним, оживає з простим поясненням і живими прикладами.
⠀
І нехай вас не лякають морфеми, омоніми, і, прости господи, енантіосемія. Все буде пояснено і чудово запам'ятається. Не в останню чергу завдяки гумору.
⠀
Ви побачите різницю між архаїзмами й історизмами, зрозумієте важливу роль запозичень і неологізмів, і навіть полюбите фразеологізми (хоча як їх можна не любити, не розумію ;)
⠀
Дізнаєтеся, чому "самий" - це аж ніяк не ступінь порівняння прикметників, чим різняться "кращий" і "найкращий" і як пишеться знічев'я (ось так). І все це під веселі жартики авторки (ага, і найбільший скандал у сучасній українській мові - фемінітиви. Бо вчителька це нормально, а менеджерка одразу ріже вухо. З ножем отак підкрадається і "чик-чик").
⠀
Я отримала неймовірне задоволення. Хтось би мені сказав, що книжка про українську мову викличе такі емоції - не повірила б. Але ось вона. І вам рекомендую. Є ще перша частина - "Чути українською", там про звуки було. І третя, здається, буде - авторка натякає на книжку про синтаксис.
⠀
Можливо, для вас розказані у "Бачити українською" речі - давно відомі, але багатьом з нас не завадить оновити знання, і чому б це не зробити у такій приємній формі? Читаємо художню літературу для задоволення, а нонфікшн - для отримання нових знань. А ця книжка - прекрасний мікс.
April 7, 2022
Один із тих сиквелів, які точно були не потрібні Готему. Якщо чудова перша книжка, «Чути українською», була концептуально цілісна й вичерпна (власне, йшлося про конкретно звуковий склад мови, та й годі), то у другій під розмитим висловом «мовна картина світу» намішано багацько різного. Й тепер формат практично упритул наближається до підручникового: постійні списки, пункти й таблиці. Не знаю, чи люди зможуть винести з цієї книжки щось більше, ніж якісь роз'єднані знання про... слова.
Із прескриптивізмом тут знову трішки трешово. Посібники з української продовжують тригерити мене своїми безапеляційними настановами, пояснення яким я бачу хіба в тому, що їх теж раніше висловлювали деякі мовознавці. Укотре нам розповідають, що присвійного займенника «їх» немає, дарма що він є, й був іще до появи займенника «їхній», і нікуди ніколи не щезав з літературної мови. Наказовий спосіб зі словом «давайте», кажуть нам, утворювати теж не можна. З нового ж дізнаємося, що, виявляється, слів на кшталт «по-українському» чи «по-англійському» не існує. Це дуже цікаво. А от конструкції типу «перевага віддається» чи «книжку написано Віктором» авторці норм. Себто за яким принципом ці люди відфільтровують усі оті класичні приписи, залишається загадкою. Ліпше вже піду перечитаю «нефільтрованого» Синявського.
Із прескриптивізмом тут знову трішки трешово. Посібники з української продовжують тригерити мене своїми безапеляційними настановами, пояснення яким я бачу хіба в тому, що їх теж раніше висловлювали деякі мовознавці. Укотре нам розповідають, що присвійного займенника «їх» немає, дарма що він є, й був іще до появи займенника «їхній», і нікуди ніколи не щезав з літературної мови. Наказовий спосіб зі словом «давайте», кажуть нам, утворювати теж не можна. З нового ж дізнаємося, що, виявляється, слів на кшталт «по-українському» чи «по-англійському» не існує. Це дуже цікаво. А от конструкції типу «перевага віддається» чи «книжку написано Віктором» авторці норм. Себто за яким принципом ці люди відфільтровують усі оті класичні приписи, залишається загадкою. Ліпше вже піду перечитаю «нефільтрованого» Синявського.
December 19, 2022
Книга хороша, навіть дуже. Та ж є одне значне "але" у просуванні дотичних до псевдонаукових тез. Як лише до тексту вилетіла історія про десятки слів на позначення білого кольору у північних народів та пішли розмови про те, що лише українці могли вигадати якесь слово, бо мова формує свідомість, я сильно прифігів.
Немає жодних адекватних свідчень цим тезам, і вже надто вони близькі для популяризаторів нлп та фантастів. Навіть така романтична історія з голлівудського "Прибуття" не має ніц спільного із реальністю, най би нам і хотілося у це вірити.
Чи можна дізнатися щось про етнос зі слів, що є у мові цього етносу та їхнього різноманіття? Так, якщо ви знаєте контекст їхнього вжитку, інакше це натягування сови на глобус.
Чи умовні англійці менше сприймають відтінки блакитного через те, що в них на усі відтінки одне слово "blue"? Ні, бо вони просто скажуть "light blue" чи "dark blue". Більшість вокабулярних обмежень, що вони описуються у книзі, жодним чином не є проявом етнічної чи національної ідентичності навіть у архаїчну пору.
У результаті маємо дуже ґрунтовну книгу, що допоможе не філологам розібратися у будові слова і водночас - книгу, що спонукатиме декого ритися в етимології слів аби доказати перевагу однієї нації над іншою просто бо і шукати "старослов'янських сенсів, що ми їх давно забули, бо етимологія цих слів характеризує наш народ". І ніякі застереження проти пуризму від авторки того, на жаль, не перекреслять.
Та й таке.
Upd: побачив анотацію "Перемагати українською" і прифігів остаточно. Якщо наступна книга саме про те, що псевдонаукового просувається тут, і вона дійсно має таку фанбазу, то все дуже сумно.
Немає жодних адекватних свідчень цим тезам, і вже надто вони близькі для популяризаторів нлп та фантастів. Навіть така романтична історія з голлівудського "Прибуття" не має ніц спільного із реальністю, най би нам і хотілося у це вірити.
Чи можна дізнатися щось про етнос зі слів, що є у мові цього етносу та їхнього різноманіття? Так, якщо ви знаєте контекст їхнього вжитку, інакше це натягування сови на глобус.
Чи умовні англійці менше сприймають відтінки блакитного через те, що в них на усі відтінки одне слово "blue"? Ні, бо вони просто скажуть "light blue" чи "dark blue". Більшість вокабулярних обмежень, що вони описуються у книзі, жодним чином не є проявом етнічної чи національної ідентичності навіть у архаїчну пору.
У результаті маємо дуже ґрунтовну книгу, що допоможе не філологам розібратися у будові слова і водночас - книгу, що спонукатиме декого ритися в етимології слів аби доказати перевагу однієї нації над іншою просто бо і шукати "старослов'янських сенсів, що ми їх давно забули, бо етимологія цих слів характеризує наш народ". І ніякі застереження проти пуризму від авторки того, на жаль, не перекреслять.
Та й таке.
Upd: побачив анотацію "Перемагати українською" і прифігів остаточно. Якщо наступна книга саме про те, що псевдонаукового просувається тут, і вона дійсно має таку фанбазу, то все дуже сумно.
February 5, 2022
Друга частина трилогії містить ще більше нагадувань про шкільні уроки з української та корисних порад про те, як правильно говорити і писати українською. Термінологію та всі класифікації для частин мови я, виявляється, добре пам'ятаю і досі, тож це було дещо менш цікаво читати. А ось серед типових помилок у слововжитку я знайшов чимало таких, які й сам весь час роблю, спробую виправлятись)
January 10, 2022
Сподобалося трохи менше ніж перша частина, порівняно менше жартів. Мабуть, через об‘єм скоротили час на гумор.
December 31, 2023
Традиційно повторюю свою мантру: не треба боятися, соромитися розмовної лексики чи вдавати, що її не існує. Якби не вона, літературна мова вже давно, як і весь цей світ, зійшла б на пси. Головне - чуття стилю. На кухні в багатоповерхівці чи в альтанці з чарівним краєвидом на Дніпро просторічна лексика в розмові з друзями - дуже ок. А от у заяві на ім'я генерального директора - не дуже.
Другий том з серії Ольги Дубчак про ураїнську мову. Стиль написання такий же жартівливий, щоб трохи розбавити дієвідміни, групи і розряди, правила та виключення. Я трохи поринула в атмосферу школи і підготовки до ЗНО, згадала молодість 😄 Колись я все це знала, а зараз от концентровано повторила. Не знаю, чи було це справді корисно, адже ці правила осіли в моїй голові у вигляді інтуїції, і здається нової інформації для мене не було. Але най буде! Скажу чесно, іноді ставало трохи нудно, і треба було примушувати себе читати далі. Але все-таки дочитала. Але точно скажу, що в світі така книга потрібна, і я рада, що вона є.
July 23, 2023
хочу подкаст на зе юкрейніенс. типу як "ніжний інгліш", але ви поняли.
гумор: трішки виточнився (у порівнянні з першою книгою). за що вдячна. але все одно забагато й дуже вже ранньо-нульово-форумно. ну бля, іноді зовсім рукаобличчя. відчуття, ніби мама перед твоїми друзями намагається бути кРуТоЮ. ви й так крута, ольго, годі.........
наповнення: структуровано, просто й таблички чомусь не дратують. за що вдячна)
гумор: трішки виточнився (у порівнянні з першою книгою). за що вдячна. але все одно забагато й дуже вже ранньо-нульово-форумно. ну бля, іноді зовсім рукаобличчя. відчуття, ніби мама перед твоїми друзями намагається бути кРуТоЮ. ви й так крута, ольго, годі.........
наповнення: структуровано, просто й таблички чомусь не дратують. за що вдячна)
March 14, 2022
Жартів все ще забагато, але вони стали трошечки краще
January 3, 2022
The second book was probably the compromising result of seeing the feedback to the first book, after which the author decided to sacrifice the “entertaining” aspect in favor of the “informative” one. Consequently, the second book is twice as thick as the first one (which only worsened its readability, because this format of a little tight paperback does not work well with fat books, you know — you can read it only if you are holding both its sides with both hands, very firmly) and it now contains actual RULES and EXPLANATIONS! With EXAMPLES! Yeah, just like a real textbook, even with thorough tables (again, they are hardly readable in this format, especially considering that many of the tables required more than one double-page spread, which kills the functionality of any table summarizing important information).
Therefore, we have a much more informative second book, which is now close to a useful textbook but not especially practical if we indeed want to use it to learn some rules. Yeah, I would probably try to remember all those rules of inflecting numeral adjectives, which we all hate, and Ольга Дубчак described them as user-friendly as possible, but I doubt that I will use this thick paperback for this.
The joking problem is already miserable here, as I already said. It did not irritate me but saddened a lot, seriously.
So yeah, a good attempt to talk about the Ukrainian language amiably and amusingly, trying to inspire interest and fascination about it in a mass reader, but somewhat unhelpful, in my opinion. I appreciate the effort a lot, though. I am not sure about the third book: I wish the author all the best with it and hope that it will take into account all the weaknesses of the first two books, but I now do not have much inclination to read another book written something like that — at least for now.
Therefore, we have a much more informative second book, which is now close to a useful textbook but not especially practical if we indeed want to use it to learn some rules. Yeah, I would probably try to remember all those rules of inflecting numeral adjectives, which we all hate, and Ольга Дубчак described them as user-friendly as possible, but I doubt that I will use this thick paperback for this.
The joking problem is already miserable here, as I already said. It did not irritate me but saddened a lot, seriously.
So yeah, a good attempt to talk about the Ukrainian language amiably and amusingly, trying to inspire interest and fascination about it in a mass reader, but somewhat unhelpful, in my opinion. I appreciate the effort a lot, though. I am not sure about the third book: I wish the author all the best with it and hope that it will take into account all the weaknesses of the first two books, but I now do not have much inclination to read another book written something like that — at least for now.
December 21, 2021
Чомусь очікувалось, що ця книга виявиться цікавішою, а по факту — практично як підручник з української мови. Безперечно було корисно освіжити свої знання і дізнатись щось нове, проте, знову ж таки, очікувала більше. На жаль, не "зайшов" гумор авторки, який спочатку здавався ненав'язливим і веселим, проте під кінець вже був нібито недоречним. Але це вже суб'єктивно.
January 2, 2022
Довгоочікуване продовження захоплюючої трилогії. Звучить так, ніби мова йде про якісь шедеври світового кінематографу. Але, виявляється, таке можна сказати й про мовознавчу літературу.
Невеличкий рекап: приблизно рік тому вийшла книга "Чути українською", яка була присвячена фонетиці, орфоепії й орфографії української мови. Я писав відгук на неї, але навмисно не перечитував його перед викладенням вражень про наступну книгу серії, щоб порівняти, наскільки схожими будуть обидва відгуки.
І в мене дійсно є підозра, що вони будуть схожими. Тому що це не художня література й навіть не типовий нон-фікшн, щоб можна було так легко докопуватися до логічності сюжету чи викладу думок автора. Тому все, про що я можу розповісти, це загальні речі на кшталт того, що я люблю подібну мовознавчу літературу. І взагалі, існує багато наукових царин, які здаються мені цікавими, хоч я маю чітке усвідомлення, що абсолютно не хотів би займатися ними професійно. І лінгвістика - один із таких напрямів. І навіть у межах цього напряму я виокремлюю те, що мені більш чи менш цікаве. Так, у межах цієї книжки я зі скрипом у голові долав розділи про лексикологію та, упаси боже, фразеологію. Словотворення викликало в мене змішане почуття. Ну й, на щастя, морфологія - розділ про частини мови (іменник, прикметник, прислівник та інші) - зайняла більшу частину книжки, і я був цьому несказанно радий.
Напевно, я писав про це й першого разу, але все ж нагадаю, що саме ця книжечка трохи виділяється з усього іншого тим, що авторка намагається розповідати про такі речі в легкому тоні, приправляючи все своїм дуже (місцями ну дуже) специфічним гумором. І хоча іноді її жарти здаються "не в тему", я пригадую російське прислів'я про те, що треба робити, коли здається, і йду далі. Варто дякувати за те, що ці жарти взагалі є. А те, наскільки вони доречні чи ні - повністю суб'єктивна річ.
Я сприймаю цю книжку (ба навіть цілу трилогію) як полотно для творчості авторки у межах її зони комфорту, себто мовознавства. І мені однозначно подобається це полотно. І хоч у мене все ще багато залишкових знань після ЗНО з української мови, я таки спіймав для себе кілька неочікуваних моментів. Тепер доведеться долати спокусу писати частку "би" перед дієсловом, якого вона стосується. Якщо я знову буду вперто пхати її на початок, пишучи "я би сказав" замість "я сказав би", стукніть мене словником.
Невеличкий рекап: приблизно рік тому вийшла книга "Чути українською", яка була присвячена фонетиці, орфоепії й орфографії української мови. Я писав відгук на неї, але навмисно не перечитував його перед викладенням вражень про наступну книгу серії, щоб порівняти, наскільки схожими будуть обидва відгуки.
І в мене дійсно є підозра, що вони будуть схожими. Тому що це не художня література й навіть не типовий нон-фікшн, щоб можна було так легко докопуватися до логічності сюжету чи викладу думок автора. Тому все, про що я можу розповісти, це загальні речі на кшталт того, що я люблю подібну мовознавчу літературу. І взагалі, існує багато наукових царин, які здаються мені цікавими, хоч я маю чітке усвідомлення, що абсолютно не хотів би займатися ними професійно. І лінгвістика - один із таких напрямів. І навіть у межах цього напряму я виокремлюю те, що мені більш чи менш цікаве. Так, у межах цієї книжки я зі скрипом у голові долав розділи про лексикологію та, упаси боже, фразеологію. Словотворення викликало в мене змішане почуття. Ну й, на щастя, морфологія - розділ про частини мови (іменник, прикметник, прислівник та інші) - зайняла більшу частину книжки, і я був цьому несказанно радий.
Напевно, я писав про це й першого разу, але все ж нагадаю, що саме ця книжечка трохи виділяється з усього іншого тим, що авторка намагається розповідати про такі речі в легкому тоні, приправляючи все своїм дуже (місцями ну дуже) специфічним гумором. І хоча іноді її жарти здаються "не в тему", я пригадую російське прислів'я про те, що треба робити, коли здається, і йду далі. Варто дякувати за те, що ці жарти взагалі є. А те, наскільки вони доречні чи ні - повністю суб'єктивна річ.
Я сприймаю цю книжку (ба навіть цілу трилогію) як полотно для творчості авторки у межах її зони комфорту, себто мовознавства. І мені однозначно подобається це полотно. І хоч у мене все ще багато залишкових знань після ЗНО з української мови, я таки спіймав для себе кілька неочікуваних моментів. Тепер доведеться долати спокусу писати частку "би" перед дієсловом, якого вона стосується. Якщо я знову буду вперто пхати її на початок, пишучи "я би сказав" замість "я сказав би", стукніть мене словником.
January 4, 2023
Ця книжка буде у нагоді тим, хто нещодавно перейшов, переходить, або планує перейти на українську. Стисло нагадає, крізь легкі жарти, шкільну програму з української мови.
Моїй вчительці не завадило б теж трохи жартувати на уроках, можливо таким чином вона привернула б більше уваги до свого предмету.
Моїй вчительці не завадило б теж трохи жартувати на уроках, можливо таким чином вона привернула б більше уваги до свого предмету.
October 23, 2023
Прочитала із величезним задоволенням. Дізналась стільки цікавезного, сміючись від душі. Дякую авторці за такий цікавий і не бальний підхід до викладу складних і, здавалося б, не цікавих тем
June 14, 2022
Як і перша частина (на яку рецензії нема, вибачте), «Бачити українською» пропонує змістовний розбір правил української мови поданий через призму авторського гумору. За цей гумор окрема честь і хвала Ользі Дубчак, бо ця серія не була б і в половину такою ж цікавою якби була просто навколоакадемічним текстом.
Акцент у 2 частині відчутно змістився в бік власне розбору солов’їної, що в першу чергу помітно за обсягом тексту. «Чути українською» було веселіше читати, хоча і тут не нудьгував.
Взагалі дуже тішить що подібні роботи існують. Нехудожні книги написані в такій невимушеній гумористічній манері це заявлена фішка видавництва «Віхола» і, як зайвий раз підтвердили останні події, українці здатні покращити своїм гумором будь-що. Думаю, маючи вже повну трилогію можна буде сміливо відправляти на спочинок пошарпаний посібник Авраменка до ЗНО за 2013 рік, який я досі зберігаю в наївній надії, що от колись освіжу свої знання з мови аби не бути конченим графоманом. Переконаний, що перечитувати книги Ольги Дубчак буде і цікавіше й інформативніше.
P.S. Синтаксису і пунктуації не буде, поки не вийде 3 частина, вибачте.
Акцент у 2 частині відчутно змістився в бік власне розбору солов’їної, що в першу чергу помітно за обсягом тексту. «Чути українською» було веселіше читати, хоча і тут не нудьгував.
Взагалі дуже тішить що подібні роботи існують. Нехудожні книги написані в такій невимушеній гумористічній манері це заявлена фішка видавництва «Віхола» і, як зайвий раз підтвердили останні події, українці здатні покращити своїм гумором будь-що. Думаю, маючи вже повну трилогію можна буде сміливо відправляти на спочинок пошарпаний посібник Авраменка до ЗНО за 2013 рік, який я досі зберігаю в наївній надії, що от колись освіжу свої знання з мови аби не бути конченим графоманом. Переконаний, що перечитувати книги Ольги Дубчак буде і цікавіше й інформативніше.
P.S. Синтаксису і пунктуації не буде, поки не вийде 3 частина, вибачте.
January 16, 2023
Виявилось, це досить цікава книжка. Не думала, що буду читати з посмішкою на обличчі. Авторка пише легко і цікаво, з гумором. Місцями занадто. Книга гарно підійде на розряду для філологів, людей, які участь іноземні мови (мені наразі дуже цікаво проводити паралелі з польською на рівні граматики і словотвору), а також школярами і студентам, як додатковий матеріал до теми "слово" в українські мові. Дуже цікава і пізнавальна література. Раджу до ознайомлення
March 5, 2024
Вчити мову треба завжди, бо, якби там не було, мова - живий організм, який розвивається; потрібно повторювати сталі правила (відмінювання числівників - мій біль 🫣), а також - варто вдосконалювати своє мовлення і письмо, тому ця книжка мастрід!
Про що ви тут дізнаєтеся? ⬇️
➡️ Лексичне значення слова, походження слів, що таке літературна мова та "життєва", активна та пасивна лексика, фразеологізми.
➡️ Будова слова. Все про морфеми.
➡️ Повнозначні частини мови (іменник, прикмет, числівник, займенник, дієслово, прислівник).
➡️ Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка).
➡️ Коротко й вичерпно про вигук.
Мені ця книжка сподобалася, бо була помічна, я собі нагадала деякі теми, дещо наново вивчила, а ще деякі правила - виокремила, наліпила стикер, щоб заглядати й повторювати 😁. Узагалі такі книжки дуже класні, бо ви фактично в 300+ сторінках маєте вагому частину навчальної програми з мови! Коротко, але вичерпно, зрозуміло та з гумором, нравицця (🤣)!
Про що ви тут дізнаєтеся? ⬇️
➡️ Лексичне значення слова, походження слів, що таке літературна мова та "життєва", активна та пасивна лексика, фразеологізми.
➡️ Будова слова. Все про морфеми.
➡️ Повнозначні частини мови (іменник, прикмет, числівник, займенник, дієслово, прислівник).
➡️ Службові частини мови (прийменник, сполучник, частка).
➡️ Коротко й вичерпно про вигук.
Мені ця книжка сподобалася, бо була помічна, я собі нагадала деякі теми, дещо наново вивчила, а ще деякі правила - виокремила, наліпила стикер, щоб заглядати й повторювати 😁. Узагалі такі книжки дуже класні, бо ви фактично в 300+ сторінках маєте вагому частину навчальної програми з мови! Коротко, але вичерпно, зрозуміло та з гумором, нравицця (🤣)!
August 19, 2025
Мені дуже «зайшла» ця книга в першу чергу через те, що вона не написана сухо, а має в собі багато гумору та мемчиків/жартів! Саме такої живої подачі мені не вистачало у школі та в подальшому на заняттях з мовознавства в університеті. Хоч я і філолог за освітою і здавалося б, що принципово нової інформації у цій книзі для мене не має бути, однак все-таки вона траплялась вряди-годи.
Дуже вдячна пані Ользі за цю книгу, яка підживила мою цікавість до мовоньки 💛
Дуже вдячна пані Ользі за цю книгу, яка підживила мою цікавість до мовоньки 💛
March 9, 2023
Вже друга чудова книжка про українську мову й її світ вірного формулювання який ніяк мені не піддається)))
Мінус одна зірка лише за косяк видатництва. Не зручно читати велику книжку з такою палітуркою. Ще і закладки немає як в інших серіях цієї авторки
А саме авторці велика подяка за насичення тексту дотепними жартами за які не соромно
Мінус одна зірка лише за косяк видатництва. Не зручно читати велику книжку з такою палітуркою. Ще і закладки немає як в інших серіях цієї авторки
А саме авторці велика подяка за насичення тексту дотепними жартами за які не соромно
March 27, 2024
Наразі це для мене найкращий посібник з української мови. Читалось дуже легко і цікаво))
April 7, 2023
Гарне продовження серії – про слова та їхні непрості стосунки між собою, словозміни і їхні закономірності, а ще про частини мови у подробицях.
Тут, як на мене, було ще і краще, ніш у першій книзі. Гарно систематизовано те, що я знаю, і розібрано і розтлумачено те, в чому, буває, «плаваю» (складні випадки відмінювання, кличний відмінок, службові частини мови).
Тепер швидше хочеться третю частину отримати!
Тут, як на мене, було ще і краще, ніш у першій книзі. Гарно систематизовано те, що я знаю, і розібрано і розтлумачено те, в чому, буває, «плаваю» (складні випадки відмінювання, кличний відмінок, службові частини мови).
Тепер швидше хочеться третю частину отримати!
Displaying 1 - 20 of 20 reviews