What do you think?
Rate this book
심연의 하늘 / Distant Sky #1
심연의 하늘 1
『심연의 하늘』 은 어느 날 예기치 않은 큰 재난을 당해 캄캄한 어둠 속에 내던져진 생존자들이 살아남기 위해 고군분투하는 과정을 그리고 있다. 7월 26일부터 시작하는 새로운 시즌에서는 극한 상황에 처한 인간들이 얼마나 강해질 수 있는지를 보여줄 예정이다. 작품 전체적으로는 “인간의 희망에 대한 이야기”이다.
고등학생 주인공들이 맞닥뜨린 상황은 거대한 지반이 땅 속으로 푹 꺼지는 싱크홀에서 착안한 자연 재해이다. 식량도 식수도 없는 상황에서 주인공들은 시체를 먹는 또 다른 생존자들로부터 쫓기고, 땅 속에서만 사는 이상한 흡혈 벌레로부터도 공격받는다. 하지만 “이 작품은 절대로 판타지가 아니다”라고 작가는 말한다. 싱크홀에서 착안한 자연 재해이지만, 작품 속에서 벌어지는 여러 인물들과 재난 상황은 과학적인 모티브를 가지고 있다는 것. 그보다 더 중요한 것은, 작품 속 재난이 자연 재해이긴 하지만 그 이면에 많은 인재들이 숨어 있다는 점이다.
"Am I the only one still alive?" A boy wakes up to find himself in a building full of dead people, and Gangnam is shrouded in complete darkness. No cars, no electricity and no stars in the sky… Not only Gangnam but the entire city seems deserted.
고등학생 주인공들이 맞닥뜨린 상황은 거대한 지반이 땅 속으로 푹 꺼지는 싱크홀에서 착안한 자연 재해이다. 식량도 식수도 없는 상황에서 주인공들은 시체를 먹는 또 다른 생존자들로부터 쫓기고, 땅 속에서만 사는 이상한 흡혈 벌레로부터도 공격받는다. 하지만 “이 작품은 절대로 판타지가 아니다”라고 작가는 말한다. 싱크홀에서 착안한 자연 재해이지만, 작품 속에서 벌어지는 여러 인물들과 재난 상황은 과학적인 모티브를 가지고 있다는 것. 그보다 더 중요한 것은, 작품 속 재난이 자연 재해이긴 하지만 그 이면에 많은 인재들이 숨어 있다는 점이다.
"Am I the only one still alive?" A boy wakes up to find himself in a building full of dead people, and Gangnam is shrouded in complete darkness. No cars, no electricity and no stars in the sky… Not only Gangnam but the entire city seems deserted.
408 pages, Paperback
First published July 1, 2014
About the author
In-Wan Youn
92 books52 followersSouth Korean manhwa writer.
Associated Names:
- English: In-Wan YOUN
- Korean: 윤인완
- Japanese: 尹仁完
Associated Names:
- English: In-Wan YOUN
- Korean: 윤인완
- Japanese: 尹仁完
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
August 11, 2025
З кожною новою прочитаною корейською манхвою все більше переконуюся, що це поки щось незвичне для мене, але таке, що вміє вражати до глибини душі. Декілька останніх творів, які потрапили до рук, подарували дуже різний, але однаково сильний читацький досвід. І ось тепер черга дійшла до «Неба у безодні» від Юн Інвана та Кім Сонхі — історії, де темрява не просто декорація, а жива стихія, що поглинає і світ, і героїв, і тебе як читача.
Звичайний школяр прокидається не в класі, а в зруйнованому метро Сеулу, серед руїн і трупів. Темрява повсюди, телефон майже розряджений, а на вулиці, якщо вона взагалі існує, не видно жодного промінчика сонця. Дуже швидко з’ясовується, що він не пам’ятає навіть свого імені, а катастрофа сталася не кілька годин тому, як йому гадалося, а кілька місяців назад. Його випадковою супутницею стає дівчина на ім’я Шін Хєюль, яка вже встигла пристосуватися до нового жахливого світу, якщо це так можна назвати. Разом вони намагаються знайти вихід, оминаючи не тільки провалля й завали, а й смертельно небезпечних комах-вампірів, що полюють у темряві, та інших вцілілих, які втратили людське обличчя.
Автори постійно тримають в напрузі, не даючи розслабитися. Лише зрідка — на кілька сторінок — дозволяють перепочити, щоб уже за мить знову занурити у стрес і страх. Тут немає відчуття безпечної дистанції: ти ніби й сам йдеш темними тунелями, вдивляєшся у крихітний промінь світла і боїшся, що він згасне.
Головні герої опинилися в ситуації, де будь-яка помилка може стати останньою. Хлопець — типовий підліток, який ще вчора жив у рутині навчання і домашніх сварок, а сьогодні бореться за життя. Хєюль — сильна, витривала, але обережна у стосунках, з власними травмами й причинами тримати дистанцію. Їхнє вимушене партнерство сповнене напруження і водночас крихкої довіри, яка може зникнути в будь-яку мить. Як і дорогоцінне світло.
Малюнок — експресивний, насичений густою темрявою та різкими контрастами. Атмосфера передана майстерно, від відчуття замкненості й мороку буквально тісно у грудях. Додаткові ефекти — зміна кольорової палітри під нічне бачення, зелені відтінки у сценах з камерою — роблять читання ще більш атмосферним і тривожним.
Можливо, для когось це стане мінусом, але манхва буквально висмоктує всі емоційні сили. Читати важко, навіть задихаючись від напруги, але водночас сторінки перегортаються самі. Це як бігти крізь темний тунель: дуже страшно, але спинитися неможливо.
«Небо у безодні» — це потужна суміш трилера, виживання та психологічного жаху. Тут немає пафосних героїв і якихось відповідей, зате є атмосфера, яка захоплює у свої лещата і не відпускає. Безкомпромісна подача, моторошно красивий малюнок, відчуття постійної небезпеки і хитка, але важлива взаємодія героїв — це ті речі, які виділив для себе. Раджу тим, хто готовий зануритися у морок — і не впевнений, чи зуміє вибратися звідти без змін.
Звичайний школяр прокидається не в класі, а в зруйнованому метро Сеулу, серед руїн і трупів. Темрява повсюди, телефон майже розряджений, а на вулиці, якщо вона взагалі існує, не видно жодного промінчика сонця. Дуже швидко з’ясовується, що він не пам’ятає навіть свого імені, а катастрофа сталася не кілька годин тому, як йому гадалося, а кілька місяців назад. Його випадковою супутницею стає дівчина на ім’я Шін Хєюль, яка вже встигла пристосуватися до нового жахливого світу, якщо це так можна назвати. Разом вони намагаються знайти вихід, оминаючи не тільки провалля й завали, а й смертельно небезпечних комах-вампірів, що полюють у темряві, та інших вцілілих, які втратили людське обличчя.
Автори постійно тримають в напрузі, не даючи розслабитися. Лише зрідка — на кілька сторінок — дозволяють перепочити, щоб уже за мить знову занурити у стрес і страх. Тут немає відчуття безпечної дистанції: ти ніби й сам йдеш темними тунелями, вдивляєшся у крихітний промінь світла і боїшся, що він згасне.
Головні герої опинилися в ситуації, де будь-яка помилка може стати останньою. Хлопець — типовий підліток, який ще вчора жив у рутині навчання і домашніх сварок, а сьогодні бореться за життя. Хєюль — сильна, витривала, але обережна у стосунках, з власними травмами й причинами тримати дистанцію. Їхнє вимушене партнерство сповнене напруження і водночас крихкої довіри, яка може зникнути в будь-яку мить. Як і дорогоцінне світло.
Малюнок — експресивний, насичений густою темрявою та різкими контрастами. Атмосфера передана майстерно, від відчуття замкненості й мороку буквально тісно у грудях. Додаткові ефекти — зміна кольорової палітри під нічне бачення, зелені відтінки у сценах з камерою — роблять читання ще більш атмосферним і тривожним.
Можливо, для когось це стане мінусом, але манхва буквально висмоктує всі емоційні сили. Читати важко, навіть задихаючись від напруги, але водночас сторінки перегортаються самі. Це як бігти крізь темний тунель: дуже страшно, але спинитися неможливо.
«Небо у безодні» — це потужна суміш трилера, виживання та психологічного жаху. Тут немає пафосних героїв і якихось відповідей, зате є атмосфера, яка захоплює у свої лещата і не відпускає. Безкомпромісна подача, моторошно красивий малюнок, відчуття постійної небезпеки і хитка, але важлива взаємодія героїв — це ті речі, які виділив для себе. Раджу тим, хто готовий зануритися у морок — і не впевнений, чи зуміє вибратися звідти без змін.
August 8, 2025
Будь-якій людині страшно навіть подумати про те, аби опинитись в епіцентрі якогось стихійного лиха: цунамі, землетрусу чи виверження вулкану.
Але що робити, якщо ти вже став жертвою такого випадку, а навколо — тільки тиша та мертві тіла? Як відшукати світло серед безкінечної темряви та жаху? Де ж вихід з цієї безодні? І що насправді є причиною її виникнення?
Звичайний школяр, який ще здається вчора вирушив у справах, прокидається у зруйнованому вагоні метро. Навколо – ні одної живої душі, тільки напівзогнилі тіла. Батарея на телефоні майже розряджена, ні води, ні харчів, ні медикаментів. Інформації про причини катастрофи, стан Сеула, чи долі тих, хто вижив — зовсім немає. Навіть власне ім’я для хлопця загадка.
Та думати про причини і наслідки немає часу. Єдина ціль зараз — залишитись живим та знайти бодай когось вцілілого. А навколо ще й ці страшні комахи, які готові накинутись на кожен сантиметр тіла як тільки зникає світло. Проте надія є. Хлопця знаходить Шін Хєюль — дівчина, яка вижила під час катастрофи та пристосувалась до навколишніх умов. Саме вона розповіла хлопцю, що трагедія відбулась не декілька годин, а цілих два місяці тому.
Тепер вони вдвох вирішують знайти вихід з цієї божевільні, та безодня диктує свої правила виживання (або, скоріше, смерті).
Манхва «Небо у безодні» — надзвичайно моторошна історія, яка з кожною сторінкою все глибше занурює в атмосферу безвиході і страху. Особливо тривожно стає в сценах з комахами, які прогризають шкіру як тільки стає темно. Складається враження, наче як тільки дочитаєш і вимкнеш лампу – вони опиняться на твоєму обличчі.
До слова, тут автор використовує дуже крутий прийом — зміну колірної палітри в залежності від ситуації. Коли героїня використовує камеру з нічним баченням, то сторінки стають зеленими, що ідеально передає тривогу і безпомічність перед обличчям невідомого.
А фінал тому такий, після якого я сиділа декілька хвилин з думкою: “Що тут, чорт забирай, відбувається?”. Тож тепер з нетерпінням чекаю продовження історії, аби дізнатися, звідки взагалі взялась ця безодня.
Але що робити, якщо ти вже став жертвою такого випадку, а навколо — тільки тиша та мертві тіла? Як відшукати світло серед безкінечної темряви та жаху? Де ж вихід з цієї безодні? І що насправді є причиною її виникнення?
Звичайний школяр, який ще здається вчора вирушив у справах, прокидається у зруйнованому вагоні метро. Навколо – ні одної живої душі, тільки напівзогнилі тіла. Батарея на телефоні майже розряджена, ні води, ні харчів, ні медикаментів. Інформації про причини катастрофи, стан Сеула, чи долі тих, хто вижив — зовсім немає. Навіть власне ім’я для хлопця загадка.
Та думати про причини і наслідки немає часу. Єдина ціль зараз — залишитись живим та знайти бодай когось вцілілого. А навколо ще й ці страшні комахи, які готові накинутись на кожен сантиметр тіла як тільки зникає світло. Проте надія є. Хлопця знаходить Шін Хєюль — дівчина, яка вижила під час катастрофи та пристосувалась до навколишніх умов. Саме вона розповіла хлопцю, що трагедія відбулась не декілька годин, а цілих два місяці тому.
Тепер вони вдвох вирішують знайти вихід з цієї божевільні, та безодня диктує свої правила виживання (або, скоріше, смерті).
Манхва «Небо у безодні» — надзвичайно моторошна історія, яка з кожною сторінкою все глибше занурює в атмосферу безвиході і страху. Особливо тривожно стає в сценах з комахами, які прогризають шкіру як тільки стає темно. Складається враження, наче як тільки дочитаєш і вимкнеш лампу – вони опиняться на твоєму обличчі.
До слова, тут автор використовує дуже крутий прийом — зміну колірної палітри в залежності від ситуації. Коли героїня використовує камеру з нічним баченням, то сторінки стають зеленими, що ідеально передає тривогу і безпомічність перед обличчям невідомого.
А фінал тому такий, після якого я сиділа декілька хвилин з думкою: “Що тут, чорт забирай, відбувається?”. Тож тепер з нетерпінням чекаю продовження історії, аби дізнатися, звідки взагалі взялась ця безодня.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews