What do you think?
Rate this book
Філософ, якому бракувало мудрості
Молодий філософ Сандро намагається пережити втрату коханої дружини Тіффані. За офіційними даними вона трагічно загинула в лісах Амазонки. Буцімто місцеве плем’я індіанців принесло кохану філософа в жертву. Забувши про всі вчення та вірування, що вчать любити та пробачати, Сандро жадає помсти. Він вирушає в саме серце амазонських низовин, шукаючи дикунів, що забрали в нього найдорожче. Сандро розробляє план знищення цілого плем’я, навіть не підозрюючи, що ті, кого він вважав жорстокими, кривавими людоненависниками, знають про любов більше, ніж сам філософ. І тільки ця любов здатна врятувати плем’я і повернути самому Сандро віру в життя.
352 pages, Hardcover
First published October 4, 2012
95 people are currently reading
1278 people want to read
About the author
Laurent Gounelle
19 books789 followersEcrivain, Laurent Gounelle est également un spécialiste des sciences humaines dont il est diplomé (DESS à la Sorbonne), il a été formé en France et aux Etats-Unis. Ses livres expriment sa passion pour la philosophie, la psychologie et le développement personnel.
Il est par ailleurs conférencier à l'université de Clermont-Ferrand.
Il est par ailleurs conférencier à l'université de Clermont-Ferrand.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 191 reviews
September 23, 2014
Très simpliste, personnages caricaturaux, déroulement prévisible, dialogues peu crédibles. Vaine tentative de profondeur. Ce livre est à la limite du ridicule. Ne l'achetez pas.
March 29, 2019
İnsanın intikam almak adına yaptığı en mantıklı ve aynı zamanda o kabile insanlarına yapabileceği en büyük kötülük! Okuyunca çok etkilendim.
August 29, 2022
Gercek dunyanin hikayesi! cok begendim ve bir yandan huzunlendim…
August 1, 2017
Un roman brillant, qui dénonce de façon accessible à qui veut bien l'entendre l'origine des maux de notre société agonisante. Gounelle utilise une métaphore simple mais poussée à l'extrême pour mettre l'accent sur ce qui ne va pas vraiment, en d'autres termes nous dormons éveillés dans un système qui n'accorde aucune importance au bonheur des individus, mais plutôt au jugements des autres, qui eux même, sont conditionnés pour soutenir ce système vicieux. Moi j'ai adoré!
March 7, 2014
l'idée, la perversion volontaire par un groupe d'individus d'une société originelle et pure vers notre culture, est intéressante. Elle donne un vision lucide et parfois décapante de certains de nos quotidiens. Mais le scénario et les personnages sont bien simplistes
August 19, 2018
La vengeance n'est jamais une ligne droite. C'est une forêt!!!!!
À vous les philosophes !!!! 🤓
À vous les philosophes !!!! 🤓
July 2, 2023
بهترین طریقه ی انتقام گرفتن از اشخاص بدجنس و بدطینت این است که به آن ها شباهت پیدا نکنیم.
November 6, 2017
Citatos:
,,Tobulas žmogus stengiasi kiekvieną dieną nugyventi kaip paskutinę, nesiblaškydamas, nepasiduodamas neveiklumui ir neapsimetinėdamas.'' Markas Aurelijus
,,<...> žmogui būtinai reikia užsiimti kuo įvairiausia veikla - tiek fizine, tiek intelektine ar emocine, kad galėtų nekelti klausimo apie save patį, apie gyvenimą, apie savo egzistavimo prasmę ir išvengtų beviltiško suvokimo, jog atsakymo nėra ir laukia mirtis..."
,,-Žvilgsnyje galima įžvelgti sielą. Akys - tai langas į sielą."
,,Geriausias būdas apsiginti yra netapti panašiam į blogą darantį."
,,Žiūrėk, kad nežmonėms nejaustum to, ką tie (ne) žmonės jaučia žmonėms."
,,-Kas skurdina mūsų sielą, tas pataikauja mūsų juslėms ir primityviems instinktams."
,,Meilė - geriausias vaistas nuo baimės."
,,-Geriau būti mylimai už tai, kas esu, nei pripažintai už tai, ką darau."
,,-Man nerūpi įveikti kitus. Tikrą pergalę galima pasiekti tik prieš save patį."
,,Supykęs tuojau pat prisimink, kad pykti nevyriška, o būti geram ir maloniam yra ir žmogiška, ir vyriška, ir kad tik taip pasireiškia stiprybė, ištvermė ir drąsa, o ne pykstant ir piktinantis. Kuo mūsų poelgiai yra bešališkesni, tuo jie rodo didesnį mūsų stiprumą. O sielvartas ir pyktis rodo mūsų silpnumą. Abu mus sekina ir silpnina."
,,Įsigilink į save, - pakuždėjo jam Markas Aurelijus.-Ten slypi gėrio šaltinis, ir jis niekada neišseks, jeigu tu nuolatos skverbsies gilyn."
,,-Atmink, visa paslaptis - Meilė. Mylėk gyvenimą, netrokšdamas nieko, ko dar neturi, ir patirsi dievišką ramybę. O jei sugebėsi dar ir mylėti visa aplinkui, mylėti save ir visus, kuriuos sutinki, tada patirsi ne tik dievišką ramybę, bet ir dievišką palaimą."
,,Tobulas žmogus stengiasi kiekvieną dieną nugyventi kaip paskutinę, nesiblaškydamas, nepasiduodamas neveiklumui ir neapsimetinėdamas.'' Markas Aurelijus
,,<...> žmogui būtinai reikia užsiimti kuo įvairiausia veikla - tiek fizine, tiek intelektine ar emocine, kad galėtų nekelti klausimo apie save patį, apie gyvenimą, apie savo egzistavimo prasmę ir išvengtų beviltiško suvokimo, jog atsakymo nėra ir laukia mirtis..."
,,-Žvilgsnyje galima įžvelgti sielą. Akys - tai langas į sielą."
,,Geriausias būdas apsiginti yra netapti panašiam į blogą darantį."
,,Žiūrėk, kad nežmonėms nejaustum to, ką tie (ne) žmonės jaučia žmonėms."
,,-Kas skurdina mūsų sielą, tas pataikauja mūsų juslėms ir primityviems instinktams."
,,Meilė - geriausias vaistas nuo baimės."
,,-Geriau būti mylimai už tai, kas esu, nei pripažintai už tai, ką darau."
,,-Man nerūpi įveikti kitus. Tikrą pergalę galima pasiekti tik prieš save patį."
,,Supykęs tuojau pat prisimink, kad pykti nevyriška, o būti geram ir maloniam yra ir žmogiška, ir vyriška, ir kad tik taip pasireiškia stiprybė, ištvermė ir drąsa, o ne pykstant ir piktinantis. Kuo mūsų poelgiai yra bešališkesni, tuo jie rodo didesnį mūsų stiprumą. O sielvartas ir pyktis rodo mūsų silpnumą. Abu mus sekina ir silpnina."
,,Įsigilink į save, - pakuždėjo jam Markas Aurelijus.-Ten slypi gėrio šaltinis, ir jis niekada neišseks, jeigu tu nuolatos skverbsies gilyn."
,,-Atmink, visa paslaptis - Meilė. Mylėk gyvenimą, netrokšdamas nieko, ko dar neturi, ir patirsi dievišką ramybę. O jei sugebėsi dar ir mylėti visa aplinkui, mylėti save ir visus, kuriuos sutinki, tada patirsi ne tik dievišką ramybę, bet ir dievišką palaimą."
August 9, 2014
Me pregunto si el título en castellano es una traducción fiel al original porque cuesta entender una vez leído el libro quién le está diciendo a quien que lo va llevar a un sitio donde todo es posible.
No es tan difícil saber a qué lugar lo va a llegar y aún menos coincidir en que todo es posible.
De lectura muy sencilla este libro nos acerca un pasito más al barranco del conocimiento y la consciencia de los absurdos de la vida moderna.
No es tan difícil saber a qué lugar lo va a llegar y aún menos coincidir en que todo es posible.
De lectura muy sencilla este libro nos acerca un pasito más al barranco del conocimiento y la consciencia de los absurdos de la vida moderna.
February 12, 2015
comparé à ses deux premiers roman "l'homme qui voulait être heureux" et "les dieux voyagent toujours incognito" celui là est très décevant.
j'ai été désagréablement surpris par la simplisme des dialogues, le manque de profondeur des idées véhiculées ainsi que l'enseignement qui fut, pour moi, très limité.
j'ai été désagréablement surpris par la simplisme des dialogues, le manque de profondeur des idées véhiculées ainsi que l'enseignement qui fut, pour moi, très limité.
Want to read
November 7, 2017oha oha oha blurb'a bak!
October 10, 2022
Une histoire qui regorge de métaphores et de situations nous permettant de constater la décadence du monde et des civilisations. Quand on s'éloigne de la nature, la vie perd son sens.
April 2, 2023
Bateau, j’ai pas aimé.
July 3, 2021
NUOSTABUS kūrinys! 👏❤️👀Būtent šiais žodžiais norisi pradėti apžvalgą.
Kaip atrodo iškreipta tikrovė?
APIE KĄ :
Viena iš pagrindinių siužeto linijų yra keršto siekiančio žmogaus vidinio pasaulio konfliktai bei nuolatiniai apmąstymai: kaip galima sugadinti gyvenimą žmonėms, kurie tik tuščiai egzistuoja? Kaip padaryti nelaimingus tuos, kurie neturi nieko, kad būtų laimingi? Ar paversti juos nelaimingais būtų pakankama bausmė? Knygoje labai dažnai kvestionuojama laimės sąvoka ir jos samprata. Ar įmanoma pavogti laimę? O išmokyti žmones matyti ir vertinti juos supantį pasaulį kitaip? Būtent šie klausimai ir yra sprendžiami visos romano istorijos metu.
🌟 Šie veikėjai – nėra tik knygos herojai. Tai tarsi mūsų visuomenė padalinta į dvi dalis: besiskundžiantys, viskuo nepatenkinti ir tie, kurie dėkoja ne tik už tai ką turi, bet ir už gyvenimo jiems siunčiamus išbandymus. Kiekvienas galime atpažinti save bei daug ko pasimokyti.
Labai žavus momentas, kuomet skaitant pasakojimą, istoriją, mintyse ima dėliotis realaus gyvenimo paralelės, atitikmenys... Kuomet mes žiūrim į gėlę ar stebime koncertą, dažniausiai tai vyksta filmuojant ar fotografuojant su išmaniuoju telefonu rankoje ir čia dar iškyla klausimas, kas pamato daugiau: MES ar TELEFONO KAMERA? Knyga tikrai priverčia susimąstyti! 👀
Čia aprašoma gentis geba veiksmą atlikti kokybiškai, t. y. jei žiūri į gėlę – jie žiūri į gėlę, jei valgo ananasą – jie valgo ananasą (tai atlieka neskubėdami ir nepasipildydami maistu tarsi kuru, o mėgaudamiesi kiekvieno kąsnio skoniu).
Vaizduojami menkai kuo tepanašūs gyvenimo modeliai: skiriasi siužeto linijų nuotaikos, gyvenimo tempas, aplinkos matymas, žmonių vertinimas, įsižeidimo lygis, laimės sąvokos interpretavimas ir kt. Tai leidžia pastebėti, kaip skirtingai žmonės mato tuos pačius dalykus. Ir čia nėra kalbama apie situaciją, kuomet stovėdami priešais, vienas mato 6, kitas – 9 ir jie abu yra teisūs. POŽIŪRIS. Viską nulemia jis. Ir tik nuo mūsų pačių priklauso, kokiais vardais daiktus vadinsime ir kokį pasaulį regėsime. Tą patį lietų, galime vertinti dvejopai, kaip teigiamą ar neigiamą reiškinį: lauke lijo, reiškiasi, jog bus grynas, gaivus oras arba „Šiandien lijo... Kitaip tariant... Oras bjaurus“
📚 Tai daugiausia minčių ir apmąstymų sukėlęs kūrinys. Vienareikšmiškai geriausia, ką iki šiol teko skaityti. Bet, kaip sakoma, skonis draugų neturi. Patiks tiems, kurie mėgsta knygas priverčiančias susimąstyti.
Kaip atrodo iškreipta tikrovė?
APIE KĄ :
Viena iš pagrindinių siužeto linijų yra keršto siekiančio žmogaus vidinio pasaulio konfliktai bei nuolatiniai apmąstymai: kaip galima sugadinti gyvenimą žmonėms, kurie tik tuščiai egzistuoja? Kaip padaryti nelaimingus tuos, kurie neturi nieko, kad būtų laimingi? Ar paversti juos nelaimingais būtų pakankama bausmė? Knygoje labai dažnai kvestionuojama laimės sąvoka ir jos samprata. Ar įmanoma pavogti laimę? O išmokyti žmones matyti ir vertinti juos supantį pasaulį kitaip? Būtent šie klausimai ir yra sprendžiami visos romano istorijos metu.
🌟 Šie veikėjai – nėra tik knygos herojai. Tai tarsi mūsų visuomenė padalinta į dvi dalis: besiskundžiantys, viskuo nepatenkinti ir tie, kurie dėkoja ne tik už tai ką turi, bet ir už gyvenimo jiems siunčiamus išbandymus. Kiekvienas galime atpažinti save bei daug ko pasimokyti.
Labai žavus momentas, kuomet skaitant pasakojimą, istoriją, mintyse ima dėliotis realaus gyvenimo paralelės, atitikmenys... Kuomet mes žiūrim į gėlę ar stebime koncertą, dažniausiai tai vyksta filmuojant ar fotografuojant su išmaniuoju telefonu rankoje ir čia dar iškyla klausimas, kas pamato daugiau: MES ar TELEFONO KAMERA? Knyga tikrai priverčia susimąstyti! 👀
Čia aprašoma gentis geba veiksmą atlikti kokybiškai, t. y. jei žiūri į gėlę – jie žiūri į gėlę, jei valgo ananasą – jie valgo ananasą (tai atlieka neskubėdami ir nepasipildydami maistu tarsi kuru, o mėgaudamiesi kiekvieno kąsnio skoniu).
Vaizduojami menkai kuo tepanašūs gyvenimo modeliai: skiriasi siužeto linijų nuotaikos, gyvenimo tempas, aplinkos matymas, žmonių vertinimas, įsižeidimo lygis, laimės sąvokos interpretavimas ir kt. Tai leidžia pastebėti, kaip skirtingai žmonės mato tuos pačius dalykus. Ir čia nėra kalbama apie situaciją, kuomet stovėdami priešais, vienas mato 6, kitas – 9 ir jie abu yra teisūs. POŽIŪRIS. Viską nulemia jis. Ir tik nuo mūsų pačių priklauso, kokiais vardais daiktus vadinsime ir kokį pasaulį regėsime. Tą patį lietų, galime vertinti dvejopai, kaip teigiamą ar neigiamą reiškinį: lauke lijo, reiškiasi, jog bus grynas, gaivus oras arba „Šiandien lijo... Kitaip tariant... Oras bjaurus“
📚 Tai daugiausia minčių ir apmąstymų sukėlęs kūrinys. Vienareikšmiškai geriausia, ką iki šiol teko skaityti. Bet, kaip sakoma, skonis draugų neturi. Patiks tiems, kurie mėgsta knygas priverčiančias susimąstyti.
March 25, 2019
Nem tudom megmagyarázni, hogy hogy került fel ez a könyv a listámra, de ott volt, amikor mentem a kis noteszemmel a könyvtárba. És sajnos a könyvtárban is ott volt, ezért ki kellett venni. Szabályosan megrémültem otthon, mikor megláttam, hogy az író a francia Coelho :D
Rémes volt ez a könyv, szerintem rosszabb, mint Coelho, de mivel hiszek abban, hogy a dolgok nem véletlenül kerülnek az utunkba, ezért elolvastam. Szerencsére elég rövid és gyorsan olvasható. Az alapgondolatai egyébként teljesen jók, de marhára felesleges volt ezek köré egy ennyire szájbarágós és rossz, ostoba történetet kerekíteni.
Főhősünk újságíró feleségét megölik az amazóniai őslakos indiánok, ezért bosszút akar állni rajtuk úgy, hogy tönkreteszi az idilli törzsi életüket. Ehhez pont a modern társadalmak mai jellemzőit használja: elidegeníti őket a természettől, egymástól és saját maguktól, majd a kiüresedett életüknek az egymással való versenyzéssel és anyagi javak gyűjtögetésével próbál értelmet adni, de hasztalanul.
A végén főhősünk eltéved az őserdőben, de egy ugráló fénysugár visszavezeti a kunyhójához, ebből rájön, hogy hibázott és neki nem lesz jobb, ha másokat is tönkretesz. Így lemond a bosszúról, majd a törzs csini sámánnőjével szeretkezik a holdfényben :D
Komolyan... :D
És nem, nem hiszek a komfortzónán _aluli_ életben, ebben erősített most meg ez a könyv, ez volt a haszna :D
Rémes volt ez a könyv, szerintem rosszabb, mint Coelho, de mivel hiszek abban, hogy a dolgok nem véletlenül kerülnek az utunkba, ezért elolvastam. Szerencsére elég rövid és gyorsan olvasható. Az alapgondolatai egyébként teljesen jók, de marhára felesleges volt ezek köré egy ennyire szájbarágós és rossz, ostoba történetet kerekíteni.
Főhősünk újságíró feleségét megölik az amazóniai őslakos indiánok, ezért bosszút akar állni rajtuk úgy, hogy tönkreteszi az idilli törzsi életüket. Ehhez pont a modern társadalmak mai jellemzőit használja: elidegeníti őket a természettől, egymástól és saját maguktól, majd a kiüresedett életüknek az egymással való versenyzéssel és anyagi javak gyűjtögetésével próbál értelmet adni, de hasztalanul.
A végén főhősünk eltéved az őserdőben, de egy ugráló fénysugár visszavezeti a kunyhójához, ebből rájön, hogy hibázott és neki nem lesz jobb, ha másokat is tönkretesz. Így lemond a bosszúról, majd a törzs csini sámánnőjével szeretkezik a holdfényben :D
Komolyan... :D
És nem, nem hiszek a komfortzónán _aluli_ életben, ebben erősített most meg ez a könyv, ez volt a haszna :D
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 7, 2018
Dar viena vertinga Laurent Gounelle knyga. Iš pradžių, iki kokių 50 puslapių, užtruko, kol įsitraukiau ir įsijaučiau į pasakojimą. O kai jau įsitraukiau, mėgavausi tuo, ką radau, ypač gilesnėmis mintimis ir savitais požiūrio kampais. Nagrinėjama dar viena gili tema - šiuo atveju, lyginama vakarų ir primityvi kultūra, jų požiūrio į pasaulį ir svarbių dalykų gyvenime skirtumai. Mane keletą kartų nustebino toks naujas požiūrio kampas, kad ir, pavyzdžiui, veikėjai norėjo priversti genties vaikus nesimėgauti ir nepatirti gyvenimo realiai, ir to siekė sukurdami pamokas, kurių metu vaikai turėtų naudoti tik protą, turėtų nesišnekėti, ir nesijuokti, ir nejudėti, pietus pavalgyti tik ten ir greitai, nespėdami pasimėgauti maistu, o po pamokų, siekiant sukontroliuoti ir laisvalaikį - atlikti daug užduočių po pamokų, kurios reikalauja dar daugiau naudoti protą... Ar nieko neprimena? Tokių minčių buvo kur kas daugiau. Perskaičiusi svarstau, gal skaityti dar kartą, o gal susirašyti ir kur nors pasikabinti kai kurias mintis.
January 8, 2024
Sorprendida de los mensajes que te deja este libro a lo largo de los capítulos, completándose con el anexo final, una propuesta de 21 días para llegar al lugar donde todo es posible, al lugar del equilibrio y paz con uno mismo.
La historia si bien comienza de una forma sencilla, sobre la venganza de Sandro contra un pueblo del amazonas por "haber asesinado a su mujer", a lo largo de los capítulos adquiere mayor profundidad llevándote a una reflexión profunda sobre nuestro día a día.
No era suficiente el mensaje que te deja el libro, sino que a su vez te deja unos capítulos para la reflexión personal sobre nuestros pensamientos, acciones y como sentirnos plenos con nosotros mismos.
Este libro fue una de esas citas a ciegas con el destino, no esperaba en absoluto que me nutra tanto como lo hizo.
La historia si bien comienza de una forma sencilla, sobre la venganza de Sandro contra un pueblo del amazonas por "haber asesinado a su mujer", a lo largo de los capítulos adquiere mayor profundidad llevándote a una reflexión profunda sobre nuestro día a día.
No era suficiente el mensaje que te deja el libro, sino que a su vez te deja unos capítulos para la reflexión personal sobre nuestros pensamientos, acciones y como sentirnos plenos con nosotros mismos.
Este libro fue una de esas citas a ciegas con el destino, no esperaba en absoluto que me nutra tanto como lo hizo.
March 22, 2024
Lecture très agréable, fluide, on se laisse bercer au fil d'une histoire qui dénonce et fait réfléchir.
J'ai vu beaucoup d'avis pointer du doigt le simplisme de l'histoire des dialogues et des personnages, mais c'est justement cette simplicité que j'ai apprécié. Des pensées parfois complexes sont abordées de façon synthétique. L'écriture était vraiment très fluide ce que j'ai apprécié également.
Certes après coup, l'histoire paraît caricaturale entre le peuple primitif dont les membres sont des "simplets bienheureux" et les "colons" corrompus. Mais ça me paraît pas si éloigné de la réalité, c'est juste une vision très globale. Non vraiment, je ne comprends pas pourquoi dénigrer ce roman, car je le trouve plutôt brillant.
Ce que j'en retiens est une profonde leçon de sagesse, sur le caractère très essentiel et simple du bonheur.
J'ai vu beaucoup d'avis pointer du doigt le simplisme de l'histoire des dialogues et des personnages, mais c'est justement cette simplicité que j'ai apprécié. Des pensées parfois complexes sont abordées de façon synthétique. L'écriture était vraiment très fluide ce que j'ai apprécié également.
Certes après coup, l'histoire paraît caricaturale entre le peuple primitif dont les membres sont des "simplets bienheureux" et les "colons" corrompus. Mais ça me paraît pas si éloigné de la réalité, c'est juste une vision très globale. Non vraiment, je ne comprends pas pourquoi dénigrer ce roman, car je le trouve plutôt brillant.
Ce que j'en retiens est une profonde leçon de sagesse, sur le caractère très essentiel et simple du bonheur.
June 2, 2015
Objectif : comment rendre le peuple le plus heureux du monde..un peuple malheureux?
des indiens barbares et heureux se sont transformés en un sujet de vengeance d'un prof de philo..
pour réussir sa tache Sandro commence par créer un monde d'illusions , créer des nouveaux besoins pour les indiens il les a détaché du monde naturel pour leur un monde matériel..il les a séparé de la mére leur infliger la peine de se sentir en manque de qlq chose : amour, pouvoir, beauté ou sagesse un manque qu'il dépasser pour etre "heureux"...cétait vraiment facile de créer un monde de malheur, de haine ret d'amour propre ...mais est ce que Sandro sera capable de poursuivre la torture ?
des indiens barbares et heureux se sont transformés en un sujet de vengeance d'un prof de philo..
pour réussir sa tache Sandro commence par créer un monde d'illusions , créer des nouveaux besoins pour les indiens il les a détaché du monde naturel pour leur un monde matériel..il les a séparé de la mére leur infliger la peine de se sentir en manque de qlq chose : amour, pouvoir, beauté ou sagesse un manque qu'il dépasser pour etre "heureux"...cétait vraiment facile de créer un monde de malheur, de haine ret d'amour propre ...mais est ce que Sandro sera capable de poursuivre la torture ?
November 9, 2021
No. I expected it to be bad and it was awful.
Western society and consumerism bad. Nature good.
Perhaps one of the worst examples of a self-help book. Throwing around names like Socrates and Marcus Aurelius basically without context only to get some "smart/wise" value.
Author is most likely actually a smart guy selling stuff like this just because wannabe "spiritual" people will buy and, if they're not careful, even read it.
Western society and consumerism bad. Nature good.
Perhaps one of the worst examples of a self-help book. Throwing around names like Socrates and Marcus Aurelius basically without context only to get some "smart/wise" value.
Author is most likely actually a smart guy selling stuff like this just because wannabe "spiritual" people will buy and, if they're not careful, even read it.
July 28, 2023
Livre sympa qui change un peu. Par contre je l’ai beauuuucoup moins aimé que « les dieux voyagent incognito ». Même si le développement personnel est également romancé , cela est fait de manière beaucoup moins subtile. C’est dommage. Bonne lecture tout de même mais un poil trop anarchiste à mon goût
July 17, 2022
Il s'agit d'une critique pertinente de la société de consommation actuelle, mais j'ai trouvé l'histoire qui sert d'emballage un peu bancale et trop longue. Le rythme qui s'accélère et quelques rebondissements m'ont permis d'apprécier un peu plus la fin.
December 12, 2016
Elimde olsa kitap -yok çünkü bitirir bitirmez o heyecanla hemen sen de oku diyerek arkadaşıma hediye ettim- bir daha bir daha okurum.
April 12, 2022
daha farklı bir sonu olsaydı 5/5 bir kitap
January 31, 2024
Perturbant.
April 2, 2024
Įdomi, išmintonga knyga, daug minčių, kurias galima ir reikia pritaikyti gyvenime, kad nevirstume savo daiktų ir minčių įkaitais. Verčianti susimastyti.
July 28, 2022
Нестерпно, коли книга висловлює основні ідеї прямо. Проблема в тому, що більшість ідей не є абсолютними та мають настільки багато нюансів, що у чистому вигляді не витримають жодної критики. Але якщо їх показати правдоподібним прикладом, то ці ідеї неможливо буде оскаржити, адже вони взагалі несказані. Хоча, звісно, якщо певні концепції є надто складними, то можна їх і роз'яснити - вже десь наприкінці твору. Загалом же відповідальність за виявлення ідей повинна лягати на самого читача: щоб він самостійно робив висновки та визначав, в яких саме життєвих ситуаціях їх можна застосовувати.
У цьому ключі "Філософ, якому бракувало мудрості" належить до негативного типу книг. Замість того, щоб дати власноруч пережити сюжет і самостійно зробити висновки, автор відразу розкриває свої ідеї через монологи головного героя. І ще б нічого, якби ці ідеї були безпосередньо прожитими автором, але складається враження, наче він просто начитався популярної "філософії для життя" (на кшталт Еріха Фромма) і вирішив їх переказати. У результаті маємо, що маємо: натягнений сюжет та нерозкритий внутрішній світ героїв, які не зрозуміло як еволюціонують. І це при тому, що задум книги дійсно вартісний: показати, як зміниться життя тубільців, якщо привнести їм стиль життя сучасної цивілізації.
На мій погляд, якщо автор не здатен завуалювати свої ідеї символами та правдоподібними прикладами, то це говорить насамперед про його бездарність.
Можливо, я б не критикував його настільки суворо, якби Лоран Гунель був маловідомим пересічним автором, але ситуація повністю протилежна: ця та кілька інших його книг зараз стають хітами продажів. І це мене вражає, оскільки це ознака того, що багато читачів визнають цю книгу цінною і скоріше за все погоджуються не лише з її безобґрунтованими ідеями, а й з поглядом автора на сучасний світ. Вважаю, такі книги лиш шкодять непідготовленому читачеві, і ось чому.
Якщо не вдаватися в деталі, то автор закликає нас вернутися до своїх витоків - незайманої природи. Тільки там люди здатні бути щасливими. Натомість сучасне суспільство є наскрізь прогнившим, а всі досягнення цивілізації є ілюзорними та лиш пригнічують нас.
Звісно, якщо на підтримку цих тверджень приводити тільки однобічні приклади, то таке враження дійсно може скластися, але ж очевидно, що сучасний світ є більш багатогранним.
1. По-перше, у нашому світі дійсно існують айфони і дійсно існують люди, які прогинаються заради цього бренду, щоб в результаті асоціювати свою особистість з цим пристроєм. Та водночас існує безліч інших речей, які приносять користь і допомагають нам досягати інших своїх цінностей. І якщо озирнешся, то помітиш, що кількість чисто брендових речей є у порівнянні мізерною.
2. По-друге, існують фільми та ігри, які переповнені навіть більшою жорстокістю, ніж описані спектаклі для тубільців. Але ж це не означає, що споживши цей контент, люди відразу йдуть вбивати та ґвалтувати, як це зробив один із тубільців після перегляду вистави. Якщо це і є причиною жорстокості в нашому світі, то чомусь не можу пригадати, коли востаннє чув новину про злочин на цьому підґрунті. Натомість я бачу численну кількість інших причин для жорстокості: наприклад, бідність та неуцтво. Іронічно, що це якраз ті речі, які долає цивілізація і яких задосить у реальних аборигенських племенах.
Хоча варто зазначити, що з бідністю тут не так однозначно. Тубільців також можна назвати заможними, адже вони не багато потребують, а те, що потребують, - все є в лісі. І Гунель наводить аргумент, що в нашому світі ресурсів також би вистачило на всіх. Якби це не було так, то у світі людей від ожиріння страждало менше, ніж від голоду. І це дійсно так, але водночас автор не згадує, що голод поширений саме в тих країнах, де люди близькі з природою, а блага цивілізації навпаки не розвинені (я про освіту, медицину, інфраструктуру і так далі).
3. По-третє, гроші. Легко маніпулювати, яким повинен бути устрій суспільства, на прикладі відокремленого селища розміром в 100 людей у той час, як тільки в Україні мільйонів 40. І при цьому ми так чи інакше взаємодіємо з іншими 8 мільярдами людей у світі. Тому, замість того, щоб позбутися безславних грошей, хай би Гунель спробував запропонувати кращий механізм, як без участі грошей визначати цінність благ, а також їхній розподіл між такою кількістю людей.
4. По-четверте, люди дійсно часто забагато думають та мають так багато інформаційного шуму, що це не дає насолоджуватися навколишнім моментом. Та водночас це ж не означає, що тре все покинути та віддатися лише тілесним відчуттям від вітру, води та дерев, як це пропонує Гунель. Іронічно, що цю ідею він доносить через тубілку, яка настільки ясно мислить, що навряд чи дійшла б цих висновків, якби не виділяла час на "подумати".
Загалом моя точка зору в тому, що не варто стрибати з крайності в крайність. Якщо ми бачимо проблему в мисленні і що воно притупляє наші почуття, а також веде до різних екзистенційних криз, то це зовсім не означає, що від цього потрібно навідріз відмовитися. У будь-якої проблеми зазвичай існує більше одного рішення і досягти балансу між крайностями можна також багатьма способами.
--
Окрім цього, книга має ще один ганебний момент. Він стався, коли головний герой заблукав у лісах Амазонки. Він змирився зі своєю смертю, оголився, відчув природу і ця природа містичним чином вивела його до селища. І я, так розумію, що автор з усією серйозністю хотів передати ідею, що якщо "з'єднатися" з природою, то вона вказуватиме тобі шлях. Попри те, що я змирився з загальною необґрунтованістю сюжету, цього містичного моменту я аж ніяк не очікував.
Підбиваючи підсумки, своїми стереотипними проблемами (щодо грошей, матеріальних речей і загального стилю сучасного життя), а також кардинальним способом їх вирішення автору вдалося зіпсувати чудовий задум в основі твору.
--
P.S. Я все очікував, що твір закінчиться тим, що старець-тубілець усе ж придумає назву для своєї розповіді і цим підсумується суть книги. Але цього не сталося і я не розумію, з якою метою кілька разів впродовж книги писалось, що старець не може придумати назву для своєї оповіді. Можливо, Гунель усе ж хотів використати цей художній прийом, але на етапі редагування його все ж забракували?
У цьому ключі "Філософ, якому бракувало мудрості" належить до негативного типу книг. Замість того, щоб дати власноруч пережити сюжет і самостійно зробити висновки, автор відразу розкриває свої ідеї через монологи головного героя. І ще б нічого, якби ці ідеї були безпосередньо прожитими автором, але складається враження, наче він просто начитався популярної "філософії для життя" (на кшталт Еріха Фромма) і вирішив їх переказати. У результаті маємо, що маємо: натягнений сюжет та нерозкритий внутрішній світ героїв, які не зрозуміло як еволюціонують. І це при тому, що задум книги дійсно вартісний: показати, як зміниться життя тубільців, якщо привнести їм стиль життя сучасної цивілізації.
На мій погляд, якщо автор не здатен завуалювати свої ідеї символами та правдоподібними прикладами, то це говорить насамперед про його бездарність.
Можливо, я б не критикував його настільки суворо, якби Лоран Гунель був маловідомим пересічним автором, але ситуація повністю протилежна: ця та кілька інших його книг зараз стають хітами продажів. І це мене вражає, оскільки це ознака того, що багато читачів визнають цю книгу цінною і скоріше за все погоджуються не лише з її безобґрунтованими ідеями, а й з поглядом автора на сучасний світ. Вважаю, такі книги лиш шкодять непідготовленому читачеві, і ось чому.
Якщо не вдаватися в деталі, то автор закликає нас вернутися до своїх витоків - незайманої природи. Тільки там люди здатні бути щасливими. Натомість сучасне суспільство є наскрізь прогнившим, а всі досягнення цивілізації є ілюзорними та лиш пригнічують нас.
Звісно, якщо на підтримку цих тверджень приводити тільки однобічні приклади, то таке враження дійсно може скластися, але ж очевидно, що сучасний світ є більш багатогранним.
1. По-перше, у нашому світі дійсно існують айфони і дійсно існують люди, які прогинаються заради цього бренду, щоб в результаті асоціювати свою особистість з цим пристроєм. Та водночас існує безліч інших речей, які приносять користь і допомагають нам досягати інших своїх цінностей. І якщо озирнешся, то помітиш, що кількість чисто брендових речей є у порівнянні мізерною.
2. По-друге, існують фільми та ігри, які переповнені навіть більшою жорстокістю, ніж описані спектаклі для тубільців. Але ж це не означає, що споживши цей контент, люди відразу йдуть вбивати та ґвалтувати, як це зробив один із тубільців після перегляду вистави. Якщо це і є причиною жорстокості в нашому світі, то чомусь не можу пригадати, коли востаннє чув новину про злочин на цьому підґрунті. Натомість я бачу численну кількість інших причин для жорстокості: наприклад, бідність та неуцтво. Іронічно, що це якраз ті речі, які долає цивілізація і яких задосить у реальних аборигенських племенах.
Хоча варто зазначити, що з бідністю тут не так однозначно. Тубільців також можна назвати заможними, адже вони не багато потребують, а те, що потребують, - все є в лісі. І Гунель наводить аргумент, що в нашому світі ресурсів також би вистачило на всіх. Якби це не було так, то у світі людей від ожиріння страждало менше, ніж від голоду. І це дійсно так, але водночас автор не згадує, що голод поширений саме в тих країнах, де люди близькі з природою, а блага цивілізації навпаки не розвинені (я про освіту, медицину, інфраструктуру і так далі).
3. По-третє, гроші. Легко маніпулювати, яким повинен бути устрій суспільства, на прикладі відокремленого селища розміром в 100 людей у той час, як тільки в Україні мільйонів 40. І при цьому ми так чи інакше взаємодіємо з іншими 8 мільярдами людей у світі. Тому, замість того, щоб позбутися безславних грошей, хай би Гунель спробував запропонувати кращий механізм, як без участі грошей визначати цінність благ, а також їхній розподіл між такою кількістю людей.
4. По-четверте, люди дійсно часто забагато думають та мають так багато інформаційного шуму, що це не дає насолоджуватися навколишнім моментом. Та водночас це ж не означає, що тре все покинути та віддатися лише тілесним відчуттям від вітру, води та дерев, як це пропонує Гунель. Іронічно, що цю ідею він доносить через тубілку, яка настільки ясно мислить, що навряд чи дійшла б цих висновків, якби не виділяла час на "подумати".
Загалом моя точка зору в тому, що не варто стрибати з крайності в крайність. Якщо ми бачимо проблему в мисленні і що воно притупляє наші почуття, а також веде до різних екзистенційних криз, то це зовсім не означає, що від цього потрібно навідріз відмовитися. У будь-якої проблеми зазвичай існує більше одного рішення і досягти балансу між крайностями можна також багатьма способами.
--
Окрім цього, книга має ще один ганебний момент. Він стався, коли головний герой заблукав у лісах Амазонки. Він змирився зі своєю смертю, оголився, відчув природу і ця природа містичним чином вивела його до селища. І я, так розумію, що автор з усією серйозністю хотів передати ідею, що якщо "з'єднатися" з природою, то вона вказуватиме тобі шлях. Попри те, що я змирився з загальною необґрунтованістю сюжету, цього містичного моменту я аж ніяк не очікував.
Підбиваючи підсумки, своїми стереотипними проблемами (щодо грошей, матеріальних речей і загального стилю сучасного життя), а також кардинальним способом їх вирішення автору вдалося зіпсувати чудовий задум в основі твору.
--
P.S. Я все очікував, що твір закінчиться тим, що старець-тубілець усе ж придумає назву для своєї розповіді і цим підсумується суть книги. Але цього не сталося і я не розумію, з якою метою кілька разів впродовж книги писалось, що старець не може придумати назву для своєї оповіді. Можливо, Гунель усе ж хотів використати цей художній прийом, але на етапі редагування його все ж забракували?
June 15, 2021
این موضوع جذاب قابلیت یک کتاب فوق العاده شدن رو داشت اما افسوس که روند داستان پایان بندی اصلا جذابیت اول داستان رو نداشت
July 22, 2025
Manque atrocement de profondeur.
April 17, 2024
Une histoire satirique qui nous interpelle : notre société permet-elle vraiment à l’homme d’être heureux ?
Displaying 1 - 30 of 191 reviews