Гастролі

by Іван Нечуй-Левицький

Іван Нечуй-Левицький є класиком української літератури. Він працював у численних жанрах і з численними темами. Його внесок в українську літературу важко переоцінити. Саме цей письменник ввів низку нових тем, мотивів і сюжетів і літературний процес.
Оповідання «Гастролі» присвячене українському композитору Лисенку. Що пов'язувало цих двох українських корифеїв? Читайте в оповіданні!

69 pages, Kindle Edition

First published January 1, 1903

About the author

Український прозаїк, перекладач. Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика.
У 7 років віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі.
У 14 років вступив до Київської духовної семінарії, де навчався з 1853 по 1859 рік.
Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861 року вступає до Київської духовної академії.
1865 року закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар’єри й викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії в гімназіях Каліша та Седлеця.
Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати.
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів.
Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.
До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду 2 квітня 1918 року.

Ivan Nechuy-Levytsky was born on 25 November 1838 to a family of a peasant priest in Stebliv (Cherkasy region of central Ukraine). In 1847 entered the Boguslav religious school. Upon graduating from the Kiev Theological Academy (1865) he taught Russian language, history, and geography in the Poltava Theological Seminary (1865–1866) and, later, in the different gymnasiums in Kalisz (Congress Poland), Siedlce (Congress Poland, 1867–1872), and Kishinev (Bessarabia, 1873–1874). He started writing in 1865, but due to Russian imperial censorship his works appeared only in Galician periodicals, such as the journal Pravda, Dilo, and Zoria (Lviv).

He died in 1918 in one of almshouses of Kiev.

Reviews

[Ярослава]

Маленька повістинка Нечуя про оперного співака, який привозить дружину з Петербурга в українське село над Россю, а вона заводить романи з усіма, хто не встиг утекти (герої ті самі, що "На гастролях в Микитянах").

З одного боку, повістинка особливо ні про що, а з іншого боку, все одно цілком приємно читається, бо:

* Нечуївські мова і краєвиди! Так, він дуже надлишковий, це видно в усьому, від прямих тавтологій до затягнутих описів - але мені оця вся барокова мовна щедрість якраз дуже заходить. А звукопис же який: "Коли б ти, серце, знала, як мені не хочеться од'їжджать з дому на ті гастролі кудись в далекі краї та тинятись по гостиницях, часом типтися по труських шляхах, часом тьопаться по грязюці".

* Значно строкатіше село зламу століть, ніж нам стереотипно уявляється - тут і етнічне розмаїття (бродячі музиканти-чехи, начальник вокзалу грек, не рахуючи передбачуваних євреїв у торгівлі), і професійне (купа митців, які приїздять відпочити на природі), і архітектурне. Скажімо, приїжджаючи до села, містяни привозять нові моди; злам століть - це мода на орієнтальну екзотику по цілій Європі, і от посеред українського села з'являється така хатка: "Під'їхав артист до оселі, зирнув з горба на оселю й з дива витріщив очі: оселя мала чудернацький вигляд буддійської лаври на острові Цейлоні, де зберігається зуб Будди". Обстановка всередині відповідна: "Він передніше співав кільки год в Тифлісі за Кавказом і там перейняв нахильність і навіть вподобу до східної обстави кімнат. І свої горниці він обставив на східний зразець: устелив і світлицю, і кабінет сливе суспіль перськими килимами, накупувавши їх за Кавказом, де вони коштували вдвоє дешевше, ніж у нас на Україні. Над низькою софою висів на стіні трохи не до самої стелі здоровецький килим, поцяцькований ярими лапатими взорцями з зірок та хрестиків. Софа була застелена чудовим перським оксамитовим стриженим килимком з дрібненькими різкими чудовими взорцями. Коло софи долі був простелений здоровий простіший гладенький килим, трохи не до порога. Над вікнами висіли завіси з українських рябеньких картатих плахот. В обох кутках на столичках манячіли чудернацькі високі та вузькі, рябо помальовані грузинські вази, котрі скинулись на давні грецькі амфори. На стіні теліпались довгі-предовгі ножі, а коло їх висіла в поцяцькованій піхві шабля з чудовим срібним держалном з кораловими намистинами".
Мені приємно уявляти всю цю шалену еклектику)))

* Знов-таки, стереотипно не чекаєш у Нечуя побачити згадки Рембрандта - а вони є!  "На фоні чорної ночі навкруги вона ворушилась та вешталась на ясно освітленому ґанку, неначе намальована художнім Рембрандтовим пензлем на картині виразно й різко в ясних бліках". Цікаво, де він того Рембрандта бачив.

* Всі ці перетікання між природним і штучним, природне як естетичний артефакт, народницька теза про природну стихію як джерело творчості, етц. - з цього можна зробити есей на курс літератури)))

[Kostiantyn · Rating 4 out of 5]

Цікава книжка. Рекомендую для прочитання.