Варта у Грі. Кров Будапешта

Варта у Грі #3

by Наталія Матолінець

Центральноєвропейський конгломерат отримав нових захисників. Але не так, як Варта Тарновецька уявляла. Після Гри у Львові й зіткнення з кровопивцями в Празі вони зі Златаном пройшли ініціацію Вартових. І змушені приховувати це, доки не позбудуться кровопивського прокляття. Тепер Варті доведеться вирушити до гордого й містичного Будапешта — туди, де зачаїлися древні правителі тіньових. Їх із Амброзом саме запрошують на З’їзд алхіміків, але… з якою метою? Про це слід дізнатися, як і про те, чи вартий довіри світлий, який пропонує підтримку. А підтримка Варті знадобиться, адже того, хто пройшов із нею найважчі випробування, тепер не буде поруч.

Варта і Златан мусять перемогти кожен у власній битві, де магія та влада сплетені нерозривно, як і долі Вартових. Ставки неухильно зростають. Будапешт живе за власними правилами. Але є дещо незмінне: за все треба платити. І тіні вичікують у сутінках, а наполегливий шепіт мертвих у плині річки закликає перетнути межу та дізнатися, що там — у глибинах Дунаю. І що буде далі.

Genres: Fantasy, Urban Fantasy, Vampires, Young Adult, Magic

592 pages, Hardcover

First published January 1, 2021

About the author

Львівська письменниця, авторка двох поетичних збірок й фентезійних романів.
Володарка ІІ премії конкурсу «Коронація Слова 2017» у номінації Романи за твір «Гессі», який опублікувало видавництво Vivat у 2018.

Роман «Варта у Грі» отримав спецвідзнаку конкурсу «Крилатий лев 2017» за новаторський пошук у жанрі міського фентезі & диплом конкурсу «Львівські перехрестя», опублікований у видавництві АССА у 2018 році.

Фіналістка І конкурсу фентезійних оповідань «Брама», за підсумками якого вийшла збірка у видавництві Vivat у 2018.

Роман «Гессі» увійшов до довгого списку премії Дитяча книга року BBC-2018 та був відзначений ІІІ премією Запорізької книжкової толоки 2018 серед підліткових книг.

Авторка отримала відзнаку порталу Barabooka як «Дебют року у прозі 2018» за роман «Варта у Грі».

Роман "Академія Аматерасу" увійшов у топ-5 Дитяча Книга Року BBC 2019.

Роман "Варта у Грі. Артефакти Праги" увійшов до короткого списку Топ Барабуки.

Авторка здобула ІІ місце у конкурсі урбан-фентезі оповідань "Гардарикі" (2019)

Серія "Варта у Грі" здобув відзнаку "Серія року 2021" від порталу БараБука.

Учасниця фестивалів «Форум видавців», «Книжковий арсенал», «LiTerraCon», «Книжкова толока», «Брама: фестиваль фентезі», «Книжковий Миколай» та інших, а також фіналістка конкурсів фантастичних оповідань від об'єднання «Зоряна Фортеця». Лауреат літературної премії ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» (2007). Твори друкувалися в численних ЗМІ, альманахах і антологіях.

Reviews

[Ксенія Шпак]

Наймоцніша з цього циклу книжка. Тут до політичних перипетій долучається "українське питання" і це додало мені нотки переживальності, а ще ж їх-там-нєти підключилися, гріх не бажати їм всрацця і щоб води не було (а ще дотепно обіграно казку про Кощія, мій улюблений момент, і момент про Сибір теж елегантський). Взагалі темі Україна-і-противні-сусідоньки було приділено уваги, особливо в другій половині книги, місцями можна звіряти з нинішньою ситуацією і тим, хто вболіває, а хто Угорщ... Брут.
Дуже вчасно читала, бо в історії якраз зима (хоча перед святами), ожеледиця за вікном додавала атмосфери.
Вампіри є і тут (що очікувано), вони доволі незвично виписані, бо мені надто часто трапляються твори, де їх розписують кровожерними чудовиськами, а насправді виявляється, що вони вегетаріанці :D А тут їх і Варта боїться, все топчик.
Момент "гммм" (не вирішила, як ставитися до нього): раптово помітила, що всі чародійські судді і їхні заступники (і всі Вартові, крім Варти) - чоловіки. У відьом є шабаш, але чарівники з ним не особливо рахуються - це чоловічий світ, дєтка (втім, про шабаш там окремо артикульовано).
З негативного: Златан не вмер :D.

[Юлія Бернацька · Rating 5 out of 5]

Є щось неймовіно комфортне в поверненні до книжкової серії, яка вже полюбилася, де тебе ніхто не дратує і ти наперед упевнена в щасливому кінці, тому просто насолоджуєшся кожною сторінкою так, ніби проводиш час зі своїми друзями. З таким настроєм я і бралася до «Крові Будапешта» і вона цілком виправдала мої очікування (а деякі навіть перевершила!)

Буде трохи спойлерно.

«Кров Будапешта» - це прекрасне завершення історії Варти Тарновецької і, як на мене, найкраща частина трилогії. Я думаю, що суттєве збільшення кількості сторінок пішло історії тільки на користь, бо у цій частині, другорядні герої, яких я раніше любила на відстані, нарешті отримали свій зірковий час і сповна засяяли. Головні герої, яких розділили, розкрилися з іншого боку через взаємодію зі своїми новими тимчасовими командами. Тім-ап Варта+Амброз +Орест взагалі вкрав моє серденько, та й Златан з львівською братією (особливо з Дикорослою) були прекрасні разом. Мене ж хлібом не годуй, дай цікаві стосунки між персонажами і на сюжет мені тоді буде плювати. Але тут і сюжет не відставав! Обидві сюжетні лінії і те, як вони елегантно переплелися вкінці це просто суцільне задоволення. Особливо звичайно потішило «українське питання», яке мені муляло ще з першої частини і тут нарешті його підняли! І почали вирішувати! Мушу зізнатися чесно, на моменті коли проголосили українську фракцію, а Ореста вибрали українським суддею, я аж просльозилася, так мені радісно було. Хоч я все ще вважаю, що те, що Златан був ініціатором та зачинателем цього всього і таке враження, що переживав за цю справу більше за героїв-українців, було трохи дивно.

Романтична лінія теж порадувала своєю розв’язкою. Я, хоч і встигла зашиперити обох – Варту та Златана – з іншими людьми поки вони були окремо одне від одного, але все одно раділа, коли все у них в результаті гарно закінчилося. Все-таки вони мені симпатичні обоє, хоч і дурбелики, інколи. Але якби я була Вартою, то вибрала б Ореста і ні секунди б не сумнівалася, лол.

Взагалі Орест – це моя велика любов у цій частині. Він мені і попередні дві частини подобався, але у нього там було так мало сцен, що майже не було за що чіплятися. Зате в «Крові Будапешта» я просто натішитися не могла всьому цьому Орест-контенту. Він моя радість, він моє набурмосене сонце, мужчина всіх моїх мрій, я хочу від нього дітей, #TeamОрест до скону.

А загалом кінець вийшов досить відкритим з величезним потенціалом на продовження, на яке я буду дуже сподіватися. Особливо хотілося б, щоб воно сконцентрувалося саме на розбудові української фракції (а то вона поки що тільки з львівських складається, якось не альо) і ми мали б можливість познайомитися з магами, алхіміками та відьмами зі всієї України. Там такий потенціал для міжрегіональних срачів, що ніхто б навіть не згадував, що вони ще на світлих та темних діляться, бо треба було б перегруповуватися і починати сратися наново 😊 Але потім, звичайно, всі б знайшли спільну мову і почали навалювати конгломерату. Орест і Дикоросла як POV і більше мені в цьому життя нічого не треба.

Я отримала колосальне задоволення від «Крові Будапешта», сподобалося все, а якщо щось не сподобалося, то я вже про це забула, бо воно було несуттєве. Буду дуже чекати на продовження/спін-оффи чи будь-що в тому роді, якби авторка раптом надумала.

P.S. Я щось жодного разу не сказала, що люблю Амброжека, тому зазначаю для протоколу, що люблю Амброжека більше за життя і що я б за нього вмерла.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

5☆

Навіть дуже все у третій фінальній частині. Але в ідеалі паузи між читаннями книг треба робити менші. Цікава трилогія, Матолінець добре пише.

Читайте українських авторів/авторок. Рекомендую.

[Книгожерка · Rating 5 out of 5]

Сумно, що доводиться прощатися з улюбленими героями 😔

[Olha · Rating 5 out of 5]

чудове завершення трилогії, прекрасно доведені сюжетні лінії й особливо вдячна авторці за геополітичний аспект у книжці <3

[Kara Imper · Rating 5 out of 5]

Неймовірне завершення неймовірної трилогії. Ці книжки заслуговують набагато більше уваги і розголосу, ніж отримують, про них треба кричати усім.
Це точно моя улюблена книжка з усіх трьох, адже вона розкриває світ якнайкраще. Дуже сподобалася репрезентація України та окупації наших територій у магічному світі, те, як важко нам вдається потрапити у будь-які європейські інститути, адже всі на світі думають, ніби ми третьосортні і хочемо лишатися поряд із радянщиною. Також сподобалися появи інших конгломератів і кооперація Вартових – розкрило світоустрій з іншого боку і дуже гармонійно виглядало в сюжеті. Динамічні події у Будапешті, співпраця Варти й Амброза, поява нарешті Евереста та інших львівських магів/алхіміків/відьом дають чудове почуття завершеності, ніби всі шматочки пазлу стають на свої місця і жодна частина трилогії не є окремою, все всюди пов'язано й вело до чудового гранд-фіналу у Будапешті. Книжка цікава, легко читається, а друга половина взагалі була прочитана ледь не за день. Дуже сумно було усвідомлювати, що скоро настане час прощатися з героями, які півроку займали у мене в думках вагоме місце, але їхні долі у книжці неодмінно порадували, а розвиток деяких взагалі змусив волати в кімнаті – наскільки воно було неочікуване, але, якщо придивитися до всієї трилогії, правильне й іншого не мало і бути.
Велике дякую авторці за таку історію, твір неймовірний та вартий всієї уваги, яку він отримує, і заслуговує набагато більше.

[Stasia · Rating 5 out of 5]

Просто до сліз ідеальне завершення трилогії. Я була готова до всього, але не до такого прекрасного фіналу. Я задоволена всім і вже сумую за цією історією.

[Natalia Vus · Rating 5 out of 5]

Аааа я просто в захваті!
Прекрасне фентезі! Неймовірне завершення трилогії!
Так полюбилися герої: Еверест, Дикоросла, Амброз, ну й звісно Златан і Варта❤️❤️❤️
Просто хочеться обійняти всіх - герої вже стали такими рідними🥰
Рекомендую всім!!!

[Rory · Rating 4 out of 5]

4,5 зірочки
Загалом мені дуже сподобалась ця трилогія, що дає сподівання, що українське фентезі буде розвиватись і радувати нас все більше.
Ця книга порадувала мене персонажами - мої улюблені це Еверест і Армін; драмою, політичними перепетіями, проблемами, які перетинаються з сучасністю, особливо питання нашого сусіда і української фракції і звісно локаціями.
Безперечно ця серія входить в моє сердечко за цікавий, напружений сюжет, яскравих персонажів, але не можу поставити тверді 5 зірок, все ж не вистачило трохи цього "вау" ефекту, який би збив мене з ніг, але все рівно дуже рекомендую цю серію. Для тих, хто тільки починає знайомитись з українськими авторами або жанром фентезі, урбан фентезі, то чудовий варіант!

[Naya · Rating 4 out of 5]

Ну і завернули інтриги, всі ці суддівські засідання це просто якийсь суцільний бедлам. З великих плюсів що головна героїня зменшила свою підліткову браваду, і іноді, не часто, але приймає здорові рішення.
В мінусі, який не впливають на оцінку, бо це чисто моє - від книги відчуття, що в Україні магія є лише у Львові. У всіх інших європейських країнах вся правлячо-суддівська верхівка в столиці, а в Україні існує лише західна частина, все інше потопає в мороці.

[Farida Mestek]

Книжкові дискусії двох авторок:

Анна: Дочитала я нарешті “Кров Будапешта” Наталії Матолінець, і нелегка це була робота скажу я вам. Бо ж з очами у мене не все гаразд, як ви знаєте, та ще й книжку українською мовою останній раз читала мабуть ще до війни, себто більше року тому. Не до того мені було: і в мами здоров’я різко погіршилося і дочка з улюбленим онуком за кордон чкурнули. Але життя продовжується, незважаючи ні на що, навіть на те, що наші північні сусіди намагаються нам його отруїти якомога сильніше. Тож я з вдячністю прийняла виклик від тієї товстенної “Крові Будапешта”. Хоча це мені тільки спочатку так здалося — не така вона вже велика, особливо у порівнянні з тими товстезними книжками, що зараз у моді. Як на мене, то я згодна з польським прислів’ям, яке стверджує “що занадто, то не здраво”.

Але я ж не про те, а про “Кров Будапешта”. У неї з розміром усе було гаразд, та ще й літери великі, за що я була дуже вдячна. Траплялися іноді друкарські помилки, але для мене то було несуттєво. Головне було те, що хоча я й прочитала “Варту у грі” і “Артефакти Праги” понад три роки тому, та ще не встигла їх вщент забути. То ж я зуміла доволі швидко розібратися з безліччю героїв, більшість з яких відрізнялись один від одного тільки зовнішністю та одною чи двома рисами характеру. Тому запам’ятати хто є хто було б набагато складніше якби я до того з ними не зустрічалася.

Фаріда: На жаль, ми постійно зустрічаємося з цією проблемою в книжках авторки. Вона постійно насичує свої книги великою кількістю персонажів, проте, за рідким виключенням, вони настільки однакові, що розрізнити їх поміж собою дуже важко, а подекуди зовсім неможливо. Пам’ятаєте, як під час читання першої частини, я сплутала двох персонажів через схожі імена і до самого кінця книги вважала на одного замість другого? Цього разу було дійсно легше в них розібратися, бо ми з ними вже зустрічалися, проте багато з них для мене так і залишилися просто тінями. Все ж таки завжди треба орієнтуватися саме на якість, а не на кількість, якщо результатом є армія безликих роботів. Я вже не раз казала, що для мене на першому місці персонажі та їхні взаємини, а вони, на мою думку, являються найслабшою стороною письменниці. І цей висновок я роблю прочитавши вже чотири її книги. Авторка вміє неабияк закрутити сюжет, вміє показати екшн, проте її герої залишають мене байдужими, а їхні взаємини відштовхують. Вони мені нагадують старшокласників з типових американських серіалів про молодь, які поводяться наче дорослі, проте це виглядає достоту смішно та непереконливо.

Анна: Що ж до Варти та Златана, то мушу сказати, що у двох попередніх книжках вони мені якось більше сподобалися. Не знаю чому, але може через те, що Варти у цей раз було набагато більше ніж її улюбленого чеха, і це порушувало якийсь незримий баланс. Мабуть тому, читаючи “Кров Будапешта”, мені було важче повірити у те їх велике кохання, хоч як багато авторка не повторювала “Златан, Златан, Златан! Золота краплинка у серці”. Думаю було б набагато краще якби і у третій книзі Наталія Матолінець більше показувала отого харизматичного чеха у дії, ніж зосереджувалася на Вартиних почуттях та на золотих асоціаціях з його благозвучним ім’ям.

Фаріда: Так, мені теж не вистачало Златана в цій частині. Насправді, на початку книги він так рідко з’влявся, що я навіть встигала забувати про його існування. Щодо Варти, то вона мені в цій книзі зовсім не сподобалась. Хоча, якщо чесно, не можу сказати, що вона мені подобалась у попередніх книжках, але в цій частині вона була якась зовсім дерев’яна та нецікава, тільки те й робила, що наводила смуток та нудьгу. Можливо це було саме через відсутність Златана. То може Варті варто ще якогось зіллячка з “Арніка” випити, щось для поліпшення особистості? До речі про особистість, мене неабияк розважив Амброз – та він мені ще в другій частині сподобався. Насправді, він чи не єдиний персонаж, якого я тоді запам’ятала, тож була рада, що його було доволі багато на сторінках цієї частини. Також не можу не згадати світлого алхіміка Ореста Гірняка, який привернув мою увагу серед інших алхіміків та чаклунів.

Анна: Так, щодо створеної авторкою магічної спільноти, то мені, як і у двох попередніх книгах, не вистачало виразних характерів. Характерів, які б запам’ятовувалися, які б не залишали відчуття, що ти у комп’ютерній грі, де індивідуальність не має значення, і де все має свій зворотний шлях — мертві оживають і скалічені зцілюються. Для мене саме цінне у книзі — це можливість зануритися у іншу реальність і повірити на деякий час, що вона дійсно існує, відчути її смак та подих. Бо ж коли б я воліла отого примарного світу комп’ютерних ігор, або тих штучних нескінченних серіалів, то я б на них і витрачала свій час, а не шукала книжки, які вражають уяву та спонукають до думок. А яке в вас склалося враження від книги?

Фаріда: Ну що я можу сказати… Мені зовсім не хочеться бути занадто прискіпливою та критичною, особливо в такі скрушні для нашої країни часи, адже ми розпочинали цей блог – ще за мирних часів – з метою поліпшення нашої з вами української мови через знайомство із сучасною українською літературою. Проте, на жаль, я не можу сказати, що в захваті від “Крові Будапешта”. Я заздалегідь вибачаюсь за свою критику, адже я дійсно хотіла полюбити цю серію книжок та цьому завадила ціла низка факторів, на які ми вже неодноразово звертали увагу, читаючи твори авторки. Наприклад, так само як і в попередніх частинах, мені не вистачило чіткого бачення та розуміння її магічного світу. Загалом, в мене багато запитань щодо того нащо взагалі цей магічний світ в такому вигляді в якому він існує? Чим він по суті відрізняється від немагічного світу до якого належить і якщо нічим то навіщо він взагалі потрібен? Як фанат фентезі, я в першу чергу хочу опинитися в якомусь цікавому та новому для себе світі, навіть коли той інтегрований у світ реальний, проте нічого з того, що я прочитала про магічний світ у цих книжках не справило на мене жодного враження. А кожного разу коли герої користувалися буденними видами транспорту чи зупинялися у звичайному готелі, мене одразу вибивало з тексту, бо все ж таки хотілося, щоб межі магічного та немагічного світів були більш чіткими та зрозумілими, а засоби транспортування більш магічними. Я просто не бачу жодних переваг наявності магії. Навіщо вона взагалі потрібна, якщо авторка просто змальовує нашу дійсність і навіть не намагається нічого їй протиставити, щоб світ магії став більш привабливим в наших очах у порівнянні з тим що маємо. До того ж, сама магія використовується виключно для вирішення постійних проблем, небезпек чи заради захисту, і здається, що вона існує окремо від тих, хто нею користується, бо вони її викликають тільки тоді, коли вона їм потрібна.

Анна: І все ж таки мушу визнати, що авторці таки вдалося показати, що політика — це брудна справа навіть у магів. У них, точнісінько як і у людей, все та ж нескінченна боротьба за владу, інтриги, брехня, і час від часу вбивства. І вбивці зазвичай виходять сухими із води і залишаються у керма. Отой клятий суддя Берток, наприклад, довго вислизав із рук правосуддя, аж поки якісь вищі сили, втомившись від його витівок, не зробили так, що йому таки впала балка на голову. А отой начебто хороший новий голова Центральноєвропейського чаклунського конгломерату теж має рильце в пушку, бо ж за його вини загинули люди. Проте Варта і Златан, такі начебто благородні, обіцяють про це мовчати і пропонують співпрацю. Можливо розуміють, що кращого їм все одно не знайти. І новий гол��ва, хоча й переймається своєю провиною, але готовий взятися до роботи і обіцяє магічній спільноті початок нової Прекрасної Епохи.

До речі, я й не знала, що це воно таке ота Епоха, але мій син мене просвітив. Виявляється, це період з 1871 по 1914, тобто період стрімкого розвитку науки і техніки, а головне — у цей час у Європі не було воєн. Отака собі іронія долі — авторка мріє про Прекрасну Епоху, у її книзі, дякуючи зусиллям Варти та Златана, навіть українську фракцію прийняли нарешті у Центральноєвропейський конгломерат. І що ж в нас трапилось у реаль��ому житті? Звісно ж, ніхто і нікуди нас не прийняв. І більше того, не пройшло і року з часу виходу “Крові Будапешту”, як недоумкуваті росіяни розв’язали чергову загарбницьку війну проти України, прикриваючись такою незграбною брехнею, що я неспроможна навіть писати про це, не вживаючи нецензурні вирази. Сама не знаю чому усе оце мене так вражає. У моєму віці мала б знати, що мрії та життя зазвичай розходяться, і що нездійсненні мрії завжди найпривабливіші. А ви як вважаєте — чи доживемо ми з вами чи хоча б наші нащадки до Прекрасної Епохи?

Фаріда: Цього, на жаль, не знаю, а зважаючи на обставини навіть не намагатимусь робити ніяких передбачень. А ось про Прекрасну Епоху знаю та дуже добре, адже дія мого останнього роману-фентезі українською мовою відбувається саме за часів цієї чарівної епохи. На жаль, про це поки що ніхто окрім мене та вас не знає, бо як я не намагаюся, мені все ніяк не вдається потрапити до того омріяного та недосяжного кола українських письменників. Бо, з усього виходить, що наші шановні видавці не хочуть приймати до себе письменницю без імені чи зв’язків.

[The Ink Black Heart · Rating 3 out of 5]

Вкінці хотілось плакати, правда... Від того, що очікування не збіглись з реальністю аж настільки. Ідея втрачає свою "магічність", натомість до неї додається політика (навіщо???). Хотіла фентезійного товстуна з героями, яких вже встигла полюбити, а отримала цей комплекс меншовартості (за що?) і політику
Прикро, магії не сталось

[Анна Дьоміна · Rating 5 out of 5]

"Варта у грі. Кров Будапешта", Наталія Матолінець.
⠀
Кров Будапешта - це остання частина крутезного міського фентезі про нехорошу темну. Варта дізнається про своє особливе призначення у Львові, потім вирушає до Праги, щоб пройти ритуал Вартових, аж нарешті опиняється в Будапешті, де офіційно наглядає за з'їздом алхіміків, а неофіційно... упс, без спойлерів.
⠀
На початку третьої частини нас зустрічає багато героїв з першої та другої, а також калейдоскоп локацій. Відень -Львів -Страсбург -Будапешт... Треба піднапружити мозок, щоб слідкувати за діями Варти і Златана та їхніми планами, яких ми поки що не знаємо. Та згодом пазл складається, напруга росте....
⠀
Щоб книга стала моєю улюбленою, в ній мають бути: динамічний сюжет, інтрига і персонажі, до який прив'язуєшся. У Крові Будапешта присутні всі складові. Навіть більше - давно я так не вболівала за героїв і їхні стосунки!!! Якщо в попередніх частинах Златан трохи дратував, то тут навпаки хотілося запитати Варту: "Агов, що ти собі в голову вбила?" У цій частині між ними дуже мало фізичного контакту, але скільки надриву, скільки ситуацій "Я помру за тебе"...
⠀
Особливо потішила лінія з Середньоазійським конгломератом - де, як не у фентезі, можна так красиво обстібати політичну ситуацію? "Усі співпадіння випадкові", але це не точно:)
⠀
А ще в книзі багато різдвяної магії. Ярмарок Будапешта, засніжене місто... Якщо хочете поринути в казку, як у дитинстві, то завершення циклу про Варту - ідеальний варіант. Тільки краще все ж перед тим прочитати хоча б другу частину, без неї важко буде розібратися.

[GenGvin · Rating 5 out of 5]

Оцінка 9.5/10


Третя книга йшла доволі туго, але я тоді зловила нечитун, плюс це був січень, а січень у мене завжди такий - тобто ніякий.

!Далі спойлери!

Що сподобалося:
-Аброз;
-повернення львівських магів (боже, я в нотатках про першу книгу забула написати про сонечка Мельхіора. Його теж мені запакуйте)
-присутність празьких знайомих
-кровопивці
-Варта, бо вона крута) хота іноді творила трохи нелогічні речі, але боже, хто так не робить
-лінія Арміна теж була непоганою
-поява української фракції. Я думала проб'ю стелю, так стрибала😊



Що було так собі:
-Златан. Ні, він мене у всіх книгах бісив, але тут особливо. Ще й були розділи з його POV , це мені що в Артефактах, що тут не зайшло.
-поява росіян, ну бо вони бісять. А книгу я ще до повномаштабного читала.
Хоча розібралися з ними круто👍
-Будапешт. Це місто мені чогось не зайшло🤷‍♀️


По ідеї оцінка має бути 9, але я накинула додаткові пів бала за Амброза, Алана і Мельхіора) тому так, маємо майже десятку

[Adelais · Rating 3 out of 5]

Заключна книжка з трилогії про відьом і бюрократію. Я завжди за міське фентезі, і цим мені страшенно сподобалося - відьми, вампіри, судді, магічна бюрократія під носом у звичайної, дайте ще! Інтриги і бумажки, все як в людей. Другорядні герої теж чудові, про суддю українського я б окрему книжку прочитала, і про празьких відьом теж. Розбірки з вампірами цікаві, плюс за те, що вони тут справді гидкі і загрозливі, а не сексуальні хлопчики. Власне, претензія в мене тільки одна - до головних героїв, бо вони якісь тупенькі, як і в попередніх книгах. Тобто вони хитрі і досить розумні, коли справа стосується магії і перемоги над ворогами, але в житті і між собою досить неприємні і розводять драму на порожньому місці, і тому зачепитися за них не виходить. Приходилося чіплятися за українського суддю, він набагато цікавіший як персонаж.

[Mary · Rating 5 out of 5]

Ну що ж, нарешті я дочитала цей цикл. Перша частина була дуже атмосферна та комфортна, побудована на стосунках. Друга частина була насичена сюжетом і новими героями, але мені вона трошки менше сподобалась за інші, суто через заваленість подій та мало стосунків. І остання книга, була дуже сумна і прекрасна одночасно. Захоплива кінцівка, сумні моменти та вирішення останніх питань. Загалом серія неймовірна. Златан і Варта💗

[star_meet · Rating 5 out of 5]

перша частина спочатку не захопила. я навіть її відкладала, і не читала деякий час. але все ж таки я зважилась прочитати цю трилогію, і ні разу не пошкудувала. наскільки тут усе продумано. сама історія, персонажі і взаємодія між ними.атмосфера Будапешту, опис визначних місць та самого Дунаю, захоплювала найбільше. хоч і багато було таких моментів, які засмучували, дратували! наприклад: бісячий Златан в першій і другій частині, який вічно нічого не розповідає. або Варта, яка повинна вчинити так, як не хоче. але все це допомогло мені продовжити читати цю книгу і я вдячна Наталії Матолінець за такий підхід до книжок. ця трилогія однозначно стала моїм фаворитом.
дякую вам, Наталія Матолінець...

[Natka Trukhina · Rating 5 out of 5]

Попри майже 600 сторінок, на книжку пішло десь дні 3-4. Сюжетних перипетій багато, деякі ходи очікувані і передбачувані, але це логічно. Тож була рада випасти на деякий час із реальності. Навіть брала почитати у метро, а, зважаючи на розміри книжки, це великий комплімент авторці)

Піймала себе на тому, що читати про русню неприємно, навіть якщо вона там не названа руснею. Але дуже терапевтично, що вона там негативний персонаж й отримує заслужену відплату.

[Iryna Paprotska · Rating 4 out of 5]

В продовження проекту читання українського фентезі, сьогодні фактично прочитала всю книжку. Перші 80 сторінок розкачувалась, бо всетаки - це трилогія, і згадувалось трохи тяжко. Але сьогодні засіла, оскільки був час, і вже решту 500 прочиталось за 1 день. Гарна ця частина, гарно написана, ще і з натяками на пригоди нових героїв у нових книжках.

[Kobit Kiryina · Rating 5 out of 5]

Ця серія чарівна мов нічна Прага, загадкова мов провулки Будапешту, прекрасна мов перший снігопад на алеях древнього Львова. Вона охоплює безліч культур, говорить тисячами легенд... І десь там на обрії, за горизонтом, дві темні тіні Варти відкривають Нову Епоху. Десь там дуже нехороша темна дівчина і хлопець з золотим, мов липневий мед, мов корона сонця ім'ям...

[Alina Hnatchuk · Rating 5 out of 5]

Найкраща книга з циклу на мою думку! Під час прочитання уявляла як класно було б побачити серіал по цій трилогії (режисери - задумайтеся!). Класний фінал, зовсім не розчарована. Дуже сподобалося звернення уваги саме до України, як "східні сусіди" хочуть долучити території до себе, а європейці не надто цим переймаються (боже, прямо зараз). Ця серія однозначно варта прочитання!

[Olena · Rating 5 out of 5]

Чудове завершення трилогії. Мені дуже подобаються книги Наталії Матолінець, тому купила усі. Варта завжди буде в моїй добірці хорошої українсько літератури у своєму жанрі.

[Yaroslav · Rating 5 out of 5]

Так, це типовий фентезійний янг едалт. І перші дві книги отримували тверді 4, але у фіналі...це.... ЯКІСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ фентезійний янг едалт! Ми можемо незгірше і на своєму матеріалі!

[Luci · Rating 3 out of 5]

3/5

[Coffee Book · Rating 5 out of 5]

• Без жодних сумнівів скажу, що це була неймовірна пригода і я вже за нею сумую🥺💔 щиро раджу звернути увагу на цей цикл та пірнути у світ міського фентезі з неймовірними героями та потужною магією🪄

[Daria Taradymenko · Rating 5 out of 5]

Серпневий спекотний Львів. Молодь, яка днями працює бариста у численних кав'ярнях міста чи викладає в університеті, а поночі полює за мітками й жертвами у магічній Грі, яка визначить перевагу темних чи світлих у Центральноєвропейському конгломераті на наступні сто років ⚔️🩸
Варта Тарновецька — темна чаклунка, яка жила собі спокійно, готувала каву з вершками, зустрічалася з друзями, іноді влаштовувала сутички зі світляками та не мала жодного бажання вв'язуватися у цю Гру, але доля у вигляді зарозумілого племінника судді чеського Златана вирішила інакше. На Варту чекає не лише план, який вона до кінця не розуміє, та жорстоке змагання, а й історія про прокляття, демона й правда про саму себе...
.
Прекрасне міське янг-едалт фентезі від Наталії Матолінець — трилогія «Варта у Грі». Тепер у нашій сучасній українській літературі також є своя Кларисса Фейрічайлд та Сутінкові мисливці 🙃 Пані Наталія, як завжди:
📖 пише це так, що неможливо відірватися! Не пам'ятаю, коли востаннє ковтала книги за два дні 😱
🏛 занурює в атмосферу, естетику й історію міст, у яких відбуваються події, змальовуючи різні місця й деталі так яскраво, що тягне поїхати й подивитися на власні очі. Так мені захотілося прогулятися брукованими вуличками Львова, пройтися Карловим мостом у Празі й проїхатися жовтими трамваями Будапешта до Парламенту (останній поки відкладемо, you know why);
🗝🗡🪦🩸затягує у вир карколомних пригод, таємниць, кровної магії, особистих взаємин героїв, політичних інтриг чаклунів, прихованих родових історій, загрози від цілої раси та намагань врегулювати й врятувати те й тих, що дороге серцю. Варті доведеться шукати старовинні #артефактипраги, обійняти нову посаду, до якої не була готова, та ще й зіткнутися із небезпечними могутніми ворогами, що не зупиняться навіть перед вбивством! А потім провертати секретну й важливу місію й пролити #кровбудапешта…
.
Як на мене, #ВартауГрі — достойна відповідь зарубіжному янгедалтовому фентезі. Надзвичайно рада й вітаю пані Наталію з тим, що трилогія буде перекладена чеською! ❤️ Далі — більше мов, я впевнена) І ще з цієї історії вийшла б дуже крута екранізація, я на мене. Схрестимо пальці 🤞🏻

[Olya · Rating 5 out of 5]

Я колись була в Будапешті і дуже класно відчути знов містичну атмосферу цього міста на сторінках книги Кров Будапешта. Авторка Наталія так реалістично все описала, що одразу впізнаєш всі знайомі місця – ефект повної присутності. А ще вже ніколи не зможу спокійно дивитись на річку з моста і не думати про наявність кровопивць під водою.
Сюжет. Варта зі своїм напарником Амброзом мають нове завдання – зняти прокляття з чеського судді Златана. Для цього справжня і несправжній вартові прибувають на з’їзд алхіміків до Будапешта в якості наглядачів. У Варти та Амброза свої плани та несподівано вони зустрічають Ореста Гірняка – він буде допомагати нашим героям. Златан тим часом намагається вирішити інші, не менш важливі питання. Потім сюжет закручується так непередбачувано, що п’ятсот останніх сторінок книги ковтаються за одну ніч. Можу натякнути – всі плани та задуми полетять під три чорти.
Якось шкода, що це остання книга циклу і продовження більше не буде – так мені полюбилися нехороша темна та клятий Богумін, що хочеться ще. Також сподобалось висвітлення актуального нині питання з середньоазійською фракцією. Словом, чудова книга, дуже раджу.

[Tasha · Rating 5 out of 5]

592 сторінки чистого задоволення. Як ніби перші дві книги були лише розписом і підготовкою до цієї масштабної і дуже захопливої частини.

Тут є все: і дрібка гірко-солодкого кохання, і міське фентезі, і вампіри (яких прямо ніхто так не називає і від того вони ще страшніші), і магія (яка знову порушує свої ж закони і правила), і щасливе виплутування з найбезнадійніших халеп, і політичні інтриги (тут дуже складно втриматися і не натякнути одному пану письменнику-політологу, що ось це і є політика, а не те що там). І — моє улюблене — середньоазійська фракція з брехливими планами і підступними прокляттями. Яке прикре самогубство (с).
З балкою теж непогано вийшло — аж цікаво, чи є переклад угорською, бо як ні — то було б непогано, щоб був )

Гарне завершення серії. Потужне.

[Катя Тимків · Rating 5 out of 5]

Найкраща книга в серії про Варту