Зібрання творів

by Arthur Machen, Артур Мекен, Марта Сахно (Translator)

Артур Мекен /1863–1947/ – англійський письменник і містик, член окультного товариства «Орден Золотої Зорі», чиї твори значною мірою вплинули на формування і розвиток химерної та містичної літератури. Одним із найголовніших мотивів у творчості письменника є фольклорний образ «маленького народу», фейрі, яких він, на противагу усталеній традиції, описує як давніх, таємничих і ворожих людям істот, наділених надприродними властивостями і містичними знаннями, а також приховані за запоною буденності інші реальності. Шлях до них відкривається через давні забуті й заборонені ритуали – рештки таємних, майже втрачених знань. Публікація найвідомішої повісті Артура Мекена «Великий бог Пан» збурила тогочасне суспільство, яке побачило в ній натяки на давні містичні ритуали і сексуальні перверзії.

Серед прихильників творчості Артура Мекена був Говард Філіпс Лавкрафт, який дуже схвально відгукувався про його доробок у своєму відомому есеї «Надприродний жах у літературі». Вважається, що тексти Мекена значним чином вплинули на Лавкрафта у творенні його «Міфів Ктулху». Творами письменника захоплювалися також інші знамениті сучасники – Артур Конан Дойл, Вільям Батлер Єйтс та Оскар Вайлд. Відомий містик Алістер Кровлі відзначав магічну правдивість творів Мекена, Хорхе Луїс Борхес назвав Артура Мекена великим письменником, який своєю творчістю передбачив появу магічного реалізму, а Стівен Кінг якось сказав в інтерв’ю, що, можливо, «Великий бог Пан» – найкращий твір літератури жахів, будь-коли написаний англійською мовою.

Genres: Horror

ebook

Published January 1, 2021

About the author

Arthur Machen was a leading Welsh author of the 1890s. He is best known for his influential supernatural, fantasy, and horror fiction. His long story The Great God Pan made him famous and controversial in his lifetime, but The Hill of Dreams is generally considered his masterpiece. He also is well known for his leading role in creating the legend of the Angels of Mons.

At the age of eleven, Machen boarded at Hereford Cathedral School, where he received an excellent classical education. Family poverty ruled out attendance at university, and Machen was sent to London, where he sat exams to attend medical school but failed to get in. Machen, however, showed literary promise, publishing in 1881 a long poem "Eleusinia" on the subject of the Eleusinian Mysteries. Returning to London, he lived in relative poverty, attempting to work as a journalist, as a publisher's clerk, and as a children's tutor while writing in the evening and going on long rambling walks across London.

In 1884 he published his second work, the pastiche The Anatomy of Tobacco, and secured work with the publisher and bookseller George Redway as a cataloguer and magazine editor. This led to further work as a translator from French, translating the Heptameron of Marguerite de Navarre, Le Moyen de Parvenir (Fantastic Tales) of Béroalde de Verville, and the Memoirs of Casanova. Machen's translations in a spirited English style became standard ones for many years.

Around 1890 Machen began to publish in literary magazines, writing stories influenced by the works of Robert Louis Stevenson, some of which used gothic or fantastic themes. This led to his first major success, The Great God Pan. It was published in 1894 by John Lane in the noted Keynotes Series, which was part of the growing aesthetic movement of the time. Machen's story was widely denounced for its sexual and horrific content and subsequently sold well, going into a second edition.

Machen next produced The Three Impostors, a novel composed of a number of interwoven tales, in 1895. The novel and the stories within it were eventually to be regarded as among Machen's best works. However, following the scandal surrounding Oscar Wilde later that year, Machen's association with works of decadent horror made it difficult for him to find a publisher for new works. Thus, though he would write some of his greatest works over the next few years, some were published much later. These included The Hill of Dreams, Hieroglyphics, A Fragment of Life, the story The White People, and the stories which make up Ornaments in Jade.

Reviews

[Bones Green · Rating 4 out of 5]

Дуже англійські оповідки, які полонять своїми вишуканими персонажами, мітичними таємницями, ландшафтами і пасторалями. Світоч темної літератури, що неабияк вплинув на творчість Г.Ф. Лавкрафта і, відповідно, багатьох инших наступників. Твори мага для дивувань і міркувань.

[Kottigel · Rating 5 out of 5]

Абсолютний шедевр. Зазвичай у мене складні стосунки з малою прозою: я довго розкачуюсь і потребую певного часу, щоб звикнути до сеттингу, персонажів, історії, і поки звикну, оповідання вже закінчилось. Але не цього разу. Завдяки майстерному стилю Мекена занурення в кожну історію відбувалося миттєво. Також роль зіграло і те, що, за винятком останньої оповіді, "Уривок життя", персонажі частково повторюються.

Ці історії поглинули мене, це був неймовірно прекрасний жаский фейрі-тріп, якого, як виявилося, я так сильно потребувала! Найбільше враження на мене справило оповідання "Білий народ". Хоч воно і доволі коротке, але читала я його довго: багато абзаців я перечитувала по кілька разів, щоб знов і знов опинятися у місцях, описаних там, і відчувати з героїнею все те, що вона описувала.

Неймовірна збірка! Я однозначно зараховую її до своїх all-time найулюбленіших книг

[Nazar Boruta · Rating 5 out of 5]

Мені дуже сподобалися "Великий бог Пан" та "Осяйна піраміда". "Троє самозванців", як на мене, дуже цікаві, але через обсяг легко втратити нитку сюжету. А ось Білий народ і Уривок життя, як на мене, занадто романтичні.

[Oleh Bilinkevych · Rating 3 out of 5]

Злегка містичні та довколоокультні оповідання, про які ти забудеш не дочитавши і останніх сторінок.
Стилістично непогано, але сюжетно та ідейно це ще дуже слабко.
Після прочитань Лавкрафта, читати попередників дуже важко. Це наче поставити до бою легковаговика-початківця та чемпіона важковаговика. Програш очевидний.
До прочитання раджу хіба затятим шанувальниками жанру, чи задля дослідження.

[Victoria · Rating 3 out of 5]

Не дочитала. Більше половини творів виявилися дуже нудними

[Olesia · Rating 3 out of 5]

Мекен є цікавим феноменом свого часу і вплинув на розвиток химерної літератури. Він був членом Ордену Золотої Зорі, що вже привертає увагу, і його переконання проступають в його творах. Але в творчості автор зосередився на магічному реалізмі, а не просуванню окультизму: він уберіг читача від небезпеки отримати езотеричний трактат і натомість описує дивні події. Якщо допустити існування магії, то вони цілком могли відбуватися в нашому світі.

Мекен залишає простір для фантазії: він переважно не дає чітких відповідей, а лише натякає. Відповіді залишаються поза текстом і можна тільки здогадуватися, включно з тим, чи це чиїсь фантазії, чи герої насправді зіткнулися з химерним. Атмосфери додає стилістика тексту, зокрема те, як розмовляють герої творів.

Читаючи збірку, я намагалася враховувати тенденції горору того часу й умовності світу, в якому жив Мекен. Але мої враження.. неоднозначні. Автор доволі очевидно підганяє події під свій задум і тексти виглядають надто надуманими. Причому ідеї сюжетів мені подобаються (ну, майже всі), а от втілення..

Це індійське кіно в лондонських декораціях. Літературний артхаус. Я не знаю, як ще пояснити таку кількість роялів у кущах. ГГ хоче знайти стародавній артефакт, про існування якого тільки здогадується, а не знає точно, - і ось в пересічному пабі якась жіночка жбурляє саме цим артефактом у бармена. Неймовірно. Або: ГГ вийшов на вечірню прогулянку, і саме повз нього від когось тікає молодик і губить на очах ГГ особливу монету. Дивовижний світ.

Оповідання, безумовно, повні цікавих ідей, які губляться серед рядків. Зокрема, "Уривок життя" знайомить нас із авторським світоглядом. Але саме оповідання - це (несподівано) уривок життя пересічного подружжя з краплею містицизму й мені було неймовірно нудно🙃

Творчість Мекена має своїх прихильників і я думаю, що любителям горору варто ознайомитися з його доробком по ряду причин. Але загалом мені не зайшло. Це було моє перше і, мабуть, останнє знайомство з автором🙃

[SashaSerpen · Rating 4 out of 5]

Містер Артур Мекен добре здивував. Вважаю його історії доволі цікавими, а стиль таким, який належить бути для тієї епохи. Великий бог Пан так і залишився моїм топом у цій збірці. Хоча не усі його високо оцінюють. Ще я був в захваті від Осяйної піраміди, де постійно траплялись якісь символи, які розгадував джентльмен Дайсон (такий собі аналог Шерлока Голмса, Мекена та сера Артура Конан Дойла часто порівнювали, особливо в цьому оповіданні Осяяної піраміди):
"Я витлумачив цей знак на підставі того, що мені було відомо, а перший візерунок, армію розшифрував ось так: "Зібрання в чаші відбудеться за два тижні (це знак півмісяця), щоб побачити піраміду чи побудувати її".
✍Але все ж таки Артур Мекен відрізняється. Потрібно звісно поглянути на його біографію. Саме він був одним з членів Ордену Золотого світанку. Чим вони займались? Та примірно тим що група Карла Сагана в СЕТІ у 80-х роках минулого століття, слухали всесвіт та його таємниці. Тільки Золотий світанок, заглиблювалась скоріше в архіви та бібліотеки, ніж в радіотелескопи, відшукуючи там стародавні манускрипти та таємниці. Все це називалось якимсь таким зловіщим словом як окультизм, приблизно щоб зараз говорили про дослідників паранормальних явищ, або ж фанатів Агента Фокса Малдера та Дейни Скалі. Насправді абсолютно нічого зловіщого та кримінального. Це англійська група інтелектуалів, письменників до яких входили лауреат Нобелівської премії Вільям Єйтс (таки потрібно його почитати) Абрагам Мерріт (ще почитаю) Алістер Кроулі, якого до речі Артур Мекен не любив, та містер Артур Вейт з яким товаришував пан Мекен. Пізніше Артур Вейт став співавтором найвідомішої зараз у світі колоди карт Таро Вейда-Сміт. То ж у такій компанії зокрема містера Єйтса проглядається у творчості Мекена та стежина, з ірландським фолькльором про фейрі. Древній, карликовий, зловіщий народ, про які ходили лихі легенди. А ще містицизм, окультні ритуали, це вдалась в знаки дружба та спільні інтереси з містером Артуром Вейдом. Даруйте за такий розлогий відступ. Зараз я більше волію дізнаватись про автора, що його спонукало та надихало писати, щоб краще розуміти його творчість.
✍Вернемося до збірки оповідань. Більшу частинку книги, я прочитав на одному диханні, дуже швидко. Тут не потрібно робити якісь перерви як у випадки зі Смітом. Стиль написання Мекена, десь подібний з класичним англійським детективом, якщо можна так виразитись. Навіть одне з найбільших оповідань Три самозванці, які в собі вмістило декілька історій, і з'єднуються лише в кінці - читалось легко і невимушено. Червона рука сподобалась своїми знову ж таки потаємними знаками, які лишав вбивця та знаряддям вбивства з первісних епох. В таких випадках думаєш, що це наче якийсь розклад колоди Таро і потрібно трактувати ці символи, що зустрічаються в оповідання. Білий народ також доволі химерне оповідання, особливо мені сподобався початок, коли розмірковували про суть зла та гріховність. Тут можна було б залишити кілька сторінок діалогу, однак формат відгуку і так уже перебільшений, мені так здається. Краще самому почитати. Заключним оповіданням є Уривки життя. І початок мене геть розчарував, там описувались буденні драми подружжя. Однак, згодом, під кінець, це щось виросло масштабне, грандіозне. Незвіданий та потаємний світ, який відкрився подружжю й справді хвилює уяву. Це кращий кінець книги, який міг би бути.
✍Підсумовуючи можна сказати, що Артур Мекен аж ніяк мене не розчарував, а приємно здивував. Відчувається той дух вікторіанської епохи на зламі століть. Виважені джентльмени, ведуть інтелектуальні бесіди, попиваючи віскі та покурюючи люльку. Манери, вишуканість, стиль. Нагадує детектив, химерний детектив. Читається легко з цікавістю. Немає такої вираженої архаїки. Взагалі ж це Жупанський та серія майстрів готичної прози, тут все як завжди на висоті. Мекена поки ставлю у фаворити, можливо сукупно його своїми томами зможе перемогти в моїх вподобаннях, проте оцінив я Мекена високо і достойно.

[V S · Rating 3 out of 5]

Великий бог Пан. Прекрасно витримана темна і містична атмосфера. Проте зміни сюжету розривають цілісність оповідання. Це не шедевр, проте не виникає жодних сумнівів про силу його впливу на розвиток літератури.

Сокровенне світло. Проігноруємо той факт, що діалоги незнайомих людей виглядають як діалоги давніх друзів, бо

Лондон завжди залишатиметься загадкою.

Осяйна піраміда. Три самозванці. Червона рука. Містична складова поступається детективній історії, що нагадує Шерлока Холмса у світі, де існує фантастичне. Проте діалоги, особливо між незнайомими персонажами, та перебіг подій в деяких випадках написані досить незграбно.

Білий народ. Виділяється на тлі попередніх. Містичній історії передує діалог, в котрому фігурує нетрадиційна концепція Добра і Зла, але раптом відображення цих аморальних на перший погляд ідей про святих як носіїв Зла матеріалізуються в сьогоденні із зовсім іншими барвами: коли священики церкви московського патріархату є носіями справжнього Зла, закликаючи до геноциду та культурного знищення сусідніх народів, намагаючись присвоїти те, що їм ніколи не належало.

Уривок життя. Виділяється на тлі інших перенасиченням сентиментальними елементами, що геть не пасує до цієї збірки.

Тематика більшості оповідань не відповідає очікуванню, проте самі оповідання непогані, хоча стиль занадто захаращений однотипними описами природи та архітектури.

[Dmytro Khomiak · Rating 3 out of 5]

Щоб зрозуміти хто в кого понапозичав, ким понадихався, довелося ґуґлити хто раніше написав свої твори: Меккен, Мерріт, Чемберс, Лавкрафт, По