Деякі питання іноземців, як, наприклад, "чому старші люди у вас такі набурмошені?", або "чому українці такі недовірливі і не дотримуються правил на дорогах?", чи, моє улюблене: "чого люди на селі не хочуть купити трактор?", а з останніх - "навіщо вам та війна з росією, киньте, і живить нормально..." - досі вводять мене в ступор, і не тому, що я не можу пояснити, а тому, що пояснення може не вкластися навіть в годину, а відповідь очікується коротка (максмум 2 речення), зрозуміла для їх світогляду, і задовільна, яка б не суперечила їх розумінню світу... І оцей "місандерстендінг" між країнами "варшавського блоку" і західним світом ще зовсім не подоланий, і тут ще пояснювати і пояснювати....
Ця книга Катрін Кюссе загалом про труднощі розуміння і "перекладу"... Основний сюжет розгортається навколо відносин "свекруха - невістка", які ніде не бувають легкими, але тут ситуація ускладнюється передісторією і різним життєвим досвідом.
Мама, Лєнуш, родом із Бесарабії, після другої світової втікає до Бухаресту, і її молодість припадає на "чаушескову" Румунію, де, проти волі батьків, дівчина закохується в єврея, а, згодом, емігрує, і з великими труднощами опиняється в США, і все заради сина...
Невістку звати Марі. Вона француженка, з дуже відкритого дому, повного гостей, розмов і емоцій... Вона боїться вічно незадоволену і мовчазну маму свого чоловіка, і зовсім її не розуміє...
Попри таку румунсько-французько-американську тематику ( і єврейську теж!), я в цій книзі дуже впізнаю нас - нашу звичку мовчати, не пояснювати, ображатись, терпіти, боятись, але при тому всьому любити, і всіма силами прагнути кращого для своїх дітей... І ми дуже подібні з румунами в своїй забобонності, патріархальності (хоч і в осучасненій формі), недовірливості, консервативності, а також в шаленій працелюбності емігрантів, вмінні викручуватись і "тримати фасон", в прагненні нагодувати, напоїти і ...пристроїти :)
Рекомендую книгу тим, хто любить заглиблюватись в сімейні історії, і шукати причини: там і про він-вона, і про мама-дочка, і про єврей-румунка, і про бабця-онука, і ще багато шарів і прошарків...
І мій висновок після цієї книги і численних розмов з іноземцями: нам, європейським "східнякам", треба вчитись розуміти себе, не боятись говорити про це, і пояснювати... А "західнякам" хочеться побажати таки мати терпіння вислухати і не очікувати прості відповіді на складні питання...
Рекомендую! Приємних вражень!