Private Confessions

Romantrilogin #3

by Ingmar Bergman

Defying her parents in order to marry the man of her choice, independent-minded Anna is dismayed when she subsequently falls in love with her husband's friend, Tomas, for whom she begins a period of adultery, confession, and soul searching

Genres: Fiction, Swedish Literature, Sweden, Psychology, Literature, Literary Fiction, Novels

176 pages, Paperback

First published January 1, 1996

About the author

Ernst Ingmar Bergman was a nine-time Academy Award-nominated Swedish film, stage, and opera director. He depicted bleakness and despair as well as comedy and hope in his explorations of the human condition. He is recognized as one of the greatest and most influential filmmakers in cinematic history.

He directed 62 films, most of which he wrote, and directed over 170 plays. Some of his internationally known favorite actors were Liv Ullmann, Bibi Andersson, and Max von Sydow. Most of his films were set in the stark landscape of his native Sweden, and major themes were often bleak, dealing with death, illness, betrayal, and insanity.

Bergman was active for more than 60 years, but his career was seriously threatened in 1976 when he suspended a number of pending productions, closed his studios, and went into self-imposed exile in Germany for eight years following a botched criminal investigation for alleged income tax evasion.

Reviews

[Emilio Berra · Rating 3 out of 5]

Ritratto di signora con tre uomini devoti

Lutero, che come sappiamo non aveva recepito la Confessione come Sacramento, raccomandava però l'importanza delle 'conversazioni private' .
Questo romanzo, assai bello tanto mi ha tenuto nell'indecisione fra le tre e le quattro stellette, è ritmato su sei di queste 'conversazioni' tra una donna e il suo consigliere spirituale.
L'ambiente è quello del clero protestante nordico, che il grande regista I. Bergman conosceva bene (era figlio del Pastore della Casa Reale di Svezia). Si dice che nel libro si rispecchino lontane riminiscenze autobiografiche.
Protagonista è appunto una giovane donna sposata con un pastore d'anime in forte ascesa di carriera ma dalla personalità piuttosto vulnerabile. La coppia ha tre bambini. E' stato un matrimonio d'amore, però da tempo è in crisi.
Lei seduce un riservato e riluttante studente di teologia e ne fa il suo amante.
In una 'conversazione privata' con la sua guida spirituale parla di questa situazione, e viene convinta a comunicare tutto al marito per una riappacificazione. La donna, benché perplessa e titubante, accetta.
Prende così avvio questa storia narrata in modo convincente, con uno stile scarno, diretto, 'cinematografico' .

Il valore letterario attribuito a Bergman non deve stupirci : è l'autore delle acclamate sceneggiature dei suoi film, alcune di particolare bellezza. Per gli amici lettori ricordo "Il posto delle fragole" e "Il settimo sigillo", pubblicate dalla nota casa editrice specializzata in letteratura nordica.

In questo libro l'autore non giudica ; rappresenta in tutta la sua realtà un dramma familiare. C'è un'acuta analisi in particolare del personaggio femminile attraverso sei 'conversazioni' . L'ultima di queste è collocata cronologicamente vari anni prima, e contribuisce a dare maggior completezza all'enigma della personalità di questa donna.
*Il rischio comprovato di un giudizio superficiale di certe lettrici pseudofemministe (ovviamente non di questo sito!), per cui tutto è 'scusabile' in una donna, sminuirebbe fortemente la portata e la complessità del romanzo : penso che la banalizzazione sia non solo deprimente, ma rappresenti sempre un'involuzione.

[Amir hossein .M · Rating 3 out of 5]

داستانی کوتاه از اینگمار برگمان، کارگردان شهیر سوئدی!

در این داستان، برگمان با زبانی ساده و با توصیفات به‌جا به کندوکاو در درون زنی به نام *آنا* پرداخته و به فشارهای عاطفی و مذهبی وارد بر او پرداخته که او را وادار به اعتراف به کشیش می‌کند اما پس از اعتراف دچار اضطراب ناشی از آشکار شدن حقیقت می‌شود !!!

در کل طرح داستان و توصیفات به‌جا بودن و ارزش خواندن را داشت اما انتظار شاهکار نداشته باشيد !

[Narjes Dorzade · Rating 4 out of 5]

تا به تمامیتی خیالی بدل شود

[Marysya · Rating 5 out of 5]

Для мене це шедевр короткої психологічної прози! Надзвичайно кінематографічний твір! Ви опиняєтесь поруч з героїнею одразу після першого абзацу, і це відчуття вашої присутності не покидає вас до останньої сторінки. Дуже тонко, делікатно, чуттєво і правдиво! Просто насолода від читання якісної прози!

[Nika · Rating 4 out of 5]

Мені здається часом книги самі мене знаходять. Саме у потрібну мить. Книга Берґмана неймовірно кінематографічна та глибока. Настільки він занурює вас у атмосферу та змушує проживати все разом з героями. Дуже глибоко. Такий чіткий психологізм трапляється у невеликих книгах не так часто.

[Liliia Hordiienko · Rating 5 out of 5]

Довірливі розмови - це не лише про цю книгу, але й про творчість Інґмара Берґмана загалом.
У кожному своєму витворі цей режисер, сценарист і письменник залишається на одиниці з собою і говорить про глибинне.

"Довірливі розмови" - це 5 відвертостей жінки про власну зраду; в прямому сенсі 5 бесід, розірваних у часовому просторі; 5 відрізків життя, за які людина змінюється, проживаючи результати власного вибору.
Але не про саму зраду роздумує автор, не про її моральність чи законність. Він заглиблюється у світ переживань героїні, у простір її думок і чуттів. Так, Берґман показує наслідки зради, пов'язує їх із причинами. Однак не засуджує, не виправдовує, не виражає ніякого ставлення до вчинку. Бо немає і не може бути жодної оцінки діям людини. Є лише сама людина і її рішення.

Що ж те глибинне, про що говорить Берґман у "Довірливих розмовах"?
Мені здалось, це чесність зі своїм Я, віра та її справжність, відповідальність батьківства, сім'я та засади її існування, кохання у різних його формах.

[Наташа · Rating 5 out of 5]

Po mom ukusu.
Dubokoumno, oštro, a ne manjka stila.
Forma nema primat - sadržina je u fokusu.
Moja preporuka.

[Katya · Rating 5 out of 5]

4,5 🌟

дуже гарно написана, багатошарова історія. хочу тепер прочитати й інші книги Берґмана

[Banafsheh · Rating 3 out of 5]

یه داستان کوتاه که میشه توی یه نشست خوندش.

من تا حالا فیلمی از برگمان ندیدم و خب قطعا نمی‌دونم فضای فیلم‌هاش چه جوریه.
اما فضای این داستان شبیه فیلمهای پروفایل رنگی بود و من دوسش داشتم.

ماجرای کتاب هم برمیگرده به اعتراف یک زن برای یک کشیش.
در کل از خوندنش راضیم.

[Rozhin Beigzadeh · Rating 5 out of 5]

این کتاب رو از پشت تلفن و کیلومتر‌ها دور از من واسم خوند.
یه کتاب خوب
با یه صدای خوب
از یه آدم خوب
بیش‌تر از پنج ستاره باید بگیره!

[Faranaj · Rating 4 out of 5]

ما نقش‌های زیادی بازی می‌کنیم. کمی محض تفریح، کمی برای این که دیگران از ما می‌خواهند این نقش‌ها را بازی کنیم. اما اکثرا برای این است که می‌خواهیم از‌خودمان محافظت کنیم.

[Стех]

прочитав книгу Бергмана — ніби глянув фільм Бергмана.
тут, як і в його фільмах, жодні спойлери не працюють, скільки б не знав, все одно цікаво і захопливо.
тому, як і фільми переглянуті по кілька разів, книжку можна буде ще не раз перечитати (до речі, цікаво буде перетасувати розділи і прочитати це в іншій хронологічній мішанині)
загалом, всі повторюють, як добре жити в правді, але продовжують жити в брехні і божеволіти від почуття провини, страху і самотності (так ніби був вибір, гг).
все як ми (не)любимо, знаємо і практикуємо

[Jelena · Rating 5 out of 5]

U ovom kratkom romanu koji se sastoji iz pet razgovora pratimo unutrašnju borbu Bergmanove majke Ane. Roman počinje i završava se razgovorom sa sveštenikom Jakobom te tako čini svojevrstan zatvoreni krug. Aninno smirenje?
Nakon 12 godina braka (u koji je prerano i nesmotreno uletjela) Ana čini preljubu i u ovih pet razgovora pokušava naći smisao. Put ka istini i sreći. Ana je duboko nesrećna. Ona traži ljubav koju nema u svom braku i zbog toga čini grijeh. Ana je izuzetno jaka osoba. I tu kreće njena borba. Ona je izuzetno slobodna, ali sputana životom u kome se obrela. Njena slobodna volja (ona zbog koje je Isus izdržao tri iskušenja Đavolja) upravlja njenim životom koliko je to moguće. I Ana izlaz traži u lirično obojenim filosofskim razgovorima. Ona dovodi u pitanje svoju vjeru i nadu da je moguće izaći iz sveg au čemu se našla. Ali ti razgovori joj daju smirenje, koliko-toliko. Prirode kao što je Anina nikad ane mogu biti srećni u potpunosti. I Ana to zna. Ana snosi odgvoornost za svoje postupke kako zna i umije. Buntom ili pokoravajući se, to je njena sudbina.

Bergman mi je omiljeni režiser i ovo mi je prva njegova knjiga, ali je osjećaj isti kao kada gledate njegove filmove. Veoma atmosferski nabijeni, izuzetno lijepi uvuku vas sve dublje i dublje i začaraju vas. Bergman je ljubav. A ovo je dio njegove svojevrsne autobiografije, a ja, kako uvijek imam običaj, uzeh posljednju knjigu. Mada ss može čitati zasebno.

Roman je iziuzetno lijepo napisan i cijelim romanom vlada osjećaj usamljenosti i želje ljudskog bića da nađe ono zrnce sreće, ali za koje plaćamo visoku cijenu.

[Aurimas Nausėda · Rating 5 out of 5]

Knyga verčianti susimąstyti apie vyro ir moters santykių dramatizmą, gerus ir prieštaringus jausmus bei religinės didaktikos poveikį.

[Fo · Rating 5 out of 5]

اولین کتابی است که از برگمن خواندم. نویسنده قهاری است، حیرت میکنم از ذهن هایی که در صفحات کم می توانند روایتی کامل ارائه کنند. البته که به نظرم رسید نویسنده یک ذهنیت مذهبی قوی و عمیق دارد
داستان در گفتگوی بین دو نفر روایت میشود، یک کشیش و یک همسر کشیش، داستان کامل است و جزئیات هم به خوبی آورده شده اند. از نظر من موضوع اصلی قصه موضوع مهمی است و صد البتهه قابل تعمیم به کلی موضوع دیگر. طرح جلد هم محشر بود

[თემო გერაძე · Rating 5 out of 5]

მიყვარს ბერგმანი, მისი ეს წიგნიც და მჩუქებელიც.
,,და აი, ჩემს მარტოობაში ტუმასი გამოჩნდა და ახლა ორივეს შეგვიძლია ვთქვათ: ,,ჩვენ მარტონი აღარ ვართ."
ბერგმანის ფილმებივით წიგნია, სტატიკური და მძიმე.

[Guga Maliadze · Rating 4 out of 5]

საოცარი კაცია ბერგმანი.
მით უმეტეს, ჯერ მისი ფილმები რად ღირს! წერაც ძალიან კარგად შესძლებია.
უდაოა, ეს არაა სიყვარულის მორიგი ბანალური ისტორია, გაცილებით მეტია. ვფიქრობ, ფრიად საინტერესოდ, გულწრფელად და ამაღელვებლად დაწერილი ეს პატარა წიგნი არავის დატოვებს გულგრილს.

შენც განიცდი მთავარ პერსონაჟთან ერთად, მაგრამ ოდნავადაც არ ამტყუნებ მას.

შენც გენატრება ტუმასი.
შენც გტკივა.
შენი გულიც ბობოქრობს.
შენც გრძნობ ტკივილსა და ენით აღუწერელ სევდას.
შენც გინდა ვინმესთან გულახდილი საუბარი.
საბოლოოდ კი...

[Amin Alizadeh · Rating 3 out of 5]

خیلی شبیه به داستایوسکی و تشبیهات وفضاسازی های این نویسنده بود، منتها میشه گفت کاری سطح پایین تر از فضایی شبیه به فضای کاری این نویسنده.

[maryna ☽ · Rating 4 out of 5]

любов-зрада-любов-материнство-любов-брехня-любов-правда-любов-обов'язок

зрозуміла, що кіно інґмара берґмана я все ж люблю більше, але й проза мене зачепила. бо це так само по-берґманівськи психологічно та кінематографічно (навіть суниці тут теж є!)

історія про жінку, для якої шлюб був тягарем:

Ми не пасуємо одне одному. Генрікова вразливість обступила мене з усіх сторін. Я повинна була стати йому матір’ю, а він насправді міг залишитися дитиною. Моєю дитиною. Моєю єдиною дитиною. Йому завжди треба було знати, де я і про що думаю. Я почувалася ніби у в’язниці, в’язниці почуттів. Не знаю, як по-іншому це описати.

Я не можу стерпіти, що мене позбавляють свободи, не можу стерпіти, що мені забороняють думати так, як хочу, відчувати так, як прагну.

про материнський обов'язок:

— Ма, це ж ви разом з тіткою Сіґне говорили про право жінки на власне життя. А що ж тепер?
— Троє дітей змінюють обставини — власні інтереси стають другорядними. Тобі про це відомо.

про важливість довірливих розмов: з рідними, близькими, а особливо сповідь священнику (сьогодні, мабуть, психотерапія)

— Більшість людей вважають, що Лютер скасував сповідь. Але ж це не так. Він запропонував те, що називав «довірливими розмовами». Однак той чудовий реформатор не дуже добре знався на людях. Їм непросто говорити при денному світлі, обличчям до обличчя. Значно краще — у магічній напівтемряві сповідальниці, коли приглушені голоси і пахне ладаном.

про те, що нічого не трапляється раптово, не береться невідь-звідки:

Нам подобається говорити про «вирішальну мить». Особливо драматургам. Ті залюбки хапаються за цю фікцію. Але правда, ймовірно, у тому, що таких митей швидше за все не існує, нам просто здається. «Вирішальна мить» і «доленосне рішення» — атож, звучить правдоподібно. Та якщо придивитися, мить зовсім не є вирішальною: упродовж тривалого часу почуття і думки (свідомо або несвідомо) рухалися в одному напрямку. А сама різка зміна — це факт, що криється в далекому минулому, глибоко в темряві.

про правду і брехню:

До Святості Людини належить і Правда. Не можна поглумитися над Правдою, не завдавши собі кривди. Не завдавши кривди іншим.

Можливо, мої слова ранять тебе і завдають болю. Можливо, тобі й твоїм рідним доведеться пройти крізь великі випробування. Але, обравши правду, ти станеш сильною.

та врешті-решт Анна чинить як... людина? десь обираючи правду понад усе, а десь брехню.

[Maria Zayats · Rating 4 out of 5]

Доволі складно давати оцінку, бо стиль написання сподобався, а сюжет не дуже. Досить тонко показана психологія стосунків та зради, але жоден з героїв не зачепив і не викликав замилування. Дуже детальним описом подій і діалогів Берґман створює перед очима картинку і мимоволі робить свідком довірливих розмов. І ось наскільки Вам сподобається ця книга, вже залежатиме від того, чи захочете ви бути тим свідком. Я для себе не змогла вирішити чи вони було мені потрібно.

[Андріан · Rating 3 out of 5]

«Про що я думаю? Що немає потреби казати «я люблю тебе». Але можна робити справи в імʼя любові». Головна героїня не любить свого чоловіка, але й про коханця складно сказати, що в їх стосунках є щось більше інтимної близькості. Книжка – це декілька розмов із близькими та рідними, в яких розкривається зрада, що тим не менш не веде до розвитку сюжету. В підсумку маємо невдалу інтрижку, яка вплинула на особисте життя жінки, що живе в епоху до появи психотерапії і змушена звертатись до священника.

«Ми граємо багато ролей. Одні - тому що нас вони веселять, інші - тому що цього від нас очікують ті, хто навколо. Проте найчастіше ми граємо певну роль, тому що хочемо захистити себе». Складно щось сказати про книжку, бо вона майже не відгукнулась мені. Підкреслена роль інституту церкви та родини уже не сприймаються так гостро, та і тоді думаю такими не були. Порівнюючи з «Ті, що співають у терні», де теж є роман зі священником ти відчуваєш, що читаєш високу полицю. Тут такого враження не виникає, персонажі ок, сюжет ок, є пара гарних цитат, але залишити книжку на полиці або перечитати бажання не виникає.

«Та якщо придивитися, мить зовсім не є вирішальною: упродовж тривалого часу почуття і думки (свідомо або несвідомо) рухалися в одному напрямку. А сама різка зміна - це факт, що криється в далекому минулому, глибоко в темряві».

[Greg · Rating 4 out of 5]

A lot like his movies, but instead you read it and it takes a bit longer to get through.

[pourya bahiraei · Rating 3 out of 5]

[...+خداوند حالا دعای تو را شنیده
-نه
+باور نمیکنی که خداوند به درد و رنج تو توجه می‌کند؟
-نه
+دیگر اعتقاد نداری؟
-نه
+پس دعاهایت را هم نمیخوانی
-نه...]

[Katya Bediukh · Rating 4 out of 5]

знаєте, є такі серіали, в яких перші дві серії треба потерпіти, а з третьої розгортається афігєнний сюжет? з цією книжкою щось схоже: детальні кінематографічні описи і напруга в діалогах з перших сторінок видається чимось дивним, але потім стає дуже цікаво.

4/5, бо «вхід» у книжку був досить важким))

[Pumpernickel · Rating 5 out of 5]

I read this book in Portuguese ( Confissões ), after having had the LUCK of finding it in a second-hand books bookstore. It's not simply a book that you read and like; it's a book that STAYS with you for the rest of your life.

It's basically the conversation between Anna, a woman who has decided to LIVE an affair, despite the fact that she is married, and her mentor, who is also a pastor. The story opens in 1925, when Anna has been married for 12 years. I liked the book so much that I asked a friend to bring the original from Sweden: "Enskilda Samtal", and now I have both.

I liked it, most of all, because Anna expresses doubts about different values in life.

[Offuscatio · Rating 4 out of 5]

"Los tonos conocidos, los roces y las llamadas de todos los días están lejos, apenas si existen. Qué es lo que ocurre, dónde estoy, y luego el amor, gastado y profanado, ahora cómo un dolor. Peso, sufrimiento, dolor. Una enfermedad incurable. Yo, que quiero ser..., creí que era invencible, que era la dueña absoluta de mi realidad. Y el llanto, pero no las lágrimas..."

[Tõnis · Rating 5 out of 5]

Suurepärane raamat. Täpne, psühholoogiline, halastamatu, elegantne. Kuigi seda vist pole otse välja öeldud, näib, et Bergman kirjutab oma vanemate loo. See oma emast kirjutamine annab tekstile mingi erilise õrnuse, mis meenutab Tarkovski "Peeglit". Raamat on küll kõike muud kui poja turvalis-sentimentaalne mälestusraamat emast. Siin on nõrga mehega õnnetusse abiellu sattunud vaimselt sõltumatu naise traagika – abieluväline armulugu, meeleheitlik katse sotsiaalsetest normidest vabaneda, kliinilise täpsusega esitatud psühholoogilised kokkupõrked ja eksistentsiaalsed dilemmad.

Nagu tõelise kirjanduse puhul ikka, on stiil vähemalt sama oluline kui süžee. Bergmani juures on kõige vaimustavamad napid kirjeldused (inimestest, aga ka situatsioonidest). Iseäranis detailitäpseid ja ühtlasi psühholoogilised inimeste välimuse kirjeldused. Samuti vestluste dünaamika imetlusväärne edasiandmine ("Nõnda tekib traagikasse paus," oli üks suurepärane lause, mille pidin kohe sõpradele edasi saatma.) "Erakõnelused" on meeleline raamat, kohati ka erootiline. Kui sõna "karge" ei oleks niivõrd äratrööbatud, siis selle raamatu puhul sobiks seda kasutada.

Minus tekitasid "Erakõnelused" esimestest lehekülgedest seose Edvard Munchi maalidega. Kardan, et ei oska seda päriselt sõnastada. Muidugi on miljöö sarnane – 20. sajandi algupoole Skandinaavia, konservatiivne, protestantlik, looduslähedane atmosfäär, tumemeelsed, sirgjoonelised, emotsionaalselt hoitud inimesed. (Kui soovite näha allasurutud traagikat, guugeldage Munchi "Autoporteed veinipudeliga", 1906). Sarnane on ka autorite klammerdumine armastuse külge, mille teiseks küljeks on surm. Sest armastus ei ole põhjamaalastele hedonistlik lõbu või kerge meelelahutus, vaid saatuslik, kõike hävitav stiihia. Keda köidab romantilise konflikti psühholoogiline lähivaatlus, siis see raamat võiks meeldida. Kes ise kunagi mõnda valusasse romantilisse plindrisse sattunud, võib tajuda elavaid flashbäkke. Bergman annab oma emast ühe kõige ilusama, traagilisema, armastusväärsema kirjandusliku naiseportree, mida olen lugenud.

[Ingrida · Rating 4 out of 5]

Taip supuolė, kad pasitaikė antra iš eilės knyga apie neištikimybę, gavosi kažkokia netyčinė tematinė serija - kaip pradėjau nuo ”Ponia Kaliban”, taip nesibaigia (po to dar spėjau “Kamanių medus” perskaityti, tai ten irgi atsikartoja kaip svarbi tema). Visokių jausmų kelia tas sąmoningumas neištikimo žmogaus elgesio motyvų analizėje, kuomet emocingai ir žmogiškai kalbama apie tokius pasirinkimus beveik be kaltės, gėdos ar apgailestavimo. Turbūt galima nuspėti, kad knygos pasakotoja nepatikima ir visai smagu pamažu atsekti ją kraipančią naratyvą pagal klausytoją ir save kaip kreivų veidrodžių kambaryje - taip ir lieka neaišku, kokia ta gryna tiesa. Gaunasi tokia iliuzija, kurią susikuri bandydamas išlaikyti situacijos kontrolės ir laisvo pasirinkimo jausmą, o iš tikrųjų tiesiog turi palydėti save į savo paties kančią: siauro takelio gale kančia, o jo šonuose taip pat tarpekliai su kitokios kančios upėmis, tik klausimas kur jos daugiau ar kuri lengviau pakeliama.

Nors ir pradėjau nuo neištikimybės temos (šalia apsvarstomas santuokos, meilės tvarumas, tinkami ir nelabai motyvai santykių ir šeimos kūrimui), bet svarbią knygos dalį (ir gal net svarbesnę ir labiau viską persmelkiančią) užima ir religingumas bei jo įtaka kasdieniams pasirinkimams. Kartu ir ta dilema kiek pats renkiesi, o kiek plauki pasroviui dalyvaudamas ritualuose ir priimdamas komuniją, sutvirtinimą, kitus įžadus nemąstydamas, kaip formalų ar estetišką veiksmą bei kiek tai prisideda prie pojūčio, kad gyveni mele.

Dialogai filmiški, bet įtikinami. Tie intymūs pokalbiai (man patinka angliškas pavadinimo vertimas ”Private Confessions”) - kitokia išpažintis nei pas kunigą, panašesnė į pokalbį su psichologu. Ir ne tik su kunigu, o ir su kitais pasirinkime dalyvavusiais ar jam įtaką dariusiais žmonėmis. Patiko knygos struktūra, fragmentiškumas, kuris kitur gal erzintų dėl tam tikrų spragų, bet čia suveikė. Skaitydama nelaikiau minty to, kad pasakojimas paremtas tikra Bergmano tėvų istorija, tai eigoje kontroversiškų jausmų turinys šitu atžvilgiu nekėlė. Kažko pritrūko iki 5, bet 4 žvaigždutės drąsiai.

[Андрій Резніченко · Rating 5 out of 5]

Берґман-письменник вражаючий. Перед прочитанням здавалося, що його проза не може бути сильнішою за фільми. Адже в фільмах більше простору для символів, алюзій, німих і часто екзистенційно дивних сцен, що залишають простір для співпереживання та інтерпретацій. Натомість у "Довірливих розмовах" Берґману вдалося передати справжність та відчайдушність людських стосунків, безвихідні ситуації, ключ для розв'язання яких усе ж таки пропонується. Проза Берґмана, в порівнянні з кінематографом, є більш однозначною - проте переживання після прочитання залишаються такими ж сильними, як і після перегляду "Персони" чи "Полуничної галявини".

[Marru · Rating 4 out of 5]

Emotsionaalne, lõhkuv, aga väga hea.
Keset novelli enda kui kirjaniku lugejale meelde tuletamine mõjub põhjendamatult. Arvestades Bergmani sagedast neljanda seina lõhkumist filmikunstis siis tundub, et see on tema viis vihjata “Erakõnelustele” kui psüühilisele autobiograafiale. Ei tea kas päris elus mängib ta Tomast, Henrikut või hoopis Annat?