Справа одеських шпигунок

Історичний детектив #4

by Євгенія Кужавська, Олександр Красовицький

Таємничий лист випадково потрапляє до рук колишнього слідчого Тараса Адамовича. Лист пов’язаний з адресою одеської квартири та містить шифр, який старий слідчий Галушко вирішує розгадати, а тому вирушає до Одеси. Розплутувати загадку одеської квартири беруться допомагати його секретарка Міра Томашевич та колишній пілот Олександр Горенко. Слідчого Якова Менчиця теж щось спонукатиме вирушити до міста біля моря — розслідування чи небезпека, що загрожуватиме le famme fatale — Барбарі Злотик? Їм доведеться з’ясувати, чому в місті відбувається сплеск пограбувань, а всі злочинці мають документи на ім’я Марека Апостолова, та куди зникали дівчата-акторки, винаймачки квартири по вулиці Садовій. Містом ширяться чутки про особливу зброю великого винахідника, яка може завершити Першу світову війну. А Міра Томашевич, оселившись у загадковій квартирі, починає отримувати нові зашифровані послання...

Genres: Ukrainian Literature

381 pages, Hardcover

First published January 1, 2021

Reviews

[Світлана · Rating 5 out of 5]

"Справа одеських шпигунок" - це вже четверта пригода колишнього слідчого Тараса Галушки. І якщо попередні рази справи ніби самі до нього приходило, то цього разу він уже й не проти братися за нове розслідування, навіть якщо доведеться їхати з Києва до Одеси.
⠀
До Тараса Адамовича потрапляє таємничий лист. Він зашифрований. Що ж там написано й вирішує дізнатися колишній слідчий. Для цього разом з Мірою, експілотом Горенком, а пізніше й слідчим Менчицем вони їдуть до Одеси. Разом із розшифровкою таємничого послання герої також мають дізнатися, чому в місті біля моря стається багато пограбувань, а всі злочинці мають документи на ім'я Марека Апостолова, а також куди зникли дівчата, які раніше винаймали квартиру, звідки до Тараса Галушки прийшов лист.
⠀
У цій частині Міра, яка є секретаркою у слідчого, бере активну участь у розслідуванні на відміну від інших частин. Вона шпигує, ворожить, аби вивідати інформацію. Натомість слідчий Менчиць загруз у своїх думках про Барбару Злотик. Тарас Адамович, як завжди, тверезо розмірковує та складає в своїй голові пазли, а про картинку, яка вийшла, згодом дізнаються і читачі.
⠀
Ця історія відрізняється своєю атмосферністю, адже тепер події відбуваються в іншому місті, яке в ті роки було аж ніяк не спокійним. Разом із героями читачі мають можливість прогулятися його вуличками, готелями, ресторанами й навіть катакомбами.
⠀
Я нічого не вгадала знову. Мабуть, детективи, то моє слабке місце, але ж було так цікаво. Все знав тільки Тараса Адамович. Дуже сподобалася ідея з шифрами, у книзі є і схема, як їх розгадувати, тож читачі також можуть спробувати.
⠀
Історія написана класною мовою, читається дуже легко. Можна проковтнути за день. У ній є ілюстрації та гарно оформлені початки розділів, карти.
⠀
Ця книжка й трішки романтична, але герої починають багато міркувати про свої почуття до інших. Вимальовуються парочки. Але досі залишається не розкрите питання про "збирачів гіацинтів", яке має вирішиться в п'ятій частині.

[Анна Хлевная · Rating 4 out of 5]

Четверта книга циклу чарівна та атмосферна, як і попередні. Цього разу ми опиняємось у передреволюційній Одесі. Саме розслідування я б оцінила на трієчку, бо до кінця не зрозуміло, що ж відбувається, і що саме шукає Тарас Адамович. Проте деякі герої постають з невідомого боку. Пан Менчиць нарешті почав дорослішати, бо зазвичай він мене тільки дратував. Дізнаємось дещо цікаве про невловимого Досковського. Проте є деякі авторські ляпи, які, можливо, не помітили при редактурі. Наприклад, звідки у Міри взялася рожва сукня? Чи висіла вона відпочатку в шафі, чи її надіслали, невідомо. Ще одного з персонажів звуть Іван Лаврентійович Розсоха, але в іншому розділі кажуть, що його назвали в честь батька Івана, то хіба він не повинен бути Іван Івановичем? Також є плутанина в датах. До Одеси Тарас Адамович з компанією прибули наприкінці січня, наприклад, Міра чітко зазначає, що 26 січня вона зустріла в Одесі циганку-ворожку, а в ХХІ розділі Тарас Адамович каже, що вони приїхали до міста 2 лютого. Такі співпадіння дуже прикрі, не кажучи вже про дрібні одруківки то тут то там. Складається враження, що видавництво Фоліо економить на редакторах.
Ставлю цій книзі четвірочку тільки за атмосферу та передчуття близької революції, коли люди все ще живуть своїм звичним життям і не знають, що прямо зараз воно летить в Тартар. Це таке щімливе усвідомлення.