What do you think?
Rate this book
Листи до Фроди
Тексти Олени Макарчук — концентрат переживань і найнесподіваніших життєвих ситуацій. Це історії про почуття, дружбу, понівечені долі, війну на Сході, окупацію Криму, зради — коханих, матерів, батьківщини. Історії, де квітнуть соняшники над Іловайськом, любов буває у прямому сенсі сліпою, референдум робить братів ворогами, а жінки пишуть дуже відверті листи богині кохання Фроді. Це територія, де неідеальні герої та героїні ошукують себе й інших, забувають про вірність, ламають і ламаються, вдягають маски, щоб приховати свою сутність. Місце, де перетинаються грубість і тендітність, цинізм і грішна романтика, страждання і радість, безнадія і сподівання на краще.
320 pages, Hardcover
First published January 1, 2021
3 people are currently reading
17 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 5 of 5 reviews
August 5, 2024
Оповідання сподобалися, особливо, з історичною, краєзнавчою складовою - "Тіні пташок", "Фенікс", "ЦУМ". Різноманітна тематика - кохання, зрада, стосунки між чоловіком та жінкою, війна, яка розпочалася ще 2014 року на Сході України, окупація Криму, важкі долі людей... А ще листи до богині кохання Фроди, які пишуть звичайні українки в надії на пораду, підтримку, чи може, щоби просто поділитися своїми, подекуди, такими непростими миттями життя...
March 20, 2022
⠀
Книжка, в якій зібрано чимало історій, які поєднанні війною, коханням, болем та зрадою.
⠀
"Листи до Фроди" - трохи дивна, як на мене, книга. У ній є 26 оповідань та в самому кінці шість власне листів до Фроди. Чому так? Я не зрозуміла. Як і того, чим листи за свою темою, атмосферою відрізнялись від оповідань. Я не зрозуміла, чому книга називається "Листи до Фроди", якщо листам до Фроди приділено тільки останні сторінок 80, а що було до цього?
⠀
Із усіх історій мене найбільше зачепили лише декілька - "Тінь пташок", "Шарп", "ЦУМ" та "Німий". Це ті, в яких мені боліло за страждання людей під час воєн, Голодоморів. Інші, хоч і наповнені емоціями, переважно болем, але якісь ніби однакові й більшість про зраду чоловіків чи/та жінок.
⠀
Уся книжка - це концентрація страждань через кохання. А також через те, як війна ламає людські долі. В один історіях це показано справді дуже чуттєво, а в інших - ні.
⠀
Деякі оповідання зі збірки мені були схожі на оті серіали, які показують по телебаченню. Кожне оповідання - маленька сімейна драма. Та через невеликий обсяг не до всіх героїв виникає співчуття чи/та симпатія.
⠀
На жаль, ця книжка не для мене. Упевнена, що вона знайде свого читача. Такі історії справді можуть викликати почуття та захопити увагу. Було важко писати відгук, бо книга й не погана, й важливі теми порушено, але просто не моя.
⠀
Однак є й плюси. В авторки чудова мова. Читається книжка надзвичайно швидко та легко, можна осилити всі ці історії буквально за один день.
Книжка, в якій зібрано чимало історій, які поєднанні війною, коханням, болем та зрадою.
⠀
"Листи до Фроди" - трохи дивна, як на мене, книга. У ній є 26 оповідань та в самому кінці шість власне листів до Фроди. Чому так? Я не зрозуміла. Як і того, чим листи за свою темою, атмосферою відрізнялись від оповідань. Я не зрозуміла, чому книга називається "Листи до Фроди", якщо листам до Фроди приділено тільки останні сторінок 80, а що було до цього?
⠀
Із усіх історій мене найбільше зачепили лише декілька - "Тінь пташок", "Шарп", "ЦУМ" та "Німий". Це ті, в яких мені боліло за страждання людей під час воєн, Голодоморів. Інші, хоч і наповнені емоціями, переважно болем, але якісь ніби однакові й більшість про зраду чоловіків чи/та жінок.
⠀
Уся книжка - це концентрація страждань через кохання. А також через те, як війна ламає людські долі. В один історіях це показано справді дуже чуттєво, а в інших - ні.
⠀
Деякі оповідання зі збірки мені були схожі на оті серіали, які показують по телебаченню. Кожне оповідання - маленька сімейна драма. Та через невеликий обсяг не до всіх героїв виникає співчуття чи/та симпатія.
⠀
На жаль, ця книжка не для мене. Упевнена, що вона знайде свого читача. Такі історії справді можуть викликати почуття та захопити увагу. Було важко писати відгук, бо книга й не погана, й важливі теми порушено, але просто не моя.
⠀
Однак є й плюси. В авторки чудова мова. Читається книжка надзвичайно швидко та легко, можна осилити всі ці історії буквально за один день.
February 5, 2022
Книга складається з коротких оповідань, історій про любов, зраду, війну, кохання під час війни, про трагічні людські долі (від першої історії я дуже ревла).
Історії дуже цікаві, майже всі пов’язані з війною або її наслідками. І більшість історій мені дуже сподобались, але в деяких я дуже заплуталась, хто кого з ким зрадив, хто кому ким є, то син Лесі чи Лєни.
Суто для мене ця книга дуже похмура і здається без жодного променя світла, —сум, страждання, розтавання, тут ніби хтось віднайшов щастя, а щастя пішов на війну, когось ґвалтують. Іноді мені треба було робити паузи і читати щось добріше, а потім я поверталася та читала наступні історії.
Історії дуже цікаві, майже всі пов’язані з війною або її наслідками. І більшість історій мені дуже сподобались, але в деяких я дуже заплуталась, хто кого з ким зрадив, хто кому ким є, то син Лесі чи Лєни.
Суто для мене ця книга дуже похмура і здається без жодного променя світла, —сум, страждання, розтавання, тут ніби хтось віднайшов щастя, а щастя пішов на війну, когось ґвалтують. Іноді мені треба було робити паузи і читати щось добріше, а потім я поверталася та читала наступні історії.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 2, 2022
Листи чудові! Щиро дякую за книгу!
August 17, 2023
На основі «Тіні пташок» почитав би щось більше, наприклад роман-сагу, а то ті часові петлі закружляли сильніше, ніж Маховик часу у «В’язні Азкабану». Сподобалася поступовість подачі інформації; пасує тренуванню природної нетерплячки: тільки почнеш обурюватися «що воно таке і до чого / для чого», як на тебе спускається розуміння. Красиво і болісно написано.
«Кава з молоком» — як на мене, надто коротко. Справді, дещо улюблене інколи має особливий контекст. Забереш його — і любов зникає. А тремор чи триґер — яка, зрештою, різниця? Красиво і сумно.
«Спека» — ач, як життя може забирати людей, а потім знову їх же і підкидає. Теж сумно, втім мене більше зачепили оголошення на стовпах і рядок із пісні Білик — надибав під час карантину на її творчість до 2004 року…
«Троянда» — щось таке попри піднесення важливої теми. Чого не скажеш про оповідання, що його назва складається з рядка татарської пісні.
«Позначити почуття» — про те, як одне почуття давно замінила сукупність інших. Але в публічному просторі про таке сповіщати не прийнято. Коротко і влучно.
«Криниця» і «Операція» якось пройшли повз, усупереч піднесенню болісних тем. «Соняхи» — напевно, щось уранішнє, бо тут російська мова ще не перекладається і поготів не передається українськими літерами, на відміну від інших оповідань. Але типаж вогонь як змальовано! Аплодую!
«Усе буде гаразд» — йой трясця! Хочеться звернутися до фікрайтерської термінології і схарактеризувати це оповідання як скло скляне. Також коротке і потужне.
«Київ. Вокзал» — знову коротке. Отже, тільки напишу, що авторка блискуче зобразила проблематику любовних романів (а відтепер іще й ромкомів). Далі — рекомендовано читати самим.
Кози й «Шарп» сподобались. І — ні слова про них більше.
«Світлана» — про війну в житті родини. Та і майже всі оповідання в цій збірці торкаються війни в житті героїв. «Помада» — повз.
«Щастя», «Відрядження», «Леся», «Старий сад» — об’єднанні стосунками. Десь зі щасливим кінцем, десь це кохання зрадливе, втім має плід, десь наявні токсичні стосунки.
«ЦУМ» — немов символ закільцьованості життя. «Фенікс» якось не виділився з-поміж оповідань про почуття з цієї збірки, а враження від «Конспекту» суцільно затьмарено оповіданням із назвою з рядка татарської пісні. «Чорнота» ж — коротко і влучно! — немов стріла в дартсі «в яблучко».
«Німий» відніс до творів про кохання — якось нейтрально, а в «Срібному весіллі» є нотки містики, що мені сподобалося. А от власне ті кілька листів до Фроди, що йдуть опісля оповідань і завершують книжку мені зовсім не сподобались — якось оповідання їх поглинули; після них листи справили враження чогось надто простого і побутового. Хоча стиль однаковий наче.
Певно, листи слід було залишити на другий день. Але захопили оповідання. Загалом, збірка сподобалася.
«Кава з молоком» — як на мене, надто коротко. Справді, дещо улюблене інколи має особливий контекст. Забереш його — і любов зникає. А тремор чи триґер — яка, зрештою, різниця? Красиво і сумно.
«Спека» — ач, як життя може забирати людей, а потім знову їх же і підкидає. Теж сумно, втім мене більше зачепили оголошення на стовпах і рядок із пісні Білик — надибав під час карантину на її творчість до 2004 року…
«Троянда» — щось таке попри піднесення важливої теми. Чого не скажеш про оповідання, що його назва складається з рядка татарської пісні.
«Позначити почуття» — про те, як одне почуття давно замінила сукупність інших. Але в публічному просторі про таке сповіщати не прийнято. Коротко і влучно.
«Криниця» і «Операція» якось пройшли повз, усупереч піднесенню болісних тем. «Соняхи» — напевно, щось уранішнє, бо тут російська мова ще не перекладається і поготів не передається українськими літерами, на відміну від інших оповідань. Але типаж вогонь як змальовано! Аплодую!
«Усе буде гаразд» — йой трясця! Хочеться звернутися до фікрайтерської термінології і схарактеризувати це оповідання як скло скляне. Також коротке і потужне.
«Київ. Вокзал» — знову коротке. Отже, тільки напишу, що авторка блискуче зобразила проблематику любовних романів (а відтепер іще й ромкомів). Далі — рекомендовано читати самим.
Кози й «Шарп» сподобались. І — ні слова про них більше.
«Світлана» — про війну в житті родини. Та і майже всі оповідання в цій збірці торкаються війни в житті героїв. «Помада» — повз.
«Щастя», «Відрядження», «Леся», «Старий сад» — об’єднанні стосунками. Десь зі щасливим кінцем, десь це кохання зрадливе, втім має плід, десь наявні токсичні стосунки.
«ЦУМ» — немов символ закільцьованості життя. «Фенікс» якось не виділився з-поміж оповідань про почуття з цієї збірки, а враження від «Конспекту» суцільно затьмарено оповіданням із назвою з рядка татарської пісні. «Чорнота» ж — коротко і влучно! — немов стріла в дартсі «в яблучко».
«Німий» відніс до творів про кохання — якось нейтрально, а в «Срібному весіллі» є нотки містики, що мені сподобалося. А от власне ті кілька листів до Фроди, що йдуть опісля оповідань і завершують книжку мені зовсім не сподобались — якось оповідання їх поглинули; після них листи справили враження чогось надто простого і побутового. Хоча стиль однаковий наче.
Певно, листи слід було залишити на другий день. Але захопили оповідання. Загалом, збірка сподобалася.
Displaying 1 - 5 of 5 reviews