Якщо вірити пані Марії, солоне повітря Уельсу просотане магією фейрі та друїдів і на кожному кроці можна наткнутися на щось потойбічне. Так одного дня у хащах білої ліщини жінка знаходить… маля.
Пані Марія любить і виховує дитину як рідну доньку. От тільки жінку не полишає відчуття, що дівчинка - чужинка в цьому світі. Те саме впродовж п‘ятнадцяти років відчуває й сама вихованиця.
Але доля - вправний гравець і ніколи не розкриває карти завчасно. Тож лише зараз настає час дізнатися: ХТО ТАКА НАСПРАВДІ ЛЕТТІ ҐВІНҐІЛЛ?
Для мене якось дивно було те, що Летті повірила тій, якій вона не подобалася, і яка дружила з тією, яка її ненавиділа, і замість поговорити з хлопцем і впевнитися, то вона втекла.
Героїня - сирота, що немає друзів і любить читати книжки. По факту, їй15 років, але по поведінці я б більше 11 не дала, бо надто наївна як для сучасного підлітка. Сюжет та персонажі - суцільне кліше.
Історія стара як світ: дівчинка не від світу цього знаходить у себе неймовірні таланти: говорить з деревами, співає мов богиня, бігає як марафонець. А ще у неї закохані два найкрутіші хлопці класу, що злить королеву класу.
З плюсів - гарно написано. Оповідь не провисає, не перечіпається, мова гарна. Вельс - моя давня любов, я раділа кожній згадці про нього. Але одне тупе любовне кліше наприкінці вбило усі мої симпатії. Тому три зірки.
Хороша фентезійна історія, така легка і казкова, наче справді, валлійська колискова. Тут і дружба, і перші закоханості, і пошуки себе. Про підтримку, ніжність, вірність та відданість. Мені відгукнулась книга, не якесь динамічне любовне фентезі, це радше, дитяче, підліткове та наївне. Однак все одно чекаю продовження оповіді. 💔
В невеличкому містечку, головна родзинка якого – його найдовша в світі назва, зростає дівчинка. Марія Летиція Ґвінґілл, маленька знайда, яку прихистила вдова пані Едвардс. Марія – як дяка святій покровительці містечка, Летиція – як сподівання на щасливе і радісне життя малої, Ґвінґілл – «біла ліщина», місце де малу знайшли. Летті зростає слухняною й допитливою дівчинкою, хоча школа її мало приваблює. Особливо уроки музики, на яких діти у співочій манері намагаються вимовляти ту саму назву містечка – Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох.
У свої 15 років Летті дуже багато часу проводить на природі, полюбляє гуляти у їхньому невеличкому садку. Дівчинка розмовляє з деревами, а іноді їй здається, що вона чує їхні голоси. Останнім часом ці голоси провіщають їй зміни у житті. Чи це той самий новенький, який з’явився в класі, і він одного погляду на якого тьохкає серце – ті зміни? Чи нова і єдина несподівана подруга – ті зміни? Чи те, що у Летті відкрилися нові таланти, спортивні і музичні, - ті зміни?
На відміну від попередньої, вимученої мною книжки Анни Кантьох, ця мене захопила. Я жодного разу не фанат кельтів та Уельсу, але цей край та його легенди справді заворожують. Нова фішечка із QR-кодами на сторінках допомагає зануритися в історію глибше: я таки заслухалася і баладами, і валлійською арфою. І, звісно, прослухала пісеньку про Лланвайрп…бла-бла-бла, спробувала поламати язика, але врешті решт вирішила просто посміхнутися із кмітливості його жителів :)
У цьому світі її звуть Летті. ⠀ Вона - звичайна п‘ятнадцятирічна дівчина. Майже звичайна. ⠀ Почнімо з того, що сам факт її появи в поселенні огорнутий таємницею. 15 років тому пані Марія знайшла її у хащах білої ліщіни. Ніяких натяків на те, як і чому дівчинка тут опинилась; пошуки будь-якого пояснення не принесли результатів. Тому Летті залишилась у Марії, яка виховувала її, як свою доньку. ⠀ Та як би чудово їм не жилось, обидві відчувають, що Летті - особлива. Душа дівчини тягнеться до лісу, який відповідає взаємністю. Одного дня вона навіть починає розуміти те, що промовляють дерева.🌳🌱🌱 ⠀ Вони наспівують солодкі пісні- пророцтва про інший світ та дім. Справжній дім Летті. ⠀ А ще дівчина бачить реалістичні сни про друїдів. ⠀ Заручившись допомогою єдиної подруги, Летті починає шукати історичні підтвердження існування друїдів. І розуміє, що її сни - не вигадка. ⠀ Але як це все пов‘язано з нею? Невже друїди - це її минуле, теперішнє та майбутнє? Хіба вони не зникли багато років тому? ⠀ Так як це перша частина трилогії, деякі питання так і залишились нерозкритими. Заінтригована, що ж буде далі! ⠀ 📚«Летті Ґвінґілл. Колискова Друїдів» - чудове фентезі від української авторки та видавництва Ранок ! ⠀ Сплетіння сюжетних ліній минулого та сучасності, поєднання реальності та міфів, симбіоз звичайного життя підлітка з усіма проблемами цього віку (булінг, самотність, перша закоханість, конкуренція, заздрощі) та магічної сторони (володіння різними стихіями) - це все робить цю історію чимось прекрасним! ⠀ Респектую дослідницькій роботі авторці з питань міфології та легенд уельського народу👏 ⠀ Читаючи книгу, я відчувала солоне морське повітря Уельсу, гуляла вуличками реального містечка (дякую Ґугл) та насолоджувалась кельтським фольклором, посилання на який можна знайти за допомогою qr-кодів на сторінках. ⠀ Ну а оформлення обкладинки - окремий кайф для книголюба🤩 Шикарно! ⠀ Книгу рекомендую поціновувачам дійсно якісного фентезі! ⠀
Починаючи з назви - ця книга особлива. Летті Ґвінґіл - звучить таємничо та так по-фентезійному. Найперше мою увагу привернула саме назва історії, а вже потім обкладинка й лише після цього я подивилась анотацію. ⠀ "Летті Ґвінґіл" - це фентезі-історія про дівчинку, яка не знає своїх батьків, адже ще зовсім немовлям її знайшла вдова Марія, яка й взяла дитину до себе на виховання. Та з кожним роком у Летті все більше й більше тягнеться до природи, починає говорити з деревами. У школі її вважають дивачкою. Та хто вона така - Летті дізнається лише тоді, коли прийде час. Принаймні про це їй нашіптують рослини. ⠀ У цій книзі реальність постійно переплітається з вигадкою та магією. Ось тільки ми читаємо про історію друїдів, аж раптом перед нами постає звичайна тобі школа з типовими учнями. ⠀ Хоч сюжет доволі типовий - є дівчина, яка до певного часу не знає, хто вона така і яке її призначення, є школа, в якій вона немає друзів, є хлопці, які приховують свої почуття до неї. Але разом із тим ця історія цікава та тримає в напрузі. ⠀ Мені хочеться більше дізнатися про фентезійний світ. Все ж у цій частині є лише натяки: друїди, фейрі, Чарівний ліс, магія стихій, розмови з деревами. Думаю, що в наступній частині авторка розкриє світ більш детально. ⠀ У першій книзі авторка робить акцент на звичайному світові та на копирсаннях героїні в самій собі. Адже Летті має знайти своє місце та свій шлях, а для цього доведеться багато через що пройти. ⠀ Книга базується на кельтській міфології, тут є реальні історичні описи про друїдів та їхню війну з римлянами, використання валлійської мови, виносок, покликань на інші художні книги та навіть QR-коди з музичними композиціями. ⠀ Мені однозначно сподобалась ця історія. Вона підліткова, легко написана та добре сприймається. І я вже чекаю на продовження, бо дуже хочеться дізнатися, що буде далі з Летті та Ідрисом і який той Чарівний ліс.
"У ранковому лісі пахло дощем і весняним листям. Для Летті то був запах самого життя..."
Летті з дитинства відрізнялася від інших дітей. Її вабили книжки та природа, а спілкування з однолітками не надто цікавило. Поряд з деревами вона завжди відчувала себе наче вдома. Люди вважали її дивачкою, але коли Летті почула шепіт дерев - вирішила, що й сама втрачає здоровий глузд. Та це стало першим проявом дивовижної історії, яка насправді почалася задовго до народження Летті.
До того ж дівчині не дає спокою таємниця її походження. Хто її батьки? Чому вони залишили немовля у зарослях ліщини? Вона відчуває, що її справжнє місце деінде, магічних проявів навколо стає все більше, та й з самою Лет��і відбуваються незвичні явища.
Далеко не останню роль в цьому займає Давній Орден Друїдів...але як вона пов'язана з ним? Настав час дізнатися, хто така насправді Летті Ґвінґілл!
Ця історія зачарувала мене з перших сторінок. Неймовірна атмосфера таємниць, магії і міфології поєднується з абсолютно звичними буденними речами, такими як школа, складнощі в спілкуванні з однолітками, перші закоханості тощо.
Книга несла мене на хвилях гарних образів, чудового стилю оповідання, гармонійного поєднання загадкового минулого, повного несподіваних відкриттів теперішнього та інтригуючого майбутнього...що й казати, для мене ця книжка стала перлиною в сучасній українській літературі
"Колиска друїдів" - перша частина майбутньої трилогії, яка натякає, але не розкриває всієї правди...Я дуже чекаю на продовження історії, вона неймовірна!
Дуже тепла, романтична, фантастична історія. Я прожила книгу разом із головною героїнею! Слідкувала за її діями, думками. Оцінювала, а що буде далі. І повсякчас чекала на підступи. Рада, що Єва не з тих авторів, які люблять закрутити якусь ситуацію до абсурдності та розтягнути на декілька книжок. Це фентезі може не є якимось супернепередбачуваним. Але мені дуже хотілось дізнатися, що буде далі. І от на найцікавішому закінчилась перша частина. З нетерпінням чекаю, коли прочитаю наступну книгу авторки. Рекомендую!
Історія про те, як жінка на ім'я Марія виховує підкідну дівчинку, дає їй ім'я Летті, а через кілька років Летті починає говорити з деревами і дізнається про свою особливість.
Історія з претензією на глибину, якої у книзі немає. Сюжет побудований на всіх можливих кліше, жодна зачіпка нікуди не веде. Сни — просто сняться, кошик — просто дуже вишуканий і загадковий, Ідріс має якусь суперважливу місію, але яку — ніхто не дізнається. Герої з картону, дії типові та безглузді, емоції відсутні. Марія, яка любить Летті як рідну доньку, спокійно кидає її на кілька днів і навіть не дзвонить. Шерлок згаданий у прив'язці до Камбербетча, хоча книжкова дитина певно читала б Конан Дойля. Вчитель «карає» Летті, поставивши її виступати на головному концерті міста останньою — навіть якщо містер Джонс повний нездара як вчитель і лайно як чоловік, він не може не знати, що закривають завжди найсильнішими номерами і спросять за руйнування такого важливого заходу не з учениці, а з розпорядника. Чарівний принц дарує нарциси — і завойовує героїню настільки, що вона ладна піти за ним світ за очі. Любовні лінії тут взагалі жахливі, давайте вже відходити від просування наративу «б'є — значить, любить».
Історія дуже пересичена рандомними фактами та іменами з історії Вельсу але при цьому могла статися у будь-якому містечку України, тому що Вельсу за цим переліком не відчувається. Я не бачу міста, його архітектури, каміння, мурів, фонтанів тощо. Не розумію навіть, в якому часі відбуваються події: на вулицях ніби є автівки, а у будинках телефони, діти згадують «Гру престолів» (явно не книгу), але при цьому ніхто не тупить у мобілки.
Зноски, які у тексті позначені зірочками, то окремий біль. Зноска «Скутум — давньоримський зростовий щит з центральною ручкою та умбоном» мій фаворит, просто скопіпащена з вікіпедії і навіть не перевірена — о так, давайте пояснимо невідоме слово «скутум» всім відомим словом «умбон». Значення слова «екофрендлі» авторці та редакторам явно невідоме, кров аж ніяк не шкодить лісам.
Не грають на створення «вельського антуражу» і фрази «згадала бабка, як дівкою була», «передала куті меду», а «ні пуху, ні пера» взагалі є російською калькою. Це наводить на думку, що книга відпочатку була написана російською, а потім перекладена. Видавництво «Ранок» ніде не згадує імені перекладача/перекладачки, так само як і не згадує, що це лише перша частина з невідомо скількох.
Все ж книга має один дійсно класний момент: коли Летті нашоптує Фленнаґану. Це добрий, зважений вчинок.
Та цього замало. Щоб читач захотів йти за героями далі, йому треба щось дати, якусь відповідь, чімось зачепити. Просто накидати натяків не працює — це дуже схоже на клікбейтні заголовки, а ми вже встигли навчитися, що статті за ними найчастіше не варті нашого часу.
Усі ми звідкись прийшли й кудись прямуємо, та головне не це… Насправді має значення, ким ми є тут і зараз
❗️Підліткове фентезі
🔷Про сюжет
Містечко Лланвайрпуллґвінґіллґоґерихвирндробуллллантісіліоґоґоґох🫣, острів Англс, Північний Уельс🗺️
За 15 років тому вдова Марія Едвардс у хащах білої ліщини знайшла дівчинку - Марію Летицію Ґвінґілл👧🏼
Летті росла й розуміла, що вона не така, як інші діти, вона вміє те, що інші навіть уявити не можуть😏
Ким же насправді є Летті Ґвінґілл?🧐
🔷Про враження
Велика Британія, міфологія - ІДЕАЛЬНИЙ ДУЕТ♥️
Цю книгу я прочитала за вечір, бо я просто не могла відірватися від неї♥️
Конект із першого слова, фрази, речення, сторінки, розділа♥️
Мені, мабуть, ще ніколи не було так затишно під час читання🥰 Здавалося, що історія мене обійняла й ніжно тримає😌 Виникло відчуття безтурботного, радісного та мирного дитинства😊
Яка ж тільки це атмосферна книга😍 А особливо ті розділи про друїдів із їхніми лабіринтами, печерами, нефритовими чашами з вогнем, унікальним вісоном (самі читайте, щоб дізнатися, що воно таке😏), магією🥰
Дякую авторці за неймовірні символи (імена, предмети - все не випадково), які допомагають зрозуміти сенси🌿
Словом, це життєствердна й весняна історія про дівчинку-інтровертку, яка «не вельми цінує людське товариство… полюбляє читати», про дівчину, яка шукає себе й своє місце в цьому (?🫣) житті (світі?🫣), яка йде до мети, яка розкривається й росте як особистість ♥️
До речі, у книзі є сторінки з QR-кодами🎶
P.S. Історія місцями нагадувала мені «Незриме життя Адді Лярю» та «Лабіринт фавна», трошки «Джерело» Дена Брауна, «Попелюшку» та «Снігову королеву», а також американські фільми про школярі-королів усіх балів, концертів та заходів🥰 І це так круто, бо всі вищезгадані історії я люблю😏
Не бачу приводу занижувати оцінку книзі. Видно, що авторка приділила багато уваги вивченню історії друїдів, напевно подорожувала Уельсом - настільки реалістично описується вся місцевість, де живе Летті. В книзі велика кількість історичних приміток, мабуть цей факт мене найбільше і захопив. Купила цю книгу після того, як прочитала пролог на сайті видавництва і очікувала від неї зовсім іншого. Очікувала дитячої казки про інший світ, друїдів та бісів. Отримала я наші часи та підлітків які ходять до школи. Але це не говорить про те, що книга погана. На книзі є позначка 13+, але я б її охаректирузувала "дитяча книга для дорослих". Не впернена, що підліток сповна оцінить все що є в середині, але завжди є винятки. Особисто мені сподобались цікаві історичні факти, достовірна інформація, вайб Уельсу. Описи природи просто заворожують. Часом навіть було чутно той легкий вітерець з запалох лісу. Герої. Дуже дорослі на свій вік, хоча з головною героїнею ніхто не спілкується в школі, вона досить нормально до цього підходить. Досить врівноважений підхід до життя, розмов та стосунків. А ще вони тут спокійно цитують вірші та Джейн Остін. Якби ми всі такими були б, світ став би кращим. Раджу познайомитись, книга читається швидко і ви отримаєте теплу історію на вихідні. Питання залишилось одне. В наш час підліткам шкільного віку можна робити татуювання?
Чудова, атмосферна історія, що відкриває двері у фантазійний світ, переплетений з реальністю.
Герої прописані настільки детально, що легко уявляла кожного з них, їхні настрої та почуття. Окремо хочеться відзначити майстерне занурення в атмосферу: описи оточення, історичні відсилання та музичний супровід (окреме вау!).
Книга дарує емоції, хоча не варто очікувати чогось бурхливого — це казкова історія, яка впевнено крокує своїм шляхом від першої до останньої сторінки. Цікаво яке ж там продовження!
Звісно тут є певні свої недоліки (деякі моменти, коли герої реагували не зовсім правдоподібно), але це для мене ЛЮБОВ. Все розгортається потроху, помалу, але загалом органічно. Я, чесно кажучи, в кінці сплакнула. І певні моменти дуже зворушили. А атмосфера, яку підсилювали відчути пісні завдяки QR коду, це як на мене МАГІЯ