What do you think?
Rate this book
The Touch
The ultimate 'what if' novel, from the million-copy-bestselling author of FLOWERS FOR 'A masterpiece of poignant brilliance ... heartbreaking' Guardian
Karen and Barney Stark should never have married. Childless, uncomfortable and incompatible, their marriage has not been a success, and the lack of a child only makes the tension between them worse. And living their lives to the beat of a fertility clock only adds to the increasingly volatile atmosphere.
When an incident at Barney's workplace causes them both to be unknowingly contaminated with radioactive dust, they also become pariahs - in their neighbourhood and with their families. But things are only going to get worse. Karen discovers she is pregnant and as their closest friends become frightened enemies, the dream of becoming parents turns into a nightmare...
Karen and Barney Stark should never have married. Childless, uncomfortable and incompatible, their marriage has not been a success, and the lack of a child only makes the tension between them worse. And living their lives to the beat of a fertility clock only adds to the increasingly volatile atmosphere.
When an incident at Barney's workplace causes them both to be unknowingly contaminated with radioactive dust, they also become pariahs - in their neighbourhood and with their families. But things are only going to get worse. Karen discovers she is pregnant and as their closest friends become frightened enemies, the dream of becoming parents turns into a nightmare...
240 pages, Paperback
First published January 1, 1971
20 people are currently reading
939 people want to read
About the author
Daniel Keyes
104 books2,563 followersDaniel Keyes was an American author best known for his Hugo award-winning short story and Nebula award-winning novel Flowers for Algernon. Keyes was given the Author Emeritus honor by the Science Fiction and Fantasy Writers of America in 2000.
Keyes was born in Brooklyn, New York City, New York. At age 17, he joined the U.S. Maritime Service as ship's purser. He obtained a B.A. in psychology from Brooklyn College, and after a stint in fashion photography (partner in a photography studio), earned a Master's Degree in English and American Literature at night while teaching English in New York City public schools during the day and writing weekends.
In the early 1950s, he was editor of the pulp magazine Marvel Science Fiction for publisher Martin Goodman. Circa 1952, Keyes was one of several staff writers, officially titled editors, who wrote for such horror and science fiction comics as Journey into Unknown Worlds, for which Keyes wrote two stories with artist Basil Wolverton. From 1955-56, Keyes wrote for the celebrated EC Comics, including its titles Shock Illustrated and Confessions Illustrated, under both his own name and the pseudonyms Kris Daniels, A.D. Locke and Dominik Georg.
The short story and subsequent novel, Flowers for Algernon, is written as progress reports of a mentally disabled man, Charlie, who undergoes experimental surgery and briefly becomes a genius before the effects tragically wear off. The story was initially published in the April 1959 issue of The Magazine of Fantasy & Science Fiction and the expanded novel in 1966. The novel has been adapted several times for other media, most prominently as the 1968 film Charly, starring Cliff Robertson (who won an Academy Award for Best Actor) and Claire Bloom. He also won the Hugo Award in 1959 and the Nebula Award in 1966.
Keyes went on to teach creative writing at Wayne State University, and in 1966 he became an English and creative writing professor at Ohio University, in Athens, Ohio, where he was honored as a professor emeritus in 2000.
Keyes' other books include The Fifth Sally, The Minds of Billy Milligan, The Touch, Unveiling Claudia, and the memoir Algernon, Charlie, and I: A Writer's Journey.
Keyes was born in Brooklyn, New York City, New York. At age 17, he joined the U.S. Maritime Service as ship's purser. He obtained a B.A. in psychology from Brooklyn College, and after a stint in fashion photography (partner in a photography studio), earned a Master's Degree in English and American Literature at night while teaching English in New York City public schools during the day and writing weekends.
In the early 1950s, he was editor of the pulp magazine Marvel Science Fiction for publisher Martin Goodman. Circa 1952, Keyes was one of several staff writers, officially titled editors, who wrote for such horror and science fiction comics as Journey into Unknown Worlds, for which Keyes wrote two stories with artist Basil Wolverton. From 1955-56, Keyes wrote for the celebrated EC Comics, including its titles Shock Illustrated and Confessions Illustrated, under both his own name and the pseudonyms Kris Daniels, A.D. Locke and Dominik Georg.
The short story and subsequent novel, Flowers for Algernon, is written as progress reports of a mentally disabled man, Charlie, who undergoes experimental surgery and briefly becomes a genius before the effects tragically wear off. The story was initially published in the April 1959 issue of The Magazine of Fantasy & Science Fiction and the expanded novel in 1966. The novel has been adapted several times for other media, most prominently as the 1968 film Charly, starring Cliff Robertson (who won an Academy Award for Best Actor) and Claire Bloom. He also won the Hugo Award in 1959 and the Nebula Award in 1966.
Keyes went on to teach creative writing at Wayne State University, and in 1966 he became an English and creative writing professor at Ohio University, in Athens, Ohio, where he was honored as a professor emeritus in 2000.
Keyes' other books include The Fifth Sally, The Minds of Billy Milligan, The Touch, Unveiling Claudia, and the memoir Algernon, Charlie, and I: A Writer's Journey.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 61 reviews
August 13, 2019
ДЕНІЕЛ КІЗ «ДОТОРК», 16+
Книжний Клуб «Клуб сімейного дозвілля»
@ksd_bookclub
Харків, 2019, 256 с.
⠀
DANIEL KEYES “THE TOUCH”,
2003
⠀
Так, всі чули про Чорнобильську катастрофу та аварію на Першій Фукусімській АЕС.
⠀
А як, щодо викрадення пристроїв для перевірки зволоженності ґрунту, які містять радіоактивний цезій-137, америцій-241 та берилій?
⠀
Або про знайдений фермером на дорозі переносний рентгенограф, принесений ним додому. Який містить іридій-192, бета-гамма-випромінювач, який використовують у промисловій радіографії і який пізніше опромінив 200-300 односельців?
⠀
Ні.
⠀
Не така вже й фантастика!
⠀
Хто винний в тому, що сталася виробнича аварія і один з працівників розніс радіоактивний пил по всьому місту?
⠀
Чи винні випадково заражені люди в тому, що вони принесли заражений пил родичам, друзям та сусідам?
⠀
Чи заразні люди з променевою хворобою і чи потрібно їх боятися? Чи безпечно їх торкатися?
⠀
Кого ненавидіти: компанію, співробітника, чоловіка, сина, себе?
⠀
Що робити, коли ти невинна жертва обставин, тебе мучить слабкість, нудота, кривава діарея, є перспектива катаракти, лейкемії й раку кісток і при цьому тебе ні за що ненавидить все місто?
⠀
Де шукати справедливості?
⠀
Чи можлива справедливість, коли ти навіть не знаєш, скільки тобі залишилося жити?
⠀
Моя оцінка: 4/5
⠀
Рекомендую!
Книжний Клуб «Клуб сімейного дозвілля»
@ksd_bookclub
Харків, 2019, 256 с.
⠀
DANIEL KEYES “THE TOUCH”,
2003
⠀
Так, всі чули про Чорнобильську катастрофу та аварію на Першій Фукусімській АЕС.
⠀
А як, щодо викрадення пристроїв для перевірки зволоженності ґрунту, які містять радіоактивний цезій-137, америцій-241 та берилій?
⠀
Або про знайдений фермером на дорозі переносний рентгенограф, принесений ним додому. Який містить іридій-192, бета-гамма-випромінювач, який використовують у промисловій радіографії і який пізніше опромінив 200-300 односельців?
⠀
Ні.
⠀
Не така вже й фантастика!
⠀
Хто винний в тому, що сталася виробнича аварія і один з працівників розніс радіоактивний пил по всьому місту?
⠀
Чи винні випадково заражені люди в тому, що вони принесли заражений пил родичам, друзям та сусідам?
⠀
Чи заразні люди з променевою хворобою і чи потрібно їх боятися? Чи безпечно їх торкатися?
⠀
Кого ненавидіти: компанію, співробітника, чоловіка, сина, себе?
⠀
Що робити, коли ти невинна жертва обставин, тебе мучить слабкість, нудота, кривава діарея, є перспектива катаракти, лейкемії й раку кісток і при цьому тебе ні за що ненавидить все місто?
⠀
Де шукати справедливості?
⠀
Чи можлива справедливість, коли ти навіть не знаєш, скільки тобі залишилося жити?
⠀
Моя оцінка: 4/5
⠀
Рекомендую!
August 3, 2017
Вы живете своей простой повседневной жизнью, решаете свои какие-то мелкие неприятности и Вам кажется, что ваша жизнь превращается во что-то рутинное и ужасное, настолько вас достала собственная работа, неудовлетворенность личной жизнью вынуждает сбежать в офис, где сидят такие же неприветливые коллеги с унылыми лицами, ведь они тоже стали заложниками обстоятельств. Порой вас посещает мысль, что жизнь в маленьком городке душит вас, по крупице вытесняя из вашей жизни все то, что еще совсем недавно приносило удовольствие и наслаждение для души. Как вырваться из этого плена?
А что если я открою вам страшную тайну и сообщу, что вашему недовольству пришел конец и теперь вы поймете, насколько счастливы жили до сих пор? Отныне вас не будут беспокоить мелкие неприятности на работе и в личной жизни появится новая тема для обсуждений, кроме ворчаний супруга по поводу немытой посуды в раковине и неубранной квартиры?! Один нюанс, моя новость вам точно придется не по душе - на заводе, что находится поблизости с вашим домом произошла утечка радиоактивных веществ, и уполномоченные органы подозревают, что большинство жителей, абсолютно не подозревая о нависшей опасности, уже успели заразиться и разнести микрочастицы по всему городу. Что вы говорите, ваша жена ждет ребенка? Вы не подозревали о подобном повороте событий, ведь руководство компании неоднократно заверяла вас, что они работают в условиях предельной осторожности, а новейшие технологии полностью исключают такую возможность?! И что?! Кого теперь волнует, что вам говорили до этого - все могут ошибаться!
Жизнь Барни Старка и до этого нельзя было назвать очень удачной: сложные отношения с собственным отцом, который так и не смог простить сыну то, что он сменил фамилию на более американской, дабы не вызывать косых взглядов сослуживцев, каждый день отдают горечью обиды и сомнениями в собственном решении. А тут еще и дома все сложно, потому что несмотря на все их с женой попытки построить нормальную семью, им до сих пор не удалось завести детей, хотя с точки зрения медицины с ними все в порядке. Жена, Карен, давно опостылела ему, а былая страсть к ее сестре, которая накануне их первого свидания, сбежала с профессором, все не утихает. Да и на Карен он женился скорей от безысходности, от обиды, что ему предпочли другого. Даже творческая сторона жизни Барни не приносит ему былого спокойствия, он давно забросил свою работу над "Венерой", растеряв весь запал, с которым брался лепить свой идеал. А тут еще и супруга забыла, что они месяц назад еще договорились с его коллегой сыграть в бридж после ужина. Но нет, сегодня он не даст ей испортить его планы, сегодня все будет так, как он себе представлял...
"После работы Барни поехал к зданию Научно-исследовательского отдела за Максом Прагером, но боковая улица, где он утром его высадил, оказалась перегороженной, а перед самим зданием стояло несколько полицейских автомобилей, приписанных к компании..."
В этот день его жизни суждено было измениться раз и навсегда, перевернув все с ног на голову, не упустив возможности разбить мир вдребезги ...
А что если я открою вам страшную тайну и сообщу, что вашему недовольству пришел конец и теперь вы поймете, насколько счастливы жили до сих пор? Отныне вас не будут беспокоить мелкие неприятности на работе и в личной жизни появится новая тема для обсуждений, кроме ворчаний супруга по поводу немытой посуды в раковине и неубранной квартиры?! Один нюанс, моя новость вам точно придется не по душе - на заводе, что находится поблизости с вашим домом произошла утечка радиоактивных веществ, и уполномоченные органы подозревают, что большинство жителей, абсолютно не подозревая о нависшей опасности, уже успели заразиться и разнести микрочастицы по всему городу. Что вы говорите, ваша жена ждет ребенка? Вы не подозревали о подобном повороте событий, ведь руководство компании неоднократно заверяла вас, что они работают в условиях предельной осторожности, а новейшие технологии полностью исключают такую возможность?! И что?! Кого теперь волнует, что вам говорили до этого - все могут ошибаться!
Жизнь Барни Старка и до этого нельзя было назвать очень удачной: сложные отношения с собственным отцом, который так и не смог простить сыну то, что он сменил фамилию на более американской, дабы не вызывать косых взглядов сослуживцев, каждый день отдают горечью обиды и сомнениями в собственном решении. А тут еще и дома все сложно, потому что несмотря на все их с женой попытки построить нормальную семью, им до сих пор не удалось завести детей, хотя с точки зрения медицины с ними все в порядке. Жена, Карен, давно опостылела ему, а былая страсть к ее сестре, которая накануне их первого свидания, сбежала с профессором, все не утихает. Да и на Карен он женился скорей от безысходности, от обиды, что ему предпочли другого. Даже творческая сторона жизни Барни не приносит ему былого спокойствия, он давно забросил свою работу над "Венерой", растеряв весь запал, с которым брался лепить свой идеал. А тут еще и супруга забыла, что они месяц назад еще договорились с его коллегой сыграть в бридж после ужина. Но нет, сегодня он не даст ей испортить его планы, сегодня все будет так, как он себе представлял...
"После работы Барни поехал к зданию Научно-исследовательского отдела за Максом Прагером, но боковая улица, где он утром его высадил, оказалась перегороженной, а перед самим зданием стояло несколько полицейских автомобилей, приписанных к компании..."
В этот день его жизни суждено было измениться раз и навсегда, перевернув все с ног на голову, не упустив возможности разбить мир вдребезги ...
July 27, 2019
"Доторк" вибив мене з читацької рівноваги. Після останніх його сторінок важко було оговтатись і повернутись до буденних думок, інертних дій.
Я просто не очікувала, що Кізу вдасться так потужно передати крайні емоційні стани та пікові ситуації напруги, ще й у такій рідкісній для художньої літератури темі.
Словом, цього разу Деніел Кіз приголомшив мене вдвічі дужче, ніж під час читань "П'ятої Саллі" та "Біллі Мілліґана".
Чому раджу читати "Доторк"
1. Сюжет видуманий, АЛЕ базується на реальних історіях про халатне і безвідповідальне ставлення людей та чиновників до радіоактивних речовин на виробництві. Ці історії та вирізки з газет письменник подає додатками на початку і в кінці книжки.
І ти, читаючи "Доторк", прозріваєш - цей жах справді стався і може статись будь-де, будь-з-ким, сьогодні.
2. Текстове начиння роману - складне плетиво неявних, але продуманих символів, алегорій, гіпербол та паралелей. Чесно? Відтепер я вражена Кізом-творцем, а не лише Кізом-оповідачем.
3. Тема радіаційних аварій у худліт - явище вкрай рідкісне. І як на мене, письменнику напрочуд достовірно і реалістично вдалось у вигадці передати справжність людських почуттів за таких надзвичайних обставин.
4. Ускладнена проблематика твору. Похвально, що у "Доторку" Кіз не боїться і виходить за межі окресленої теми, докопуючись до неї глибше. У всьому цьому тумані радіації, автор окреслює проблеми: митця і суспільства, релігії та віри, злиття у любовних відносинах та індивідуальності, батьківства і тд.
.
Коротше, якщо ви знайомі з творчістю цього письменника (за бестселерами, здавалося б, однотипного), або якщо вражені приголомшливими епізодома "Чорнобиля", вам варто познайомитись і з "Доторком".
Я просто не очікувала, що Кізу вдасться так потужно передати крайні емоційні стани та пікові ситуації напруги, ще й у такій рідкісній для художньої літератури темі.
Словом, цього разу Деніел Кіз приголомшив мене вдвічі дужче, ніж під час читань "П'ятої Саллі" та "Біллі Мілліґана".
Чому раджу читати "Доторк"
1. Сюжет видуманий, АЛЕ базується на реальних історіях про халатне і безвідповідальне ставлення людей та чиновників до радіоактивних речовин на виробництві. Ці історії та вирізки з газет письменник подає додатками на початку і в кінці книжки.
І ти, читаючи "Доторк", прозріваєш - цей жах справді стався і може статись будь-де, будь-з-ким, сьогодні.
2. Текстове начиння роману - складне плетиво неявних, але продуманих символів, алегорій, гіпербол та паралелей. Чесно? Відтепер я вражена Кізом-творцем, а не лише Кізом-оповідачем.
3. Тема радіаційних аварій у худліт - явище вкрай рідкісне. І як на мене, письменнику напрочуд достовірно і реалістично вдалось у вигадці передати справжність людських почуттів за таких надзвичайних обставин.
4. Ускладнена проблематика твору. Похвально, що у "Доторку" Кіз не боїться і виходить за межі окресленої теми, докопуючись до неї глибше. У всьому цьому тумані радіації, автор окреслює проблеми: митця і суспільства, релігії та віри, злиття у любовних відносинах та індивідуальності, батьківства і тд.
.
Коротше, якщо ви знайомі з творчістю цього письменника (за бестселерами, здавалося б, однотипного), або якщо вражені приголомшливими епізодома "Чорнобиля", вам варто познайомитись і з "Доторком".
September 16, 2024
Мені подобається стиль Кіза, чіткий і лаконічний, він легко передає емоції без зайвої драми. Доторк більше схожий на щоденник, без особливої динаміки. Але тема радіаційного забруднення цікава, етично складна (беручи до уваги, що книга вперше видана в кінці 60х, а питання досі залишається важливими та актуальним).
В центрі молода сімʼя яка стає жертвою нещасного випадку на виробництві, вони заражені радіаційним пилом і ставлення оточення до них різко міняється.
Людям потрібно когось звинуватити і не принципово, якщо це будуть самі жертви інциденту, а владі якнайскоріш потрібно все замести під килим. Захопливо спостерігати за внутрішніми переживаннями героїв, їх заглибленнями в себе і разючою зміною.
Історія жорстока, але залишає глибокий емоційний слід
В центрі молода сімʼя яка стає жертвою нещасного випадку на виробництві, вони заражені радіаційним пилом і ставлення оточення до них різко міняється.
Людям потрібно когось звинуватити і не принципово, якщо це будуть самі жертви інциденту, а владі якнайскоріш потрібно все замести під килим. Захопливо спостерігати за внутрішніми переживаннями героїв, їх заглибленнями в себе і разючою зміною.
Історія жорстока, але залишає глибокий емоційний слід
February 23, 2025
Interesting. Even though I’m biased against Daniel Keyes (like probably everyone who read “Flowers for Algernon” first), this book was worth reading.
And what characters the author managed to create! You hate them from the very beginning or have no feelings for them at all. They themselves don’t seem to feel anything for each other either. But then, when everyone starts hating and bullying them, they create a kind of team (you still can’t call it a family), their feelings for each other awaken, and you begin to feel the same.
Interestingly, this book reminded me of Hemingway’s “A Farewell to Arms”. They don’t love each other from the very beginning – just strangers who met by chance. Then, due to external influences (war in Hemingway’s case and radiation in Keyes’ case), their feelings are awakened, and they plan to have a child. In the end, the child dies.
And what characters the author managed to create! You hate them from the very beginning or have no feelings for them at all. They themselves don’t seem to feel anything for each other either. But then, when everyone starts hating and bullying them, they create a kind of team (you still can’t call it a family), their feelings for each other awaken, and you begin to feel the same.
Interestingly, this book reminded me of Hemingway’s “A Farewell to Arms”. They don’t love each other from the very beginning – just strangers who met by chance. Then, due to external influences (war in Hemingway’s case and radiation in Keyes’ case), their feelings are awakened, and they plan to have a child. In the end, the child dies.
August 8, 2017
Here lives a married couple without any feelings towards each other , it's awful for them even to touch each other, so they coexist, there's nothing to talk about, there's nothing to share. But here, there is something that causes others to hate this family, the unknown breeds fear, and fear breeds hatred and i would think that hate could unite "grief-family", because it is known that grief brings together, but it's happen other way around , A man rushes from the extreme to the extreme, quenching his passion with his wife's sister, and the wife who actually doesn't really care what her husband doing ,plunges into thoughts of an unborn baby .... did not expect that from Daniel Keyes Such emptiness in his work ....
Вот живет себе семейная пара и горя не знает и не важно , то что они совсем друг друга не любят, да что там любовь, прикасаться к друг друга противно, так сосуществуют,общаться не о чем, делиться не чем. Но тут, происходит , что-то , что заставляет окружающих ненавидеть эту семью, .неизведанное порождает страх, а страх порождает ненависть и нет чтобы взять да и сплотиться этой "горе-семье", ведь как известно горе сближает, но не тут то было ,мужчина бросается из в крайности в крайность , утоляя свою страсть сексом с сестрой его жены, а жена которой в принципе все рано, что да как делает Ее муж, погружается мыслями в ещё не родившегося ребёнка....не ожидала ч от Дэниела Киза такой пустоты в его произведении....
April 22, 2021
Доторк для мене друга по крутості книга Кіза серед усіх його творів.
Ця книга про страх, який супроводжує нас упродовж усього нашого життя, як він може проявлятися і в яких формах.
Головний герой – Барні – отримує дозу радіації. Про опромінення він певний час не знає, і продовжує жити звичайним життям: ходить на роботу, до магазину, бачиться з друзями, проводить час з дружиною. Але, коли інформація розповсюджується, Барні та його дружина, і взагалі все містечко, дізнаються, що вони заразні й опромінюють радіацію, – вони стають вигнанцями, яких не хочуть бачити, чути й сприймати.
Насправді, це книга не скільки про таке зло, як радіація і ту шкоду, яку вона може завдати суспільству, скільки про те, як інформацію сприймає суспільство. Не розуміючи що таке радіація, як це відбувається (зараження), і як цього можна уникнути – люди стають жорстокими, злими, роблять свої висновки й, на жаль, не найкращі дії.
Така ситуація та тематика нагадує те, що сталося в Україні в Чорнобилі. Але, якщо взяти наш час, останнє десятиріччя, подібне вже було. Зокрема, трохи більше ніж рік тому, коли тільки широко почала розповсюджуватися інформація про коронавірус. І таку ж реакцію ми бачили, коли з Уханя в санаторій Нових Санжар привозили українців. Через брак інформацію, страх і нерозуміння люди не хотіли сприймати інших людей, тож кидали каміння й ставили барикади. Книга «Доторк» була написана 50 років тому, але події повторюються.
Ця книга про страх, який супроводжує нас упродовж усього нашого життя, як він може проявлятися і в яких формах.
Головний герой – Барні – отримує дозу радіації. Про опромінення він певний час не знає, і продовжує жити звичайним життям: ходить на роботу, до магазину, бачиться з друзями, проводить час з дружиною. Але, коли інформація розповсюджується, Барні та його дружина, і взагалі все містечко, дізнаються, що вони заразні й опромінюють радіацію, – вони стають вигнанцями, яких не хочуть бачити, чути й сприймати.
Насправді, це книга не скільки про таке зло, як радіація і ту шкоду, яку вона може завдати суспільству, скільки про те, як інформацію сприймає суспільство. Не розуміючи що таке радіація, як це відбувається (зараження), і як цього можна уникнути – люди стають жорстокими, злими, роблять свої висновки й, на жаль, не найкращі дії.
Така ситуація та тематика нагадує те, що сталося в Україні в Чорнобилі. Але, якщо взяти наш час, останнє десятиріччя, подібне вже було. Зокрема, трохи більше ніж рік тому, коли тільки широко почала розповсюджуватися інформація про коронавірус. І таку ж реакцію ми бачили, коли з Уханя в санаторій Нових Санжар привозили українців. Через брак інформацію, страх і нерозуміння люди не хотіли сприймати інших людей, тож кидали каміння й ставили барикади. Книга «Доторк» була написана 50 років тому, але події повторюються.
April 18, 2024
Человек – это радиоактивный изотоп с нестабильным периодом полураспада, мало-помалу разлагающийся с каждым мгновением, с каждым днем.
Дэниэл Киз как всегда устраивает жёсткий штурм всего мозга и с помощью слов замечательно обличает всё наше нутро. Книга рассказывает историю одной маленькой семьи о большой катастрофе. Халатность и безразличие губят много душ, а страх неизвестного превращает людей в зомби и заставляет делать ужасные вещи.
Сюжет тяжёлый. Вижу впервые настолько мерзко описанного художника- творца. И мерзость заключается не в его внешности, а в мыслях, поступках, желании сделать больно намеренно через искусство. Лицемерно замолчать обиду, горе и сотворить некое безумство.
Талантливые люди частенько с придурью, тут экземплярчик вообще что надо. Но автор заставляет нас копаться в его голове ,ища объяснение поступкам.
Главная героиня тревожный тип привязанности, а её муж избегабщий.
Вот и получается картина вечно бегущих двух людей. И не будет тут покоя никогда. Как же хочется всех сводить на несколько сеансов к психотерапевту.
Хотя после прочтения мне самой было полезно обсудить с моей психологиней данный сюжет.
Есть много мерзких сцен от которых хочется отмыться и закрыться. Книга вызывает омерзение и жёсткий интерес. Эмоциональные качельки так сказать.
Перечитывать не буду, но 1 раз пропусть через себя стоило. Эмпатам вообще не рекомендую.
Дэниэл Киз как всегда устраивает жёсткий штурм всего мозга и с помощью слов замечательно обличает всё наше нутро. Книга рассказывает историю одной маленькой семьи о большой катастрофе. Халатность и безразличие губят много душ, а страх неизвестного превращает людей в зомби и заставляет делать ужасные вещи.
Сюжет тяжёлый. Вижу впервые настолько мерзко описанного художника- творца. И мерзость заключается не в его внешности, а в мыслях, поступках, желании сделать больно намеренно через искусство. Лицемерно замолчать обиду, горе и сотворить некое безумство.
Талантливые люди частенько с придурью, тут экземплярчик вообще что надо. Но автор заставляет нас копаться в его голове ,ища объяснение поступкам.
Главная героиня тревожный тип привязанности, а её муж избегабщий.
Вот и получается картина вечно бегущих двух людей. И не будет тут покоя никогда. Как же хочется всех сводить на несколько сеансов к психотерапевту.
Хотя после прочтения мне самой было полезно обсудить с моей психологиней данный сюжет.
Есть много мерзких сцен от которых хочется отмыться и закрыться. Книга вызывает омерзение и жёсткий интерес. Эмоциональные качельки так сказать.
Перечитывать не буду, но 1 раз пропусть через себя стоило. Эмпатам вообще не рекомендую.
February 12, 2023
Даніел Кіз написав книгу у 1968 році, тобто ще до аварії на Чорнобильській АЕС, але вже з відомими фактами впливу радіації на організм людини та випадками недбалого ставлення до переробки ядерних відходів. В кінці книги є історії людей, які випадково зазнали зараження радіацією, навіть не маючи безпосереднього відношення чи ба розуміння, що з ними відбувається.
Як і Барні, який підвозить на роботу співробітника автозаводу, котрий за день до цього мав справу з невеликим витоком радіоактивних речовин. А вже за декілька днів розпізнає характерні опіки на руках і в його дружини з’являються такі ж. Це міняє їх життя, руйнує плани; сусіди та інші мешканці містечка починають їх сторонитись, ненавидіти, адже люди бояться того, чого не бачать і не розуміють.
Але це історія не тільки про зараження, а й про стосунки двох, які, це переживаючи, мали багато проблем ще до цього. Історія батька і сина про злість, агресію і біль; подружжя, яке не спілкуються один з одним, маючи прірву несказаних слів. Це історія про емоції, невивільнені, неозвучені, які штовхають у порожнечу. Про вибір та відповідальність.
Книга тримає в напрузі, болюча, місцями огидна, тому я її залишала і поверталась до неї тричі, хоча за обсягом вона невелика. Мені хотілось зупинити їх, сказати «Досить, просто поговоріть!» або навпаки «Не говоріть ніколи!». Розумію, що піднімається важлива тема зараження і особливо реакція людей навколо, які через незнання і страх готові на жахливі вчинки. Але я отримала полегшення, коли дочитала і закрила книгу. Відклала і не хотіла її торкатись. Виходить, гарно занурює книга 😅.
Як і Барні, який підвозить на роботу співробітника автозаводу, котрий за день до цього мав справу з невеликим витоком радіоактивних речовин. А вже за декілька днів розпізнає характерні опіки на руках і в його дружини з’являються такі ж. Це міняє їх життя, руйнує плани; сусіди та інші мешканці містечка починають їх сторонитись, ненавидіти, адже люди бояться того, чого не бачать і не розуміють.
Але це історія не тільки про зараження, а й про стосунки двох, які, це переживаючи, мали багато проблем ще до цього. Історія батька і сина про злість, агресію і біль; подружжя, яке не спілкуються один з одним, маючи прірву несказаних слів. Це історія про емоції, невивільнені, неозвучені, які штовхають у порожнечу. Про вибір та відповідальність.
Книга тримає в напрузі, болюча, місцями огидна, тому я її залишала і поверталась до неї тричі, хоча за обсягом вона невелика. Мені хотілось зупинити їх, сказати «Досить, просто поговоріть!» або навпаки «Не говоріть ніколи!». Розумію, що піднімається важлива тема зараження і особливо реакція людей навколо, які через незнання і страх готові на жахливі вчинки. Але я отримала полегшення, коли дочитала і закрила книгу. Відклала і не хотіла її торкатись. Виходить, гарно занурює книга 😅.
January 13, 2020
Like all Keyes' novels, this one is striking in its humanity and depth.
Due to an incident at a local research center, the Stark family is exposed to radiation. From now on, the couple is forced to fight not only for their lives, but also to fight hate from people who blame Karen and Barney for the spread of an invisible infection.
While Barney is triying to express his despair and anger through art, Karen is waiting for the birth of their child and hoping for a miracle...
Due to an incident at a local research center, the Stark family is exposed to radiation. From now on, the couple is forced to fight not only for their lives, but also to fight hate from people who blame Karen and Barney for the spread of an invisible infection.
While Barney is triying to express his despair and anger through art, Karen is waiting for the birth of their child and hoping for a miracle...
December 15, 2015
more about this book, just check my complete review at here :
( http://lemarihobbybuku.blogspot.co.id... )
February 26, 2018
Die Berührung mit radioaktivem Staub bringt Barney Stark in Aufruhr. Aber am Schluß nimmt er seinen verleugneten polnischen Namen wieder an, und darum glauben wir, dass auch seine Ehe halten wird.
September 10, 2025
На початку було досить багато обіцяючи та цікаво, але чим далі в ліс тим - сумніше та моторошніше сюжет. Випливали не приємні історії та й загалом відношення до дружини головного героя надтоксичне було. Хоч вона і винила його у зараженні (але це дійсно було так) тільки він обрав обвинуватити в цьому весь світ ,а він його не підвів і виявився жорстоким. Який дивний після смак після цієї історії то я навіть не зрозуміла чи мені сподобалось...
November 24, 2022
Зловив себе на думці, що читаю "Протистояння" Стівена Кінга, якби він його написав у 60-ті роки - з гіпі, вільним коханням, нью-ейджем, "Сім'єю" (там є дуже помітна відсилка до секти Менсона), теоріями змов та іншим.
Я не дуже зрозумів фінал книги. Кіз немов би спочатку задумав щось грандіозне, а в кінці стомився і вирішив скоріше завершити книгу (саме так зробив Кінг у "Протистоянні"). Не відчув я катарсису і не зрозумів ідею автора. Техногенні катастрофи - це погано? Окей, ми знаємо. Це була спроба показати долю окремих людей переживших техногенну катастрофу? Окей, але ж вони і до цього бул�� трохи кончені. То де ж суть?
А, напевно, її немає.
Книга непогана, Кіз пише легко і приємно. Його фішка - хронологія подій, ніби читаєш щоденник - як і в "Квітах для Елджернона" - я пройшов з головними героями шлях в п'ять місяців і під кінець навіть засумував, що треба прощатися.
Що ж, буду знайомитися з автором і далі.
Чи сподобалося мені? Напевно так.
Я не дуже зрозумів фінал книги. Кіз немов би спочатку задумав щось грандіозне, а в кінці стомився і вирішив скоріше завершити книгу (саме так зробив Кінг у "Протистоянні"). Не відчув я катарсису і не зрозумів ідею автора. Техногенні катастрофи - це погано? Окей, ми знаємо. Це була спроба показати долю окремих людей переживших техногенну катастрофу? Окей, але ж вони і до цього бул�� трохи кончені. То де ж суть?
А, напевно, її немає.
Книга непогана, Кіз пише легко і приємно. Його фішка - хронологія подій, ніби читаєш щоденник - як і в "Квітах для Елджернона" - я пройшов з головними героями шлях в п'ять місяців і під кінець навіть засумував, що треба прощатися.
Що ж, буду знайомитися з автором і далі.
Чи сподобалося мені? Напевно так.
September 5, 2024
Daniel Keyes is INCREDIBLE at writing about the workings of the inner mind. Very refreshing take on the emotional and mental story that accompanies more science fiction plotlines - though Keyes is VERY quick to point out this is not a book of fiction, not really. And his characters ARE real because they feel so real because they are honest and messy and brutal. But then what did I expect? Flowers for Algernon had become one of my favourite books and The Minds of Billy Milligan: one of my most fascinating reads. I had high hopes and Keyes continued to deliver - quickly becoming one of my favourite authors. 4/5 only because Keyes has set the bar so high for himself and Flowers for Algernon just grabs the top spot.
October 10, 2025
Люди бояться того чого не розуміють!Але це невиправдовує їхню жорстокість((((
August 31, 2022
Not a lot of fun to read, albeit a very effective portrait of an unpleasant character.
August 27, 2024
Гарна емоційна історія з психологізмом. Автор майстерно оперує сюжетом та додатковими фактами про події.
January 27, 2019
Интересная книга: она интересна как и проблемой, затронутой в ней, так и способом подачи. На протяжении всей книги будто сама проходила через переживания героев, боялась того, что и они, и оставался вопрос "что же будет с ними дальше"?
September 2, 2014
Judul: The Touch
Penulis: Daniel Keyes
Penerbit: Ufuk Fiction
Halaman: 356 halaman
Terbitan: September 2009
Akibat sebuah kecelakaan industri, Barney Stark tanpa disadari telah menyebarkan debu radioaktif di lingkungan tempat tinggalnya. Istri dan calon anak mereka yang masih dalam kandungan pun terkena dampaknya. Apa yang terjadi selanjutnya? Mampukah Barney menyelamatkan istri dan anaknya? Atau, ini adalah awal dari sebuah mimpi buruk?
Review
Sebelumnya saya sudah 2 kali "berkenalan" dengan Daniel Keyes. Yang pertama terjadi bertahun-tahun yang lalu, mungkin waktu saya SMA (gila, kalau dipikir-pikir itu sudah lama banget), lewat buku "24 Wajah Billy". Itu salah satu buku yang membekas banget di saya.
"Perkenalan" kedua saya lewat novel "Charlie Si Jenius Dungu", alias "Flowers for Algernon", yang reviewnya bisa dibaca di sini. Ini juga salah satu buku yang membekas buat saya. Ide cerita dan eksekusinya sangat menarik dan saya menjadi semacam fans Om Keyes ini.
Lalu datanglah "The Touch".
Pertama saya harus bilang kalau buku ini tidak jelek. Saya mengerti apa yang ingin digambarkan penulisnya di sini dan, saya rasa, penulisnya cukup berhasil. Hanya saja buku ini juga... membosankan.
Build up yang penulisnya bangun terasa terlalu lama. Butuh waktu yang terlalu lama dari awal kejadian pemaparan radioaktif, sampai terjadinya histeria massa yang berdampak pada pengucilan Barney dan istrinya. Apalagi di antaranya kebanyakan berisi kegiatan sehari-hari, drama mertua-menantu (yang walau masuk akal, tapi tidak terlalu menarik minat), masalah orang tua-anak, sampai ke cinta lama yang kembali dan ternyata telah bergabung ke suatu sekte keagamaan fanatik. Yang terakhir itu yang paling bikin saya merasa buang-buang halaman.
Tambah lagi akhir ceritanya yang kayak gitu. Huft.
Oh, ngomong-ngomong, ceritanya sama sekali tidak berhubungan dengan cowok ganteng yang bisa mengeluarkan cahaya dari tangannya. Kovernya sama sekali tidak ada hubungan dengan cerita.
Secara keseluruhan saya kurang suka novel ini. Walau saya rasa novel ini bakal cocok dengan orang yang suka sama kisah tragedi sih.
Penulis: Daniel Keyes
Penerbit: Ufuk Fiction
Halaman: 356 halaman
Terbitan: September 2009
Akibat sebuah kecelakaan industri, Barney Stark tanpa disadari telah menyebarkan debu radioaktif di lingkungan tempat tinggalnya. Istri dan calon anak mereka yang masih dalam kandungan pun terkena dampaknya. Apa yang terjadi selanjutnya? Mampukah Barney menyelamatkan istri dan anaknya? Atau, ini adalah awal dari sebuah mimpi buruk?
Review
Sebelumnya saya sudah 2 kali "berkenalan" dengan Daniel Keyes. Yang pertama terjadi bertahun-tahun yang lalu, mungkin waktu saya SMA (gila, kalau dipikir-pikir itu sudah lama banget), lewat buku "24 Wajah Billy". Itu salah satu buku yang membekas banget di saya.
"Perkenalan" kedua saya lewat novel "Charlie Si Jenius Dungu", alias "Flowers for Algernon", yang reviewnya bisa dibaca di sini. Ini juga salah satu buku yang membekas buat saya. Ide cerita dan eksekusinya sangat menarik dan saya menjadi semacam fans Om Keyes ini.
Lalu datanglah "The Touch".
Pertama saya harus bilang kalau buku ini tidak jelek. Saya mengerti apa yang ingin digambarkan penulisnya di sini dan, saya rasa, penulisnya cukup berhasil. Hanya saja buku ini juga... membosankan.
Build up yang penulisnya bangun terasa terlalu lama. Butuh waktu yang terlalu lama dari awal kejadian pemaparan radioaktif, sampai terjadinya histeria massa yang berdampak pada pengucilan Barney dan istrinya. Apalagi di antaranya kebanyakan berisi kegiatan sehari-hari, drama mertua-menantu (yang walau masuk akal, tapi tidak terlalu menarik minat), masalah orang tua-anak, sampai ke cinta lama yang kembali dan ternyata telah bergabung ke suatu sekte keagamaan fanatik. Yang terakhir itu yang paling bikin saya merasa buang-buang halaman.
Tambah lagi akhir ceritanya yang kayak gitu. Huft.
Oh, ngomong-ngomong, ceritanya sama sekali tidak berhubungan dengan cowok ganteng yang bisa mengeluarkan cahaya dari tangannya. Kovernya sama sekali tidak ada hubungan dengan cerita.
Secara keseluruhan saya kurang suka novel ini. Walau saya rasa novel ini bakal cocok dengan orang yang suka sama kisah tragedi sih.
April 9, 2013
Seperti yang saya harapkan dari novel karya Daniel Keyes, penuh kebimbangan psikologis dari sang tokoh. Saya sangat menyukai karya-karya Keyes karena selalu menyelami dengan sangat dalam perasaan tiap tokohnya yang mengalami hal yang tidak biasa di kehidupan kita.
Dalam buku The Touch ini yang diceritakan adalah seorang pegawai yang terpapar zat radioaktif dari teman satu mobilnya yang bekerja di laboratorium di mana kebocoran terjadi. Bagaimana campur aduknya perasaan seorang yang terpapar zat radioaktif tanpa dia sendiri terlibat di dalamnya. Bagaimana rasanya menginfeksi orang lain tanpa pernah tau bahwa mereka pernah menginfeksi. Bagaimana perasaan seorang yang masa depan kesehatan dan tubuhnya tidak dapat dipastikan karena kerusakan sel akibat radiasi isotop. Bahkan sampai bagaimana rasanya mengharapkan bayi yang tidak tahu bagaimana masa depannya. Sungguh buku yang menawan.
Meskipun tidak lebih bagus dari Charlie : si Jenius Dungu, saya menilai ini sebagai yang terbaik kedua dari karya Daniel Keyes yang pernah saya baca. Meninggalkan Claudia di ranking terakhir dari karya Keyes.
Dalam buku The Touch ini yang diceritakan adalah seorang pegawai yang terpapar zat radioaktif dari teman satu mobilnya yang bekerja di laboratorium di mana kebocoran terjadi. Bagaimana campur aduknya perasaan seorang yang terpapar zat radioaktif tanpa dia sendiri terlibat di dalamnya. Bagaimana rasanya menginfeksi orang lain tanpa pernah tau bahwa mereka pernah menginfeksi. Bagaimana perasaan seorang yang masa depan kesehatan dan tubuhnya tidak dapat dipastikan karena kerusakan sel akibat radiasi isotop. Bahkan sampai bagaimana rasanya mengharapkan bayi yang tidak tahu bagaimana masa depannya. Sungguh buku yang menawan.
Meskipun tidak lebih bagus dari Charlie : si Jenius Dungu, saya menilai ini sebagai yang terbaik kedua dari karya Daniel Keyes yang pernah saya baca. Meninggalkan Claudia di ranking terakhir dari karya Keyes.
December 22, 2009
pertama2, mau komplen dulu, kualitas bukunya payah, halaman2nya tipis dan lemes :(
ceritanya terlalu suram, seperti hampir semua buku daniel keyes, tapi kali ini bener2 bikin perasaan jadi suram, ga ada perasaan terharu, sedih, excited, lucu, yang ada cuma suram.
sampe tengah2 baca, masih berharap kalau akhirannya bisa 'menyentuh', tapi ternyata ga jg. ini kayak baca koran, berita tentang kecelakaan radioaktif, ditambah cerita kehidupan korban dari kecelakaan itu setelah kejadian, tapi tanpa solusi. akhirannya pun biasa aja. bahkan tuntutan si Barley aja ga jelas gimana akhirnya, sedangkan cerita tentang 'sekte' nya si Myra juga ga jelas untuk apa diceritain. kayaknya ga perlu diceritain juga sama sekali ga akan mempengaruhi jalan cerita.
ok, ceritanya memang nunjukin kalau ada kasus2 seperti itu yang udah dengan mudah dilupakan di dunia. pembaca diajak untuk ikut merasakan efek dari kejadian itu. tujuannya mungkin supaya kita sadar kalau ada kejadian seperti ini di muka bumi, tanpa ada yang sorotin dan peduli benar, dan mulai concern tentang hal itu.
ceritanya terlalu suram, seperti hampir semua buku daniel keyes, tapi kali ini bener2 bikin perasaan jadi suram, ga ada perasaan terharu, sedih, excited, lucu, yang ada cuma suram.
sampe tengah2 baca, masih berharap kalau akhirannya bisa 'menyentuh', tapi ternyata ga jg. ini kayak baca koran, berita tentang kecelakaan radioaktif, ditambah cerita kehidupan korban dari kecelakaan itu setelah kejadian, tapi tanpa solusi. akhirannya pun biasa aja. bahkan tuntutan si Barley aja ga jelas gimana akhirnya, sedangkan cerita tentang 'sekte' nya si Myra juga ga jelas untuk apa diceritain. kayaknya ga perlu diceritain juga sama sekali ga akan mempengaruhi jalan cerita.
ok, ceritanya memang nunjukin kalau ada kasus2 seperti itu yang udah dengan mudah dilupakan di dunia. pembaca diajak untuk ikut merasakan efek dari kejadian itu. tujuannya mungkin supaya kita sadar kalau ada kejadian seperti ini di muka bumi, tanpa ada yang sorotin dan peduli benar, dan mulai concern tentang hal itu.
February 24, 2023
Деніел Кіз «Доторк» (1968).
Соціальна драма.
Один дотик може змінити твоє життя назавжди.
Гостросоціально, динамічно та драматично.
Доля несправедлива.
Сліпий випадок перевертає життя подружжя Барні та Карен Старк на жахливий сон. Вони – заразні, у буквальному значенні цього слова. Радіаційний пил залишив відбитки на кожному із них. Рідні відвернулися, місто їх ненавидить. Лікарі розводять руками. Фірма-винуватець «вміло заглажує» наслідки аварії. Але найголовніше навіть не це...
На жаль, подружжя Старк – це не єдиний моноліт, який мав би стояти перед страшними викликами життя. Триматися разом, виконуючи обітницю «доки смерть не розлучить нас». Вони навпаки, наче м’яка глина під пальцями Барні, легко відколюються при кожному доторку.
З кожним днем вони все більше віддаляються один від одного, потураючи своїм амбіціям та розчаруванням.
Не дивлячись на те, що Карен нарешті «при надії». Бо ця дитина уже не є бажаною. Бо ця дитина взагалі може не народитися...
Так що, вимкни wifi, читай книги.
Соціальна драма.
Один дотик може змінити твоє життя назавжди.
Гостросоціально, динамічно та драматично.
Доля несправедлива.
Сліпий випадок перевертає життя подружжя Барні та Карен Старк на жахливий сон. Вони – заразні, у буквальному значенні цього слова. Радіаційний пил залишив відбитки на кожному із них. Рідні відвернулися, місто їх ненавидить. Лікарі розводять руками. Фірма-винуватець «вміло заглажує» наслідки аварії. Але найголовніше навіть не це...
На жаль, подружжя Старк – це не єдиний моноліт, який мав би стояти перед страшними викликами життя. Триматися разом, виконуючи обітницю «доки смерть не розлучить нас». Вони навпаки, наче м’яка глина під пальцями Барні, легко відколюються при кожному доторку.
З кожним днем вони все більше віддаляються один від одного, потураючи своїм амбіціям та розчаруванням.
Не дивлячись на те, що Карен нарешті «при надії». Бо ця дитина уже не є бажаною. Бо ця дитина взагалі може не народитися...
Так що, вимкни wifi, читай книги.
December 18, 2012
Buku ini amazing sih, sebenernya.. Cerita tentang pasangan suami istri yang BENER-BENER USAHA supaya punya anak, eh malah kena radiasi dari temen sekantor si suami.
Dan aku baru tahu seberapa parahnya radiasi itu. Well, udah baca Hiroshima sih. Tapi di buku itu ga dipaparin penanganan untuk orang yang terkena radiasi. Dan di Hiroshima, everyone infected. di The Touch ini, only them and their unborn baby. Jadi bisa diperkirakanlah reaksi orang-orang di sekitar mereka =__=
Belum lagi, efek radiasi itu ke tubuh mereka, perubahan mood yang parah, masalah internal, belum lagi cekcok mengenai bayi di kandungan si istri. Wiih!
Dan aku baru tahu seberapa parahnya radiasi itu. Well, udah baca Hiroshima sih. Tapi di buku itu ga dipaparin penanganan untuk orang yang terkena radiasi. Dan di Hiroshima, everyone infected. di The Touch ini, only them and their unborn baby. Jadi bisa diperkirakanlah reaksi orang-orang di sekitar mereka =__=
Belum lagi, efek radiasi itu ke tubuh mereka, perubahan mood yang parah, masalah internal, belum lagi cekcok mengenai bayi di kandungan si istri. Wiih!
August 24, 2013
It is okay. Ceritanya lumayan, baca baca efek radioaktif di tengah isu pencemaran lingkungan yang sedang merebak itu rasanya pas banget. Tapi akhir ceritanya kurang klimaks dan terlalu lambat alurnya. Banyak sekali halaman yang saya skip karena saya pikir kelamaan, misalnya nih penulis menggambarkan perasaan sedih si tokoh lebih dari 2 lembar. Buat saya itu terlalu panjang.
Ternyata buku ini pertama kali terbit tahun 1970an, dan ceritanya tentang pencemaran lingkungan masih terjadi di tahun 2013, bahkan lebih parah. Semoga di tahun entah berapa nanti, cerita ini sudah tidak sesuai lagi dengan zamannya karena sudah tidak ada lagi pencemaran lingkungan di dunia.
Ternyata buku ini pertama kali terbit tahun 1970an, dan ceritanya tentang pencemaran lingkungan masih terjadi di tahun 2013, bahkan lebih parah. Semoga di tahun entah berapa nanti, cerita ini sudah tidak sesuai lagi dengan zamannya karena sudah tidak ada lagi pencemaran lingkungan di dunia.
July 6, 2017
Книга видана ще в 1968 р., але досі залишається актуальною. Звичайно, багато чого змінилось, з'явились нові прилади, методи і т.д., але страх перед невідомим нікуди не зник. Як і людська жорстокість. Книга читається поволі, не змогла її "проковтнути". Це те, що треба переварити, задуматись. Єдиним мінусом для мене є якась незавершеність, ніби трохи сируватий матеріал. Але рекомендую ознайомитися і бути в курсі того, що відбувалося, відбуває��ься і ,як не сумно, буде відбуватися.
December 9, 2017
История о том как заражение радиацией может поломать судьбу семьи и отношение к ним окружающих.
Талантливый скульптор становится моральным уродом и психопатом. Он перестает уважать свою беременную жену и превозносит свою горечь на самый высокий пьедестал.
Общество, узнав о радиации, в большинстве случаев ищут виновных и ими оказываются обычные зараженные и ни в чем невинные люди.
И тут вся самая "сладкая" грязь человеческой сущности начинает вываливаться наружу...
Талантливый скульптор становится моральным уродом и психопатом. Он перестает уважать свою беременную жену и превозносит свою горечь на самый высокий пьедестал.
Общество, узнав о радиации, в большинстве случаев ищут виновных и ими оказываются обычные зараженные и ни в чем невинные люди.
И тут вся самая "сладкая" грязь человеческой сущности начинает вываливаться наружу...
August 2, 2019
Weird! I feel like there’s lots of symbolism here. Especially with the mother’s plans to be a foster parent to deformed children— maybe that’s a reference to the Crucifist Brotherhood? I loved the Rosemary’s Baby qualities of this book.
October 5, 2019
I was impressed by two things in this book:
1) at the end of the book, the author presents cases from real life when extremely dangerous radioactive substances penetrate our lives due to chance, negligence, ignorance
2) ignorant and uneducated people - this is ugly and absorbing evil
1) at the end of the book, the author presents cases from real life when extremely dangerous radioactive substances penetrate our lives due to chance, negligence, ignorance
2) ignorant and uneducated people - this is ugly and absorbing evil
March 4, 2020
Хорошая книга. Понравилось, как показывает Дэниел Киз глупое общество, которое не хочет ни в чём разбираться. И как правительство тщательно пытается всё скрыть.
И как люди меняются впоследствии переломного события в жизни. И под конец начинаешь думать: а может всё это было даже к лучшему?
И как люди меняются впоследствии переломного события в жизни. И под конец начинаешь думать: а может всё это было даже к лучшему?
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 30 of 61 reviews