Нерозважний корольок

by Аліса Гаврильченко

Серпень 2015-го, Кременчук. Марго Перехрист, яка ще нещодавно покинула таку звичну й комфортну роботу в банку та вступила до лав новоствореної Патрульної поліції, стикається з неприйняттям і глузуванням колег ‒ і все через її фото з відпустки, які хтось надіслав журналістам. І тепер її служба опиняється підвішеною на волосині. Але ж це ганьба для онучки місцевої міліцейської легенди! Тож тепер, щоб довести всім, а головне ‒ собі, що вона чогось варта, Марго візьметься за розслідування дивного вбивства, що саме в ці дні сталося в одному з сонних кременчуцьких будинків…

Genres: Mystery

216 pages, Hardcover

Published January 1, 2021

Reviews

[Поліна · Rating 4 out of 5]

3,5 ⭐
Поліцейська в купальнику 👙
таке глузливе прізвисько отримала Марго Перехрист, яка нещодавно покинула комфортну роботу в банку і вступила до лав новоствореної Патрульної поліції. До напруженої ситуації з її особистими світлинами додається ще й убивство в одному з Кременчуцьких під'їздів. Через ряд обставин, Марго долучається до кримінального розслідування й вимушена розриватися між патрулями, сім'єю і пошуком вбивці, що холоднокровно убив людину й для чогось відрізав жертві... брови
Зізнаюся, це мене неабияк інтригувало. Бо, здається, я таке зустріла вперше.
⠀
"Нерозважний корольок" – цьогорічна новинка. Книга читається легко та швидко. Ідеально для того, щоб вирватися від буденних клопотів й цікаво провести час. Сюжет обертається довкола поліцейської та всіх тих упереджень та проблем, з якими доводиться зустрічатися жінкам у цій професії. У 2015 році – на який і припадають події книжки – нова поліція лише з'явилася в Україні, тож у тексті висвітлюється й тема протистояння старої та нової систем.
⠀
Великим плюсом для мене стало те, що сюжет розгортається у Кременчуці й, частково, в Полтаві та Запоріжжі. Рідкісна літературна географія у сучасній українській літературі. Мені було дійсно цікаво прочитати детектив не про Київ чи Львів.
⠀
Щоправда, "хімії" з персонажами у мене не сталося. Не завжди я розуміла їхню логіку, не завжди приймала на віру вчинки. Також дещо дошкуляли в тексті повтори. Але це лише моє суб’єктивне
⠀
Якщо любите детективи про поліцію – раджу "Нерозважний корольок"

[Єлізавета Максименко · Rating 4 out of 5]

Хто тут з ким тільки не спав😂🫣
Головна персонажка - імпульсивна ( читай «трішки прибахнута на голову»), амбітна, іноді нелогічна.
Легкий поліцейський детективчик, поціновувачам має зайти.

[Maria Velykanova · Rating 3 out of 5]

Мене з цією книжкою спіткав дуже цікавий досвід. Ніколи ще такого не було. Перша сцена мені дуже не сподобалася мовою. Вже буквально друга зайшла, як у суху землю, і до кінця це був цілком собі pageturner. А потім я спробувала зібрати думки докупи і зрозуміла, що буквально до кінця чекала на те, чого так і не сталося.
Що тут взагалі відбувається? У «новій поліції» працює така собі Марго Перехрист (її навіть на роботі називають Марго, а не Маргарита), молода дівчина, за сумісництвом — онука легендарного в минулому слідчого Парамона Опанасовича (епітет «легендарний» ми стосовно нього побачимо разів десять чи й більше на тоненьку книжечку). Вона дуже хотіла, щоб дід не задіював свої старі зв’язки, коли її брали в поліцію, проте всі колеги впевнені: вона працює тут, бо він попросив. Мало того: хтось тягає інтернетом її торішні світлини в купальнику, зроблені на морі під час відпустки, і, наче це щось заборонене, її всі зневажливо називають «поліцейська в купальнику».
Так стається, що саме Марго з напарником приїздять на виклик: просто посеред будинку валяється труп з розпоротим животом і відрізаними бровами.
Цей день для Марго стає соломинкою, яка ламає хребет верблюдові. Сповнена прагнення довести всім навкруги, що вона не якась там фіфа, а серйозна, мотивована людина, вона докладає зусиль, аби самотужки розкрити цей злочин (хоча вона патрульна і це не її діло). Справа настільки її захоплює, що вона фактично забиває на посадові обов’язки, проте палає розслідуванням. Слідчий, котрий веде справу, на неї постійно волає (і за діло), а проте навіть іноді ділиться інформацією. Також вона радиться з дідусем. І, звісно, справа піддається...
Що мені сподобалося в цій книзі?
1. Ставлення авторки до оцієї проблеми «поліцейської в купальнику». Вона зобразила чітко і страшно, як через таку дурню жінку припиняють сприймати. От здавалося б! Ну що такого в тому, що влітку у відпустці жінка на пляжі в купальнику? Вона мала там бути в паранджі? Через чийсь дурнуватий жарт у людини кар’єра псові під хвіст! Керівник їй такий: не зважай! А як не зважати, як?!
2. Вельми непогано придуманий сам злочин.
3. Чітко і зрозуміло для читача показана вельми недосвідчена людина, наївна, схильна все ідеалізовувати, на яку всі оточуючі дивляться і накриваються фейспалмом. Вона екзальтована трошки, власне, для неї виглядає цілком нормальним кинути патрулювання, стирити чужу машину і поїхати світ за очі шукати якихось зачіпок. Але під час читання не складається враження, наче авторка не розуміє, про що пише, натомість чекаєш, коли ж у персонажки відкриються очі чи їй бодай прилетить за настільки глибоке нерозуміння життя.
4. Власне, сподобалося, що, попри мовні недоліки і те, що персонажку інколи кортіло придушити мотузкою для білизни (але так і треба, це не баг, це фіча), читалося дуже швидко і легко.
Що не сподобалося?
1. У книзі, по суті, немає образів персонажів. Узагалі. Тобто є люди, вони щось роблять, але жодного я не можу, так би мовити, помацати. Навіть у Марго і Парамона Опанасовича, яких ми бачимо найбільше, немає якоїсь цілісности. Я не бачу їх настільки чітко, щоб, приміром, припустити, як вони могли б вчинити у певній ситуації. Це найбільша моя претензія.
2. Фінал настав надто швидко і як на мене, був зіжмаканий. Не сильно, але трохи є.
3. Я так і не второпала, нахіба вбитому відрізали брови! Це така яскрава деталь, багато разів повторювана, а виходить, вона була лише для того, щоб засвідчити, що вбивця вправно орудує ножем?
4. Як би це не проспойлерити... Там наприкінці в Марго виникає любовний інтерес. Так от, він вистрибує як Пилип-ексгібіціоніст з конопель. Тобто весь час він поводився з нею, м-м, як падло, потім раптом такий — вона мені подобається! Марго, ходімо на побачення? А Марго така — нннуууууу, ходіііімо. Лолшо?
5. Легенький флер мізогінії. Геть усі жінки, окрім Марго, гидкі. Сама ж Марго класна, але дурнувата, і в неї всі закохуються. Утім, заради справедливости, чоловіки там теж здебільшого ті ще падли.
Підсумовуючи: непогана книжка, щоб провести за нею вечір і назавтра забути. Але розслабити розслабить, а що ще від неї треба? Надалі авторку ще читатиму.

[Adelais · Rating 1 out of 5]

Не сподобалось. Наче спочатку все нормально і цікаво, тільки дрібниці муляють, а потім тих дрібниць стає стільки, що не встигаєш сидіти з фейспалмом, і під ними вже не видно, який там сюжет (непоганий міг би бути, до речі) і хто всі ці люди.
Про що: головна героїня Марго Перехрист працювала в банку в Кременчуці, потім вирішила наслідувати свого легендарного міліцейського діда і пішла в оновлену поліцію, що чудова завязка для історії. Але все одразу йде не так, бо хтось злив у інтернет її фото з відпустки в купальнику, тож в неї тепер дурне прізвисько, потріпані нерви, чоловік увечері їсти просить, бо в нього лапки, і колеги дражнять. Вона вже надумує звільнятися, але начальник-кіборг каже, щоб не морочила голову, в такому стані вона виїжджає на вбивство. Вбивство непросте - вбили офтальмолога з Полтави, досить професійно, мотивів чи зв'язків з місцем убивства на позір немає, Марго в нервах погрожує свідкові, потім хоче відновити свою репутацію і отак, затявшись, розслідує вбивство. Чим, звичайно, викликає неоднозначну, гм, реакцію колег і начальства, мусить звернутися за допомогою до діда, і це теж їй трохи боком вилізе. Але врешті й вбивця знайдеться, і Марго собою залишиться задоволена.
Плюси: пояснення вбивства трохи заморочливе, але цікаве. Мотив такий дуже сучасний, більше не скажу, виконання теж гарно підв'язане.
Мінуси: усе інше. Іноді доводилося перевіряти, коли книжка опублікована, бо у 2021 році наче такого б уже не писали. Справжня дрібниця, яка починає бісити досить швидко: купа людей з нечастими іменами - Парамон Опанасович (дід, людині сімдесят років, а не сто сімдесят), Гнат, Адольф, Панас, Кузьма, Дем'ян, Діана, сама Марго (і ніяк інакше) так далі. По одному нормально, але отакою купою перестає віритися, що це власне у нас.
Вже не дрібниця, а повна дичина: у головної героїні немає подруг взагалі, а всі жінки крім неї або мегери, або меркантильні, або страшні як смертний гріх, або все одразу. Мужики, до речі, теж досить пласкі як характери, і всі або з неї кпинять, або лізуть, або просто кричать. Один товариш взагалі з нею лаявся усю дорогу, ще й дідом пошантажував, а потім виявилося, що це він так до неї загравати збирався. гасподь Лінія з опублікованими фотографіями спочатку була цікава, а закінчилася поясненням на аби було. Героїня дуже переживає, що зрозуміло, але оце прийняття рішень на нервах починає теж швидко набридати, хочеться більшої виваженості у детективі. І так далі.
Тому шкода, але ні. Шукатиму щось ще українське і детективне.

[Raupe · Rating 3 out of 5]

Досить простенький детектив, який швидко читається. Але ось мозок в мене іноді прям стопорився на деяких штучних деталях. Десь там прізвисько другорядного персонажа не стикалося з його віком, десь там патрульні у поліцейській машині почали хвилюватися через те що їм могли б почати сигналіти на дорозі. Ще якось під час читання симпатія до головної героїні стерлася через її відношення до своїх обов'язків. Але в цілому це простий детектив, який легко та швидко читається, до того ж один із небагатьох представників саме сучасних детективів від українських авторів

[Diana · Rating 4 out of 5]

7/10