What do you think?
Rate this book
Култ
В едно затънтено градче в Карпатите пристига младият учител-стажант по биология Юрко Банзай
Той е почитател на ъндърграунд културата, халюциногенните гъби, Джими Хендрикс и леките наркотици. В училището е привлечен от срамежливата ученичка Дарця Борхес – аутсайдерка в училищното общество и тормозена от посредствените си съученици.
Учебната година тече монотонно и без особени сътресения, Юрко е потънал в мисли за Дарця Борхес, когато в градчето започват да се случват необичайни неща и странни аномалии – изчезват хора, грипна епидемия обхваща гимназията, изпразват се класните стаи, Юрко и Дарця сънуват всяка нощ странни сънища и реалността се размива.
Той е почитател на ъндърграунд културата, халюциногенните гъби, Джими Хендрикс и леките наркотици. В училището е привлечен от срамежливата ученичка Дарця Борхес – аутсайдерка в училищното общество и тормозена от посредствените си съученици.
Учебната година тече монотонно и без особени сътресения, Юрко е потънал в мисли за Дарця Борхес, когато в градчето започват да се случват необичайни неща и странни аномалии – изчезват хора, грипна епидемия обхваща гимназията, изпразват се класните стаи, Юрко и Дарця сънуват всяка нощ странни сънища и реалността се размива.
258 pages, Paperback
First published January 1, 2001
22 people are currently reading
533 people want to read
About the author
Lyubko Deresh
28 books152 followersЛюбко Дереш (* 10 серпня 1984, Пустомити, Україна) — сучасний український письменник. Повне ім'я — Любомир Андрійович Дереш.
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Source/джерело: Wikipedia
Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.
В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях. Роман був перекладений на кілька іноземних мов.
Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»).
Lyubko Deresh (* 10 August 1984, Pystomyty, Ukraine) — is a contemporary Ukrainian writer. Full name — Liubomyr Andriyovych Deresh.
Born in Pystomyty near Lviv, in 1984, Deresh graduated from Lviv physics-mathimatics lyceum and got his undergraduate degree in Economics from Lviv University.
At the age of 15 Deresh wrote his first novel, Cult (an excert from Cult was translated by Peter Constantine and published in the "Fiction" magazine in 2008), which he managed to publish 3 years later in 2001 when he turned eighteen. Young writer's quickly gained prominence thanks to the success of Cult. The novel has been translated into multiple languages.
Afterwards, Deresh published a number of successful novels, among them «Of lizard generation», «Архе», «Intent!», «A bit of darkness», «Yakov's head»).
Source/джерело: Wikipedia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 92 reviews
February 3, 2023
ось що буває, коли видаєш книгу ще до того, як вперше поїбався
а взагалі цікава штука, наганяє солодку ностальгію за підлітковим захопленням усім бітниківсько-кастанедівсько-священногрибним. зазвичай мені мало з ким є неіронічно перетерти за усвідомленні сни та щоденник сновидінь, тому читала голодно, як іноді ведуть довгоочікуваний діалог. тож я маааайже готова пробачити педофільські замашки(???) й квінтесенції графоманії типу "вона закусила обидві губи" (отака от вона хат гьол, агась) або оцей скарб: "у зв'язку з присутністю відсутності наявності хоч якогось змісту..."
та-та, іноді є враження, ніби школяр намагається вразити вчительку літератури своїм твором, пишучи якомога вийобистіше. впізнала у цьому себе й аж замліла. спогад розблоковано.
а ще показати усім який от я неформатний, який я андер, який я поціновувач платівок із музикою, яку більше ніхто не слухає. ще один розблоковано.
це досить слабка історія з подекуди стереотипними героями (особливо жіночими, як то менік піксі дрім дарця чи зросійщене-стерво-сонце-риба), але така драйвова й ностальгійна, часом вигадлива в метафорах, свіжа у словогрі, що я ше точно спробую щось більш зріле у дереша. сподівюся, у них збережеться ця чарівна юнацька зухвалість, максималізм та сміливість
раджу читати під дудку та й взимку, коли вже маєцця така файна нагода ☼
а взагалі цікава штука, наганяє солодку ностальгію за підлітковим захопленням усім бітниківсько-кастанедівсько-священногрибним. зазвичай мені мало з ким є неіронічно перетерти за усвідомленні сни та щоденник сновидінь, тому читала голодно, як іноді ведуть довгоочікуваний діалог. тож я маааайже готова пробачити педофільські замашки(???) й квінтесенції графоманії типу "вона закусила обидві губи" (отака от вона хат гьол, агась) або оцей скарб: "у зв'язку з присутністю відсутності наявності хоч якогось змісту..."
та-та, іноді є враження, ніби школяр намагається вразити вчительку літератури своїм твором, пишучи якомога вийобистіше. впізнала у цьому себе й аж замліла. спогад розблоковано.
а ще показати усім який от я неформатний, який я андер, який я поціновувач платівок із музикою, яку більше ніхто не слухає. ще один розблоковано.
це досить слабка історія з подекуди стереотипними героями (особливо жіночими, як то менік піксі дрім дарця чи зросійщене-стерво-сонце-риба), але така драйвова й ностальгійна, часом вигадлива в метафорах, свіжа у словогрі, що я ше точно спробую щось більш зріле у дереша. сподівюся, у них збережеться ця чарівна юнацька зухвалість, максималізм та сміливість
раджу читати під дудку та й взимку, коли вже маєцця така файна нагода ☼
Read
July 4, 2024🌟3/5 «Культ» Любко Дереша
(перевидання від 🌟ВСЛ + старе видання від Кальварії)
Ретротрешоспільночитали разом із 🍄гриб з юґґота і 🍻Таверна "У Часового Дворфа", туди теж заглядайте по відгуки.
Та чи це аж так погано?
Почну з того, як Борхес (не Дарця, а Хорхе Франциско Ісидоро Луїс, трясця його матері) характеризував прозу Лавкрафта: «дуже вигадливо, але стиль мерзенний». Якщо у загальних рисах, то саме так я можу охарактеризувати й «Культ» Дереша. Він чудово впорався із поєднанням Кастанеди й Лавкрафта в одному творі, водночас щосили намагаючись наслідувати Кінґа й почасти бітників, та ж сильно страждає через надмір посилань заради посилань, огидного гумору задля власної втіхи й кпинів у бік «формалів» з метою самоствердження.
Камон, «Культ» - це типова історія про «якби я був старшим і повернувся до школи, то все було б інакше». Саме через це ми маємо фіксацію на чотирнадцятирічних (у книзі на школярках фіксується не тільки Банзай), першому досвіді вживання речовин задля набуття стану зміненої свідомости (aka «розширення горизонтів»), хизування прочитаним та уподобаним в музиці, й купу досить огидних сцен, якими Дереш намагається шокувати читачів десь так само, як Ієн Бенкс це робить у «Осиній фабриці».
Якщо попри усі можливі тригери й кульгавий стиль початківця (навіть у новій редакції від ВСЛ) все ж продратися до сюжету, то ви отримаєте суб'єктивно кращу імплементацію хтоні до наших реалій, аніж у Ліра чи Павлюка (срачодискусієгенератор запущено). Дереш вправно поєднує розрізнені, але вподобані ним кастанедівські й лавкрафтіанські елементи із запозиченою в Кінґівських історіях на кшталт «The Body» (так, то за цим оповіданням зняли «Stand by Me») атмосферою юнацьких муток.
Проблемою ж є нагромадження всього на все. Якби кого більше цікавила кастанедівська сторона історії, то ласкаво прошу до «Архе», якби більше до вподоби містика зі сновидіннями із Пустки (вона ж якно є Дрімлендом), то поцікавтесь «Наміром». Водночас «Поклоніння ящіріці» - це Дерешівська інтерпретація того самого «Stand by Me», ну бо що. Й усі три згадані книжки тримаються купи краще від «Культу», бо знають, чим вони є. У своїй пихатій всебічности «Культ», НМД, застарів либонь найбільше серед усіх книг Міднобуківського Всесвіту Божевілля про школярів/студентів-психонавтів, а утім, він досі є достатньо легким та кумедним, щоб в мене виникло бажання перечитати й наступні книжки.
Під час прочитання згадувався час вина за 40 грн та поштучних сигарет, поїздок кудись із ночівлями на пероні, тяганням книжок у кишенях й постійними експериментами над своєю довбешкою. Єдине, чого в моїй відповідності дерешової юності не було - це наголошеного "нефори україномовні, формали - зросійщені". Розумію, звідки таке взялось, та й Дереш надає забарвлення персонажам у бідь-який доступний йому спосіб (суржик та попса - тільки деякі із можливих маркерів для нього), та ж неформальна тусовка була значно ширше від того.
Сподобались мені вдруге й епізоди снів, модерні засоби втрати зв'язку із тутешньою реальністю, дедалі більш гострий саспенс та чимдалі грубші знамення близького триндецю. Навіть за розкриття культиста-лиходія десь у першій третині книжки, «Культ» читається добре.
А проте, чекатиму на вихід «Культу» Орбітовського, щоб щиро казати «в нас є культ вдома»🌚
Прочитати ж нову редакцію тексту Дереша можна за підпискою в Якабу. Видання від ВСЛ дере ціну за відверто трешові (подекуди в поганому сенсі) ілюстрації, електронки для ознайомлення цілком вистачить.
(перевидання від 🌟ВСЛ + старе видання від Кальварії)
Ретротрешоспільночитали разом із 🍄гриб з юґґота і 🍻Таверна "У Часового Дворфа", туди теж заглядайте по відгуки.
Та чи це аж так погано?
Юрко Банзай - студент-біолог, що викладає у коледжі в прикарпатському задуп'ї, містечку Мідні Буки (за сумісництвом є Дерешевим «Деррі, штат Мен»). Банзай є неформалом, що разом із його чотирнадцятирічною симпатією Дарцею та другорядними Семпльованим і Павуком протиставляються усім «формалам» Мідних Буків: гопникам, іншим викладачам, поціновувачам попси й іншим «нормісам». Так би вони собі й існували, курили, вгашувались, читали й слухали «правильну» музику, якби Стародавні не нависли над Мідними Буками, не почали заходити до снів, й не проявляли знамення біди, що насуває на містечко...
Почну з того, як Борхес (не Дарця, а Хорхе Франциско Ісидоро Луїс, трясця його матері) характеризував прозу Лавкрафта: «дуже вигадливо, але стиль мерзенний». Якщо у загальних рисах, то саме так я можу охарактеризувати й «Культ» Дереша. Він чудово впорався із поєднанням Кастанеди й Лавкрафта в одному творі, водночас щосили намагаючись наслідувати Кінґа й почасти бітників, та ж сильно страждає через надмір посилань заради посилань, огидного гумору задля власної втіхи й кпинів у бік «формалів» з метою самоствердження.
Камон, «Культ» - це типова історія про «якби я був старшим і повернувся до школи, то все було б інакше». Саме через це ми маємо фіксацію на чотирнадцятирічних (у книзі на школярках фіксується не тільки Банзай), першому досвіді вживання речовин задля набуття стану зміненої свідомости (aka «розширення горизонтів»), хизування прочитаним та уподобаним в музиці, й купу досить огидних сцен, якими Дереш намагається шокувати читачів десь так само, як Ієн Бенкс це робить у «Осиній фабриці».
Якщо попри усі можливі тригери й кульгавий стиль початківця (навіть у новій редакції від ВСЛ) все ж продратися до сюжету, то ви отримаєте суб'єктивно кращу імплементацію хтоні до наших реалій, аніж у Ліра чи Павлюка (
Проблемою ж є нагромадження всього на все. Якби кого більше цікавила кастанедівська сторона історії, то ласкаво прошу до «Архе», якби більше до вподоби містика зі сновидіннями із Пустки (вона ж якно є Дрімлендом), то поцікавтесь «Наміром». Водночас «Поклоніння ящіріці» - це Дерешівська інтерпретація того самого «Stand by Me», ну бо що. Й усі три згадані книжки тримаються купи краще від «Культу», бо знають, чим вони є. У своїй пихатій всебічности «Культ», НМД, застарів либонь найбільше серед усіх книг Міднобуківського Всесвіту Божевілля про школярів/студентів-психонавтів, а утім, він досі є достатньо легким та кумедним, щоб в мене виникло бажання перечитати й наступні книжки.
Під час прочитання згадувався час вина за 40 грн та поштучних сигарет, поїздок кудись із ночівлями на пероні, тяганням книжок у кишенях й постійними експериментами над своєю довбешкою. Єдине, чого в моїй відповідності дерешової юності не було - це наголошеного "нефори україномовні, формали - зросійщені". Розумію, звідки таке взялось, та й Дереш надає забарвлення персонажам у бідь-який доступний йому спосіб (суржик та попса - тільки деякі із можливих маркерів для нього), та ж неформальна тусовка була значно ширше від того.
Сподобались мені вдруге й епізоди снів, модерні засоби втрати зв'язку із тутешньою реальністю, дедалі більш гострий саспенс та чимдалі грубші знамення близького триндецю. Навіть за розкриття культиста-лиходія десь у першій третині книжки, «Культ» читається добре.
А проте, чекатиму на вихід «Культу» Орбітовського, щоб щиро казати «в нас є культ вдома»🌚
Прочитати ж нову редакцію тексту Дереша можна за підпискою в Якабу. Видання від ВСЛ дере ціну за відверто трешові (подекуди в поганому сенсі) ілюстрації, електронки для ознайомлення цілком вистачить.
May 9, 2022
This is an astonishing novel. It progresses rapidly from what seems like reality (is it reality?) to fantasy and eventually to the occult. It's all the more amazing considering Lyubko Deresch wasn't yet 17 years old when it was first published and he had already published one book before this one. The reference to H. P. Lovecraft is completely justified. This Ukrainian author evokes mystery, fear and terror with the skill of Lovecraft, but he doesn't neglect humour.
I nearly forgot to add a word of appreciation for the work of translators Juri Durkot and Sabine Stöhr. I can imagine this must have been a very difficult book to translate.
I nearly forgot to add a word of appreciation for the work of translators Juri Durkot and Sabine Stöhr. I can imagine this must have been a very difficult book to translate.
July 1, 2024
Коли дізналась, що автор написав роман в 16 років, не могла повірити, що таке можливо, адже написано це ледь не геніально.
Так, тут не буде нагромаджень красивих винахідливих описів, проте нагромадження слів у їх повторюваності, що чимось нагадало мені Віана, є.
Мені сподобалось, як Дереш стилізував текст то під Шевченка, то під Лавкрафта, вводив персонажів з Кінга. Згадався мені і Кастанеда через ігри зі змінними станами та сновидні подорожі. Подекуди стилізував описи під енциклопедичні статті чи намагався давати сатиричні класифікації 😅
Вдруге бралась за читання роману і, як вперше, одразу провалилась у першій частині в текст. Далі йшло важче, але тримала похмуро-гнітюча атмосфера й думка, що автор придумає ще?
Нове видання дуже естетичне, ілюстрації 🔥🔥🔥
По сюжету студент-біолог приїжджає на практику до коледжу в містечко Мідні Буки, яке оточує ліс на околицях та хребти гір. Поступово ненав‘язлива гумористична історія перетворюється на горор. Більше нічого не скажу 😜
Так, тут не буде нагромаджень красивих винахідливих описів, проте нагромадження слів у їх повторюваності, що чимось нагадало мені Віана, є.
Мені сподобалось, як Дереш стилізував текст то під Шевченка, то під Лавкрафта, вводив персонажів з Кінга. Згадався мені і Кастанеда через ігри зі змінними станами та сновидні подорожі. Подекуди стилізував описи під енциклопедичні статті чи намагався давати сатиричні класифікації 😅
Вдруге бралась за читання роману і, як вперше, одразу провалилась у першій частині в текст. Далі йшло важче, але тримала похмуро-гнітюча атмосфера й думка, що автор придумає ще?
Нове видання дуже естетичне, ілюстрації 🔥🔥🔥
По сюжету студент-біолог приїжджає на практику до коледжу в містечко Мідні Буки, яке оточує ліс на околицях та хребти гір. Поступово ненав‘язлива гумористична історія перетворюється на горор. Більше нічого не скажу 😜
February 27, 2015
В маршрутці так зачитався, що проїхав КІНЦЕВУ зупинку.
З того сучукрліту, який мені доводилось бачити, це поки що найкраще.
Тішать люди, які не знають, хто такий Лавкрафт, але думають, що це той чувак, у якого Дереш все передер. (Тоді Кирило і Мефодій - це ті чуваки, у яких Дереш передер алфавіт.)
З того сучукрліту, який мені доводилось бачити, це поки що найкраще.
Тішать люди, які не знають, хто такий Лавкрафт, але думають, що це той чувак, у якого Дереш все передер. (Тоді Кирило і Мефодій - це ті чуваки, у яких Дереш передер алфавіт.)
June 4, 2020
Harmlos und unschuldig ist der Einstieg in diesen Roman: Ein junger Lehrer nimmt seine Arbeit an einer Oberschule in einer Kleinstadt auf. Kaum älter als seine Schüler verliebt er sich in eine Schülerin. Dann aber bricht etwas in dieses beschauliche Leben ein: nicht etwa die Welt der Erwachsenen (das wäre schlimm genug), sondern die Welt des H.P. Lovecraft...
January 20, 2025
Читаючи цю книгу, я отримала новий досвід, і словами це описати дуже складно. Протягом всієї книги мене не покидала думка, яка зациклилася:
мені подобається ЯК це написано, але мені максимально не заходить ПРО ЩО це написано.
Книга розповідає про молодого вчителя біології Юрка Банзая, який приїхав в маленьке містечко Мідні Буки викладати в коледжі. Є у Банзая цікаве дозвілля ще зі студентських часів — вживання різних речовин, від яких він три рази опинявся в реанімації. Але винні не речовини, а люди, які погано гриби вирощують.
Банзай починає викладати і звертає увагу на свою ученицю, Дарцю Борхес, яка виділяється своєю самотністю та захопленнями.
Далі події переповідати складно.
Почну з гарних моментів. На мій погляд, це написано дуже талановито, і той факт, що пише це неповнолітній, не відпускає. Зустрічалися речення, які починаються в кінці одного розділу, а закінчуються вже в наступному. Читалось дуже круто, не знаю, чи це щось унікальне.
Доволі реалістично виглядали діалоги в плані мовлення у різних персонажів: різні діалекти, суржик і таке інше.
Також сподобалося, як автор вплітає в роздуми та описи подій внутрішні голоси, сни, вийшло атмосферно.
АЛЕ подивимось тепер на сюжетні гілки:
— Заборонене кохання: головний герой "закохується" (не можу без лапок написати) в свою ученицю.
— У вільний час Банзай експериментує з різними станами за допомогою грибів та інших засобів.
— Спроби "вийти" зі свого тіла, базуючись на різних вченнях, на кшталт Кастанеди.
— Вплетення героїв з фантастичної серії Лавкрафта.
— Сни, які потім плутаються з реальністю.
Що ж, жодна з цих тем мені не відгукується, а переважна більшість мене або дратує, або засмучує. Зображене підліткове життя було максимально темне, вороже, суцільний концентрат бунтів та саморуйнації. Та й ставлення у героя до учнів негативне.
А Лавкрафта я не читала, тому ця частина пролетіла повз мене.
Отже, книгу я хотіла закинути три рази, але дочитала (220 сторінок не так вже і багато). Чекаю обговорення на клубі, напевно, наслухаюся, яка я не в темі культового "Культу". Втім, мені цікаво почитати інші книги автора, але, напевно, пізніші.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
мені подобається ЯК це написано, але мені максимально не заходить ПРО ЩО це написано.
Книга розповідає про молодого вчителя біології Юрка Банзая, який приїхав в маленьке містечко Мідні Буки викладати в коледжі. Є у Банзая цікаве дозвілля ще зі студентських часів — вживання різних речовин, від яких він три рази опинявся в реанімації. Але винні не речовини, а люди, які погано гриби вирощують.
Банзай починає викладати і звертає увагу на свою ученицю, Дарцю Борхес, яка виділяється своєю самотністю та захопленнями.
— Мене звати Дарця Борхес, я горжуся тим, що прочитала всього Кінга та Вонннеґута. І маю повну колекцію альбомів Джиммі Гендрикса.
У класі хтось тяжко зітхнув, а хтось пробурмотів "Апять та дура".
Далі події переповідати складно.
Почну з гарних моментів. На мій погляд, це написано дуже талановито, і той факт, що пише це неповнолітній, не відпускає. Зустрічалися речення, які починаються в кінці одного розділу, а закінчуються вже в наступному. Читалось дуже круто, не знаю, чи це щось унікальне.
Доволі реалістично виглядали діалоги в плані мовлення у різних персонажів: різні діалекти, суржик і таке інше.
Також сподобалося, як автор вплітає в роздуми та описи подій внутрішні голоси, сни, вийшло атмосферно.
АЛЕ подивимось тепер на сюжетні гілки:
— Заборонене кохання: головний герой "закохується" (не можу без лапок написати) в свою ученицю.
— У вільний час Банзай експериментує з різними станами за допомогою грибів та інших засобів.
— Спроби "вийти" зі свого тіла, базуючись на різних вченнях, на кшталт Кастанеди.
— Вплетення героїв з фантастичної серії Лавкрафта.
— Сни, які потім плутаються з реальністю.
Та все ж найбільше його зачепило усвідомлене сновидіння. Навіть сам Карлос Кастанеда присвятив йому окрему книжку... І саме тут Банзай пробував із невідступною твердістю, якої йому не вистачало для медитацій.
Що ж, жодна з цих тем мені не відгукується, а переважна більшість мене або дратує, або засмучує. Зображене підліткове життя було максимально темне, вороже, суцільний концентрат бунтів та саморуйнації. Та й ставлення у героя до учнів негативне.
Загалом, дуже живописний "колектив". Але це було ніщо у порівнянні з тими нещасними, ображеними на весь світ жертвами абортів, яких чомусь звикли називати учнями.
А Лавкрафта я не читала, тому ця частина пролетіла повз мене.
Отже, книгу я хотіла закинути три рази, але дочитала (220 сторінок не так вже і багато). Чекаю обговорення на клубі, напевно, наслухаюся, яка я не в темі культового "Культу". Втім, мені цікаво почитати інші книги автора, але, напевно, пізніші.
Запрошую до нашого telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
August 22, 2024
Враховуючи, що автор написав це у 16 років, рука не піднімається поставити менше 5⭐️
June 29, 2024
Це дуже хороша точка входу підліткам в літературу 👌🏻
May 20, 2024
3.5 ⭐️
смішне)
смішне)
September 6, 2024
Вирішив послухати Культ, аби зрозуміти, як я ставлюся зараз до цієї класики, через майже 20 років (бо, либонь, 19) після першого прочитання)і непогано. Особливо непогано написана перша частина, поки ще не з'являються всі брєдні та бед-тріпи, поки спермотоксикоз підлітковий не просякнув книжку, як полюції білизну, то справді інтригує, і класно передана атмосфера малого міста і провінційної школи з амбіціями і неодмінними таємницями. Цей патос гімназійний, ця просунутість і вважання учнів, що вони роблять щось невдовбенно сучасне і круте. І саспенс атмосферно йому вдається наганяти. Це все добре передано і класно написано, як для 16-літнього на початку 2000-их, просто захмарно, мабуть. Так, не без бажання козирнути десятками імен (з віком, здається, Дереш лиш ставав в цьому ще нестерпнішим, принаймні, до якоїсь пори), не без максималізму й бажання пізнати істину (так, воно в Дереша теж з віком загостриться, мабуть, тому його юнацькі тексти кращі за пізні), не без того, що головний антигерой якось по-дурному вип'ячує себе, навіть тупіше, ніж це роблять на Голівудщині, коли антагоніст читає кількахвилинну лекцію замість того, аби прикінчити героя.
І, власне, цікаво, як підлітки сучасні сприймають ці тексти?
Треба перечитати Намір і врешті спробувати взятися за Трохи пітьми та Архе, до котрих я свого часу так і не добрався.
І, власне, цікаво, як підлітки сучасні сприймають ці тексти?
Треба перечитати Намір і врешті спробувати взятися за Трохи пітьми та Архе, до котрих я свого часу так і не добрався.
January 11, 2025
Те що Дереш написав цю книжку у 16 років багато що пояснює 😄
Але мені зайшло, це було смішно, інтригуюче, інколи занадто криваво-графічно. Схоже до «я бачу вас цікавить пітьма», але трохи ніби написано підлітком))).
Але мені зайшло, це було смішно, інтригуюче, інколи занадто криваво-графічно. Схоже до «я бачу вас цікавить пітьма», але трохи ніби написано підлітком))).
January 4, 2024
В мої 16 це був шеltвр понад шедеврами, ця книга відкрила для мене сучасну українську літерату. А ще й на фоні читаного тоді Кастанеди і Лабержа!
Тепер, розумію, що, як література, вона слабенька, але ностальгія сильна штука, тому 4 зірочки.
Тепер, розумію, що, як література, вона слабенька, але ностальгія сильна штука, тому 4 зірочки.
December 19, 2021
Вълнуващо приключение на прага на разума и отвъд стените на съня. Не очаквах, че в сюжета ще бъде замесен , но от замесването му в историята натам, нещата почнаха да стават все по-сюрреалистични и страховити.
Страхът и ужасът не са основните концепции в "Култ", по моему, макар и да играят важна роля. По-скоро главният двигател на случващото е се е връзката със страната на сънищата и изконната битка на .
Колкото до романа, бих препоръчал - нестандартна, психеделична и философска история, гарнирана с щедри дози кръв и лудост.
Страхът и ужасът не са основните концепции в "Култ", по моему, макар и да играят важна роля. По-скоро главният двигател на случващото е се е връзката със страната на сънищата и изконната битка на .
Колкото до романа, бих препоръчал - нестандартна, психеделична и философска история, гарнирана с щедри дози кръв и лудост.
November 16, 2013
Вот уж действительно очень тяжело писать отзыв на любимые книги, особенно когда они немотивированно любимы. Первое прочтение в 16 лет и ужасное распирание эмоциями от невозможности поделиться - и не с кем (одноклассники "Мастера и Маргариту" не могли не осилить, не осознать),и стыдно, страшно, неловко - какие-то демоны, наркотики, алкоголь, секс, ну ничего себе! Это вам на "Катерина" с "Сероглазым королем", это непонятная и страшная современная литература:)
О Лавкрафте я тогда даже не слышала. Наверное, если бы сначала прочитала что-то из него, Дереша я бы обвинила во вторичности и фанфиковости сюжета. Поэтому и не бралась перечитывать столько лет и очень выборочно ее советовала. И хотя на первых главах я с грустью замечала эту самую вдохновенность Лавкрафтом, но уже в середине опять погрузилась в жизнь подростков. Все таки Дерешу категорически замечательно удается эта тема - "Поклоніння ящірці" лучшее тому доказательство. Хотя лично у меня "Культ" стоит отдельно, она не просто о подростках, не просто о Ктулху и Йог-Соттоте, а о чудных уровнях снов, с триллером хоть куда, интригой до самого конца. А главное, за что я так люблю Дереша - деталь��ость его мира. Мідні Буки - будто настоящий городок где-то там, в Прикарпатье, эдакая поместь Старого Самбора и Моршина - туман с гор, узкие улочки, каменная кладка. Добротная, качественная литература и вдвойне приятно, что украинская.
О Лавкрафте я тогда даже не слышала. Наверное, если бы сначала прочитала что-то из него, Дереша я бы обвинила во вторичности и фанфиковости сюжета. Поэтому и не бралась перечитывать столько лет и очень выборочно ее советовала. И хотя на первых главах я с грустью замечала эту самую вдохновенность Лавкрафтом, но уже в середине опять погрузилась в жизнь подростков. Все таки Дерешу категорически замечательно удается эта тема - "Поклоніння ящірці" лучшее тому доказательство. Хотя лично у меня "Культ" стоит отдельно, она не просто о подростках, не просто о Ктулху и Йог-Соттоте, а о чудных уровнях снов, с триллером хоть куда, интригой до самого конца. А главное, за что я так люблю Дереша - деталь��ость его мира. Мідні Буки - будто настоящий городок где-то там, в Прикарпатье, эдакая поместь Старого Самбора и Моршина - туман с гор, узкие улочки, каменная кладка. Добротная, качественная литература и вдвойне приятно, что украинская.
August 13, 2022
Багатьом хочеться потрапити на той бік реальності. Але що ж чекає за меж��ми дійсності? Це і належить дізнатися головним героям “Культу”.
.
.
"Культ" - перший роман Л. Дереша, написаний ним у віці 16-ти років. І хоч автор рано увірвався в літературний світ, його дебютну книгу переклали на сербську, німецьку, болгарську, польську, італійську, французьку мови. Тому цікаво почитали, що ж там за культовий твір такий.
⠀
Коротко про мої враження: без 100 грамів не розберешся.
⠀
Вважається, що це одна з найкращих книг автора. Багато хто стверджує, що це новий віяння в українській літературі 21 століття. А я нічого не зрозуміла 🙈
⠀
Наркотики, секс, хіть, насильство на тлі не дуже цікавого психоделічного сюжету.
⠀
Навіщо це було написано? Шукаю відповіді, але не можу знайти.
⠀
Як знати, можливо, це просто не моя історія, адже у Л. Дереша все ж таки досить багато фанів в Україні.
⠀
.
.
"Культ" - перший роман Л. Дереша, написаний ним у віці 16-ти років. І хоч автор рано увірвався в літературний світ, його дебютну книгу переклали на сербську, німецьку, болгарську, польську, італійську, французьку мови. Тому цікаво почитали, що ж там за культовий твір такий.
⠀
Коротко про мої враження: без 100 грамів не розберешся.
⠀
Вважається, що це одна з найкращих книг автора. Багато хто стверджує, що це новий віяння в українській літературі 21 століття. А я нічого не зрозуміла 🙈
⠀
Наркотики, секс, хіть, насильство на тлі не дуже цікавого психоделічного сюжету.
⠀
Навіщо це було написано? Шукаю відповіді, але не можу знайти.
⠀
Як знати, можливо, це просто не моя історія, адже у Л. Дереша все ж таки досить багато фанів в Україні.
⠀
June 12, 2019
Я б не сказала, що це книга про сучасну молодь, таку як вона є. все-таки, все ще не настільки жахливо та катастрофічно. Скоріше за все, зображені явища притаманні сьогодненню в їх найгіршому вияві. Учні під наркотою, з вчителем на ТИ та і взагалі вчитель якийсь педагогічно некомпетентний...
Що мене привабило в цій книзі, так це тема сну. Постійні переходи з цього світу в інший, суміш реального та ірреального, дуже захотілось після прочитання почитати більше про усвідомленні сни. Багато чого не зрозуміло в книжці, багато чого, як на мене, взагалі ні до чого...
Дивна книга. Але варта прочитання. Гадаю, кожному припаде щось до душі
Що мене привабило в цій книзі, так це тема сну. Постійні переходи з цього світу в інший, суміш реального та ірреального, дуже захотілось після прочитання почитати більше про усвідомленні сни. Багато чого не зрозуміло в книжці, багато чого, як на мене, взагалі ні до чого...
Дивна книга. Але варта прочитання. Гадаю, кожному припаде щось до душі
March 30, 2021
Kult-Roman zeitgenössischer ukrainischer Literatur.
Von luziden Träumen, psychedelischer Grenzüberschreitung, H. P. Lovecraft, viel Gras, Pink Floyd und der Rettung der Hoffnung.
Deresh bewegt sich musikalisch in den 60ern, beruht sich bei der Gestaltung seiner Charaktere auf die Anfänge der phantastischen Horrorliteratur mit H. P. Lovecraft aus den 1920ern, verwendet Elemente aus Stephen King-Thrillern, und setzt die Handlung in ein ukrainisches Internat nahe der Karpaten, geprägt vom Postkommunismus. Eine äußerst spannende Mischung die einen Einblick in Intellekt und Schaffensprocedere des Schriftstellers ermöglicht.
Von luziden Träumen, psychedelischer Grenzüberschreitung, H. P. Lovecraft, viel Gras, Pink Floyd und der Rettung der Hoffnung.
Deresh bewegt sich musikalisch in den 60ern, beruht sich bei der Gestaltung seiner Charaktere auf die Anfänge der phantastischen Horrorliteratur mit H. P. Lovecraft aus den 1920ern, verwendet Elemente aus Stephen King-Thrillern, und setzt die Handlung in ein ukrainisches Internat nahe der Karpaten, geprägt vom Postkommunismus. Eine äußerst spannende Mischung die einen Einblick in Intellekt und Schaffensprocedere des Schriftstellers ermöglicht.
August 29, 2021
Дуже прикро, що ця книга не потрапила до моїх рук років на 20 раніше.
Те, що її написав 16-річний дивує і навіть дратує.
Так, у ній є багато зайвого. Звідси враження: писалося для себе. Писалося так, щоб показати всього себе тодішнього. Тому виглядає як капсула часу.
Цікаво: Мідні Буки - це з пригод Шерлока, чи співпадіння?
Те, що її написав 16-річний дивує і навіть дратує.
Так, у ній є багато зайвого. Звідси враження: писалося для себе. Писалося так, щоб показати всього себе тодішнього. Тому виглядає як капсула часу.
Цікаво: Мідні Буки - це з пригод Шерлока, чи співпадіння?
August 31, 2024
«Фактично? Немає фактичності, немає об'єктивності, є лише рівень сприйняття; тобі може видатись об'єктивним мій рівень, але все ілюзія».
Фактично, в українській мові досі немає коректного перекладу для жанру pulp fiction. Ні, це ніяке не кримінальне чтиво, це значно більш широке поняття, що має на увазі майже необмежені обрії жанрової літератури.
👀 Отже, слова немає, а роман є. І у цьому також його феномен. Але в першу чергу — у тому, як це написано: якою мовою і з якою безумовною легкістю. Сюжет такий: студента Юрка Банзая розподіляють на практику до провінційної школи, і тут починається: молодіжний сленг, відсилки до альтернативної культури та літератури, наркотичні тріпи, загадки на межі сну й реальності, і на десерт — чудовисько зі щупальцями та стріхозносна розв’язка.
🤔 Я цього не чекав, але виявилося, що «Культ» — це міцний контркультурний горор з крутим сюжетом, купою іронії та відсилок, головні з них — на Лавкрафта.
Продовження відгуку тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Фактично, в українській мові досі немає коректного перекладу для жанру pulp fiction. Ні, це ніяке не кримінальне чтиво, це значно більш широке поняття, що має на увазі майже необмежені обрії жанрової літератури.
👀 Отже, слова немає, а роман є. І у цьому також його феномен. Але в першу чергу — у тому, як це написано: якою мовою і з якою безумовною легкістю. Сюжет такий: студента Юрка Банзая розподіляють на практику до провінційної школи, і тут починається: молодіжний сленг, відсилки до альтернативної культури та літератури, наркотичні тріпи, загадки на межі сну й реальності, і на десерт — чудовисько зі щупальцями та стріхозносна розв’язка.
🤔 Я цього не чекав, але виявилося, що «Культ» — це міцний контркультурний горор з крутим сюжетом, купою іронії та відсилок, головні з них — на Лавкрафта.
Продовження відгуку тут: https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
July 26, 2025
дуже відчувається, що автор написав це в 16 років
November 28, 2024
Хочеться позіхнути, повернутися і йти своїми творами інших письменників, може не настільки обізнаних, можливо простіших і цим ближчих до "народу", тобто до мене.
- Господи, йому ж було лише 16!!! А він вже стільки всього прочитав і написав свій роман!!!!!!
- ну, ок.
- Господи, йому ж було лише 16!!! А він вже стільки всього прочитав і написав свій роман!!!!!!
- ну, ок.
August 28, 2025
Книга наповнена темрявою 2000-них, наркотичних речовин та закинутого містечка. Герої гарно підібрані, щоб передати епоху незрілих дорослих та різних субкультур. Любко написав її в свої 16! Відчувається драйв, гумор і легкість в цій книзі.
June 13, 2024
Бувають романи по яким одразу можна визначити вік автора, ось по «Культу» одразу видно що писав його молодий чоловік (або молода дівчина). Віком такий як і його герой – Юрко Банзай, зазвичай с такими ж поглядами на життя та з такою ж філософією.
Студента біологічного факультету направляють на стажування в городок Мідні Буки, де він починає викладати старшокласникам біологію. По-перше дивно як такому хлопцю, як Банзай, який тричі майже не помер із-за передозування різними психотропами, як йому взагалі довірили викладати? По-друге визивають легке спантеличення імена та прізвища які фігурують не тільки серед молоді, а серед поважних вчителів. Питаєш себе чи в одній країні ми живимо?
Перша частина роману починається як звичайна історія кохання студента і молодої школярки. При чому історія хоч і йде в цьому напрямку і від цього так і разить педофілією, але приблизно в середині книги робить кульбіт і перевертається в дещо спрощеного Кастанеду. Так історія набуває фантастичних рис. Головний герой – Юрко Банзай виявляється на кшталт шаманів здатен покидати своє тіло і мандрувати іншими світами. Чимось він переходить дорогу такому ж мандрівнику, місцевому бухарю та по сумісництву сторожу у коледжі – Корію. Намір останнього впустити в цей світ пі***ту істоту на ім’я Йог-Соттот. І в цьому йому заважає місцевий гастрольор викладач – Банзай, напів нарик, напів просто упорота людина. І лише в кінці читачу пояснюють чому саме так важливий цей Юрко.
Кінцівка взагалі чудернацька, історія поступово спадала в такий маразм, що в кінці воно все просто бабахнуло. Починаючи від сцени боротьби директора Андрія та медсестрі Аліски і закінчуючи фінальним батлом в якихось там болотах в іншому світі де всі отримують піз***лей. Погана історія шо тут ще можна сказати.
Це як раз той випадок коли видно що автору на момент написання цього твору було 16 років, бо ця какофонія могла народитися тільки в голові юнака який долає пубертатний період. Нагромадження подій які по суті своїй не пов’язані, не виразна любовна лінія, схематичні та несимпатичні герої з дивними іменами та ще більш дивними характерами і т. ін.
Ніколи не перечитувати.
Студента біологічного факультету направляють на стажування в городок Мідні Буки, де він починає викладати старшокласникам біологію. По-перше дивно як такому хлопцю, як Банзай, який тричі майже не помер із-за передозування різними психотропами, як йому взагалі довірили викладати? По-друге визивають легке спантеличення імена та прізвища які фігурують не тільки серед молоді, а серед поважних вчителів. Питаєш себе чи в одній країні ми живимо?
Перша частина роману починається як звичайна історія кохання студента і молодої школярки. При чому історія хоч і йде в цьому напрямку і від цього так і разить педофілією, але приблизно в середині книги робить кульбіт і перевертається в дещо спрощеного Кастанеду. Так історія набуває фантастичних рис. Головний герой – Юрко Банзай виявляється на кшталт шаманів здатен покидати своє тіло і мандрувати іншими світами. Чимось він переходить дорогу такому ж мандрівнику, місцевому бухарю та по сумісництву сторожу у коледжі – Корію. Намір останнього впустити в цей світ пі***ту істоту на ім’я Йог-Соттот. І в цьому йому заважає місцевий гастрольор викладач – Банзай, напів нарик, напів просто упорота людина. І лише в кінці читачу пояснюють чому саме так важливий цей Юрко.
Кінцівка взагалі чудернацька, історія поступово спадала в такий маразм, що в кінці воно все просто бабахнуло. Починаючи від сцени боротьби директора Андрія та медсестрі Аліски і закінчуючи фінальним батлом в якихось там болотах в іншому світі де всі отримують піз***лей. Погана історія шо тут ще можна сказати.
Це як раз той випадок коли видно що автору на момент написання цього твору було 16 років, бо ця какофонія могла народитися тільки в голові юнака який долає пубертатний період. Нагромадження подій які по суті своїй не пов’язані, не виразна любовна лінія, схематичні та несимпатичні герої з дивними іменами та ще більш дивними характерами і т. ін.
Ніколи не перечитувати.
October 13, 2022
Вперше "Культ" потрапив до моїх рук десь рік по тому, як його надрукували. Тепер, майже через 20-ть років, я його перечитав вдруге. І знаєте, незважаючи на той приємний смак ностальгії котра лине з сторінок, книга не втратила свого юнацько-максималістичного шарму. Її можна розглядати як, тепер уже культовий, дебют тоді ще невідомого автора. А можна дивитись на неї, як на данину шани творам Лавкрафта. Або просто розглядати її через призму робіт Юнга. А можна просто насолодитись гарним та якісним, часом різким і "борзим", а часом вульгарним та інтимним сучасним українським, культовим, чтивом.
P.S: дуже цікаво побачити в перечитаній книзі нотки, котрі натякатимуть на пізнього Дереша, ще коли сам автор не знав, куди його занесе.
P.S: дуже цікаво побачити в перечитаній книзі нотки, котрі натякатимуть на пізнього Дереша, ще коли сам автор не знав, куди його занесе.
April 29, 2025
Думаю, якби ця книга потрапила до мене в руки, коли тільки вийшла (або коли я була хоча б в універі), я б нахвалювала її, але, оскільки, цю книгу читала дама 37ми рочків, то, звісно, мушу сказати, що багато що з оповіді вторинне. Дуже відчувається вплив інших письменників тої доби.
Знову ж таки, педофілічна історія кохання в 2001му, я впевнена, не викликала б стільки відрази, скільки вона викликає зараз.
Цікавий, але трохи заїжджений вже зараз, тейк про те, що люди - пішаки в руках вищих сил і кінець типу "коротше кажучи, всі вмерли" вперемішку з наярюванням на лавкравтівщину, мені сподобався. Думаю, книга реально для людей молодшого віку і їм би зайшла більше.
Знову ж таки, педофілічна історія кохання в 2001му, я впевнена, не викликала б стільки відрази, скільки вона викликає зараз.
Цікавий, але трохи заїжджений вже зараз, тейк про те, що люди - пішаки в руках вищих сил і кінець типу "коротше кажучи, всі вмерли" вперемішку з наярюванням на лавкравтівщину, мені сподобався. Думаю, книга реально для людей молодшого віку і їм би зайшла більше.
March 18, 2022
Да събудиш сънищата
(Цялото ревю е тук: https://knijenpetar.wordpress.com/202...)
Когато обичайното предизвиква необичайното, възникват много интересни въпроси. Това определено важи за „психеделичните“ романи, част от които е и „Култ“ на Любко Дереш („Ерго“, 2021, с превод на Райна Камберова) – книга с почти неясна концепция, но с достатъчно време-пространство, за да хвърли ръкавица на реалността, като я смеси с диверсията на наркотичните състояния. Когато се запитах кой всъщност е Дереш, изскочи много любопитна информация. Преди две десетилетия авторът е младеж във вихъра на най-бурните си години (тогава е написана книгата), които все още не тежат толкова, че да потискат нуждата от строгата диета на реалността. В подстъпите на новото хилядолетие напиращото младо поколение се опива от дегустацията на свободата, оглеждайки се в лицата на неудовлетворените си предшественици. Стигмата на Източна Европа зараства, формирайки буря от емоционален дисбаланс, който превръща всяка идея и мечта в неотменима истина. Но има и друго. В този някак повърхностен живот трябва да сбориш доброто и злото. Доброто е илюзията за контрол над съдбата, а злото – метафизичния свят и ирационалното. Тук най-злонамереното би било да загубиш представата за собствената си личност. Един чужд свят би изглеждал като изваден от книга на Лъвкрафт. Буквално.
(Продължава в блога: https://knijenpetar.wordpress.com/202...)
(Цялото ревю е тук: https://knijenpetar.wordpress.com/202...)
Когато обичайното предизвиква необичайното, възникват много интересни въпроси. Това определено важи за „психеделичните“ романи, част от които е и „Култ“ на Любко Дереш („Ерго“, 2021, с превод на Райна Камберова) – книга с почти неясна концепция, но с достатъчно време-пространство, за да хвърли ръкавица на реалността, като я смеси с диверсията на наркотичните състояния. Когато се запитах кой всъщност е Дереш, изскочи много любопитна информация. Преди две десетилетия авторът е младеж във вихъра на най-бурните си години (тогава е написана книгата), които все още не тежат толкова, че да потискат нуждата от строгата диета на реалността. В подстъпите на новото хилядолетие напиращото младо поколение се опива от дегустацията на свободата, оглеждайки се в лицата на неудовлетворените си предшественици. Стигмата на Източна Европа зараства, формирайки буря от емоционален дисбаланс, който превръща всяка идея и мечта в неотменима истина. Но има и друго. В този някак повърхностен живот трябва да сбориш доброто и злото. Доброто е илюзията за контрол над съдбата, а злото – метафизичния свят и ирационалното. Тук най-злонамереното би било да загубиш представата за собствената си личност. Един чужд свят би изглеждал като изваден от книга на Лъвкрафт. Буквално.
(Продължава в блога: https://knijenpetar.wordpress.com/202...)
January 2, 2025
3.5⭐️
Цей роман ніби квантовий стрибок в мій 2008. Тоді ця книжка вразила мене більше, адже в моїй тусовці було дуже модно читати Дереша.
Я багато сміялася з деяких моментів, а часом було сумно. Але загалом, це хороший дебют для 16-річного письменника на той час.
Цей роман ніби квантовий стрибок в мій 2008. Тоді ця книжка вразила мене більше, адже в моїй тусовці було дуже модно читати Дереша.
Я багато сміялася з деяких моментів, а часом було сумно. Але загалом, це хороший дебют для 16-річного письменника на той час.
October 4, 2025
Нехай пробачать мене поціновувачі творчості автора, але я не зрозуміла цієї книги і бал накинула лише за лавкрафтівські елементи горору.
February 3, 2025
це скоріше 3,5⭐️, але най буде. накинула через «ностальгію» за своїми підлітковими роками, коли читала такі твори і вважала себе Дарцею Борхес.
Displaying 1 - 30 of 92 reviews