"Set in a surreal dreamscape, The Clitoris is a new graphic novel by Rikke Villadsen that explores sexual identity and gender constructions. A woman has an encounter with a tattooist that leads to pregnancy, and this unexpected event leads her on a journey of self-discovery. Deep in the flickering world of her subconscious, she discovers many potent symbols, poetic wonders, spiritual guides, and strange visions — an opium smoking guru, a Marilyn Monroe performance in Korea in 1954, an homage to Tintin in the Soviet Union, to name a few. Along the way, the protagonist comes to terms with her situation and herself and ultimately accepts what she came from. She hurries back home and reunites with the child. Rendered in her raw, immediate graphite style, and delving into her innermost fears, desires, and self-doubts, The Clitoris is perhaps Danish cartoonist Rikke Villadsen's most intimate work to date. A fiercely feminist, playful, ironic, and introspective graphic novel that proves Villadsen to be an undeniable creator to follow in the global comics scene."
Rikke Villadsen is an artist and cartoonist from Denmark. She participated in the 2010 Nordicomic workshop and anthology and has been nominated four times for the Ping Award.
Найзрозуміліший у літературному плані для мене був момент де головна героїня шукала клітор у Північній Кореї. Все інше зрозуміло хіба для дуже духовно просунутих жителів Європи. Хоч я і підозрюю, що книга дуже важлива і корисна, та все ж вона може викликати в декого психотравму, тому готуйтесь.
A very entertaining read to start 2023. This was weird but in a funny, maybe if I turn the page I'll understand this way. It is titled Clitoris but is not limited to her experiences. Instead we follow a woman blindly moving from point to point in hopes to understand. It describes very well what most women go through while navigating their own body and what their body creates.
I would recommend this to readers who: -enjoy feminist themes -appreciate weird absurdist art -can handle adult comics about sex and women's anatomy
я їду у львів слухати музику. дорога до Львова довга, тому треба почитати книжки і всяке таке. і от я взяла цю книгу до рук. роздуми про недоречні торкання, власне тіло, про фемінізм і жінок загалом.
здається, що авторка фемінізм ненавидить або просто не любить, бо відчуває його тиск на собі. це нормально, так буває. фемінізм у кожної жінки свій насправді. як маленьке дитятко чи клубочок світла він — поняття ефімерне, адже правила ніде непрописані. хтось далі посміхається чоловікам, які ґвалтували, хтось сидить в твіттері і прописує люлєй, а хтось знову розказує про те, що ноги можна не голити. усі три жінки можуть бути однією особою. я нічого про це не казатиму, бо ж у мене фемінізм теж свій — ідеальний серед ідеальних, де жінки говорять, роблять щось, люблять себе і всяке таке. де вони трошки більш розуміючі і менш токсичні, але все це лише ось тут, в моїй голові, бо я не оксана кісь, не забужко, не пишу рецензій для модних журналів і мої цицьки не такі підтянуті і гарні, я не описую це в своїх книгах і зовсім трохи думала про постать юлії тимошенко.
але ці жінки, що ненавидять фемінізм і всяке таке. я можу зізнатися, що мені з ними трохи тяжко. розуміти їх. здається, що їхні почуття — такий запутаний клубок. мені до їхнього значення зовсім не дістатися, бо я — зовсім інша.
але чому… чому блять цю книгу взагалі переклали, якщо йобана авторка респектує пусі райт, російськім блять недоактивісткам. якщо це було давно, то чому видавництво «видавництво» не звернулося з проханням змінити це, забрати ці дурні рядки, чому цю книгу порадив один з засновників ist publishing на весь інтернет. чи може в мене надто бурхлива реакція?
Щось дуже артхаусне. Логіки не шукала. Відчуття, наче прочитала сон, бо сни, якщо їх не пояснювати, саме такі - абсурдні поєднання думок і досвідів. Та й мені теж інколи сниться щось на кшталт
Залишу кілька цитат, які запали:
«Корея, 1954. Можливо настав час почати ВЕЛИКУ розмову про клітор. І тут не йдеться про клітор, який мусиш терти-розтирати, аби дістатися того нудного оргазму. Ця кульмінація - байка чоловіків! Я про клітор - чотириногий орган чуття, що здатен струсонути світ революцією.»
«Твоя душа найпевніше сидить у... соску»
«-Хтось вшив свої імена мені під шкіру. - Це соціальні медіа, які мешкають у твоєму коліні.»
«Це всього лише відчуття. Твій сором, твоє безсилля, твій відчай. Усе це лише відчуття. Затям собі: ти і твої відчуття - не одне й те саме. Ти і твої думки - не одне і теж.»
«татуювальник і клітор» рікке вілладсен — це перший данський комікс, який вийшов українською, й одразу надважка артилерія: химерний, сюрреалістичний, із брутальною мальовкою і складною тематикою; утім, усі вже знають, на що йдуть, коли купують немейнстримні книжки від «видавництва».
фішка рікке вілладсен полягає у плинності й розмиванні кордонів (реальності, тіла, ідентичності). а що плинність дуже покладається на асоціації, які в кожного свої, то читати це буває непросто. а що «татуювальник і клітор» — вкрай особиста книжка, то складність додатково зростає. виникає відчуття, наче блукаєш у не дуже хороших снах незнайомої людини, але те, що це сни, не означає, що з них вдасться вибратися зовсім неушкодженою.
після цього мальопису я знайшла ще «ковбоя» вілладсен в англійському перекладі, і він стилістично близький, теж дивний і сновидний, але таки доступніший для сприйняття.
Я навіть розгубилась яку поставити оцінку. Це з одного боку щось настільки незрозуміле і химерне, що хочеться просто викинути геть і сказати - це брєд психічного розладу, а з іншого боку — хм, а може це щось чого я просто не змогла зрозуміти? Думаю, до цього коміксу треба цілу книгу з поясненнями, бо я не зрозуміла символізму, вибачте🤔
Honestly not sure of i totally understand it but it's this weird absurd narrative that feels like it loops into itself & also describes being an objectified body and the horrors of being perceived so effectively. similar to W the Whore in its feminist themes. additionally similar in that it features a main character forever inhibiting a transitory space as a means to escape that very space???
Tole sem bral v prevodu Foruma Ljubljana, ki ga še ni v sistemu. Moram reči, da gre za izjemno čudaško, sanjsko zgodbo, neke vrste avtofikcijo oziroma sanjski dnevnik. Tea Hvala je napisala izjemno spremno besedo, ki se zelo potrudi pojasniti vse skupaj, vendar moram reči, da se marsikaj zdi nekoliko ekstrapolirano. Risba je izjemno atmosferična in odlično dopolnjuje zgodbo.
Sære drømme med samme uafsluttede og uigennemtrængelige morads af betydning og vrøvl. Det føles som om der er en dybere mening, men lige som i drømmen smuldrer det mellem fingrene, eller er bare for sært. Jeg er ikke helt fan, selv om det kan noget.
Історія як суцільний опіумний сон. Постійно було відчуття що є глибший сенс у всьому, але його дуже складно вловити, прямо як у сні, все лине від тебе і сиплеться.
Мені дуже сподобалась мальовка тому загалом скоріш так аніж ні. Хоча погоджуюсь це за межею дивності.
Creepy, surreal, and hard to follow, but it's a high effort for a high reward. I have so many twisting, turning through about this one. I need to let my ideas cook a little longer. This one is going to take some digesting 🪨💭
для мене це історія про дорослішання, про пізнання свого тіла, про свої бажання туманна, бридка, довіра, материнство, тягуча, слизька, повітряна, дисоціація, перо, політ, омана, сон. 🙏